Ухвала

від 13.05.2021 по справі 757/21116/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21116/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АБК Груп Україна» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі 752/5777/20 від 16.03.2021 року рамках кримінального провадження №32016100000000126 від 20.10.2016 , на майно, -

В С Т А Н О В И В :

20.04.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АБК Груп Україна»», згідно вимог якого адвокат просить скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016 року, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 16.03.2021 у справі №752/5777/20 (провадження 1-кс/752/2061/21 на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АБК Груп Україна», а саме: корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу підприємства.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, а відтак наявні підстави якими законодавець зумовлює скасування накладеного арешту .

У судове засідання представник заявника, не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.

Частиною 2 статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими слідчого відділу СУ ФР ГУДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 212 КК України.

Нагляд у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Київської міської прокуратури.

16.03.2021 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва за результатами розгляду клопотання старшого слідчого з ОВС першого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_5 , постановлено ухвалу (провадження № 1-кс/752/2061/21, справа № 752/5777/20), якою накладено арешт на речові докази у зазначеному кримінальному провадженні, а саме корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «АБК Груп Україна» (код 43556134).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2021 року при накладенні арешту слідчий суддя, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також з метою збереження речових доказів..

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Оскільки, у вказаному кримінальному провадженні власник майна ТОВ «АБК Груп Україна» має процесуальний статус третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, з клопотанням про накладення арешту на майно міг звернутись виключно прокурор, а не старший слідчий з ОВС шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУДФС у м. Києві ОСОБА_5 , а отже клопотання подано до суду неуповноваженою на те особою, у зв`язку з чим постановлення рішення щодо накладення арешту на майно є незаконним та вказаний арешт підлягає скасуванню.

Разом з цим, при вивченні заперечень сторони обвинувачення, слідчим суддею встановлено, що прокурором не наведено жодних доказів того, що статутний капітал ТОВ «АБК Груп Україна» являється джерелом погашення збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або що статутний капітал підприємства сформовано за допомогою активів (коштів) здобутих злочинним шляхом у наслідок протиправних дій розслідуваних у зазначеному кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання сторони обвинувачення на визнання речовим доказом не містить жодної згадки, доказу чи факту, які б у своїй сукупності підтверджували б або навіть давали привід припустити, що корпоративні права ТОВ «АБК Груп Україна» зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були знаряддям його вчинення, а також жодного доказу того, що статутний капітал підприємств був набутий (сформований) кримінально протиправним шляхом, або здобутий у результаті розслідуваного кримінального правопорушення.

Таким чином, вважаю, що стороною обвинувачення зі спливом певного часу не навелено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, так як не обґрунтовано, що належне ТОВ «АБК Груп Україна»» майно у вигляді 100% статутного капіталу, на яке намагається накласти арешт сторона обвинувачення, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК, оскільки будь-яких доказів слідчому судді не надано. Вищевказані обставини дають змогу стверджувати, що органом досудового розслідування за майже 3 роки слідства не здобуто інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували та обґрунтовували прийняте процесуальне рішення щодо визнання вказаного майна речовим доказом.

Обґрунтовуючи таку мету арешту, як забезпечення виконання такого додаткового виду покарання, передбаченого ст. 191 КК України, як конфіскація майна, передбаченого, в тому числі як захід кримінально-правового характеру до юридичної особи, стороною обвинувачення не наведено, яким чином вказана підстава стосується ТОВ «АБК Груп Україна» а отже посилання на вказану підставу є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Статтею 69-3 КК України визначено, що підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є: вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у ст. ст. 209, 306, 368, 368-4, 369 і 369-1 цього Кодексу; незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов`язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення злочинів, передбачених у ст.ст. 209, 306, 368, 368-4, 369 і 369-1 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у ст.ст. 258- 258-5 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 109, 110, 113, 146, 147, ч. 2 ст. 159, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

Отже законодавцем чітко наведені підстави конфіскації майна, як виду покарання, так і застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.

У відповідності до матеріалів кримінального провадження №32016100000000126 встановлено, що жодну з посадових осіб або власників ТОВ «АБК Груп Україна»» у зазначеному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено., будь які відомості щодо здійснення по відношенню до ТОВ «АБК Груп Україна»», або його власників чи посадових осіб, розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених 109, 110, 113, 146, 147, ч. 2 ст. 159, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447, 209, 306, 368, 368-4, 369 і 369-1 Кримінального кодексу України, у матеріалах відсутні.

Так, дослідивши матеріали клопотання, враховуючи позицію власника майна, суд прийшов до висновку, що версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №32016100000000126, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна, а протилежне стороною обвинувачення не доведено.

Таким чином, враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016 року, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 16.03.2021 у справі №752/5777/20 (провадження 1-кс/752/2061/21), на майно ТОВ «АБК Груп Україна» (код 43556134), а саме: 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «АБК Груп Україна» (код 43556134).

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1