Постанова

від 14.05.2021 по справі 463/700/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/700/19 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/1473/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства Дім до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) на користь Львівського комунального підприємства Дім (місце знаходження: 79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 5а, ЄДРПОУ 20822313) заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій за період з 08.2013 року по 06.2018 року у розмірі 9402,72 грн. (дев`ять тисяч чотириста дві грн. сімдесят дві коп.) В решті вимог залишено без задоволення

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ) на користь Львівського комунального підприємства Дім (місце знаходження: 79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 5а, ЄДРПОУ 20822313) 1026,69 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 березня 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства Дім (місце знаходження: 79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 5а, ЄДРПОУ 20822313) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 820 грн.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційні скарзі просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити. При цьому, відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України змінити розподіл судових витрат.

Зазначає, що з рішенням не погоджується, адже із такого вбачається формальний підхід суду до розгляду та вирішення справи. Суд належним чином не дослідив та дав змістовну правову оцінку обставинам справи та доказам, що досліджувались при її розгляді. Також, суд не дослідив усі обставини та факти, зокрема щодо відсутності доказів правонаступництва позивача, які мали вирішальне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу потягло ухвалення незаконного рішення. Вважає, що часткове задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є ухваленим при неповному з`ясуванні справи, таким, що порушує права апелянта, норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що у спірний період багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , в якому проживають відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебував на балансі іншого комунального підприємства - ЛКП №504 , яке на даний час не припинило свою діяльність, а отже саме це підприємство, а не позивач було вправі звертатися до суду із даним позовом. Також зазначає, що у даній справі до відносин, що виникли між сторонами підлягали застосуванню положення ст. 267 ЦК України, щодо наслідків спливу строків позовної заяви. Вказує, що факт визнання відповідачами заборгованості та його сплату є припущеннями, яке суд допустив без належного з`ясування цих обставин. Звертає увагу, що сплачена в квітні 2018 року сума в розмірі 8 960,51 не є визнанням Відповідачами боргу за житлово-комунальні послуги, а виконанням судового рішення. Окрім цього, що також важливо, вказана сума сплачувалась відповідачем ОСОБА_2 на рахунок стягувача - ЛКП №504 , а не ЛКП Дім . Також зазначає, що вимога про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період починаючи з серпня 2013 року по червень 2018 року є надуманими та безпідставними, оскільки доводи позивача що ним у вказаній період надавались Відповідачам житлово-комунальні послуги належної якості, а Відповідачі отримали такі комунальні послуги - не відповідають дійсності. Відповідачі не отримували від позивача жодних послуг, а відтак, обов`язку сплачувати вартість не отриманих послуг у відповідачів немає. Також вказує, що при розгляді та вирішенні справи суд не досліджено ряд важливих обставин, зокрема: Чи є ЛКП Дім правонаступником ЛКП №504 та з якого часу? Якими доказами це підтверджується? Чи перебуває (перебував) багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 на балансі ЛКП Дім у спірний період? Якими доказами це підтверджується? Чи надавались та які саме послуги надавались ЛКП Дім відповідачам та впродовж якого періоду? Якими доказами це підтверджується? Чи звертався та чи укладено між Позивачем та відповідачами Договір про надання житлово-комунальних послуг? Якими доказами це підтверджується? Окрім того, вважає, що пред`явлення до відповідача позовних вимог стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги яка утворилась в період з 2009 по липень 2013 року - є ніщо інше, як зловживання процесуальним правом, оскільки як зазначалось вище, даний спір остаточно вирішений у цивільній справі №463/174/14 і судове рішення ухвалене судом за результатом вирішення такого спору набрало законної сили. Наведені обставини підтверджують зловживання позивача правом на позов в зв`язку з чим, такі дії позивача слід визнати зловживанням процесуальним правом, що суд першої інстанції проігнорував.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про проведення судового засідання у справі з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів вважала необґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання представника відповідачів про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягає задоволенню, оскільки ціна позову становить 17750,51 грн., що є меншою сумою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням учасників справи.

Окрім цього, клопотання представника відповідачів не містять деталізованих обґрунтувань щодо проведення судового засідання за участі сторін, а стороною відповідачів звернуто увагу на конкретні обставини в апеляційній скарзі, які, на їх думку, слід дослідити суду.

Те, що процедура письмового провадження не суперечить, окрім вимог чинного ЦПК України, також і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається із рішення Європейського суду з прав людини Лавренов проти України від 16 січня 2018 року (Заява №51924/14), зокрема пунктів 9-11 вказаного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив, заяви про уточнення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 129 Конституції України, ст. 162 ЖК України, чт. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 256-257, ч.1 ст. 261, ч.3,4 ст. 267 ЦК України, ч.ч. 1,2, 8 ст. 141 ЦПК України, та задовольняючи частково позов, виходив з того, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 являються співвласниками вказаної квартири.Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007р. Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові ЛКП визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова. Згідно розрахунку заборгованості відповідачами в квітні 2018 року оплачено за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій в розмірі 8960,51 грн., отже такі визнали свій борг. Заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій за період з 08.2013 року по 06.2018 року становить 9402,72 грн. Суд встановив, що Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду від 27.03.2018р. у справі №463/174/14 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЛКП заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 8883,95 грн. - за період з 2010р. по 2013 р. Щодо вимог по оплаті за гарячу воду, постачання холодної води та за послуги з центрального опалення, то суд вважав, що в задоволенні таких слід відмовити, оскільки позивачу було відомо про порушення його права, а саме не оплату за комунальні послуги ще з 2013 року, а отже строк звернення до суду з вказаними вимогами пропущено.Враховуючи вищенаведене, суд вважав позовні вимоги підставними частково і ухвалив про стягнення з відповідачів суми заборгованості по оплаті за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій за період з 08.2013 року по 06.2018 року у розмірі 9402,72 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, частина обставини які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню.

1.02.2019 ЛКП Дім звернулося в суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , у якому просили стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ЛКП Дім заборгованість за житлово-комунальні послуги на загальну суму 17750,51 грн.

У підтвердження вимог покликається на долучені до справи копії відомостей про нарахування та оплату за надані послуги, довідку з місця проживання про склад сім`ї і прописки та інші документи. Вказують, що згідно нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі. Також зазначають, що боржник жодного разу не звертався до ЛКП з будь-якими заявами чи скаргами з приводу якості комунальних послуг, що підтверджує те, що послуги надавалися йому належної якості, своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції станом на 2015 рік) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору;

норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 цього ж Закону (в подальшій редакції на час спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) аварія - пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг споживачам;

2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

3) внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;

4) гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам;

5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

8) колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

9) колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

10) норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством;

11) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку;

12) послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

14) управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України та інших законах України.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону (в редакції станом на 2015 рік) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах:

1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;

2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;

3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;

5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;

6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;

7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

До певної міри аналог ст. 3 Закону в подальшій редакції на час спірних правовідносин.

Стаття 13 цього ж Закону (в редакції за 2015 рік) вказує, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно ст. 5 Закону (в подальшій редакції на час спірних правовідносин) до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За ст. 16 Закону (в редакції станом на 2015 рік): порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди). Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об`єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов`язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг. Виконавець/виробник зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.

Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.

До певної міри аналог ст. 16 Закону в подальшій редакції на час спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 19 цього Закону (в редакції станом на 2015 рік), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За ст. 20. Закону (в редакції станом на 2015 рік), споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Споживач зобов`язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

За ст. 21 Закону (в редакції станом на 2015 рік), виконавець має право:

1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);

3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;

4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;

6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;

7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Виконавець зобов`язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до ст. 26 Закону (в редакції станом на 2015 рік), істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов`язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно ст. 29 Закону (в редакції станом на 2015 рік), договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Аналогічні правовідносини врегульовані Законом в подальшій редакції на час спірних правовідносин у статтях 6-8, 12-15.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Також, згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов`язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов`язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Також відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Також постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВІР про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Аналізуючи вказані норми закону у контексті спірних правовідносин слід вказати, що надання житлово-комунальних послуг у спірний період передбачено виключно на договірній основі. Проте договори про надання та отримання таких послуг укладаються відповідно до згаданих вимог закону не на індивідуальній основі з кожним споживачем з індивідуальними умовами, довільної форми, свобода ж договору у вказаних відносинах до певної міри врегульована законом та не є безмежною.

Так, відповідно до згаданих вимог закону виконавець зобов`язаний підготувати для кожного із споживачів індивідуальний договір (фактично договір приєднання) на основі типового договору та надіслати примірник такого договору споживачу для підписання. Споживач же зобов`язаний такий договір (на основі типового, який відповідає умовам типового та вимогам закону) підписати. Все таки законодавець надає певну свободу вибору для споживача з метою захисту його прав та інтересів надаючи споживачеві можливість не погоджуватися із надісланим договором, у випадку якщо такий не відповідає умовам типового. Надає можливість подавати свої заперечення, зауваження, тощо з цього приводу. Для цього споживачу надано місячний термін з дня внесення проекту договору.

Отримання ж пропозиції укласти договір (його проекту); ненадання жодних заперечень з приводу отриманого проекту договору у визначений законом строк; обов`язок споживача щодо укладення договору на основі типового, - відповідно до вказаних вище вимог закону, зокрема, ст. 642 ЦК України, слід вважати бездіяльністю, що свідчить про бажання та прийняття пропозиції укласти договір. Та вказане слід вважати виникненням між сторонами фактичних договірних стосунків на основі умов типового договору зі всіма наслідками договірних стосунків між сторонами, про які йшлося у вказаних нормах закону та йдеться в умовах надісланого договору на основі типового.

Відповідно до наведеного, у період відсутності договірних стосунків (зобов`язань) між сторонами, обов`язок доведення факту надання певного виду комунальних послуг, надання таких відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надану послугу, тощо покладається на позивача (виконавця).

Вказане, також, слід вважати відповідає та не суперечить змісту правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду України за наслідками розгляду справ №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також інших доводів сторін, предмету та підстав позову в контексті наведених вище вимог закону та їх тлумачення, зокрема, і судом касаційної інстанції колегія суддів прийшла, зокрема, і до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки (Т1 а.с. 111), а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками цієї квартири.

Згідно ухвали Львівської міської ради №2606 від 16.11.2017 року ЛКП №504 припинено шляхом приєднання до ЛКП Дім , що також вбачається із заяви про ЛКП Дім про видачу судового наказу (Т.1 а.с.138-139).

Також, як вбачається із розрахунку заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій та правильно встановлено судом першої інстанції - заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій за період з 08.2013 року по 06.2018 року становить 9402,72 грн.

Те, що вказані послуги надавалися відповідачам ЛКП 504 , правонаступником якого є позивач, підтверджується актами здачі прийняття робіт від 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 29.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 31.03.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., 31.07.2017р., 30.09.2017р., 31.10.2017р., 30.11.2017р., 29.12.2017р., Актами рахунками приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем з січня 2016р. по січень 2018 року, Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №4-ДВ від 01.08.2013р., актами надання послуг за період з червня 2016 року по лютий 2017р., Договорами №47, №47/504 з надання послуг з профілактики боротьби з паразитами та шкідниками, актами приймання передачі вказаних послуг, Договором огляду та перевірки ДВК Житлового будинку №ДО-09.2016-3 від 01.09.2016р., Договором про постачання електричної енергії №63066 від 23.07.2010р., актами здачі-прийняття ремонтно-аварійних робіт на внутрішньо будинкових інженерних мережах (Т.1 а.с. 18-110). Жодних доказів на спростування наведених щодо надання послуг у спірний період відповідачі не надали.

Проте, з представленого суду позивачем розрахунку заборгованості (Т.1 аа.с. 8-9), також, вбачається, що відповідачами в квітні 2018 року погашено за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій суму у розмірі 8960,51 грн.

Однак висновок суду про те, що вказана сума є оплатою боргу відповідачами та фактично визнанням свого боргу чим відповідачі перервали строк позовної давності слід вважати помилковим.

Так, по-перше відповідачами вказаний факт заперечується із посиланням про те, що ця сума стягнута примусово за рішенням суду, що аж ніяк не слід вважати оплатою за надані послуги та визнанням боргу.

Ці доводи слід вважати доведеними, оскільки вони підтверджується Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду від 27.03.2018р. у справі №463/174/14 (Т.1 а.с. 159), якою вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЛКП заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 8883,95 грн. - за період з 2010р. по 2013 р., а також 76,51 грн. судового збору, що є згаданою сумою. Крім цього, вказаного факту та доводів позивач не заперечував та не спростував.

Також, судом першої інстанції не враховано, що ЛКП Дім 2.05.2018 року зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги (Т.1 а.с. 138-139).

Відтак, вимога позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території) за період з липня 2011 року по травень 2018 року заявлена частково з пропуском строку позовної давності до травня 2015 року.

Застосовуючи до даних правовідносин строк позовної давності (ст.ст.256, 257, 260, 261, 264,267 ЦК України) колегія суддів вважає, що від суми заборгованості станом на березень 2018 року 24436,06 грн. слід відняти суму 14583,96 грн. за період з липня 2011 року по травень 2015 року та відняти суму погашеної за рішенням суду в квітні 2018 року суму заборгованості 8960,50 та відповідно слід додати нарахування за період з квітня по червень 2018 року.

Зважаючи на вказане, застосувавши норму закону про строк позовної давності за заявою відповідачів розмір суми, що підлягала б стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача станом на червень 2018 року була б сума 2142,69 грн. ((24436,06 - 14583,96 - 8960,51) + 417,81 + 410,04 + 423,25).

Однак, з розрахунку позивача від 25 січня 2019 року вбачається, що в серпні 2018 року, також, відбулося корегування нарахувань за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкових територій на 7323,93 грн., тобто зменшено суму боргу на цю суму.

Враховуючи вказане, борг відповідачів за період з 05.2015 року по 06.2018 року у розмірі 2142,69 грн. фактично погашений згаданим коригуванням.

Зважаючи на вказане, у суду не було підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідзадовольнити. Рішення ж Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимогта додаткове рішення Личаківського районного суду від 23.03.2020 року, як додаток до основного, яким вирішено питання про судові витрати слід скасувати та ухвалити у справі у цій частині вимог нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В частині відмови позовних вимог рішення суду не оскаржувалося та не оспорювалося.

Окрім цього, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подано заяву про детальний опис виконаних робіт. В заяві просить при розгляді апеляційної скарги вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В заяві вказує, що в ході надання правової допомоги у зв`язку із розглядом даної справи представником відповідача здійснено: вивчення та правовий аналіз матеріалів апеляційного провадження, підготовка та подання до апеляційного суду скарги та інших заяв по суті справі, клопотань та заяв з процесуальних питань, тощо на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що включає в себе:

-правовий аналіз рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та матеріалів справи №463/700/19 на предмет підстав для оскарження (4 год.);

-підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та додатків до неї (8 год.);

-підготовка та подання до суду заяви щодо доказів судових витрат від 26.05.2020р. (2 год.);

-підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи №463/700/19 в суді апеляційної інстанції з повідомленням сторін (2 год.);

-підготовка заяви про детальний опис виконаних робіт з надання правової допомоги при розгляді справи на стадії апеляційного оскарження (2 год.)

Вказує, що загальний час витрачений виконавцем на надання правової допомоги становить 18 годин. Зазначає, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №02/05/19 від 15.05.2019 року та Додаткової угоди №01 від 03.03.2020 року вартість наданих послуг замовнику згідно акту становить 4000 грн. та вказана сума повністю сплачена ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З матеріалів справи, також, вбачається, що між адвокатом Бобаничем І.Б. та ОСОБА_2 укладено 15.05.2019 року Договір про надання правової допомоги №02/05/19.

Згідно п. 2.1 Додаткової угоди №01 до Договору про надання правової допомоги №02/05/19 від 15.05.2019 року, вартість послуг з надання правової допомоги на стадії апеляційного розгляду справи, передбачених даною угодою включає в себе: правовий аналіз рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та матеріалів справи №463/700/19 на предмет підстав для оскарження його в апеляційному порядку (правовий аналіз відповідності висновків суду, нормам матеріального права, встановленим судом обставинам під час розгляду справи та доказам дослідженим в судовому засіданні та іншим відомостям та документам долученим до справи), підготовку та подання до суду апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року, заяв по суті справи, клопотань та заяв з процесуальних питань, тощо на стадії всього розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка є фіксованою та становить 4000 грн.

З Акту прийняття-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №02/05/19 від 15.05.2019 року вбачається, що адвокат Бобанич І.Б. надав ОСОБА_8 з 03.03.2020 року по 22.12.2020 року наступні послуги, а саме: вивчення та правовий аналіз рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та матеріалів справи №463/700/19 на предмет підстав для оскарження його в апеляційному порядку (правовий аналіз відповідності висновків суду, нормам матеріального права, встановленим судом обставинам під час розгляду справи та доказам дослідженим в судовому засіданні та іншим відомостям та документам долученим до справи), підготовку та подання до суду апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року, заяв по суті справи, клопотань та заяв з процесуальних питань, тощо що включає в себе:

-правовий аналіз рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та матеріалів справи №463/700/19 на предмет підстав для оскарження(4 год.);

-підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року та додатків до неї (8 год.);

-підготовка та подання до суду заяви щодо доказів судових витрат від 26.05.2020р. (2 год.);

-підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи №463/700/19 в суді апеляційної інстанції з повідомленням сторін (2 год.);

-підготовка заяви про детальний опис виконаних робіт з надання правової допомоги при розгляді справи на стадії апеляційного оскарження (2 год.)

Загальний час, який затрачений адвокатом на правничу допомогу в апеляційній інстанції становить 18 год.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №01 від 20.04.2021 року ОСОБА_5 сплатив адвокату 4000 грн.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволен6ні позову відмовлено фактично повністю з врахуванням відмови у іншій частині вимог судом першої інстанції, відтак є підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Відтак, у відсотковому співвідношенні розмір позовних вимог ЛКП Дім , у задоволенні частини яких відмовлено, складає 100 %.

Враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Бобаничем І.Б. ОСОБА_2 професійної правничої допомоги на суму 4000 грн., що підтверджені відповідними доказами, на користь відповідачки з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 4000 грн., що не слід вважати надмірними зважаючи на характер правовідносин, необхідність дослідження значного обсягу доказів, формування своєї позиції по суті спору з врахуванням до певної міри складного законодавства, тощо.

Тому вказані витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Аналогічно слід вважати підлягають до стягнення у повному обсязі і витрати на правничу допомогу надану у суді першої інстанції, що підтверджуються Договором про надання правої допомоги №03/05/19 від 15.05.2019р., Актом прийняття-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №03/05/19 від 15.05.2019 року та квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 02.03.2020р. (Т.І а.с. 216-219).

Зважаючи на відмову у задоволенні позову в повному обсязі та зважаючи на задоволення вимог апеляційної скарги слід вирішити питання і стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат, а також додаткове рішення Личаківського районного суду від 23.03.2020 року - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського комунального підприємства Дім до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкових територій - відмовити.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з Львівського комунального підприємства Дім на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн.

Стягнути з Львівського комунального підприємства Дім на користь ОСОБА_2 1000 грн. сплаченого нею судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з Львівського комунального підприємства Дім в дохід держави 1881,50 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відстроченого до ухвалення судового рішення у справі.

Реквізити для стягнення судового збору в дохід держави:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Стягнути з Львівського комунального підприємства Дім на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Т.І. Приколота

М.М. Шандра