Рішення

від 14.05.2021 по справі 140/1694/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1694/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо нeрозгляду у місячний строк клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, якa розташована за територією населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області, зобов`язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, якa розташована за територією населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 27 листопада 2020 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою шляхом поділу та об`єднання земельних ділянок (кадастровий номер 3221485500:02:009:001) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області.

Вказане клопотання відповідач отримав 30.11.2020, однак станом на 24.01.2021 у встановленому статтею 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порядку не прийняв у місячний строк рішення ні про надання дозволу, ні про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за результатами розгляду клопотання.

Таким чином, неприйняття рішення у встановлений законодавством строк є протиправною бездіяльністю відповідача.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Отож у клопотанні він просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є окремим видом документації із землеустрою. Земельна ділянка з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), щодо частини якої було подано клопотання, має цільове призначення для ведення підсобного сільського господарства. Частина третя статті 22 ЗК України визначає можливість передачі громадянам у власність земель сільськогосподарського призначення, зокрема, для ведення садівництва.

На думку позивача, оскільки клопотання подане з дотриманням вимог закону, земельна ділянка, на яку подано клопотання, не перебуває в оренді, то ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю та, крім того, зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов від 23.03.2021 відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та належить на праві постійного користування ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України» , що підтверджується державним актом серії КВ №32 від 07.04.1995. У даному випадку будь-якого підтвердження згоди даного землекористувача на вилучення частини належної йому земельної ділянки позивачем до клопотання не додано. Тому у ГУ Держгеокадастру у Київській області були відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, у зв`язку з чим прийнято наказ від 31.12.2020 № 10-19543/15-20-сг, у додатку до якого вказані вищенаведені підстави для відмови у задоволенні клопотання.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що земельну ділянку з кадастровим номером 3221485500:02:009:0001 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі за заявою постійного користувача ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України» , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру. Будь-яка інформація про припинення права постійного користування ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України» вказаною земельною ділянкою в Головного управління відсутня. А тому за відсутності згоди даного землекористувача на вилучення частини належної йому земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Київській області правомірно відмовило у задоволенні клопотання позивача.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення у справу ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 02.11.2020 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства орієнтовною площею 0,12 га, яка є сформована та має кадастровий номер 3221485500:02:009:001 (загальна площа 48,5872 га) і розташована за межами населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва. До клопотання позивач додав, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Зазначене клопотання направлено позивачем засобами поштового зв`язку та отримане відповідачем 30 листопада 2020 року, про що слідує із відомостей офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» .

Позивач, не отримавши рішення за результатами розгляду клопотання, звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду у місячний строк клопотання та неприйняття відповідного рішення; зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом «в» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 вересня 2020 року №354, визначено, що ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Цією ж нормою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такими підставами є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 09 жовтня 2020 року у справі №1840/3664/18.

Суд також враховує, що за правилами статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини третя - четверта статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» , проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок частину земельної ділянки площею 0,12 га у власність, є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі.

Як слідує зі змісту клопотання ОСОБА_1 до відповідача, позивач просив надати йому дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оскільки земельна ділянка, у межах якої він мав намір отримати земельну ділянку площею 0,12 га, є сформованою та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка загальною площею 48,5872 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 перебуває у державній власності та має цільове призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 лютого 2021 року №НВ-32222019072021 (а.с.89-95).

Відповідно до відомостей Поземельної книги 322148550002009001 земельна ділянка площею 44,9657 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 сформована 30 вересня 2016 року.

З матеріалів справи слідує, що у постійному користуванні ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України» знаходиться земельна ділянка у межах сформованої земельна ділянка площею 44,9657 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:001, що підтверджується державним актом серії КВ-32 від 07 квітня 1995 року,.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 31 грудня 2020 року №10-19543/15-20-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено громадянам України, у тому числі й позивачу ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розташованих на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною площею 4,80 га із цільовим призначенням для ведення садівництва з підстав невідповідності частини сьомої статті 118 ЗК України. У додатку до наказу наведено розширене обґрунтування мотивів прийняття наказу та зазначено, що відповідно до наданої відділом у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.

Предметом позову є бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо нерозгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/ протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Такий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, від 15 травня 2019 року у справі №688/4324/16-а, від 16липня 2020 року у справі №П/811/637/17).

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності (стаття 9 КАС України), який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Отже, суд здійснює розгляд справи у межах заявлених позовних вимог - про визнання протиправною бездіяльності відповідача (основна вимога) та про зобов`язання вчинити дії (похідна вимога).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (статті 2 КАС України).

Зважаючи на ту обставину, що відповідач за результатами розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 , яке надійшло йому 30 листопада 2020 року прийняв рішення у формі наказу від 31 грудня 2020 року №10-19543/15-20-сг, тобто, вчинив юридично значимі і обов`язкові дії, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, тому відсутні підстави вважати, що він допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгяду клопотання позивача. Оскільки цей наказ як акт індивідуальної дії не є предметом позову, тому суд не надає йому правову оцінку. Оскільки вказаний наказ є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за взаємопов`язаними позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14, ідентифікаційний код юридичної особи 39817550) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук