Ухвала

від 13.05.2021 по справі 910/22387/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/22387/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши

скаргу Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість"

на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П.

у справі №910/22387/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі")

до Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість"

про стягнення 882,37 грн

представники учасників справи:

від скаржника (боржника): Гнатюк Т.В.

від стягувача: Кирищук В.П.

від органу державної виконавчої служби: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва у складі судді Пінчука В.І. перебувала справа №910/22387/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" про стягнення 882,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 позов задоволено.

11.01.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва виданий наказ про стягнення з Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 37 коп. вартості самовільно спожитої електроенергії, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі" про заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на його правонаступника, здійснено заміну сторони (стягувача) - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 р. у справі № 910/22387/15.

23.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Поділ-Нерухомість" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/506/21 від 23.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, у зв`язку із лікарняним судді Пінчука В.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 вказану скаргу передано на розгляд судді Турчину С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 розгляд скарги Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. призначено на 13.05.2021.

11.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" надійшли заперечення на скаргу.

У судове засідання 13.05.2021 прибули представники стягувача та боржника (заявника), представник органу державної виконавчої служби не з`явився.

У відповідності до ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представник боржника (заявника) у судовому засіданні 13.05.2021 надав суду документи та усні пояснення щодо скарги, просив суд її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник стягувача проти скарги заперечив, просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши в судовому засіданні 13.05.2021 скаргу Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" на бездіяльність державного виконавця, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Постановою від 06.04.2016 державного виконавця відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві Чичикала С.М. відкрито виконавче провадження ВП №50704882 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 у справі №910/22387/15.

Постановою від 31.03.2021 державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберком Олегом Петровичем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунка, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

На переконання боржника державний виконавець Шемберко О.П. незаконно виніс постанову про арешт коштів боржника та наклав арешт на рахунок № НОМЕР_1 .

Боржник посилається на те що рахунок № НОМЕР_1 є рахунком зі спеціальним режимом використання та призначений для виплати заробітної плати та обов`язкових платежів, тому на думку боржника державним виконавцем накладаючи арешти на рахунки порушено його права.

Скаржник наголошує, що накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

У своїй скарзі Комунальне підприємство "Поділ - Нерухомість" просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. у виконавчому провадженні №50704882;

- зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберка Олега Петровича скасувати постанову про арешт коштів боржника від 31.03.2021, винесеної у виконавчому провадженні №50704882.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.1-3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У відповідності до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, наведеними законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом.

Водночас, ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або є таким, звернення стягнення на який заборонено законом.

Однак, судом встановлено, що постановою від 31.01.2021 державним виконавцем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

З аналізу змісту оспорюваної боржником постанови вбачається, що державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, а саме: визначив, що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника стягнення на які заборонено Законом.

Приймаючи рішення про накладення арешту на грошові кошти боржника (скаржника), крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено боржника, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, жодним чином не порушив прав та законних інтересів скаржника.

Водночас, наведеними вище нормами норми Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що інформацію про рахунки державний виконавець встановлює на підставі документів, які надходять з банку.

Згідно із п.9.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Нормами Інструкції регламентовані дії банку у разі накладення арешту коштів, а вищезгаданими положеннями ч.3 Закону України "Про виконавче провадження" - визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.

Виходячи з вище наведеного, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка , на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Доказів того, що банком було повідомлено чи надано відомості, що рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, матеріали справи не містять.

Документів, зокрема довідок банку, щодо призначення рахунку № НОМЕР_1 скаржником суду не надано.

Довідка AT КБ "Приватбанк" №30209407/20793064 від 26.04.2021 щодо накладення згідно із постанови Подільського районного відділу ДВС у місті Києві №50704882 від 31.03.2021 арешту на рахунок № НОМЕР_1 не містить відомостей, що зазначений рахунок має спеціальний режим використання.

Надані скаржником у матеріали справи платіжні доручення №587 від 24.03.2021, №588 від 24.03.2021, №589 від 24.03.2021, №1 від 24.03.2021, №571 від 02.03.2021, №570 від 02.03.2021, №569 від 02.03.2021, №1 від 02.03.2021, згідно із якими з банківського рахунку AT КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 здійснювалися виплати заробітної плати та податків і обов`язкових зборів до бюджету, а також довідка головного бухгалтера підприємства, не є достатнім доказом, що зазначений рахунок боржника має спеціальний режим використання.

У контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства не підлягають арешту виключно конкретні грошові кошти, призначені для оплати праці працівників боржника та для здійснення нарахувань на заробітну плату, а не в цілому рахунки, через які вказані кошти перераховуються працівникам та до бюджету.

Щодо наданого до матеріалів скарги договору №20521000569 від 12.04.2021 про обслуговування клієнта з переказу заробітної плати, авансів на відрядження, стипендій, виплат за договором цивільно-правового характеру та інших виплат з використання платіжних карток, укладеного з AT КБ "Приватбанк", то суд зазначає, що згідно із вказаного договору, сторонами визначено рахунок для заробітної плати № НОМЕР_2 , а не № НОМЕР_1 .

Окрім того, вказаний договір передбачає не лише виплату заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а також переказ коштів за договорами цивільно-правового характеру та укладений 12.04.2021, тобто після прийняття оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно з частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Таким чином, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту, як зазначено судом вище, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, що підтверджують виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру . Також арешт у розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених саме для виплати заробітної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, а також у постанові Верховного суду від 09.07.2020 у справі №918/635/18.

Разом з тим, що зі скарги не вбачається, яка саме сума потрібна підприємству для виплати заробітної плати працівникам, тобто вимога скаржника є неконкретизованою.

Судом не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі (з документами, що підтверджують ці обставини). Надані скаржником заяви від 12.04.2021, від 15.04.2021 адресовані начальнику Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідних відомостей не містять, та окрім того відсутні докази направлення таких заяв.

Також скаржником у скарзі не вказано у чому саме полягає бездіяльність державного виконавця; скарга не містить доказів на підтвердження неправомірності дій чи бездіяльності виконавця.

Окрім того, скаржник просить зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 31.03.2021 повністю, у той час як зазначає про наявність конкретного рахунку, призначеного для виплати заробітної плати.

Суд відхиляє доводи скаржника, що в порушення вимог чинного законодавства, державний виконавець наклав арешт на всі кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , а не в межах розміру суми заборгованості, оскільки постанова містить суму стягнення та винесена з урахуванням приписів ч.3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Належних та вірогідних доказів в обґрунтування наявності порушень державним виконавцем при накладенні арешту на грошові кошти боржника згідно із постановою від 31.03.2021, скаржник суду не надав.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника та відсутності підстав для задоволення скарги Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" та визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. у виконавчому провадженні №50704882 та зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 31.03.2021, винесеної у виконавчому провадженні №50704882.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні скарги Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. по справі №910/22387/15.

Керуючись ст. ст. 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Комунального підприємства "Поділ - Нерухомість" на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шемберко О.П. по справі №910/22387/15 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано: 14.05.2021.

Суддя С.О. Турчин