Рішення

від 06.04.2021 по справі 910/11763/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2021Справа № 910/11763/20

За позовом Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд";

до Міністерства юстиції України (відповідач 1);

Державного реєстратора Колесник Олени Геннадіївни (відповідач 2);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Первинна профспілкова організація Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд."

про визнання протиправним та скасування рішення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Летич І. А., адвокат, довіреність № 01-10-140174 від 17.07.2020;

Від відповідача 1: Юрченко О. В., уповноважена особа;

Від відповідача 2: не з`явилися;

Від третьої особи: Баталіна Ю.О., керівник;

Тригуб А.В., представник, довіреність № б/н від 24.11.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Компанія "Візз Ейр Хангарі Лтд" з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач 1) та Державного реєстратора Колеснік Олени Геннадіївни (відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Колеснік Олени Геннадіївни, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію Первинної профспілкової організація Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під записом №1 074 102 0000 091454;

- визнати протиправним та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис № 1 074 102 0000 091454 про державну реєстрацію Первинної профспілкової організація Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.";

- зобов`язати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) скасувати запис № 1 074 102 0000 091454 про державну реєстрацію Первинної профспілкової організація Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд." в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі № 910/11763/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 27.10.2020 року.

15.10.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

27.10.2020 від позивача надійшла письмова відповідь на пояснення третьої особи.

Через відділ діловодства суду 02.11.2020 від представника третьої особи надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Судом була відхилена вказана заява у зв`язку з її необгрунтованістю.

23.11.2020 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

04.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

Через відділ діловодства суду представником третьої особи та представником Конфедерації вільних профспілок України заявлялись клопотання про залучення до участі у справі Конфедерації вільних профспілок України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Судом були відхилені вказані клопотання, оскільки заявники необгрунтували та не надали суду доказів того, що прийняття рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки Конфедерації вільних профспілок України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11763/20 до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

У судових засіданнях 10.02.2021, 02.03.2021 та 31.03.2021 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2021 р. позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі.

Під час розгляду спору по суті 06.04.2021 р. представник відповідача 1 та представник третьої особи проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити.

Відповідач 2 своїх повноважних представників у судове засідання 06.04.2021 не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним реєстратором Колесник Оленою Геннадіївною було прийнято рішення від 05.06.2020 № 92 про державну реєстрацію створення юридичної особи Первинної профспілкової організації компанії ВІЗЗ ЕЙР ХАНГАРІ ЛТД. .

Позивач вважає, що державна реєстрація Профспілки була здійснена державним реєстратором неправомірно, рішення про реєстрацію Профспілки прийнято за наявності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації, а отже, запис № 1 074 102 0000 091454 про державну реєстрацію Профспілки підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що в результаті державної реєстрації Профспілка отримала легітимний статус та, як наслідок, можливість втручатись в господарську діяльність позивача - особи, яка зареєстрована і здійснює свою діяльність у іншій юрисдикції.

Також обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що засновники та члени Первинної профспілкової організації мали право створювати профспілкові органи виключно в межах Представництва Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд.", в той час, як згідно із найменування Первинна профспілкова організація поширює свою діяльність на Позивача, що суперечить положенням чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV з наступними змінами.

У статті 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , дається визначення термінів, що застосовуються у Законі:

професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі;

організації профспілки - організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та цим Законом.

Статтею 11 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , визначається статус професійних спілок і організацій профспілок:

Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

Статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Первинна профспілкова організація Компанії ВІЗЗ ЕЙР ХАНГ АРІ ЛТД. керується власним Статутом, що затверджений установчими зборами працівників Компанії ВІЗЗ ЕЙР ХАНГАРІ ЛТД 17.05.2020 р.

Таким чином, згідно з вищевказаними нормами Закону, Первинна профспілкова організація Компанії ВІЗЗ ЕЙР ХАНГ АРІ ЛТД. є саме профспілкою, а не профспілковою організацією - організаційною ланкою профспілки.

Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що засновники та члени Первинної профспілкової організації мали право створювати профспілкові органи виключно в межах представництва Компанії "Візз Ейр Хангарі Лтд."

Суд критично ставить до вказаних доводів позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, трудовими договорами працівників, які створили Первинну профспілкову організацію Компанії ВІЗЗ ЕЙР ХАНГАРІ ЛТД. визначено, що роботодавцем є: Компанія ВІЗЗ Ейр Хангарі Кфт. , юридична особа за законодавством Угорщини, яка дії через своє представництво Візз Ейр Хангарі Кфт .

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Статтею 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлене право іноземних суб`єктів господарської діяльності, які здійснюють свою діяльність на території України, на відкриття своїх представництв на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зокрема, є: юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності; об`єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; структурні одиниці іноземних суб`єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

Суд відзначає, що членами Первинної профспілкової організації було укладено трудові договори саме з позивачем, який діє через своє представництво. Представництво позивача згідно із законами України не є юридичною особою, а відповідно створення профспілкової організації установи, яка не є юридичною особою, чинним законодавством України не передбачено.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству.

Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до статті 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об`єднань, інших профспілок та їх об`єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань. Для легалізації профспілок, об`єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з`їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об`єднань. На підставі поданих профспілкою, об`єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об`єднання профспілок до реєстру об`єднань громадян і видає профспілці, об`єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об`єднання профспілок. У разі невідповідності поданих документів профспілки, об`єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об`єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об`єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею. Профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту. Профспілка, її організації, об`єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов`язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням). За подання на легалізацію недостовірних відомостей особи, які їх підписали, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною шостою статті 16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань особливості найменування профспілок, їх організацій та об`єднань можуть бути встановлені спеціальними законами, що регулюють створення і діяльність профспілок.

Таким спеціальним законом є Закон України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , частиною четвертою статті 3 якого передбачено, що визначення профспілка або похідні від нього можуть використовувати у своєму найменуванні лише ті організації, які діють на підставі цього Закону, а частиною восьмою статті 11 всеукраїнським профспілкам надається право без спеціального дозволу використовувати у своєму найменуванні слово Україна та похідні від нього.

Інших обмежень відносно назви профспілки законодавство не містить.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті Рішення від 05.06.2020 № 92 про державну реєстрацію створення юридичної особи ПЕРВИННОЇ ПРОФСПІЛКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМПАНІЇ ВІЗЗ ЕЙР ХАНГАРІ ЛТД. державний реєстратор діяв у порядок та спосіб, встановлений Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Законом України Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності та Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За наведених обставин, з огляду на недоведення позивачем викладених у позові обставин, позов не підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.05.2021

Суддя О.В. Мандриченко