Рішення

від 14.05.2021 по справі 640/6771/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Київ № 640/6771/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 4-а, код ЄДРПОУ 37847300) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №2112615571 від 27.12.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №2102615571 від 27.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посилання контролюючого органу на порушення Позивачем вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкового кредиту є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента-ТОВ Тера Гарант , а не для Позивача, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. На переконання позивача, він не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактичного здійснення операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс" та Товариством з обмеженою відповідальністю Тера Гарант не було, а в результаті здійснення перевірки встановлено відомості, які свідчать про фіктивність господарських операцій між позивачем та контрагентом, а саме відсутність трудових ресурсів, виробничих потужносте, основних засобів, невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів, показання директора контрагента щодо непричетності до господарської діяльності ТОВ Тера Гарант .

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс", за результатами якої було складено Акт перевірки від 03.12.2019 №81/26-15-05-07-01-10/37847300 (надалі - Акт).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ Інжинірікс :

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 114 600,00 грн., у тому числі:

- за 2017 рік на суму 114 600 гривень.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 127 333 грн., в тому числі: за січень 2017 року на суму 30 450, 00 грн., за лютий 2017 року на суму 96 883,00 гривень.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№2112615571 від 27.12.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 159 166, 00 грн, з яких в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 127 333 грн., штрафними санкціями на суму 31 833 грн.

№2102615571 від 27.12.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 143 250 грн, яких за податковими зобов`язаннями на суму 114 600 грн., штрафними санкціями на суму 28 650 грн.

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Інжинірікс" - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №2112615571 від 27.12.2019 та №2102615571 від 27.12.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс" та Товариством з обмеженою відповідальністю Тера Гарант .

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом.

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ Тера Гарант на підставі наступних договорів про надання послуг, а саме:

- від 26.12.2016 №26/12-01 (м. Київ), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з належної експлуатації, утриманню та ремонту ТЦ шляхом надання послуг, перелік яких встановлений цим договором, а також забезпечити виконання комплексу послуг з забезпечення функціонування ТЦ та надати консультаційні послуги, в зв`язку з передачею в оренд)' окремих приміщень, що розташовані в ТЦ, в порядку та на умовах, що зазначені в договорі, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначеним цим договором;

- від 26.12.2016 №26/12-02 (м. Київ), відповідно до якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов`язується надавати послуги з комплексного прибирання орендованих офісних та технічних приміщень Замовника, території загального користування та прилеглих територій орендованих приміщень Замовника, сезонного прибирання, догляду за системами водопостачання, водовідведення та електроживлення у орендованих приміщеннях Замовника;

- від 26.12.2016 №26/12-03 (м. Київ), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надати Замовник послуги з належної експлуатації, утриманню га ремонту БЦ шляхом надання послуг, перелік яких встановлений цим договором, а також забезпечити виконання комплексу послуг з забезпечення функціонування БЦ та надати консультаційні послуги, в зв`язку з передачею в оренду окремих приміщень, що розташовані в БЦ, в порядку та на умовах, що зазначені в договорі, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначеним цим договором;

- від 26.12.2016 №26/12-04 (м. Київ), предметом якого є безперебійне надання Виконавцем Замовникові експлуатаційних послуг щодо Бізнес Центр) (разом Об`єкт ). Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги стосовно об`єкту, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до функціонального призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби Орендарів окремих нежитлових приміщень об`єкту (надалі - Орендарі ) у своєчасному отриманні послуг відповідної якості;

- від 26.12.2016 №26/12-05 (м. Київ), відповідно до якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов`язується надавати послуги з комплексного прибирання орендованих офісних та технічних приміщень Замовника, території загального користування та прилеглих територій орендованих приміщень Замовника, сезонного прибирання, догляду за системами водопостачання, водовідведення та електроживлення у орендованих приміщеннях Замовника;

- від 19.01.2017 №19/01 (м. Київ), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з контролю за належним функціонуванням ТЦ прибудинкової території і діяльністю Орендарів в ньому, належної експлуатації, утримання та ремонту ТІД та прибудинкової території шляхом надання послуг, перелік яких встановлений цим договором, а також забезпечити виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування ТЦ і надати консультаційні послуги, в зв`язку з передачею в оренду окремих приміщень, розташованих в ТЦ, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, визначених цим договором;

- від 30.01.2017 №30/01 (м. Київ), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги у торговому центрі Україна , що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр-т Леніна, 69 по непрофільній діяльності Замовника та безперебійному функціонуванню торгового центра Україна (далі -ТЦ), такі як: з адміністрування діяльності ТЦ, по комунікації з орендарями.

Згідно з актом перевірки між сторонами також було укладено договір на технічне обслуговування і експлуатацію будівлі від 26.12.2016 №26/12-06 (м. Київ), відповідно до якого Виконавець зобов`язується надати послуги з експлуатації, технічного обслуговування та цілодобового нагляду за будівлею та територією навколо будівлі за адресою: вул. Паторжинського, 6 в Шевченківському районі м. Києва і прилеглої до неї території; (включаючи ремонт будівлі, інженерних систем і мереж, експлуатацію інженерних систем і мереж, прибирання приміщень і підтримку чистоти), а Замовник зобов`язується прийняти і сплатити надані Виконавцем послуги.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів: від 26.12.2016 №26/12-06; від 26.12.2016 №26/12-05; від 26.12.2016 №26/12-04; від 26.12.2016 №26/12-03; від 26.12.2016 №26/12-02; від 26.12.2016 №26/12-01 та №19/01 від 19.01.2017 а також копії актів виконаних робіт та копії податкових накладних.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Стосовно контрагента - ТОВ Тера Гарант , контролюючим органом встановлено наступні обставини.

Станом на дату складання акта перевірки ТОВ ТЕРА ГАРАНТ (код 40091910) перебуває на обліку ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський р-н м.Києва).

ТОВ ТЕРА ГАРАНТ (код 40091910) - зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Зареєстроване 30.10.2015 №10741020000056647.

Вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля

Свідоцтво платника ПДВ від 01.12.2015 № 200241654 - анульоване 04.04.2018 (22 - ненадання декларацій протягом року).

В період взаємовідносин та по час проведення перевірки, директор/головний бухгалтер/засновний - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами аналізу баз даних ДПС України, даних податкової звітності ТОВ ТЕРА ГАРАНТ (код 40091910) та інформації з зовнішніх джерел встановлено:

- остання звітність з податку на додану вартість подана за травень 2017 року, починаючи з червня 2017 до органів ДФС звітність не подавалась;

- фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2016-2017 р. до ДПІ за місцем обліку не подано.

Крім того, інформація щодо наявності трудових ресурсів (звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) та основних засобів (фінансовий звіт (баланс) та додаток AM до рядка 1.2.1. додатку РІ до рядка 03 РІ податкової .декларації 3 податку на прибуток до органів ДПС за 2016, 2017 роки не подавало та відповідно податки не сплачувало.

Таким чином встановити наявність у перевіряємому періоді на підприємстві працюючих, їх кількість, не є можливим.

Інформація щодо власних та орендованих складських приміщень, транспорту - відсутня.

Згідно даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено, що ТОВ ТЕРА ГАРАНТ (код 40091910) за перевіряємий період декларувало різноплановість придбання товарів/послуг: Інформаційно-консультаційні послуги; Організація рекламних послуг; Послуги з підбору персоналу для надання інформаційно-консультативних послуг на території України: Розроблення тимчасових схем ОДР; Послуги з організації та проведення новорічного рекламного заходу; Пусконаладка та перевірка; Комплексне прибирання складських та підвальних приміщень загальною площею 1456,8 м.кв. за адресою: с.: Розкрутка сайту; Реєстратор А4/7см ВМ 3001-09 сірий люкс; Яблуко чорний принц; Труба 95x11 мм ст. 35; Гарбуз; Шумоглушник 1000x500, тощо.

Водночас, ТОВ Інжинірікс зареєструвало за перевіряємий період податкові накладні з постачання товарів, надання (робіт/послуг): Послуги з технічної експлуатації будівель Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Антонова. 5 та м. Київ, вул. Ернста, 4 у січні 2017р.; Послуги з технічної експлуатації будівлі Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 за січень 2017р.;Технічне обслуговування інженерних мереж та обладнання та Послуги з прибирання приміщень, фасадів та площ Офісного центру, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 (літера В,Д) у січні 2017; Послуги з технічної експлуатації та контролю за належним функціонуванням БЦ за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 51, за період с 20.01.17 по 31.01.17 р.;Г1ослуги з технічної експлуатації будівлі Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 24, у січні 2017 p.; Послуги по комплексному прибиранню складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Північно - Сирецька, 1-3 у січні 2017 p.; Послуги по експлуатації та технічному обслуговуванню та послуги по цілодобовому нагляду за будівлею та територією навколо будівлі за адресою: м. Київ, вул. Паторжинського, буд. 6 у січні 2017р. Технічне обслуговування інженерних мереж та обладнання Офісного центру, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 (літера В,Д) у лютому 2017 p.; Послуги з прибирання приміщень, фасадів та площ Офісного центру, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 (літера В,Д) у лютому 2017 p.;Послуги по екстуатації та технічному обслуговуванню будівлі за адресою: м. Київ, вул. Паторжинського, буд. 6 у лютому 2017р.; Послуги по цілодобовому нагляду з а будівлею та територією навколо будівлі за адресою: м. Київ, вул. Паторжинського, буд. б у лютому 2017р.; Послуги по екстуатації та технічному обслуговуванню Торгового центра "Україна" у лютому 2017р.; Послуги з технічної експлуатації будівлі Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська,24 у лютому 2017;Послуги по комплексному прибиранню складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Північно - Сирецька, 1-3 у лютому 2017p.; Послуги з технічної експлуатації будівлі Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;Послуги з технічної експлуатації будівель Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 5 у лютому 2017р.;Послуги з технічної експлуатації будівель Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Ернста, 4 у лютому 2017р.; Послуги з технічної експлуатації та контролю за належним функціонуванням БЦ та діяльністю орендарів ньому, надання консультаційних послуг по передачі в оренду приміщень БЦ за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 51 у лютому 2017р.

Тобто, зазначені обставини свідчать про явний пересорт та невідповідність номенклатури придбаних товарів/робіт/послуг.

Що стосується відсутності у контрагента позивача основних трудових ресурсів та виробничих можливостей, суд зазначає, що позивачем зазначені обставини не спростовано та не надано доказів залучення відповідних ресурсів на умовах цивільно-правових договорів.

Так, відсутність доказів зі сторони позивача щодо залучення контрагентом позивача працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), ставить під сумнів можливість виконання робіт/послуг контрагентом, враховуючи відсутність необхідних засобів.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії договорів та актів виконаних робіт, а також податкових накладних підписані з боку ТОВ Тера Гарант від імені директора ОСОБА_1 , водночас, в акті перевірки встановлено, що будучи допитаним у якості свідка засновник та директор ТОВ Тера Гарант ОСОБА_1 показав, що підприємство він реєстрував за проханням ОСОБА_2 і ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписував.

До матеріалів адміністративної справи відповідачем надано суду копію протоколу допиту свідка - ОСОБА_1 .

У контексті наведеного судом враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договору та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд зазначає, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ Тера Гарант не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій між ТОВ Інжинірінкс та ТОВ Тера Гарант , а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача, доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірікс" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 4-а, код ЄДРПОУ 37847300) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа