Рішення

від 06.05.2021 по справі 916/2294/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2294/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловги В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Демінська К.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: Ящук Ю.Ю. на підставі ордеру;

Від третіх осіб: не з`явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Крокус» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості з виплат засновнику, який вийшов з товариства, у розмірі 9 108 446,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Крокус» (далі по тексту - ТОВ „Крокус» ) про стягнення заборгованості зі сплати ринкової вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача, що підлягала до сплати при виході ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ „Крокус» . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення його прав у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо виплати позивачу належної йому ринкової частки майна товариства у зв`язку з подання 07.06.2016р. до товариства заяви про вихід зі складу учасників (засновників). Разом з цим, позивачем було повідомлено, що станом на момент звернення до суду із даним позовом ТОВ „Крокус» було виплачено лише 1 420 000,00 грн.

Ухвалою від 22.09.2017р. судом було порушено провадження у справі та залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) , ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ).

Ухвалою від 13.08.2018р. судом було призначено по даній справі судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою від 28.11.2018р. господарським судом були відкориговані питання, покладені на вирішення судової експертизи, наступним чином:

- яка ринкова вартість усього майна, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства, належного ТОВ „Крокус» на момент виходу ОСОБА_1 з товариства станом на 07.06.2016р.;

- який розмір вартості частки майна ТОВ „Крокус» (в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства) належної до виплати ОСОБА_1 , станом на 07.06.2016р., пропорційно його частці у статутному капіталі ТОВ „Крокус» .

10.07.2019р. до суду від Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом із матеріалами справи надійшов висновок судових експертів №3Е/1 ТГ/71 КДТЗ від 26.04.2019р. За результатами проведення експертного дослідження судові експерти дійшли наступного висновку:

1) визначити вартість усього майна, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства, належного ТОВ „Крокус» на момент виходу ОСОБА_1 станом на 07.06.2016р. не представляється можливим;

2) документально та нормативно підтверджується вартість частини майна ТОВ „Крокус» , що підлягає виплаті ОСОБА_1 на дату його виходу із складу учасників на 07.06.2016р., пропорційна його частці у статутному капіталі, у розмірі 10 528 447,15 грн., без врахування податків та зборів, що підлягають утриманню при виплаті.

Ухвалою від 21.08.2019р. судом було задоволено клопотання позивача про призначення повторної експертизи, призначено повторну судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

22.02.2021р. до господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із матеріалами справи надійшов висновок судових експертів №25632/25633/19-71/25634/19-53 від 29.12.2020р. За результатами проведення експертного дослідження судові експерти дійшли наступного висновку:

1) визначити вартість усього майна, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства, на момент виходу позивача з товариства станом на 07.06.2016р., неможливо по причині, викладеній у дослідницькій частині;

2) загальний розмір частки ОСОБА_1 в майні ТОВ „Крокус» станом на 07.06.2016р., в тому числі, основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майнових зобов`язань товариства, без вирахування податків, складає 10 528 500,00 грн.

Ухвалою від 02.03.2021р. судом було поновлено провадження по даній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 15.03.2021р. підготовче засідання по даній справі було закрито із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті.

26.04.2021р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд повернутись на стадію підготовчого провадження та розглянути позовні вимоги у наступній редакції: стягнути з відповідача заборгованість зі сплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача, що підлягала до сплати при виході ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ „Крокус» , у розмірі 7 001 113,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивачем було наголошено, що у поданій до суду позовній заяві останнім було визначено ціну позову у розмірі 9 108 446, 00 грн., з якої позивачем і було сплачено судовий збір. Проте, за період розгляду судом даного спору відповідачем було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, що з урахуванням неможливості встановити ринкову вартість частки відповідно до висновків судових експертів, заборгованість ТОВ „Крокус» перед позивачем складає 7 001 113,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

В силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи приписи процесуального законодавства, якими можливість повернення на стадію підготовчого провадження після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не передбачена, господарським судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення до підготовчого провадження та прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог. Разом з тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості зі сплати вартості частики майна товариства, стягнення якого є предметом спору по даній справі, судом враховано наступне.

ОСОБА_1 у прохальній частині поданої до суду позовної заяви не було визначено розміру заборгованості зі сплати ринкової вартості частини майна товариства у зв`язку з відсутністю у позивача інформації про ринкову вартість частки, яка згідно поданих позивачем до суду клопотань про призначення судових експертиз, мала бути визначена за результатами проведення експертних досліджень.

Проте, згідно висновків судових експертів Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та Київського науково-дослідного інституту судових експертиз визначити ринкову вартість усього майна ТОВ „Крокус» не представляється можливим. При цьому, до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, прохальна частина позовної заяви позивачем уточнена не була.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність дотримання судом завдань господарського судочинства, приймаючи до уваги зазначення позивачем у позовній заяві ціни позову у розмірі 9 108 446, 00 грн., з якої позивачем і було сплачено судовий збір, керуючись принципом справедливості та з метою ефективного захисту прав позивача господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення із відповідача заборгованості зі сплати вартості частини майна товариства відповідно до визначеної позивачем ціни позову у розмірі 9 108 446, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

06.05.2010р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Крокус» , за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №16, про збільшення статутного капіталу до суми 7 300 375,00 грн. за рахунок внесків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визначено, що розмір вкладу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до статутного капіталу становить по 3 650 187,50 грн. /т. 1, а. с. 199/.

29.03.2016р. Головним управлінням статистики в Одеській області було отримано звіт ТОВ „Крокус» про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2015р., а також баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2015р. /т.1, а. с. 27, 29/.

02.06.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г. було посвідчено заяву ОСОБА_1 за реєстровим №754, відповідно до якої позивачем було повідомлено ТОВ „Крокус» про вихід зі складу учасників цього товариства. При цьому, позивач просив на підставі приписів ст. 54 Закону України „Про господарські товариства» виплатити належну йому вартість частки майна товариства, яка є пропорційною частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства /т. 1, а. с. 25/.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000995161 від 06.06.2016р. вбачається, що станом на 06.06.2016р. учасниками (засновниками) ТОВ „Крокус» виступали: ОСОБА_1 , розмір внеску якого до статутного капіталу складав 3650187,50 грн., та ОСОБА_2 , розмір внеску якої до статутного капіталу також становив 3650187,50 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.10.2016р. по справі №916/2107/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2016р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Крокус» , ОСОБА_2 про визначення частки засновника, що підлягає сплаті при виході з товариства, та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у межах справи №916/2107/16 в частині зобов`язання товариства сплатити частку, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача до суду та вирішення спору по суті прострочене зобов`язання ТОВ „Крокус» перед позивачем було відсутнє, оскільки згідно вимог закону та статуту товариства частка має бути виплачена через 12 місяців після затвердження річного звіту.

Відповідно до п. 20.1 Статут ТОВ „Крокус» , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом №11 від 10.09.2004р., учасникові, який виходить або виключається з товариства, сплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (виключення). Всі розрахунки проводяться в національній валюті України, якщо зборами не постановлено інше. У випадку виключення учасника з товариства розмір належної йому компенсації може бути зменшений за мотивованим рішенням загальних зборів /т. 2, а. с. 148/.

Відповідно до даних балансу ТОВ „Крокус» станом на 01.06.2016р. власний капітал товариства складає 21 055 894,00 грн., частка ОСОБА_1 згідно установчих документів (тобто 50%) складає 10 528 447,00 грн. /т. 2, а. с. 152-153/.

13.12.2016р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Крокус» , за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №5, зокрема, про задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників, яка була подана до товариства 07.06.2016р., про проведення з колишнім учасником ОСОБА_1 розрахунків у відповідності до норм чинного законодавства в наступному порядку: частка у статутному капіталі - 3 650 185,00 грн., дивіденди за 2015р. - 2 412 862,00 грн., дивіденди за перший квартал 2016р. - 387 591,50 грн., частка нерозподіленого прибутку - 4 077 805,50 грн.; усього розмір частки станом на 07.06.2016р. складає 10 528 446,00 грн. При цьому, загальними зборами було прийнято рішення здійснити виплати у строк до 07.06.2017р. /т. 2, а. с. 24/.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1002016837 від 18.01.2017р. вбачається, що станом на 18.01.2017р. учасниками (засновниками) ТОВ „Крокус» виступали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що в процесі розгляду даного спору учасниками справи відповідно до клопотань судових експертів та ухвал суду про витребування документів, надавались матеріали, необхідні для проведення експертних досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень, довідки АТ „Ощадбанк» №10015/0604-1060 від 16.11.2017р., виписки по банківському рахунку позивача за період з 16.04.2016р. по 16.04.2021р. до моменту звернення ОСОБА_1 до господарського суду із даним позовом відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 420 000,00 грн. При цьому, з моменту відкриття провадження по даній справі до вирішення справи по суті ТОВ „Крокус» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 107 333,00 грн. /т. 2, а. с. 159-172, 177; т. 5, а. с. 39-91, 102-105/.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Крокус» про стягнення заборгованості зі сплати вартості частини майна товариства, позивачем було наголошено, що в порушення вимог Закону України „Про господарські товариства» та Статуту ТОВ „Крокус» вартість частини майна товариства, яка належить ОСОБА_1 , так і не була у повному обсязі виплачена відповідачем, строк виплати якої згідно рішення загальних зборів сплинув 07.06.2017р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

В силу вимог ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства» № 1576-XII від 19.09.1991р. (в редакції чинній на 07.06.2016р. - дату подання позивачем заяви про вихід з товариства) учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Статтею 54 Закону України „Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до ст. 148 ЦК України (в редакції чинній на 07.06.2016р. - дату подання позивачем заяви про вихід з товариства) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до п. 20.1 Статут ТОВ „Крокус» , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом №11 від 10.09.2004р., учасникові, який виходить або виключається з товариства, сплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (виключення). Всі розрахунки проводяться в національній валюті України, якщо зборами не постановлено інше. У випадку виключення учасника з товариства розмір належної йому компенсації може бути зменшений за мотивованим рішенням загальних зборів.

З огляду на викладене, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику при його виході з товариства, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Позиція суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №925/1165/14.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 07.06.2016р. ОСОБА_1 було подано до ТОВ „Крокус» заяву про вихід зі складу учасників товариства. Таким чином, на ТОВ „Крокус» згідно вимог ст. 54 Закону України „Про господарські товариства» та положень Статуту покладено обов`язок сплатити позивачу вартість його частки після затвердження звіту за рік, в якому позивач вийшов з товариства в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 07.06.2017р. При цьому, розмір частки має розраховуватись до моменту виходу учасника з товариства.

13.12.2016р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Крокус» , за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №5, про виплату ОСОБА_1 у строк до 07.06.2017р. вартості частини майна товариства, яка є пропорційною частці позивача у статутному капіталі, розмір якої складає 10 528 446,00 грн. Проте, обов`язок щодо виплати належної позивачу частки своєчасно та у повному обсязі відповідачем виконаний не був.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення із ТОВ „Крокус» заборгованості зі сплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача, у розмірі 9 108 446,00 грн., яка є різницею між вартістю частки майна, визначеної рішенням загальних зборів, та виплачених відповідачем грошових коштів (10 528 446,00 грн. - 1 420 000,00 грн. = 9 108 446,00 грн.).

При цьому, враховуючи розгляд судом питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог у межах ціни позову, тобто 9 108 446,00 грн., підстави для дослідження питання щодо розміру ринкової вартості майна товариства, на чому було наголошено позивачем у позовній заяві, а також надання оцінки складеним судовими експертами висновкам, у суду відсутні.

Як зазначалось вище по тексту рішення, в процесі вирішення судом даного спору ТОВ „Крокус» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 107 333,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку позивача.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Крокус» про стягнення 2 107 333,00 грн., що є достатньою підставою для закриття провадження у даній частині позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Крокус» про стягнення заборгованості з виплат засновнику, який вийшов з товариства, у розмірі 7 001 113,00 грн. (9 108 446,00 грн. - 2 107 333,00 грн. = 7 001 113,00 грн.) підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Крокус» заборгованості з виплат засновнику, який вийшов з товариства, у розмірі 7 001 113,00 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 2 107 333,00 грн. необхідно закрити.

Судові витрати пов`язані із проведенням експертизи, у загальному розмірі 36 148,32 грн. /т. 4, а. с. 99, 219/, та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 31 610,00 грн. може бути повернута з державного бюджету на підставі ухвали суду за клопотанням позивача відповідно до Закону України „Про судовий збір» .

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/2294/17 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Крокус» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості з виплат засновнику, який вийшов з товариства, у розмірі 2 107 333,00 грн. - закрити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Крокус» /65031, м. Одеса, Київське шосе, буд. 5; ідентифікаційний код 13915675/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / заборгованість з виплат засновнику, який вийшов з товариства, у розмірі 7 001 113,00 грн. /сім мільйонів одна тисяча сто тринадцять грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 105 016,70 грн. /сто п`ять тисяч шістнадцять грн. 70 коп./, судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у розмірі 36 148,32 грн. /тридцять шість тисяч сто сорок вісім грн. 32 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 травня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна