Рішення

від 14.05.2021 по справі 360/1985/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1985/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2021 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач) у якому позивачка просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не виплат позивачці пенсії за період з 25.08.2020 по 31.12.2020;

- зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області виплатити позивачці борг з виплати пенсії за період з 28.05.2020 по 31.12.2020.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка 28.05.2020 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком та отримала рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.06.2020.

Не погодившись із вказаним рішенням, оскаржила його до Луганського окружного адміністративного суду, який в свою чергу своїм рішенням від 17.09.2020 у справі № 360/3068/20 визнав дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області протиправними, скасував рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Також судом було вирішено зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 28.05.2020 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

На виконання вищевказаного рішення суду Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянуло заяву від 28.05.2020 та призначило позивачці пенсію за віком з 25.05.2020. Проте пенсійні виплати позивачка почала отримувати лише у січні 2021 року.

Листом від 18.03.2021 № 1232-03-8/1335, у відповідь на звернення позивачки, відповідач повідомив, що у зв`язку із розглядом заяви від 28.05.2020 згідно рішення суду, в управлінні склалася заборгованість з виплати пенсії за період з 25.05.2020 по 31.12.2020, яка буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, після його прийняття.

Вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 14-15).

12 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 19-20), в якому зазначено, що згідно рішення Луганського окружного адміністративного від 17.09.2020 року по справі №360/3068/20 відносно повторного розгляду заяви на призначення пенсії від 28.05.2020 року позивачу 30.11.2020 року було призначено пенсію за віком згідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 25.05.2020 року. Таким чином, ОСОБА_1 виплачується пенсія, починаючи з січня поточного року.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому борг за період з 25.05.2020 по 31.12.2020 року у сумі 18888,11 грн. обліковано в управлінні та буде виплачено після прийняття окремого порядку.

Управління повинно виконувати приписи нормативних актів Кабінету Міністрів України. Кабінетом Міністрів України не затверджено механізму реалізації окремого порядку виплати заборгованості переселенцям. Виплата заборгованості позивачу буде виплачуватися на умовах окремого порядку , визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.02.2020 № 905-5000270722 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 8).

28.05.2020 позивач звернулась до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 25).

Рішенням УПФУ в Станично-Луганському районі від 03.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії згідно з абз. 2 частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 41-42).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області від 03.06.2020 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.05.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно рішення №123250001459, Управлінням Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області на виконання рішення суду від 17 вересня 2020 року призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 25.05.2020 (а. с. 21).

Листом від 18.03.2021 за №1232-03-8/1335 Управлінням Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області на звернення позивача від 04.03.2021 повідомлено, що пенсія виплачується починаючи з січня поточного року лише в місячному розмірі, у управління склалася заборгованість з виплати пенсії за період з 25.08.2020 по 31.12.2020. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, борг за період з 25.05.2020 по 31.12.2020 обліковано в правлінні та буде виплачено після прийняття окремого порядку (а.с. 11).

Довідкою Управлінням Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі Луганської області підтверджено, що за відповідачем рахується борг з виплати пенсії позивачу за період з травня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 18888,11 грн. (а.с. 23).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1 Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Суд зазначає, що заборгованість з пенсії за період з 25.05.2020 по 31.12.2020 не є спірним питанням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України» , враховуючи наведене Позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України» , на відміну від поняття «законодавство України» , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому статтею 47 зазначеного Закону встановлено строки виплати пенсії: пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Дані норми узгоджуються зі статтями 85 та 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Жодним нормативним актом України не встановлено особливий порядок виплати пенсії за минулий час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Матеріалами справи встановлено та відповідач не заперечує щодо наявної суми заборгованості з виплати пенсії позивачу у розмірі 18888,11 грн, яка не виплачена відповідачем у строки, визначені статтями 46 та 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки на день розгляду справи належними доказами підтверджено наявна заборгованість з виплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 25 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 18888,11 грн, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зазначеної заборгованості.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з обранням ефективного способу захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 25 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний номер: 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, Станично-Луганський район, вул. 1 Травня, 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 25 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 18888,11 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 11 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний номер: 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, Станично-Луганський район, вул. 1 Травня, 20) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова