Постанова

від 17.05.2021 по справі 826/15895/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15895/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київресурспостач" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Київресурспостач" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2018 року №0618651213 та №0618661213.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що позивачем своєчасно сплачені самостійно узгоджені грошові зобов`язання, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій і, як наслідок наявні підстави для скасування прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618651213, прийнятне Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618661213, прийнятне Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київресурспостач" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчок, б. 14, код ЄДРПОУ 32663874) штрафу у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 20 коп. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618661213, прийнятне Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без змін. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київресурспостач" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчок, б. 14, код ЄДРПОУ 32663874) сплачений ним судовий збір у розмірі 3522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 59 коп. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київресурспостач" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчок, б. 14, код ЄДРПОУ 32663874) у стягненні витрат на правничу допомогу з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПРАТ "Київресурспостач", за наслідком якої складено акт №14612/26-15-12-13-20/32663874 від 13.08.2018 року (далі - акт перевірки).

Згідно із висновками акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення ПРАТ "Київресурспостач" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість визначених пунктом 57.1.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2017 року №9140149150 (граничний термін сплати 30.07.2017 рік; фактично сплачено - 29.08.2017 рік; кількість днів затримки - 30; штраф - 10%; сума боргу - 11641,00 грн; сума штрафної санкції - 1164,10 грн);

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2017 року №9140149150 (граничний термін сплати 30.07.2017 рік; фактично сплачено - 30.08.2017 рік; кількість днів затримки - 31; штраф - 20%; сума боргу - 40000,00 грн; сума штрафної санкції - 8000,00 грн);

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2017 року №9140149150 (граничний термін сплати 06.09.2017 рік; фактично сплачено - 29.08.2017 рік; кількість днів затримки - 38; штраф - 20%; сума боргу - 30997,35 грн; сума штрафної санкції - 6199,47 грн);

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17.08.2017 року №9165129664 (граничний термін сплати 30.08.2017 рік; фактично сплачено - 06.09.2017 рік; кількість днів затримки - 7; штраф - 10%; сума боргу - 11641; сума штрафної санкції - 1164,10 грн);

- податкова декларація з податку на додану вартість від 16.02.2018 року №9023253162 (граничний термін сплати 02.03.2018 рік; фактично сплачено - 26.03.2018 рік; кількість днів затримки - 24; штраф - 10%; сума боргу - 34,1 грн; сума штрафної санкції - 3,41 грн);

- податкова декларація з податку на додану вартість від 16.03.2018 року №9046023923 (граничний термін сплати 30.03.2018 рік; фактично сплачено - 02.04.2018 рік; кількість днів затримки - 3; штраф - 10%; сума боргу - 34,1 грн.; сума штрафної санкції - 3,41 грн).

Враховуючи висновки акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві на підставі положень статті 126 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618651213, яким до Приватного акціонерного товариства "Київресурспостач" застосовано штраф у розмірі 20% від грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 70997,35 грн, що становить 14199,47 грн.

Також, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618661213, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% від грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 23350,20 грн, що становить 2335,02 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протипраними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що підставою для застосування штрафу, за висновком контролюючого органу, стало порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання.

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до пункту 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 203.2 статті 203 ПК України, передбачає, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Колегія суддів зазначає, що підставою для застосування штрафу, за висновком контролюючого органу, стало порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Київресурспостач" подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9140149150 від 19.07.2017 року, у рядку 18 якої визначено суму грошового зобов`язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 125835,00 грн (далі - декларація №1).

Також, позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9165129664 від 17.08.2017 року, у рядку 18 якої визначено суму грошового зобов`язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 11641, 00 грн (далі - декларація №2).

16.02.2018 року позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9023253162, у рядку 18 якої визначено суму грошового зобов`язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 170 637,00 грн (далі - декларація №3).

Окрім того, 16.03.2018 року позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію №9046023923, у рядку 18 якої визначено суму грошового зобов`язання, яке підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 150 243,00 грн .

Як слідує з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем документів, грошові зобов`язання з податку на додану вартість за декларацією №1 сплачені 24.07.2017 року, за декларацією №2 - 29.08.2017 року.

Пояснень щодо сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у деклараціях №3 та №4 матеріли справи не містять.

Разом з цим, відповідно до наданої контролюючим органом ІКП 02.07.2017 року відповідачем донараховано позивачу пеню на підставі положень підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 ПК України (податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0004061402 з 21.06.2017 року по 30.05.20107 рік на акт про результати перевірки з питань дотримання вимога податкового, валютного та іншого законодавства 211/26-15-14-02-01/32663874 від 30.08.2017 року у розмірі 82639,27 грн.

24.07.2017 року товариством сплачено грошові кошти у розмірі 125835,00 грн, однак останні спрямовані контролюючим органом в рахунок погашення пені.

29.08.2017 року позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 11641,00 грн, визначені у декларації №2.

02.03.2018 року позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 170602,92 грн відповідно до податкової декларації №9023253162 від 16.02.2018 року.

Станом на 02.03.2018 року у позивача обліковується заборгованість у розмірі 34,08 грн.

26.03.2018 року платіжним дорученням погашено недоїмку у розмірі 34,08 платіжним дорученням №18186301 від 23.03.2018 року.

30.03.2018 року позивачем сплачено кошти у розмірі 150208,92 грн по податковій декларації з податку на додану вартість від 16.03.2018 року №9046023923.

30.03.2018 року контролюючим органом збільшено недоїмку на суму 34,08 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість від 16.03.2018 року №9046023923.

02.04.2018 року недоїмка у розмірі 34,08 грн по податковій декларації з податку на додану вартість від 16.03.2018 року №9046023923 погашена позивачем.

Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, кошти, що сплачувались Приватним акціонерним товариство "Київресурспостач" у відповідності до податкових декларації №1 та №2 спрямовувались на погашення податкового боргу (пені), який був нарахований контролюючим органом 02.07.2017 року на підставі положень підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 ПК України (податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0004061402 з 21.06.2017 року по 30.05.20107 рік на акт про результати перевірки з питань дотримання вимога податкового, валютного та іншого законодавства 211/26-15-14-02-01/32663874 від 30.08.2017 року у розмірі 82639,27 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі №826/15395/17, яке набрало законної сили 06.08.2018 року, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування пені у розмірі 265103,40 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що згідно податкової вимоги від 03 липня 2017 року №41247-17, отриманої позивачем 29 вересня 2017 року, станом на 02 липня 2017 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 265103,40 грн та складається з пені у розмірі 182465,05 грн з податку на прибуток та у розмірі 82638,35 грн з ПДВ.

Згідно із положеннями частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі №826/15395/17 встановлено обставини протиправних дій контролюючого органу щодо нарахування пені у розмірі 82638,35 грн з податку на додану вартість на погашення якої, відповідачем зараховувались сплачені позивачем грошові кошти за визначеними грошовими зобов`язаннями за деклараціями №1 та №2.

Положеннями пункту 57.18 статті 57 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Зважаючи на те, що нарахування пені у розмірі 82638,35 грн з податку на додану вартість на погашення якої відповідачем зараховувались сплачені позивачем грошові кошти за визначеними грошовими зобов`язаннями за деклараціями №1 та №2 не є податковим боргом, оскільки сума такої пені є не узгодженою, дії щодо її нарахування визнано в судовому порядку протиправними.

Таким чином, оскільки судом встановлено своєчасну сплату товариством грошових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у деклараціях №1 та №2 суд першої інстанції дійшов вірного висновку приходить до висноку про безпідставність застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 14199,47 грн та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618651213.

Також колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 року №0618661213 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 2328,20 грн, є вірним, оскільки враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем помилково нарахувано штрафні санкції у розмірі 2328,20 грн.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про застосування Головним управління ДФС у місті Киві до позивача штрафу за порушення строків сплати самостійно узгоджених грошових зобов`язань по деклараціям №3 та №4 у розмірі 6,82 грн, то колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині позивачем не оскаржується, а Головним управління ДПС у м.Києві в апеляційній скарзі також не наводить доводів та міркувань в частині незаконності рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київресурспостач".

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у описовій, мотивувальній та резолютивній частинах не вірно зазначено назву позивача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київресурспостач", тоді як правильна назва - Приватне акціонерне товариство "Київресурспостач", що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №717143. Тому, колегія суддів з урахуванням вищевикладених доводів, вважає за необхідне змінити рішення суду, зазначивши в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах назву позивача Приватне акціонерне товариство "Київресурспостач". В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року змінити, зазначивши в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах назву позивача - Приватне акціонерне товариство "Київресурспостач".

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.