Постанова

від 13.05.2021 по справі 640/6196/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6196/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком про ухвалення додаткового рішення

у справі №640/6196/19 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком

до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестком (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0002111409 форми "Р" Офісу великих платників податків ДФС, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100" на суму 10765,10 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0002131409 форми "Р" Офісу великих платників податків ДФС, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100" на суму 2 153,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТ ЗЕД; згідно із рекомендаціями Комітету по Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС) Ради митного співробітництва (Всесвітня Митна Організація) перші чотири правила Основних правил інтерпретації класифікації товарів застосовуються виключно послідовно; Правилом 1 встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, при цьому враховуються характеристик товару, які є визначальними для класифікації; відповідно до Правил 3 (а) перевага налається тій товарній позицій, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис; таким чином, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД; правильність визначенні позивачем коду за УКТ ЗЕД щодо товару "льодогенератор побутовий для виготовлення льоду з води компресійного типу (наявні компресор, конденсатор та випарник) потужністю 120Вт, продуктивністю 12 кг льоду га добу, торгівельна марка Gorenje IMC 1200B (ICM 1201)" підтверджується контрактом № GOR-UKR9/14 від 01.01.2014, митними деклараціями, інвойсами, деклараціями про походження товару, деклараціями про відповідність тощо; посилання відповідача на необхідність віднесення товару до іншої товарної групи є декларативним, оскільки базується на неофіційній інформації з мережі Інтернет; відповідно до УКТ ЗЕД холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання класифікуються у товарній позиції 8418; згідно із функціональними характеристиками льодогенератору марка Gorenje IMC 1200B (ICM 1201) - це обладнання, яке, працюючи від електромережі, виготовляє лід заморожуванням води; основними частинами льодогенератору є компресор, конденсатор, зріджувач, випарник; отже він жодним чином не може бути віднесений до товарної групи 8509.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 01.04.2019 №0002111409 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 15010100" на суму 10765 (десять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 10 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 01.04.2019 № 0002131409 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, код платежу 14070100" на суму 2153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн 06 коп.

Стягнуто з Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ: 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (код ЄДРПОУ: 31901655, адреса: 02192, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - залишено без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком надійшла заява про ухвалення додаткового рішення , яким вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови без участі позивача.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, за змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Між позивачем (надалі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням СОЛ (надалі - адвокатське об`єднання), укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №1-91/02-11/20 від 02 листопада 2020 року (стор. 28 -31 том ІІ).

У відповідності до умов договору адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 1 договору).

Між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 02 листопада 2020 року, відповідно до пункту 1. 2 Об`єднання зобов`язується представляти інтереси клієнта (Позивача) у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду справи судом апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року в адміністративній справі №640/13314/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, для вчинення всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими пн. - пн. 2.8-2.11 Договору.

Як вбачається з копії рахунку на оплату №І-91/02-11/20 від 03 листопада 2020 року, адвокатське об`єднання виставило позивачу рахунок на суму 5000,00 грн з зазначенням найменування послуги: "надання правничої (правової) допомоги", який сплачено позивачем 04 листопада 2020 року, що підтверджується квитанцією №48712 від 04 листопада 2020 року.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Каргалик Д.М., який діяв на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1066132 від 04 листопада 2020 року та договору №1-91/02-11/20 від 02 листопада 2020 року та представляв інтереси позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу за розгляду апеляційних скарги в даній справі в сумі 5000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача (апелянта) про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а понесені судові витрати за правову допомогу в розмірі 5000,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестком про ухвалення додаткового рішення - задовольнити .

Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ: 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (код ЄДРПОУ: 31901655, адреса: 02192, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк