Постанова

від 12.05.2021 по справі 403/2809/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1492/21 Справа № 403/2809/12 Суддя у 1-й інстанції - Литвиненко І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року

по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Замінено стягувача - акціонерне товариство УкрСиббанк на стягувача: товариство з обмеженої відповідальністю Фінансова компанія Укрфінстандарт у цивільній справі № 403/2809/12.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року у справі №403/2809/12 та постановити ухвалу, якою у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником відмовити.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2012 року з ОСОБА_1 та ТОВ СНЕЖАНА Д солідарно стягнуто на користь ПАТ „УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11166125000 від 07 червня 2007 року в сумі 187 980 грн.74 коп., з яких несплачена частка кредиту у розмірі 1960041грн.64коп., з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 1878736грн.43коп., заборгованість за процентами по користуванню кредитом у розмірі 77325грн.59коп., пеня у розмірі 3979грн.62коп., на повернення судових витрат 3219грн., а всього 1963260грн.64коп.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2012 року залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 року та рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2012 року в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Снежана Д» на користь Публічного акці-онерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором - змінено.

Розмір солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з Товариства з обмеженою відповідальністю «Снежана Д» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» зменшено з 1960041,64 грн. до 120558,54 грн., в тому числі в частині розміру заборгованості з кредиту зменшено з 1878736,43 грн. до 48699,26 грн., в частині розміру заборгованості з процентів зменшити з 77325,59 грн. до 68879,01 грн., в частині розміру пені зменшено з 3979,62 грн. до 2980,27 грн.

В іншій частині в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снежана Д» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В решті рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2012 року в оскарженій частині - залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Снежана Д» - відхилено.

04 грудня 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Укрфінстандарт про заміну сторони у виконавчому провадженні (т.2 а.с. 236-237).

В обґрунтування своєї заяви ТОВ ФК Укрфінстандарт зазначає, що 23 вересня 2019 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ФК Укрфінстандарт укладено договір факторингу № 143, за яким право грошової вимоги за кредитним договором №11166125000 від 07 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ УкрСиббанк , перейшло до ТОВ ФК Укрфінстандарт .

Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України зміна кредитора у зобов`язанні може відбуватись у випадку передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормою статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У зв`язку із заміною стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним стягувачем проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, до якої від попереднього кредитора перейшли всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Таким чином, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Задовольняючи заяву ТОВ ФК Укрфінстандарт про про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що кредитор за грошовим зобов`язанням ПАТ УкрСиббанк передав свої права ТОВ ФК Укрфінстандарт за правочинами (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення, відбулося вибуття кредитора у зв`язку із чим припинився його статус сторони виконавчого провадження і його заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України правонаступником ТОВ ФК Укрфінстандарт , яке отримало від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Твердження апелянта, що питання про заміну сторони по справі шляхом заміни стягувача його правонаступника поставлено після спливу строку на його пред`явлення до виконання, а тому правові підстави для задоволення відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України Про виконавче провадження , зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України Про виконавче провадження .

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова