Постанова

від 18.09.2007 по справі 25/290-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/290-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.09.2007р.м.Київ№ 25/290-А

За позовом             П.П." Добрий шлях"

До                            ДПІ  у Голосіївському районі м.Києва

Предметадміністративногопозову визнання недійсними повідомлень рішень, -

Суддя

Представники сторін:

від позивача        Стрєлков В.О. (довіреність від 12.07.2007р.);

від відповідача    Пипко Р.П. (довіреність № 15/9/10-015 від 09.01.2007р.);

18.09.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

           Приватне підприємство «Добрий шлях»(надалі ПП «Добрий шлях», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, відповідач) № 0000102311/0, № 0000112311/0, № 0000122311/0 від 26.03.2007р..

Позовні вимоги обгрунтовані правильністю визначення бази оподаткування при сплаті єдиного податку та правомірністю віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними від ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05», оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2 1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість позивачем було сплачено при виконанні укладених договорів та чинним законодавством не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисциплін.

Відповідачем позову не визнано, заперечення обґрунтовуються висновками акту перевірки згідно яких виявлені порушення п.1 Указу Президента «Про спрощену систему обліку та звітності»щодо невірного визначення виручки єдиного податку, що призвело до заниження суми єдиного податку, яка підлягає до сплати у розмірі 50 475 грн., та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині неправомірного віднесення до податкового кредиту сум податку за податковими накладними отриманими від ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку ПП «Добрий шлях»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р. за результатами якої складено акт № 130/1-23-11-21654668 від 13.03.2007р..

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000102311/0 від 26.03.2007р. згідно виявленого порушення Указу Президента «Про спрощену систему обліку та звітності»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб»в розмірі 70 475, 31 грн. (в тому числі 50 245 грн. основний платіж, 20 230, 31 грн. штрафні санкції);

- № 0000112311/0 від 26.03.2007р. відповідно до виявленого порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 16 866 грн. (в тому числі 11 244 грн. основний платіж, 5 622 грн. штрафні санкції);

- № 0000122311/0 від 26.03.2007р. за виявлене порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»14 681 грн., штрафні санкції в розмірі 5 620, 50 грн..

Згідно встановлених судом обставин справи, донарахування податкових зобов'язань з єдиного податку здійснено відповідачем за висновками викладеними у п. 3.1.1 Акту перевірки в частині невключення до загальної суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка підлягає оподаткуванню:

- грошових коштів в розмірі 381 500 грн.  отриманих у першому та другому кварталах 2006р. на поточний рахунок у банку з призначенням платежу «поповнення статутного фонду від засновника»;

- коштів у розмірі 459 760 грн. отриманих протягом четвертого кварталу 2003р. –2006р. на банківський рахунок від фізичних осіб з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».

Перевіривши обставини на які посилаються сторони, по даному епізоду судом встановлено наступне.

Об'єктом оподаткування при обкладанні єдиним податком згідно Указу Президента «Про спрощену систему обліку та звітності»є доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності.

Позиція податкового органу полягає в тому, що для визначення бази обкладання єдиним податком необхідно включати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб'єкта малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), позареалізаційні доходи, включаючи кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, та виручку від іншої реалізації включаючи поворотну фінансову допомогу.

Згідно Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.09.1999р. № 746/99) об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок, або (та) в касу підприємства за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно вимог Указу поворотна фінансова допомога ні в якому разі не може бути класифікована як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Щодо включення до виручки від реалізації позареалізаційних доходів, то такі доходи не підпадають під визначення терміну "виручка з продажу", наведене в Указі. Таким чином, суб'єкти малого підприємництва для обкладання єдиним податком повинні враховувати тільки надходження від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), основних фондів та виручки від іншої реалізації.

Відповідно до статті 4 Указу Президента України від 03 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (за редакцією Указу від 28.09.1999 р. № 746/99) ДПА України затверджено форму Книги обліку доходів та витрат СПД та Порядок її ведення, у графі 5 Книги відображаються позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (затверджена Наказом ДПА України № 554 від 12.10.1999р. на виконання абз. 9 п. 4 Указу) у графі 5 «позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та  в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношувальних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Безвідсоткова цільова позика в цей перелік не включається, а отже в Книзі обліку доходів та витрат не відображається. Жодного посилання на те, що поворотня безпроцентна позика чи поповнення статутного фонду підприємства включається до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вказаний Порядок, як і Указ Президента не містить.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договором, яким передбачає повернення таких коштів. Поворотна фінансова допомога надається підприємству не у власність, а в користування і підлягає поверненню. Висновки викладені в акті не мають законних підстав для оподаткування в зв'язку з тим, що поворотна фінансова допомога при спрощеній системі оподаткування не може вважатися доходом і включатися до складу валового доходу та обкладатись єдиним податком, оскільки не є об'єктом для оподаткування єдиним податком.

Отже, суд вважає, що оскільки фінансова допомога та кошти на поповнення статутного фонду не можуть вважатися виручкою позивача, відповідно ці суми не є об'єктом оподаткування єдиним податком, за таких обставин нарахована до сплати сума єдиного податку в розмірі 70 475, 31 грн. (в т.ч. 50 245 грн. основного платежу та 20 230, 31 грн. штрафних санкцій) не відповідає чинному законодавству. З приводу цього суд вважає неправомірним винесення податкового повідомлення-рішення від 26.03.2007 р. за № 0000102311/0.

Зменшення суми бюджетного відшкодування, донарахування податку на додану вартість, та застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень № 0000112311/0, № 0000122311/0 від 26.03.2007р. здійснено відповідачем внаслідок виявленого порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

 Зокрема у акті перевірки (п. 3.1.5) зазначено про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість у відповідних розмірах до складу податкового кредиту через відсутність підтвердження сплати податку до бюджету контрагентами, якими виписані відповідні податкові накладні.

           По ТОВ«Дарт-мекс-нью»за актом перевірки неприйнято до уваги виписані податкові накладні сума ПДВ за якими включена до складу податкового кредиту за 3 кв. 2005р. в розмірі 2 017, 6 грн. та за 4 кв. 2005р. в розмірі 2 613 грн..

Підставою для виключення з податкового кредиту вказаних сум стало непідтвердження сплати податку до бюджету, такий висновок зроблений після надіслання на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Дарт-мекс-нью»рекомендованого листа №2268 10/23-1111 від 15.02.07р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Як зазначено в акті перевірки лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не зареєстровано». Згідно бази даних ТОВ «Дарт-мекс-нью»знаходиться у розшуку.

          По ТОВ «Пафос плюс»за актом перевірки не прийнято в якості підтвердження права на податковий кредит податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту за 4 кв. 2005р. у розмірі 8 949, 95 грн..

          Підставою для виключення з податкового кредиту вказаної суми податку став висновок про непідтвердження сплати ТОВ «Пафос плюс»суми податку за виписаною податковою накладною до бюджету. Як зазначено у акті перевірки на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Пафос плюс»надіслало рекомендований лист №2272/10/23-1111 від 15.02.07р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не значиться», а згідно бази даних ТОВ «Пафос плюс»знаходиться у розшуку. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Пафос плюс»у жовтні - грудні 2005 року задекларувало податкові зобов'язання у розмірі 0, 00 грн.

По ТОВ «Фортис-05»неприйнято в якості підтвердження права а податковий кредит податкову накладну, сума податку на додану вартість за якою включена позивачем до податкового кредиту у 1 кв. 2006р. у розмірі 1100 грн..

З приводу неправомірності віднесення позивачем вказаної суми податку до податкового кредиту в акті перевірки зазначено, що з метою підтвердження взаєморозрахунків з Позивачем, на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Фортис-05»надіслано рекомендований лист № 2272/10-23-1111 від 15.02.07р «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не зареєстровано». Згідно бази даних ТОВ «Фортис-05»знаходиться у розшуку. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Фортис-05»у січні-березні 2006 року не звітувало, остання звітність до ДПІ підприємством була надана за червень 2005 року.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

          Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до укладених між позивачем та ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05» усних угод, на підставі рахунків-фактур позивачем були отримані відповідні товари.

Про отримання товарів згідно виставлених рахунків, рахунків-фактур свідчать накладні копії яких залучені до матеріалів справи.  

В ціні оплачених робіт позивачем було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкові накладні № Ф-00000116 від 24.03.2006р. виписана ТОВ «Фортис-05»на загальну суму 6 600 грн. (в тому числі ПДВ –1 100 грн.); № ПП-0000315 від 29.11.2005р. на загальну суму 16 500 грн. (в тому числі ПДВ 2 750 грн.), № ПП 0000342 від 26.12.2005р. на загальну суму 6 371, 70 грн. (в тому числі ПДВ 1 061, 95 грн.), № ПП-0000256 від 10.11.2005р. на загальну суму 30 828 грн. (в тому числі ПДВ 5 138 грн.) виписані ТОВ «Пафос плюс»; № 302 від 20.10.2005р. на загальну суму 15 679, 44 грн. (в тому числі ПДВ 2 613, 24 грн.), № 254 від 21.09.2005р. на загальну суму 12 105, 60 грн. (в тому числі ПДВ 2 017, 60 грн.) виписані ТОВ «Дарт-Мекс-Нью».

Податкові накладні містять всі перераховані відомості, виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість і, таким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, до матеріалів справи залучено виписку з банківського рахунку позивача, платіжні доручення,  які свідчать про перерахування коштів за укладеними договорами на користь ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05».

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським  документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку  податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.       

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності  податкової накладної на момент перевірки.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі та з урахуванням належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05», зареєстрованих платниками податку на додану вартість.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05»у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду актів перевірки вказаних підприємств, якими виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішень про донарахування виявленої недоплати.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

За таких обставин, твердження відповідача про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ у 4 кварталі 2005р. –2 кварталі 2006р. суд вважає помилковим, відповідно і зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, донарахування податку та застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено відповідачем неправомірно.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають  визнанню недійсними.

Щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи в розмірі 6 203 грн. ( 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. –витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, 6 000 грн. витрат на адвокатські послуги) суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, судові витрати в розмірі 203 грн. (85 грн. щодо сплати державного мита та 118 грн. оплати судово-інформаційних послуг) підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення  свого порушеного права, тому витрати на оплату послуг адвоката не підлягають стягненню з відповідача. Підстави для стягнення витрат на адвокатські послуги з ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, яке за даним адміністративним позовом є суб'єктом владних повноважень Кодексом адміністративного судочинства не передбачені. В цій частині вимоги позивача не є обґрунтованими відповідно задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000102311/0, № 0000112311/0, № 0000122311/0 від 26.03.2007р..

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Добрий шлях»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 43-Б, р/р 2600702504 в ВАТ «СЕБбанк»м. Києва, МФО 300175, код ЄДРПОУ 21654668) 203 грн. (двісті три гривні) судових витрат.

4. В частині стягнення з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                  С.М. Морозов

                                                               дата складення постанови у повному обсязі 19.09.2007