Постанова

від 22.04.2021 по справі 700/310/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/738/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 700/310/20 Категорія: 302000000 Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЛюбченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року (повний текст виготовлено 10 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Якименка Олександра Володимировича, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (далі ТОВ Наше Зерно Плюс ), державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , звернувся до суду із вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362.

Вказане клопотання, яке було підписане представником за довіреністю ОСОБА_4 , зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 30 липня 2019 року за вх.№ С-5513/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання Головне управління видало наказ №23-3040/14-19-СГ від 16 серпня 2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Далі позивач, через свого представника, уклав договір з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І. відповідно до висновку від 08 листопада 2019 №15050/82-19.

Через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 від позивача подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви Головне управління видало наказ від 02 січня 2020 року №23-54/14-20-СГ, яким відмовило позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 20 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богданом Анатолійовичем, індексний номер: 50712017 від 20 січня 2020 року, земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 35092774.

Підставою для реєстрації права власності був Наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення №23-6704/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року.

З цієї ж інформаційної довідки позивач дізнався, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50798569 від 24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ: 43184117) (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362, номер запису про інше речове право: 35173951. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.

ОСОБА_2 вказував, що накази Головного управління від 28 грудня 2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02 січня 2020 року про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_1 та договір оренди землі відповідно є недійсними.

У позовній заяві позивач просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-54/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6704/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0362) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50712017 від 20 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 за ОСОБА_1 та визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35092774;

4. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

5. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50798569 від 24.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117) та визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35173954;

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-54/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6704/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0362) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50712017 від 20 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 за ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, що розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50798569 від 24 січня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0362 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що з урахуванням досліджених судом письмових доказів та послідовності надання заяв громадянами про надання земельної ділянки та дати прийняття і періодичність прийняття оскаржуваних наказів, Головне управління діяло свідомо недобросовісно, чим порушило права позивача.

Оскільки право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі незаконного правовстановлюючого документа, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку теж підлягає до скасування. При цьому, судом зазначено, що з часу внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, відповідне право власності вважається припиненим, а тому інші вимоги є передчасними.

Також суд вважав, що оскільки ОСОБА_1 уклад договір оренди земельної ділянки як орендодавець не маючи на неї права, тому є підстави для визнання такого договору недійсним та для скасування державної реєстрації такого права оренди.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління видати наказ про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки у власність, судом зазначено, що така вимога не може бути задоволена. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Відповідач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Іванишина О.О., не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку із вказівкою на те, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального (ч.1 ст.8, ст. 19, ст. 24 Конституції України, ст.ст. 118, 186-1 ЗК України) і процесуального (ст.ст. 10,81,263,264 ЦПК України) права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до аргументів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Скаржник вказує, що надання Головним управлінням дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки одночасно скаржнику та позивачу не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому дані фізичні особи набули рівні права на розроблення відповідних проектів землеустрою та подальше отримання у власність спірної земельної ділянки.

Апелянт вважає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є його непогодження, відсутність обов`язкової експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 кодексу не містять. Тому, Головне управління внаслідок розгляду проекту землеустрою розробленого на замовлення скаржника, зобов`язане було прийняти виключно єдине безальтернативне рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки.

До того ж, ОСОБА_1 першим пройшов всі передбачені нормами земельного законодавства України етапи процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 07 жовтня 2019 року протиправно та незаконно було видано наказ №23-4261/14-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність спірної земельної ділянки з абсолютно надуманих та не передбачених нормами земельного законодавства України підстав.

За результатами повторного звернення відповідача до управління із заявою про затвердження того ж самого проекту повторно протиправно та незаконно було відмовлено у затвердженні.

Лише за результатами розгляду третьої заяви скаржника про затвердження того ж самого проекту землеустрою щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки було затверджено вищевказаний проект, чим, на переконання скаржника, управлінням було визнано та фактично виправлено свої ж помилки та незаконні дії щодо надання протиправних відмов у затвердженні проекту.

Апелянт вказує, що його дії щодо безоплатної приватизації спірної земельної ділянки були добросовісними, своєчасними, послідовними та з повним дотриманням вимог земельного законодавства України, а надання йому спірної земельної ділянки лише 28 грудня 2019 року було зумовлено виключно незаконними та протиправними попередніми діями ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, адже за умови дотримання ним вимог чинного земельного законодавства України надання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки мало бути здійснено не пізніше 08 жовтня 2019 року за результатом розгляду першої заяви та за відсутності будь-яких інших претендентів на спірну ділянку.

Суд першої інстанції мав би першочергово дослідити належним чином та надати комплексну правову оцінку поведінці кожного учасника даних спірних правовідносин, яка передувала прийняттю ГУ Держгеокадастру у Черкаській області оскаржуваних наказів.

ОСОБА_1 зазначає, що позивач значно пізніше від нього замовив розроблення проекту, значно пізніше отримав позитивне погодження такого проекту, значно пізніше вперше звернувся до управління із заявою про його затвердження, чим самостійно допустив свідоме зволікання з розробкою та поданням на затвердження свого проекту в порівнянні з апелянтом, у зв`язку із чим цілком міг очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано у власність іншій особі.

Рішення Головного управління щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, на переконання апелянта, повністю відповідають принципам справедливості, розумності, добросовісності та не порушують жодних прав чи інтересів позивача, а оскаржуване рішення суду не містить посилання на те, яка матеріальна норма земельного законодавства України була порушена ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, не вказано й іншої належної підстави для визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів, окрім недобросовісних дій останнього щодо надання необґрунтованої переваги ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що скаржник як і позивач, є учасником бойових дій, та на відміну від останнього його місцем проживання є саме Черкаська область (місце розташування спірної земельної ділянки), а тому за таких умов надання ГУ Держгеокадастру спірної земельної ділянки у власність саме місцевому мешканцю є абсолютно законним, обґрунтованим, справедливим та послідовним.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено похідні позовні вимоги щодо скасування рішень про державну реєстрацію та про визнання недійсним оскаржуваного договору оренди землі, оскільки єдиною підставою для їх задоволення місцевим судом було визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2020 року, однак рішення державного реєстратора було прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з цим жодних правових підстав для визнання їх незаконними, припиненими, недійсними чи їх скасування немає.

Вважає, що позбавлення набутого ОСОБА_1 на законних підставах права власності на спірну земельну ділянку є незаконним та непропорційним втручанням у належне йому право на мирне володіння майном, що становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, вважаючи рішення незаконним, апелянт просить скасувати рішення в частині частково задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору оренди, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині щодо часткової відмови у задоволенні позову, рішення залишити без змін.

08 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Єфремова О.С. від Головного управління держгеокадастру у Черкаській області, в якому управління вказує на те, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_6 , хоча на розгляді в апеляційному суді перебуває скарга ОСОБА_1 .

У відзиві Головне упраління описує визначений діючим законодавством порядок безоплатної приватизації земельних ділянок та наводить хронологію дій як позивача так і апелянта щодо набуття спірної земельної ділянки у власність.

Головне упраління вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення не наведено жодної матеріальної норми законодавства України, яка б була порушена Головним управлінням при прийнятті спірних наказів, районний суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого дійшов до невідповідних висновків, тому вимоги апеляційної скарги просило задовольнити.

12 квітня 2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_3 , в якому адвокат зазначає, що вважає доводи апелянта безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердженян проекту землеутрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи погодження проекту в порядку ст. 186-1 ЗК України, а саме в момент звернення до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Як наслідок, посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач замовив, розробив та погодив проект землеустрою раніше ніж позивач, не має значимості для вирішення цього спору, оскільки ці дії вчинені на проміжних стадіях та не дають особі переваги під час розгляду заяви про затвердження проекту.

Позивач розпочав процедуру приватизації раніше за апелянта, і як наслідок має першочергове право на отримання у власність земельної ділянки.

Крім того, посилання апелянта на незаконність дій Головного управління щодо видачі двох наказів про відмову у затвердженні проектів землеустрою за заявами ОСОБА_1 є голослівними, оскільки законність їх видачі не оскаржувалася апелянтом до суду.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо передання у власність земельної ділянки не за місцем реєстрації чи проживання заявника, адвокат зазначає, що передача земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства лише громадянам (учасникам АТО), які зареєстровані та проживають на території відповідної територіальної громади, суперечить вимогам чинного законодавства України, а бажане місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина. Таким чином, законом не обумовлена необхідність отримання земельної ділянки безпосередньо за місцем проживання чи місцем реєстрації такого місця проживання.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; визнання припиненим права оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на вказану земельну ділянку та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення та надання цієї земельної ділянки у власність, учасниками справи не оскаржуються, тому відповідно до статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи та вимоги ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо незгоди з рішенням місцевого суду, оскільки за змістом п. 3 ч. 2 ст. 360 ЦПК України відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Незаконність і необґрунтованість рішення суду зазначається в апеляційній скарзі (ст. 356 ЦПК України). В той же час, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області апеляційну скаргу не подавало, відтак рішення не оскаржувало.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3040/14-19-СГ, надано позивачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

В той же день, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3010/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Відтак, надання відповідним органом дозволу на розроблення проекту землеустрою декільком особам не суперечить нормам земельного законодавства, оскільки являється підготовчим етапом, спрямованим на передачу в майбутньому земельної ділянки у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 186 ЗК України).

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовано земельні відносини є Земельний кодекс України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ч.1 ст. 81 ЗК України).

Згідно з абз. 1 ч.1, ч.ч. 2,3,4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту а частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п.б ч.1 ст.121 ЗК України).

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз.1 ч.7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно частин 8, 9 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 1505018219, експертом державної експертизи ОСОБА_7 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800 гектарів громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розробленого на підставі, зокрема наказу № 23-3040/14-19-СГ ГУ Держгеокадастру (т.1 а.с. 17).

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29 серпня 2019 року №9465/82-19, експертом державної експертизи ОСОБА_8 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема в тому числі ОСОБА_1 , розробленого на підставі, зокрема наказу № 23-3010/14-19-СГ ГУ Держгеокадастру (т.1 а.с. 65).

16 грудня 2019 року через управління надання адміністративних послуг ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектарів у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради (за межами населеного пункту) Лисянського району Черкаської області. Дана заява отримана та зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 16 грудня 2019 року (т.1 а.с. 18).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-54/14-20-СГ від 02 січня 2020 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , йому було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки кадастровий номер 7122887600:03:001:0362, оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку (т.1 а.с. 19).

В той же час, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6704/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , яку він подав до Головного управління 20 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 72), було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 55,3800 гектарів у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 гектарів, в тому числі рілля площею 2,00 гектарів (кадастровий номер 7122887600:03:001:0362) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Судом встановлено, що 20 січня 2020 року державним реєстратором Цьопою Б.А. зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7122887600:03:001:0362 за ОСОБА_1 (а.с. 73, т.1)

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16 дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною.

Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 було вчинено визначені земельним законодавством дії, спрямовані на отримання земельної ділянки в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, які були послідовними, своєчасними, добросовісними, майже одночасними, та здійснені з дотриманням вимог законодавства.

Однак, не була добросовісною поведінка Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з огляду на те, що останньому було відомо, що на вказану земельну ділянку претендують кілька осіб, однак необґрунтовано зволікаючи із розглядом та затвердженням проекту землеустрою, наданого позивачем на затвердження 16 грудня 2019 року раніше за ОСОБА_1 , яку останній подав 20 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 72), ГУ Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовив ОСОБА_2 у його затвердженні, і в той же час затвердив проект щодо даної земельної ділянки іншій особі - ОСОБА_1 .

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року по справі №688/2908/16.

При цьому, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки ОСОБА_1 , що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваних наказів.

Доводи апелянта щодо незаконності наказів Головного управління щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою за його заявами від 24 вересня 2019 року, 21 листопада 2019 року, колегією суддів відхиляються, оскільки незаконність цих наказів не підтверджена належними та допустимими доказами та грунтується на припущеннях апелянта.

Це також стосується і наказів про відмову у затвердженні проекту землеустрою за заявами самого позивача.

20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Наше Зерно Плюс було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.(а.с. 74-80, т.1)

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку (яка є предметом оскаржуваного договору оренди) з порушенням вимог чинного законодавства, і на підставі наказу, який є незаконним, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання оскаржуваного договору оренди землі недійсним.

У зв`язку із незаконністю наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у власність земельної ділянки та недійсністю договору оренди землі, для відновлення попереднього становища та повернення земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 та про державну реєстрацію прав оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ Наше Зерно Плюс .

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2021 року.

Судді