Рішення

від 13.05.2021 по справі 120/3069/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 травня 2021 р. cправа № 120/3069/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Слобідське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

06.07.2020 року ФГ "Слобідське" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 11.06.2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення зі сплати штрафу за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість №0026845204 та № 0026835204.

На переконання позивача, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем нараховані штрафні санкції за затримку сплати грошових зобов`язань, на час прийняття оскаржуваних рішень, на підставі неузгоджених сум податкового зобов`язання, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.08.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що на підставі пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 31.1 статті 31 та відповідно до пункту 76.1 статті 76 розділу II Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року відділом податків і зборів з юридичних осіб Жмеринського управління ГУ ДПС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість Фермерським господарством "Слобідське" згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року; згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2019 року №0003470501 та згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2019 року №0003480501.

Перевіркою встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Вказав, що за даними ІС "Податковий блок" (підсистема Облік платежів/Ведення ІКП/Перегляд та друк ІКП) станом на 09.01.2020 в ІКП 14010100 ФГ "Слобідське" рахувався борг на загальну суму 515587 грн., а саме: у сумі грошового зобов`язання - 301939 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0003470501 від 24.12.2019р.; у сумі грошового зобов`язання - 138163 грн., визначеного у податковому повідомленні - рішенні №0003480501 від 24.12.2019; у сумі грошового зобов`язання - 75485 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні (форма «Р» ) №0003470501 від 24.12.2019 р.

27.01.2020 року ФГ "Слобідське" зараховано надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (платіжне доручення № 11430171 від 27.01.2020) у сумі 401551грн. для погашення самостійно визначеного податкового зобов`язання у сумі 401551 грн. в податковій декларації з ПДВ за грудень 2019 року з терміном сплати - 30.01.2020 року.

Даними коштами, в силу приписів п.87.9 ст.87; пункту 57.3 статті 57 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, було погашено податковий борг, який вник у платника у зв`язку з визначенням суми податкового зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням №0003470501 від 24.12.2019; №0003480501 від 24.12.2019.

Враховуючи вимоги п.87.9 ст.87; пункту 57.3 статті 57 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, всі надходження з податку на додану вартість до бюджету йшли на закриття податкового боргу в ІКП 14010100 ФІ «Слобідське» та відповідно нараховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату.

Відповідальність платника, передбачена пунктом 126.1 статті 126 глави 11 розділу II Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

01.09.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №120/632/20-а.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року допущено заміну відповідача, Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/632/20-а за позовом ФГ "Слобідське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 року, у справі №120/632/20-а, адміністративний позов задоволено.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини встановлені рішенням суду від 09.11.2020 року у справі №120/632/20-а не доказуються при розгляду даної справи.

Судом у адміністративний справі №120/632/20-а встановлено, що ФГ «Слобідське» взято на податковий облік в контролюючому органі 25.05.2005 року за №5 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області, Жмеринське управління, Шаргородська ДПІ.

На підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1383 від 10.10.2019, направлень від 30.10.2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, в період з 30.10.2019 року по 19.11.2019 року проведено планову виїзну документальну перевірку ФГ «Слобідське» за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт перевірки №938/05-11/32349791 від 26.11.2019, в якому встановлено порушення ФГ "Слобідське" податкового законодавства.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24.12.2019 за №0003490501, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом із штрафними санкціями на загальну суму 36427,89 грн.;

- від 24.12.2019 за №0003500501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 680 грн.;

- від 24.12.2019 за № 0003470501, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями на загальну суму 377424 грн.;

- від 24.12.2019 за № 0003480501, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 138163 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, 18.02.2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, справі №120/632/20-а.

Крім того, судом встановлено, що 17.01.2020 року ФГ "Слобідське" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за 2019 рік, із визначенням податкового зобов`язання, терміном сплати до 30.01.2020 року, 401551 грн.

Платіжними дорученнями від 27.01.2020 року №№150, 1478, призначення платежу: сплата ПДВ за 2019 рік, позивачем перераховано до бюджету в системі електронного адміністрування ПДВ, 200000 грн. та 201551 грн., відповідно.

Вподальшому, відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість ФГ "Слобідське", згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року; згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2019 року №0003470501 та згідно податкового повідомлення-рішення від 24.12.2019 року №0003480501.

Актом перевірки від 21.05.2020 року №10125/02-3252-04/32349791, встановлено порушення строків сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість ФГ "Слобідське", визначеної податковими повідомленнями-рішеннями від 24.12.2019 року № №0003470501, 0003480501 та податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2019 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 11.06.2020 за №0026845204, яким позивачу нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 44080,30 грн.

- від 11.06.2020 за №0026835204, яким позивачу нараховано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 61198,58 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу приписів пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, санкція статті 126 Кодексу передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.75 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що право податкового органу застосовувати штрафі санкції до платника податків за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань виникає лише у випадку коли суми такого зобов`язання є узгодженими. У протилежному випадку, зокрема коли платником податків оскаржено відповідне рішення, яким йому нараховано суму грошового зобов`язання, таке грошове зобов`язання вважається неузгодженим, на таку суму не розповсюджується дія статті 126 ПК України щодо граничних строків сплати, а в контролюючого органу не виникає право нараховувати штрафи за їхнє порушення.

З наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій по податковими повідомленнями-рішеннями від 11.06.2020 за №0026845204 та №0026835204 вбачається, що контролюючим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, сума яких визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 24.12.2019 року № 0003470501 та № 0003480501 та податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.01.2020 року.

Разом з тим, як вже було судом встановлено, що позивач скористався своїм правом та оскаржив до Вінницького окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення від 24.12.2019 за №0003490501, від 24.12.2019 за №0003500501, від 24.12.2019 за № 0003470501, від 24.12.2019 за № 000348050.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 року, у справі №120/632/20-а, визнано протиправними та скасовано податкові - повідомлення рішення форми "Р" №0003490501 від 24.12.2019 року, форми "ПС" №0003500501 від 24.12.2019 року, форми "Р" №0003470501 від 24.12.2019 року, форми "ПН" №0003480501 від 24.12.2019 року, винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно Фермерського господарства "Слобідське".

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати грошових зобов`язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 11.06.2020 за №0026845204 та №0026835204, у зв`язку із тим, що вони не набули статусу узгоджених.

Крім того, як зазначено судом вище, відповідачем нараховано також штрафні санкцію за порушення граничних строків сплати грошових зобов`язань визначених у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за 2019 рік.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що кошти перераховані позивачем 27.01.2020 року в рахунок сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації за 2019 рік, податковим органом спрямовано, в порядку черговості виникнення податкового боргу, на погашення податкових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 24.12.2019 року № 0003480501 та №0003470501.

Частина перша пункту 87.9 статті 89 Податкового кодексу України визначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Аналіз наведених нормативно-правових положень дає підстави для висновку, що законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Кодексу та у випадку несвоєчасного погашення якої, контролюючий орган нараховує штраф у розмірах, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України в залежності від терміну затримки.

Разом з тим, слід зазначити, що питання обліку податків, зборів визначені положеннями Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок).

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу IV Порядку визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що у зв`язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019 року № 0003480501 та №0003470501, визначені в них грошові зобов`язання, в силу приписів п. 56.18 ст. 56 ПК України, станом на час проведення камеральної перевірки, вважались неузгодженими, відповідач зобов`язаний був відкоригувати дані в інтегрованій картці позивача та самостійно спрямувати сплачену позивачем суму задекларованого зобов`язання з податку на додану вартість, згідно податкової декларації за 2019 рік, у сумі 401551 грн., в рахунок її погашення, що останнім здійснено не було.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач протиправно обліковував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення неузгодженого грошового зобов`язання, що у свою чергу, призвело до помилкового висновку щодо наявності заборгованості зі сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 2019 рік та свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за штучно створену контролюючим органом несвоєчасність сплати грошового зобов`язання.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з положеннями ч. 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування податкових - повідомлень рішень від 11.06.2020 року №0026845204 та № 0026835204.

Щодо вимоги про стягнення судових втрат, слід вказати наступне.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1963.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4204 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених ним на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №005-АС від 30.06.2020, орієнтовний (попередній) розрахунок вартості адвокатських послуг з урахуванням виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2020, квитанцію від 30.06.2020 №005/06/2020 про сплату гонорару адвоката в розмірі 3000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. підтверджується документально є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0026835204 від 11.06.2020 року та № 0026845204 від 11.06.2020 року.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Слобідське" (вул.Вишнева, 90, с.Клеконтина, Шаргородський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32349791) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Слобідське" (вул. Вишнева, 90, с. Клеконтина, Шаргородський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32349791);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Повний текст рішення виготовлений 13.05.2021.

Суддя Дончик Віталій Володимирович