Постанова

від 22.04.2021 по справі 5015/7368/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа №5015/7368/11

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді: Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

за участю представників сторін від:

ОСОБА_1 : Пастернак П.І. - адвокат, ордер КС№369025 від 04.12.2019);

Михайлишина І.О.: не з`явився;

ТОВ Львівська гарнізонна база : Семиренко П.Я. - адвокат, ордер ЛВ№147696 від 21.10.2019

розглянувши апеляційні скарги: 1. ОСОБА_1 , м. Львів б/н від 07.10.2019 (Вх.ЗАГС №01-05/3636/19 від 09.10.2019)

2. Михайлишина Ігоря Олеговича, м. Львів б/н від 04.10.2019 (Вх.ЗАГС №01-05/3671/19 від 10.10.2019)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 (суддя Л.З. Чорній, повний текст ухвали складено та підписано 26.09.2019)

у справі №5015/7368/11

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_1 , м.Львів

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база", м. Львів

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини та суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2011 порушено провадження у справі №5015/7368/11 про банкрутство ТОВ Львівська гарнізонна база , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою від 22.12.2011 судом визначено розмір вимог ініціюючого кредитора - Адвокатського об`єднання Адвокатська компанія Укрзахідюрсервіс , введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іваська С.М.

Оголошення про порушення провадження у справі опубліковано в газеті Голос України , N 8-9 від 18.01.2012.

Постановою Господарського суду Львівської області 20.02.2018 у цій справі ТОВ Львівська гарнізонна база визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; скасовано всі арешти, накладені на майно ТОВ Львівська гарнізонна база чи інші обмеження щодо розпорядження майном ТОВ Львівська гарнізонна база ; припинено повноваження арбітражного керуючого Онушканича Я.В. як розпорядника майна ТОВ Львівська гарнізонна база , ліквідатором призначено арбітражного керуючого Онушканича Я.В.; ухвалено оприлюднити повідомлення про визнання ТОВ Львівська гарнізонна база банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018. Постанову Господарського суду Львівської області від 20.02.2018 у справі №5015/7368/11 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів ТОВ Львівська гарнізонна база від 26.01.2018 №1/26 про визнання ТОВ Львівська гарнізонна база банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 введено процедуру санації боржника - ТОВ "Львівська гарнізонна база", м. Львів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 клопотання керуючого санацією арбітражного керуючого Онушканича Я.В. про затвердження звіту керуючого санацією та припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності та затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди керуючого санацією задоволено; затверджено звіт керуючого санацією ТОВ Львівська гарнізонна база ; достроково припинено процедуру санації та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Онушканича Я.В. у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Цією ж ухвалою клопотання ОСОБА_2 про затвердження розміру понесених судових витрат у справі № 5015/7368/11 у розмірі 1 176 474,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Львівська гарнізонна база на користь ОСОБА_2 298 000,00 грн. судових витрат. В решті вимог відмовлено. Затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого санацією Онушканича Я.В. за період з 04.09.2018 по 01.08.2019 у розмірі 87 213,20 грн та додаткової грошової винагороди у розмірі 98 060,40 грн.

Ухвала суду, зокрема, в частині стягнення судових витрат у розмірі 298 000,00 грн мотивована тим, що вказані витрати підтверджуються копіями виписок щодо витрат з картки ОСОБА_2 та копіями квитанції банку про перерахування 02.08.2019 коштів на рахунок адвокатського об`єднання Адвокатська колегія Феміда у розмірі 298 000,00 грн. за угодою б/н про надання правової допомоги від 14.02.2012.

Ухвала суду в частині відмови у стягненні ОСОБА_2 обґрунтована тим, що кредитор не надав підтверджуючих документів щодо витрат на правову допомогу суму 878 474 грн.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення клопотання ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ Львівська гарнізонна база на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 298 000,00 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні такого клопотання у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що кредитором ОСОБА_2 не подавався орієнтований розрахунок, хоча даний розрахунок міг бути поданий суду та комітету кредиторів до затвердження плану санації. Крім цього, апелянт зазначає, що згідно платіжного доручення на суму 298 000,00 грн, такі кошти були оплачені на рахунок адвокатського об`єднання, натомість послуги надавалися адвокатом Котовщиком Р.А., який став адвокатом об`єднання лише у червні 2019. Також у справі відсутні докази, які б підтверджували залучення інших адвокатів, які брали участь у справі на виконання угоди від 14.02.2012.

ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про задоволення клопотання про стягнення судових витрат частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання у повному обсязі та стягнути судові витрати у розмірі 1 176 474,00 грн. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що судом першої інстанції неправильно названо суму коштів у розмірі 278 874,00 грн як судовий збір. Натомість 278 874,00 грн - це сума, яка становить 10% від фактично стягнутих на користь клієнта ( ОСОБА_2 ) грошових коштів у розмірі 2 788 740,51 грн у справі про банкрутство боржника, передбачених п.3 Додаткової угоди №6 до угоди про надання правової допомоги б/н від 14.02.2012. Щодо відмови у стягненні витрат, які не підтверджені, то скаржник зазначає, що такі підтверджені актом приймання-передачі послуг. При цьому згідно ст. 126 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати не лише ті, які сплачені на користь адвокатського об`єднання, а й також ті, які підлягають сплаті у загальному розмірі 1 176 474, 00 грн.

ОСОБА_2 також зазначає, що з огляду на складність справи, тривалість її 8 років, залучення великої кількості адвокатів адвокатським об`єднанням Феміда , заявлений розмір судових витрат є повністю співмірним з реально наданими послугами.

ТОВ Львівська гарнізонна база подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , покликаючись на те, що витрати кредитора на послуги адвоката повинні бути підтверджені належними фінансовими документами, однак, як підтверджується матеріалами справи, доказами такої оплати надано суду тільки на суму 298 000,00 грн.

Інших клопотань від учасників процесу не надходило.

Оцінка суду.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 заявлено до стягнення з боржника 1 176 474,00 грн витрат на правничу допомогу, з яких: 897 600,00 грн - послуги, які підтверджуються актом приймання - передачі наданих правових послуг від 24.07.2019 та 278 874,00 грн -10% від фактично стягнутих на користь клієнта грошових коштів у розмірі 2 788 740, 51 грн у справі про банкрутство ТОВ Львівська гарнізонна база , що передбачено п.3 Додаткової угоди до договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням Феміда укладено договір від 14.02.2012 про надання правової допомоги.

Згідно Додаткової угоди №1 від 14.02.2012 до вказаного договору, сторони узгодили, що вартість 1 (однієї) години роботи адвокатської колегії становить 1600 грн, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення цієї угоди становить 200 доларів США за винятком представлення інтересів клієнта у судових засіданнях.

В подальшому згідно Додаткової угоди №2 від 01.03.2012 до договору, сторони домовилися викласти п.5 угоди у такій редакції: Адвокатська колегія надає послуги за угодою за участі адвокатів - членів Адвокатської колегії, на яких виписується ордер, а також за рахунок залучених адвокатів та інших фахівців у галузі права, у тому числі помічників на підставі окремих угод. За дії таких осіб Адвокатська колегія несе повну відповідальність перед клієнтом при наданні послуг за угодою.

В подальшому згідно Додаткових угод №3,4 до договору сторони змінювали вартість послуг.

Згідно Додаткової угоди №6 до договору сторони погодили винагороду у розмірі 10% від фактично стягнутих на користь клієнта грошових коштів, які сторони визначають на підставі затвердженого постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі про банкрутство ТОВ Львівська гарнізонна база розміру кредиторських вимог ОСОБА_2 на загальну суму - 2 788 740,51 грн, що становить 278 874 грн.

Відповідно до ст. 901, ч.2 ст. 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. Договір про надання правової допомоги по суті є договором про надання послуг у розумінні ст. 902 ЦК України, що узгоджується з нормами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , яка передбачає, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

А отже, адвокатське об`єднання, будучи стороною договору про надання адвокатських послуг, поклавши виконання таких послуг на іншу особу та залишаючись відповідальним за дії такої особи, діяло відповідно до ст. 902 ЦК України.

А тому, покликання апелянта - ОСОБА_1 , що згідно платіжного доручення на суму 298 000,00 грн, такі кошти були оплачені на рахунок адвокатського об`єднання, натомість послуги надавалися адвокатом Котовщиком Р.А., є безпідставними, оскільки у цьому випадку стороною договору про надання послуг є адвокатське об`єднання, яке і було відповідальним за надання адвокатських послуг іншим адвокатом, можливість чого було передбачено умовами договору, що не суперечить нормам ЦК України.

З огляду на вищевикладені норми ГПК України, для оплати послуг згідно договору про надання правової допомоги, такі послуги мають бути фактично наданими, що, зокрема встановлено та випливає згідно положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Також надані послуги мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність наданих послуг, які є підставою для їх оплати.

Підставою оплати наданої правової допомоги клієнту за умовами договору від 14.02.2012 є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити підставність і правомірність її оплати боржником.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 долучено копію виписки з рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ Приватбанк та копію квитанції АТ КБ Приватбанк про оплату правових послуг згідно угоди про надання правових послуг від 14.02.2012 та рахунку 1/08 від 02.08.2019 у розмірі 298 000,00 грн, яка здійснена 02.08.2019, отримувач коштів - Адвокатського об`єднання Адвокатська колегія Феміда .

А отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що сума коштів у розмірі 298 000,00 грн в оплату адвокатських послуг належним чином підтверджена та підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 10% фактично стягнутих на користь клієнта грошових коштів, що складає 278 874 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Враховуючи те, що обставини, які підлягають дослідженню в межах апеляційного провадження у цій справі, є, зокрема, правомірність включення до витрат на правову допомогу гонорару у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 було зупинено провадження у справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014)

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.

А отже, виходячи з вищевикладеної позиції Великої Палати Верховного Суду, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, сплати адвокату гонорару успіху , суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх обґрунтованість та необхідність.

Враховуючи те, що розгляд справи про банкрутство ТОВ Львівська гарнізонна база триває з 2011 року, обсяг справи складає 18 томів, розмір стягнутих кредиторських вимог ОСОБА_2 на підставі правової допомоги Адвокатської колегії склала 2 788 740,51 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена сума до стягнення у розмірі 10% від вказаної суми (278 874 грн.) є співмірною та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення суми коштів у розмірі 599 600 грн, які зазначені в акті приймання-передачі послуг, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в цій частині заявлені вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на те, що вони не підтверджені належним чином, та з вказаного акту неможливо встановити їх правомірність та фактичність надання.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставними є покликання ОСОБА_1 на те, що кредитором ОСОБА_2 не подавався орієнтований розрахунок, хоча даний розрахунок міг бути поданий суду та комітету кредиторів до затвердження плану санації, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи те, що вищевказана норма ГПК України щодо попереднього розрахунку судових витрат набрала чинності у 2017 році, водночас перша заява по суті спору була подана ще у 2011, така норма не підлягає до застосування при вирішенні питання про стягнення судових витрат на даний момент.

Окрім цього, згідно ч.2 ст.124 ГПК України, при відсутності такого попереднього розрахунку суд має право (а не обов`язок) відмовити у відшкодування заявлених судових витрат.

А отже, відсутність попереднього розрахунку не є підставою для відмови у відшкодування судових витрат кредитору ОСОБА_2 .

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, ухвалу місцевого господарського суду необхідно скасувати частково, а апеляційні скарги задовольнити частково.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч.14 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки п-п 7 п-п.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено фіксовану ставку судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково - на суму 278 874 грн, відшкодування судового збору в частині 640 грн за подання апеляційної скарги необхідно покласти на боржника.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/7368/11 від 24.09.2019 скасувати в частині відмови у стягненні 278 874,00 грн як гонорару успіху із суми плати за надання правової допомоги. У цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ Львівська гарнізонна база суму 278 874,00 грн витрат на надання правничої допомоги як гонорар успіху.

В решта частині ухвалу суду залишити без змін.

3. Стягнути (відшкодувати згідно з ч.2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства) з боржника - ТОВ Львівська гарнізонна база (79039 м. Львів, вул. Маринецька. 7 код ЄДРПОУ 323226800) на користь кредитора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 640 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей Кодексу України з процедур банкрутства.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

У зв`язку з відпусткою суддів С.М. Бойко та Т.Б. Бонк, повний текст постанови підписано 12.05.2021.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк