Рішення

від 16.04.2021 по справі 910/14240/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2021Справа № 910/14240/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання О.О. Зарудньої, розглянувши матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн

за позовом Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 35130219)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, будинок 39-В; ідентифікаційний код 36040006)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код 37075024)

про стягнення 1 747 092, 57 грн.

Представники сторін:

від ТОВ "Укрлогістика": Іванов А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 465 303, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 набув право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 (суддя Щербаков С.О.) позовні вимоги Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" 1 747 092 (один мільйон сімсот сорок сім тисяч дев`яносто дві) грн. 57 коп. - заборгованості та 26 206 (двадцять шість тисяч двісті шість) грн. 40 коп. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 апеляційні скарги Приватного підприємства "Дніпровський Краєвид 07" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 залишені без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 залишено без змін.

24.05.2019 Господарським судом міста Києва був виданий наказ про примусове виконання рішення у справі № 910/14240/18.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2020 залишені без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/14240/18.

31.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що станом на момент розгляду справи № 910/14240/18 та прийняття Господарським судом міста Києва рішення (з урахуванням перегляду його судом апеляційної інстанції), тобто, станом на 24.01.2019, додаткова угода від 20.03.2017 була недійсною, водночас, факт її недійсності не був відомий, оскільки не був встановлений судом. Оскільки недійсність додаткової угоди від 20.03.2017 встановлено рішенням Господарського суду міста Києві від 04.06.2020 у справі № 910/378/20, яке набрало законної сили 01.12.2020, то на переконання заявника наявні істотні обставини для вирішення спору та відповідно для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Щербакова С.О. на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/1957 від 31.12.2020 справу № 910/14240/18 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/14240/18, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн прийнято до розгляду, засідання призначено на 17.02.2021.

17.02.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

17.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ПП "Дніпровський Краєвид 07" про відкладення розгляду справи.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному судове засідання 17.02.2021 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 розгляд заяви призначено на 24.03.2021.

23.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення ТОВ "Укрлогістика" щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у судовому оголошено перерву до 09.04.2021.

30.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" з додатковими документами по справі.

06.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ТОВ "Укрлогістика" до заперечень щодо зупинення провадження у справі.

08.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Укрлогістика" з додатковими документами по справі.

09.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ПП "Дніпровський Краєвид 07" про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду у судовому засіданні 09.04.2021 клопотання ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про зупинення провадження у справі, суд ухвалив відмовити в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість, так, як судом не встановлено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 09.04.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2021.

У судовому засіданні 16.04.2021 представник ТОВ "Укрлогістика" підтримав подану заяву та просив суд про її задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн скасувати та прийняти нове, яким відмовити ПП "Дніпровський краєвид 07" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 281 789, 12 грн.

Представники ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 16.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника АТ КБ "Приватбанк", Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, які у свою чергу залишені без змін Постановою Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/14240/18 були задоволені позовні вимоги Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" 1 747 092 (один мільйон сімсот сорок сім тисяч дев`яносто дві) грн. 57 коп. - заборгованості та 26 206 (двадцять шість тисяч двісті шість) грн. 40 коп. - судового збору.

Означеним рішенням встановлено наступні обставини:

"25.12.2014 ТОВ "ТЛК "Арктика", як власник обладнання та нежилих приміщень рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-а, та складаються з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 м 2 , рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 м 2 ; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 м 2 ; насосної підстанції "Г" площею 37,5 м 2 та механічної майстерні "Д" площею 128,7 м 2 , та ТОВ "Укрлогістика" уклали договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1, за яким ТОВ "ТЛК "Арктика"передала ТОВ "Укрлогістика" в строкове користування на умовах оплатності холодильні камери, які розташовані в указаному комплексі нерухомості.

ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.07.2016 - 26.07.2016 за договором оренди, копія якого долучена до матеріалів справи, яким погоджено, що станом на 26.07.2016 заборгованість ТОВ "Укрлогістика" за договором оренди становить 1 465 303,45 грн.

Крім того, факт існування правовідносин оренди майна за договором оренди встановлений в судових рішеннях, а саме, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 та ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 910/19198/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" до ТОВ "ТЛК "Арктика" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВ "Укрлогістика" про визнання договору недійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимого щодо предмета спору, ТОВ "ТЛК "Артика" до ТОВ "Нагваль-Фіш", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Укрлогістика" та ТОВ "Біпродукт" про визнання недійсним договору.

13.03.2017 ТОВ "ТЛК "Арктика", як цедент та ПП "Дніпровський краєвид 07", як цесіонарій, уклали договір відступлення права вимоги від 13.03.2017 за умовами якого ТОВ "ТЛК "Арктика" передає право вимоги ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн за договором оренди, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 - 26.07.2017.

Відповідно до пункту 1.3 Договору про відступлення права вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07" одержує право грошової вимоги до ТОВ "Укрлогістика" з моменту набуття чинності цим договором (з моменту його підписання та скріплення печатками сторін).

ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" 20.03.2017 уклали додаткову угоду до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, за якою домовились збільшити розмір відступленого права вимоги до ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором оренди, у зв`язку з чим вирішили викласти пункт 1.1. Договору у наступній редакції: "ТОВ "ТЛК "Арктика" передає ПП "Дніпровський краєвид 07" право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, а саме: у розмірі 1 465 303,45 грн, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 - 26.07.2017, складеним між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014, у розмірі 281 789, 12 грн., що утворилася за період з 27.07.2016 по 31.07.2016".

(…) Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується, а відповідачем не спростовано існування обов`язку ТОВ "Укрлогістика" по оплаті орендної плати на підставі Договору оренди за користування спірним майном у період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн.

(...) В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання ТОВ "Укрлогістика" взятого на себе обов`язку по оплаті орендної плати на підставі Договору оренди за користування спірним майном у період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн.

(…) Таким чином позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача сплати грошових коштів у розмірі 1 747 820, 80 грн., за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014.

(…) Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 747 092, 57 грн.".

В обґрунтування підстав з якими ТОВ "Укрлогістика" пов`язує можливість перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 за нововиявленими обставинами, останній посилається на недійсність додаткової угоди від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07", яка у свою чергу була визнана недійсною рішенням Господарського суду міста Києві від 04.06.2020 у справі № 910/378/20 (з урахуванням ухвали від 10.06.2020 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020.

Вказане й послугувало підставою для звернення ТОВ "Укрлогістика" із даною заявою до суду.

За змістом ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, визначеною чинним процесуальним законодавством нововиявленою обставиною, на яку і посилається заявник у поданій заяві, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При цьому, слід враховувати, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відтак, в контексті викладеного, суд зазначає, що встановлення судовим рішенням у справі № 910/378/20 недійсності додаткової угоди від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07", які покладені судом в обґрунтування таких висновків, є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/378/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт недійсності додаткової угоди від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" підтверджено рішенням Господарського суду міста Києві від 04.06.2020 у справі № 910/378/20 (з урахуванням ухвали від 10.06.2020 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020.

Зокрема, вказаними судовими рішення встановлено наступне:

"(…) Відповідач-1 (ТОВ "ТЛК "Арктика") також не спростував ту обставину, що 26.07.2016 ТОВ "Укрлогістика" повернуло йому перелічені у договорі № 25/12/14-1 від 25.12.2014 холодильні камери, що перебували у користуванні ТОВ "Укрлогістика". Відповідач-1 не надав суду докази на підтвердження того, що ТОВ "Укрлогістика" продовжило користуватись орендованими холодильними камерами після 26.07.2016, зокрема й у період з 27.07.2016 по 31.07.2016, за який була нарахована плата в розмірі 281 789,12 грн.

Отже, відповідачем-1 (ТОВ "ТЛК "Арктика") не надано жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування позивачу (ТОВ "Укрлогістика") заборгованості за період з 27.07.2016 по 31.07.2016 в розмірі 281 789,12 грн на підставі договору № 25/12/14-1. Відтак, відповідачем-1 не доведено наявність у нього права вимагати від ТОВ "Укрлогістика" виконання вказаного грошового зобов`язання.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме відсутність у ТОВ "ТЛК "Арктика" права вимагати від ТОВ "Укрлогістика" виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості за договором № 25/12/14-1 за період з 27.07.2016 по 31.07.2016 в розмірі 281 789,12 грн, та зважаючи на приписи ст. 514 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "ТЛК "Арктика" не могло відступити на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" право вимоги, якого не мало, у тому числі й на момент вчинення такого відступлення.

Судом раніше встановлено, що укладаючи спірну додаткову угоду № 1, сторони виклали п. 1.1 договору відступлення права вимоги від 13.03.2017 у новій редакції та збільшили розмір відступленого права вимоги до 1 747 820, 80 грн (1 465 303,45 грн - за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та 281 789,12 грн - за період з 27.07.2016 по 31.07.2016), при цьому спірна додаткова угода № 2 не змінює розмір відступленого права вимоги в частині основної заборгованості, отже, обидві спірні додаткові угоди передбачають відступленого права вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1 747 820, 80 грн.

Таким чином, зміст обох спірних додаткових угод № 1 та № 2 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, укладеного між "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07", суперечить приписам ст. 514 Цивільного кодексу України, оскільки передбачає відступлення на користь нового кредитора права вимоги в такому обсязі, якого первісний кредитор не мав, а отже, вказані додаткові угоди є недійсними в силу вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.".

Відтак, 25.12.2014 між "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" був укладений договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1.

26.07.2016 "ТЛК "Арктика" відчужило на користь ТОВ "Нагваль-Фіш" на підставі договору право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" щодо сплати заборгованості за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 в розмірі 1 465 303, 45 грн за період з 01.07.2016 по 26.07.2016.

ТОВ "Укрлогістика" сплатило на користь ТОВ "Нагваль-Фіш" грошові кошти у вказаному розмірі, проте у подальшому договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016 був визнаний недійсним у судовому порядку.

13.03.2017 ТОВ "ТЛК "Арктика" знову відступило право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" шляхом укладення нового договору відступлення права вимоги з ПП "Дніпровський краєвид 07", за умовами якого до ПП "Дніпровський краєвид 07" перейшло право вимоги щодо сплати "заборгованості" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 розмірі 1 465 303,45 грн, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016.

20.03.2017 між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ПП "Дніпровський краєвид 07" було укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017, якою сторони змінили обсяг відступленого права.

Так, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 20.03.2017 сторони домовились збільшити розмір відступленого права вимоги та виклали п. 1.1. договору в редакції, згідно якою ПП "Дніпровський краєвид 07" передавалось право вимагати від ТОВ "Укрлогістика" сплати "заборгованості" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 в розмірі 1 465 303, 45 грн що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, а також "заборгованості" у розмірі 281 789, 12 грн., що утворилась за період з 27.07.2016 по 31.07.2016.

Отже, суд відзначає, що вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07" судом були задоволені виходячи із того, що ПП "Дніпровський краєвид 07" набуло права вимоги до ТОВ "Укрлогістика" на підставі договору від 13.03.2017 (первісно в розмірі 1 465 303, 45 грн) та додаткової угоди від 20.03.2017, якою збільшено розмір відступленого на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" з 1 465 303, 45 грн до 1 747 092, 57 грн.

В основу рішення від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 про стягнення з ТОВ "Укрлогістика" 1 747 092,57 грн., а не 1 465 303, 45 грн, судом покладено наявність саме додаткової угоди № 1 від 20.03.2017.

Втім, як про це вказувалося вище, та що у свою чергу було встановлено судом, означена додаткова угода № 1 від 20.03.2017 була визнана недійсною рішенням Господарського суду міста Києві від 04.06.2020 у справі № 910/378/20 (з урахуванням ухвали від 10.06.2020 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020.

Таким чином, суд вказує, що в контексті викладеного, нововиявленою обставиною у даній справі є не подія у вигляді безпосередньо судового рішення у справі № 910/378/20, а саме обставина недійсності додаткової угоди № 1 від 20.03.2017, яка таким рішенням суду була встановлена та, яка у свою чергу впливає на наведений висновок Господарського суду міста Києва у справі № 910/14240/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Датою вчинення недійсної угоди № 1 є 20.03.2017, і саме з цієї дати правочин є недійсним.

Суд відзначає, що на момент ухвалення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14240/18, а саме - 24.01.2019, додаткова угода № 1 від 20.03.2017 була недійсною, проте, такий факт недійсності не був відомий, адже, не був встановлений судом.

За приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, суд зазначає, що єдиним належним доказом недійсності додаткової угоди № 1 від 20.03.2017 могло бути виключно судове рішення, що набрало законної сили, яким така недійсність встановлена. Таким судовим рішенням є рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/378/20, яке набрало законної сили лише 01.12.2020.

Втім, на момент розгляду справи № 910/14240/18 та відповідно ухвалення судом рішення, не вбачалося за можливе посилатися на недійсність додаткової угоди № 1 від 20.03 .2017, з огляду на відсутність рішення, яким така недійсність була встановлена.

Отже, з огляду на викладене, судом встановлено, що зазначена обставина - недійсність додаткової угоди № 1 від 20.03.2017, встановленої рішенням суду від 04.06.2020 у справі № 910/378/20, яке набрало законної сили лише 01.12.2020, містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даної обставини для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, аніж те, яке було прийняте).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07" до ТОВ "Укрлогістика " в частинні стягнення 281 789, 12 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України).

У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду (п. 1 ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що станом на час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18, як відповідачу, так і суду не було відомо про обставини недійсності додаткової угоди № 1 від 20.03.2017, однак, така обставина існувала на момент винесення рішення суду, втім, стала відомою (встановленою), лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/378/20 - 01.12.2020, та враховуючи, те, що такі нововиявлені обставини спростовують висновок суду покладений в основу рішення в частинні стягнення з ТОВ "Укрлогістика" 281 789, 12 грн, то суд зазначає, що на підставі положень ст. 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 підлягає скасуванню в частині стягнення з ТОВ "Укрлогістика " 281 789, 12 грн з прийняттям нового рішення в цій частині - про відмову в задоволенні позову.

Втрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами покладаються на позивача - ПП "Дніпровський краєвид 07", у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 76-79, 129, 236-241, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика " про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення 281 789, 12 грн - задовольнити

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" 281 789, 12 грн скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" 281 789, 12 грн - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 35130219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, будинок 39-В; ідентифікаційний код 36040006) судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 6 340 (шість тисяч триста сорок) грн 26 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено (після виходу з лікарняного та відпустки): 17.05.2021

Суддя Д.О. Баранов