Рішення

від 27.04.2021 по справі 910/17632/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/17632/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Смайл"

про стягнення 108 199,61 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Смайл" про стягнення 148 470,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору про надання рекламних послуг №09-6-2017/1 від 09.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

23.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 29.12.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

Протокольною ухвалою суду від 27.01.2021 відкладено підготовче засідання на 16.02.2021.

29.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача, та заява про зменшення розміру позовних вимог.

15.02.201 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 07.04.2021.

Протокольною ухвалою суду від 07.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021.

У судовому засіданні 27.04.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги та просила задовольнити позов; заслухав вступне слово представника відповідача, який заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.04.2021 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечення проти позову.

У судовому засіданні 27.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.06.2017 між ТОВ "Еко" (замовник) та ТОВ "Профі Смайл" (виконавець) було укладено договір №09-6-2017/1 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг рекламного обслуговування замовника, виконання робіт з виробництва рекламної продукції, надання інших послуг супутніх робіт які пов`язані та спрямовані на рекламування та просування товарних знаків та діяльності замовника згідно з умовами, що визначені цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані/надані роботи/послуги.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата замовлених робіт здійснюється замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (послуг), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

На виконання умов договору, відповідачем були надані акти здачі-приймання робіт (послуг): акт №ОУ-0000015 від 16.03.2018; акт №ОУ-0000013 від 14.03.2018; акт №ОУ-0000012 від 14.03.2018; акт №ОУ-0000014 від 14.03.2018; акт №ОУ- 0000018 від 27.03.2018; акт №ОУ-0000023 від 20.04.2018; акт №ОУ-0000033 від 18.06.2018; акт №ОУ-0000032 від 15.06.2018; акт №ОУ-0000037 від 09.07.2018; акт №ОУ-0000035 від 27.06.2018; акт №ОУ-0000041 від 16.07.2018; акт №ОУ-0000045 від 03.08.2018; акт №ОУ- 0000046 від 03.08.2018; акт №ОУ-0000047 від 06.08.2018; акт №ОУ-0000044 від 27.07.2018; акт №ОУ-0000043 від 25.07.2018; акт №ОУ-0000048 від 13.08.2018.

Позивачем були оплачені надані послуги у розмірі 395 921,50 грн з урахуванням ПДІ - 65 986,92 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №19184 від 02.04.2020, №19185 від 02.04.2020; №45382 від 03.07.2018; №45387 від 03.07.2018; №47212 від 05.07.2018; №47213 від 05.07.2018; №4815 від 07.02.2019; №68939 від 23.10.2018; №74520 від 21.11.2018; №45383 від 03.07.2018; №6104 від 22.02.2019; №6248 від 25.02.2019; №8673 від 22.03.2019; №8674 від 22.03.2019; №5044 від 19.02.2019; №7572 від 13.03.2019; №19182 від 02.04.2020; №19183 від 02.04.2020; №19817 від 21.05.2019; №21090 від 28.05.2019; №21103 від 28.05.2019; №11527 від 08.04.2018; №8843 від 25.03.2019; №9795 від 01.04.2019; №11215 від 05.04.2019; №12441 від 12.04.2019; №21407 від 29.05.2019; №18879 від 01.04.2020; №18882 від 01.04.2020.

Відповідно до п. 6.4 договору, виконавець несе повну відповідальність за порушення або неналежне виконання своїх зобов`язань, що призвело до порушення законодавства України, а також відшкодовує замовнику всі понесені у зв`язку з цим документально підтверджені збитки та санкції в повному обсязі, які останній поніс у зв`язку з таким порушення або неналежним виконанням зобов`язань.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, а у частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі нездійснення стороною обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення стороною строків чи порядку реєстрації податкових накладних, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної та/або не виконання стороною взятих на себе зобов`язань, передбачених додатком 1 до договору, винна сторона протягом 10 календарних днів з моменту відправлення вимоги зобов`язана сплатити на користь іншої сторони штраф у розмірі 25% від ціни робіт згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку або розрахунку коригування до такої податкової накладної (п. 9.8 договору).

19.07.2019 та 07.08.2020 позивачем на адресу відповідача надсилалися претензії із вимогами про відшкодування збитків, які позивач поніс у зв`язку із нереєстрацією податкових накладних.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що в порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач втратив право на внесення сплачених сум ПДВ у розмірі 48 088,71 грн до податкового кредиту та відповідно можливості зменшення суми податкових зобов`язань з ПДВ. Крім того, на підставі п. 9.8 договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 60 110,90 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору, відповідач надав послуги позивачу, а позивач оплатив надані послуги з урахуванням суми ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по наданих послугах, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ. Крім того, позивач вважає, що у зв`язку із порушення відповідачем умов договору, останній має сплатити штраф.

Статтею 14 Податкового кодексу України встановлено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пу. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Положення ст. 201 ПК України, до яких відсилає п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суд дійшов висновку про не доведення позивачем безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно з договором.

Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19.

У даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме, доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів суду не надано.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачем реальних збитків у розмірі суми, яку позивач не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору. Доказів звернення позивача до контролюючих органів для проведення відповідно перевірки, доказів неотримання податкового кредиту до матеріалів справи також не надано.

Доводи позивача про те, що відповідач не зареєстрував податкові накладні та позивач не отримав податковий кредит ґрунтуються виключно на твердженнях позивача без відповідної доказової бази. При цьому суд також враховує, що спірні правовідносини сторін виникли ще у 2018 році.

Отже, у випадку бездіяльності відповідача з реєстрації податкових накладних позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за надані послуги грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем були складені та направлені до контролюючого органу відповідні податкові накладні у строки, передбачені чинним законодавством. Реєстрація поданих накладних була зупинена контролюючим органом, з метою підтвердження реальності господарських операцій.

Відповідач зазначає, що зупинення реєстрації податкових накладних сталося з вини позивача, оскільки останнім не було підписано актів здачі-приймання робіт (зокрема, акт №ОУ-0000033 від 18.06.2018; акт №ОУ-0000032 від 15.06.2018; акт №ОУ-0000037 від 09.07.2018; акт №ОУ-0000035 від 27.06.2018; акт №ОУ-0000041 від 16.07.2018; акт №ОУ-0000045 від 03.08.2018; акт №ОУ- 0000046 від 03.08.2018; акт №ОУ-0000047 від 06.08.2018; акт №ОУ-0000044 від 27.07.2018; акт №ОУ-0000043 від 25.07.2018; акт №ОУ-0000048 від 13.08.2018).

На підтвердження зазначених доводів, відповідачем надано копію претензії №2019/3 від 29.01.2019, а якій ТОВ "Профі Смайл" просить ТОВ "Еко", зокрема, підписати зазначені вище акти здачі-приймання наданих послуг. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, встановлено, що акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000037 від 09.07.2018; №ОУ-0000035 від 27.06.2018; №ОУ-0000041 від 16.07.2018; №ОУ-0000045 від 03.08.2018; №ОУ- 0000046 від 03.08.2018; №ОУ-0000047 від 06.08.2018; №ОУ-0000044 від 27.07.2018; №ОУ-0000043 від 25.07.2018; №ОУ-0000048 від 13.08.2018, підписані та скріплені печаткою лише ТОВ "Профі Смайл".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вчинялися дії щодо реєстрації податкових накладних, зокрема подавалися пояснення із доказами реальності господарських операцій.

Крім цього, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження у цій справі фактично зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, адже обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Вказані правові позиції також знайшли своє відображення у постановах Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17 та від 12.03.2018 у справі № 918/216/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 60 110,90 грн, за порушення відповідачем умов договору щодо реєстрації податкових накладних за наступники актами наданих послуг: акт №ОУ-0000033 від 18.06.2018 на суму 30 104,95 грн, в т.ч. ПДВ - 5 017,49 грн; акт №ОУ-0000032 від 15.06.2018 на суму 3 030,72 грн, в. т.ч. ПДВ - 505,12 грн; акт №ОУ-0000037 від 09.07.2018 на суму 24 219,36 грн, в т.ч. ПДВ - 4 036,56 грн; акт №ОУ-0000035 від 27.06.2018 на суму 35 196,48 грн, в т.ч. ПДВ - 5 866,08 грн; акт №ОУ-0000041 від 16.07.2018 на суму 11 056,32 грн, в т.ч. ПДВ - 1 842,72 грн; акт №ОУ-0000045 від 03.08.2018 на суму 14 171,52 грн, в т.ч. 2 361,92 грн; акт №ОУ- 0000046 від 03.08.2018 на суму 3 825,89 грн, в т.ч. ПДВ - 637,65 грн; акт №ОУ-0000047 від 06.08.2018 на суму 6 193,44 грн, в т.ч. ПДВ - 1 032,24 грн; акт №ОУ-0000044 від 27.07.2018 на суму 10 800 грн, а т.ч. ПДВ - 1 800 грн; акт №ОУ-0000043 від 25.07.2018 на суму 110 414,08 грн, в т.ч. ПДВ - 18 402,35 грн; акт №ОУ-0000048 від 13.08.2018 на суму 39 519,48 грн, в т.ч. ПДВ - 6 586,58 грн.

Відповідно до п. 9.8 договору, у разі нездійснення стороною обов`язкової згідно з податковим законодавством України реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення стороною строків чи порядку реєстрації податкових накладних, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної та/або не виконання стороною взятих на себе зобов`язань, передбачених додатком 1 до договору, винна сторона протягом 10 календарних днів з моменту відправлення вимоги зобов`язана сплатити на користь іншої сторони штраф у розмірі 25% від ціни робіт згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку або розрахунку коригування до такої податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою відмови у реєстрації зазначених податкових накладних, за виключенням податкової накладної №2 від 15.06.2018 на суму 3 030,72 грн (акт №ОУ-0000032 від 15.06.2018), зазначено неподання платником податку копій первинних документів щодо надання послуг або копій розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина у відмові реєстраційного органу у реєстрації зазначених податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу на підставі п. 9.8. договору в частині зазначених накладних є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Підставою для відмови у податкової накладної №2 від 15.06.2018 на суму 3 030,72 грн (акт №ОУ-0000032 від 15.06.2018) зазначено неподання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена.

З огляду на те, що у даному випадку відповідачем не вчинені дії, необхідні для реєстрації вказано податкової накладної, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної.

Здійснивши власний розрахунок штрафу за вказаним актом здачі-приймання робіт та податковою накладною, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штрафу у розмірі 757,68 грн.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Смайл" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10, кімн. 60, код ЄДРПОУ - 35371238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, пр-т Науки, буд. 8, код ЄДРПОУ - 32104254) 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн 68 коп. - штрафу та 14 (чотирнадцять) грн 72 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.05.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна