Вирок

від 14.05.2021 по справі 629/579/19

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №629/579/19

Номер провадження 1-кп/629/69/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380002210 відносно

неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 11-го класу НВК № 10, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,

- захисту неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , представника служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

21 грудня 2018 року, близько 22-00 години, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходилися на розі вул.Святомиколаївської та вул.Благовіщенської в м.Лозова Харківської області, де зустріли раніше невідомих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . В цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого останні почали боротися, але в даний конфлікт втрутився ОСОБА_12 , який розмирив ОСОБА_3 та ОСОБА_11 . В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_13 відійшли до буд. АДРЕСА_2 , перебуваючи поблизу 1-го під`їзду, де у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, з мотиву особистої неприязні, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , дістав правою рукою з правої кишені куртки розкладний ніж та наніс ним один удар останньому в живіт, чим завдав потерпілому тілесне ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодження по ходу ранового каналу лівої долі печінки, шлунку, підшлункової залози, що ускладнилося внутрішньочеревною кровотечею та травматичним шоком, яке згідно висновку експерта № 12-14/9-лз/19 від 31.01.2019 року за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, згідно пункту 2.1.3 п.п. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МЗО України від 17.01.1995 року.

У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачений неповнолітній ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме, 21 грудня 2018 року, близько 18-30 години пішов, на той час, до своєї дівчини ОСОБА_14 , проживаючої на мікрорайоні №4. Через пів години після цього до нього підійшов ОСОБА_15 . З останнім близько 19-00 години він придбав спиртні напої близько 5 літрів пива і разом з ним пішов їх розпивати. На мікрорайоні біля лікарні до них підійшов ОСОБА_16 , з яким він разом з ОСОБА_17 пішли до центру міста гуляти. В момент коли вирішили розійтись по домівках, на протилежній стороні від магазину «Куточок» по вулиці Свято-Миколаївській зустріли ОСОБА_18 , який був з другом. Останній щось викрикнув в їх бік і, розстібаючи куртку, будучи агресивно налаштованим, направився до них. Перший удар ОСОБА_19 наніс йому в стегно, після чого він почав боротися з останнім. Їх розмирив друг ОСОБА_20 ОСОБА_21 . При цьому будь-яких тілесних ушкоджень та слідів крові у потерпілого не бачив. У цей час під`їхав автомобіль «Волга», водій якого зробив їм зауваження та сказав, щоб вони розходилися. Після від`їзду машину, вся компанія направились до під`їзду будинку, де все і трапилося. У правій зовнішній кишені своєї курточки мав розкладний ніж-метелик сріблястого кольору, з довжиною леза приблизно 8 см, подарований йому раніше. Ніж не завжди носив з собою. Будучи правшею, взяв ніж правою рукою і наніс удар ОСОБА_22 , заздалегідь не націлюючись на будь-яку частину тіла. В результаті завдав удар у живіт потерпілого. Останній в день події був одягнутий в чорну куртку, яка в момент нанесення удару була розстебнута. Після усвідомлення скоєного, побіг в бік магазину «Куточок», за ним побіг ОСОБА_21 . Ніж в присутності ОСОБА_21 викинув подалі від нього, щоб останній не боявся, і разом з ним повернулися назад до потерпілого. ОСОБА_23 сидів на сходах біля магазину по вулиці Свято-Миколаївській та попросив викликати йому швидку. В цей час разом з ним був ще ОСОБА_17 та друг потерпілого ОСОБА_21 . ОСОБА_24 разом з ними не було, після вказаної події останній пішов додому. Швидку не викликав, оскільки злякався і не знав що робити. Пізніше пішов разом з ОСОБА_25 додому. До вказаної події ні ОСОБА_18 , ні його друга не знав. Лише після скоєного дізнався, що потерпілий займався з тим же тренером, що і він, проте останнього жодного разу не бачив. Наміру спричинити тяжкі тілесні ушкодження потерпілому не мав. До вказаної події алкогольні напої не вживав, оскільки займається спортом тайським боксом. Про скоєне дуже жалкує та в подальшому хоче виправитись, вчиняти інші злочини не має наміру. Після скоєного зробив для себе висновки, рідко гуляє та більше часу приділяє навчанню та спорту, допомагає своїй мамі по господарству. Просив вибачення у потерпілого. Цивільний позов заявлений прокурором Лозівської окружної прокуратури Харківської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 6018 гривень 60 копійок визнав в повному обсязі. Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_13 на суму 118480 гривень, з яких матеріальні витрати у розмірі 59240 гривень, моральна шкода 59240 гривень не визнав в повному обсязі. Пояснив, що його матір відшкодувала потерпілому матеріальні витрати та моральну шкоду в загальному розмірі 79300 гривень, про що маються відповідні розписки. Вказав, що у разі потреби потерпілого у подальшому санаторно-курортному лікуванні, готовий відшкодувати такі витрати.

Незважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, його вина, повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалівкримінального провадженнядокументами,в якихвикладені тапосвідчені відомості,що маютьзначення длявстановлення фактуі обставинкримінального провадження,що відповідаєвимогам ст.358КПК України та іншими доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_13 , який пояснив, що 21 грудня 2018 року, близько 22:00-23:00 години разом зі своїм другом прогулювались в центрі міста Лозова. На розі вулиці Свято-Миколаївської та вулиці Благовіщенської зустріли ОСОБА_3 разом зі своїми друзями. Побачивши їх на протилежному боці вулиці, він викрикнув щось в їх сторону, які саме слова пригадати не зміг. Але після цих слів між ним та ОСОБА_3 розпочався словесний конфлікт, який тривав близько 1-1,5 хвилини. Зустрівшись віч-на-віч з ОСОБА_3 на середині проїжджої частини дороги, ОСОБА_3 вдарив його по обличчю, після чого вони почали боротися між собою, використовуючи прийоми вільної боротьби. В цей час поряд з ними зупинився автомобіль «Волга» сірого кольору, за кермом якої був чоловік. Останній зробив їм зауваження, сказав припинити бійку та відійти з дороги. Він піднявся, допоміг піднятися ОСОБА_3 , та разом з ним, його друзями та ОСОБА_12 попрямували у двір п`ятиповерхового будинку, неподалеку від дороги. Йдучи по дорозі, спілкувався з ОСОБА_3 , намагаючись з`ясувати причину конфлікту. У дворі, біля другого під`їзду, в процесі розмови з ОСОБА_3 , знову розпочався конфлікт. В цей час ОСОБА_3 дістав з кишені розкладний ніж-метелик, довжиною приблизно 11-12 см, металевого кольору, і почав ним розмахувати, в результаті чого завдав йому один удар в живіт. Від вказаного удару він присів навпочіпки, тримаючись за живіт. В цей час між його другом ОСОБА_12 та ОСОБА_3 розпочався конфлікт, під час якого останній вдарив ОСОБА_12 по голові. Потім ОСОБА_3 разом зі своїми друзями почали тікати. ОСОБА_12 побіг слідом за ними, щоб наздогнати ОСОБА_3 . Будь-яких провокуючих дій в бік ОСОБА_3 не вчиняв. Зателефонувавши до швидкої, його виклик не прийняли. Підвівшись, пішов в сторону ринку. По дорозі зустрів ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , яких попросив викликати швидку, на що ОСОБА_12 сказав, що його телефон вимкнений, а ОСОБА_3 відмовився викликати швидку зі свого телефону. Після чого ОСОБА_3 побіг, а ОСОБА_12 повів його до таксиста, щоб відвезти до лікарні. Але таксист відмовився. До лікарні його направили сторонні люди. До вказаної події знав ОСОБА_3 , але з ним не ніколи спілкувався. Знає, що останній, як і він, займався тайським боксом. Від своєї матері дізнався, що через 1-2 днів після вказаної події сім`я обвинуваченого почала надавати матеріальну допомогу на його лікування. До нього в лікарню приходив батько та матір ОСОБА_3 , сам ОСОБА_3 не приходив. ОСОБА_3 особисто просив вибачення у нього. В лікарні перебував в період з 21 грудня 2018 року по 10-11 січня 2019 року. Після виписки з лікарні, приблизно через тиждень знову перебував на стаціонарному лікуванні протягом 1-1,5 тижня. Після цього перебував на амбулаторному профілактичному лікуванні. Частина грошових коштів була витрачена на санаторно-курортне лікування, на якому він перебував в м.Криму в період з серпня 2019 року по вересень 2019 року. Також в червні 2019 року проходив санаторно-курортне лікування в м.Моршині. Під час його перебування у лікарні, всі матеріальні витрати, понесені у зв`язку з лікуванням, були відшкодовані, про що маються відповідні розписки. Від сім`ї ОСОБА_3 отримав компенсацію у вигляді 2000 доларів США. Також, від матері ОСОБА_3 отримав 3000,00 гривень в рахунок компенсації пошкодженого одягу, тому щодо одягу будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

В подальшому в судовому засіданні 29 жовтня 2020 року потерпілий ОСОБА_13 вказав, що не може документально підтвердити інші матеріальні витрати, понесені ним. Від сім`ї ОСОБА_3 отримав 1000 доларів США на лікування та 2000 доларів США в рахунок відшкодування моральної шкоди, що всього еквівалентно склало 80000 гривень. Вказані кошти передавалися в присутності свідків та факт їх передачі підтверджуються розписками. Вказав, що всі чеки, які долучені ним до матеріалів справи, були оплачені законним представником обвинуваченого. Суму, вказану в поданому ним раніше позові, вважав завищеною, у зв`язку з чим позов підтримав частково в сумі 60000,00 гривень, яка необхідна для проходження подальшого курсу лікування в санаторії, оплати проїзду та придбання одягу, необхідного для санаторію. Також зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого не має, матеріальна та моральна шкода йому повністю відшкодована. Просив ОСОБА_3 суворо не карати та не позбавляти волі.

-показаннями всудовому засіданнінеповнолітнього свідка ОСОБА_10 ,допитаного в присутності психолога, який пояснив, що взимку 2018 року, точної дати пригадати не зміг, у вечірній час його друзі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 проводили його додому в центрі м.Лозова. В цей день разом вживали алкогольні напої. По дорозі додому, біля кіоску питної води невідомі хлопці почали кричати в їх бік, на що ОСОБА_3 запитав у останніх: «Это вы нам?». Потерпілий відповів: «Ты что драться хочешь?», розстібнув куртку і почав йти в їх бік, назустріч ОСОБА_3 . Після чого між ними почалась бійка на проїзній частині дороги. В цей час проїжджала машина, водій якої зробив зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_13 та поїхав. Розмиривши ОСОБА_3 з ОСОБА_13 , останні почали спілкуватись між собою, відійшовши осторонь. Їх розмови не чув, оскільки стояв осторонь від них, приблизно за 1 метр. Через деякий час, близько 1-3 хвилин, між ОСОБА_3 з ОСОБА_13 знову почалась бійка, під час якої ОСОБА_3 вдарив потерпілого. Від ОСОБА_11 дізнався, що ОСОБА_3 вдарив його ножем. Потерпілий в цей час тримався за бік живота і зробив декілька кроків назад. Вказана подія відбувалась близько 22:00-23:00 години, точного часу пригадати не зміг. Коли ОСОБА_3 діставав ніж та момент удару ножем не бачив, оскільки не зосереджував увагу, крім того, страждає на короткозорість. Після цього разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 побігли в бік магазину «Куточок». Їх наздогнав друг потерпілого, який покликав ОСОБА_3 і попросив викинути ніж, на що останній його відкинув від себе в сторону. Потім ОСОБА_3 попросив його підібрати викинутий ніж, і він його підібрав, а потім викинув. Ніж не оглядав, проте під час слідчого експерименту за його участі за кольором та формою впізнав ніж як такий, який бачив у ОСОБА_3 . Пізніше, працівникам поліції вказав місце де викинув вказаний ніж. ОСОБА_3 разом з другом ОСОБА_13 повернулися до потерпілого для виклику швидкої. Він також побіг слідом за ними, але з іншої сторони будинку. ОСОБА_9 на той час вже разом з ними не було, останній пішов додому. До потерпілого він не підходив та швидку не викликав. Не знав про наявність в той день у ОСОБА_3 ножа. Вказав, що займаючись разом з ОСОБА_3 тайським боксом, не помічав за останнім агресії. До вказаної події, за п`ять років дружби не був очевидцем будь-яких бійок ОСОБА_3 з будь-ким не в рамках спорту.

-показаннями всудовому засіданнінеповнолітнього свідка ОСОБА_9 ,допитаного в присутностіпсихолога, який пояснив, що взимку, точної дати пригадати не зміг, але пам`ятає, що була п`ятниця, зустрівся біля Палацу культури зі своїми друзями ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , з якими разом пішли до центру міста Лозова гуляти. Близько 22:00 години вирішили розійтися по домівкам. В цей час, проходячи біля магазину «Куточок», з іншого боку вулиці йшли двоє незнайомих їм хлопців, які почали щось викрикувати в їх сторону, на що ОСОБА_3 запитав у останніх: «Это вы нам?». На що хлопець, яким в подальшому виявився потерпілий ОСОБА_13 , відповів «Так». Після цього між останнім та ОСОБА_3 почалася словесна перепалка, під час якої потерпілий сказав: «Ты что драться хочешь? Давай выходи!». Розстібуючи куртку, ОСОБА_13 почав йти в їх бік, назустріч ОСОБА_3 , останній пішов йому назустріч. В цей час ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_3 ногою в область стегна. Разом вони впали на проїжджу частину дороги і почали боротися. В цей час проїжджала машина. Розмиривши останніх, ОСОБА_3 відтягнув ОСОБА_10 , а ОСОБА_13 його друг, вони всі разом відійшли на тротуар і пішли у двір багатоповерхового будинку, де ОСОБА_3 та ОСОБА_13 почали знову з`ясовувати між собою стосунки. ОСОБА_13 почав наступати в сторону ОСОБА_3 , на що останній спочатку його відштовхнув. Потім потерпілий знову почав йти на ОСОБА_3 і останній вдарив ОСОБА_13 . Потерпілий почав кричати, що ОСОБА_3 вдарив його ножем. Момент нанесення ОСОБА_3 удару ножем ОСОБА_13 не бачив, стояв осторонь від останніх на відстані приблизно 1 метра. Про наявність у той день у ОСОБА_3 ножа не знав. Після цього разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_10 пішли. Їх наздогнав друг ОСОБА_13 , який попросив ОСОБА_3 викинути ніж та поговорити. ОСОБА_3 викинув ніж. Які події відбувалися далі не знає, оскільки пішов додому. В день вказаної події ОСОБА_10 та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, але що саме і в якій кількості не знає. Сам він алкогольні напої в той день не вживав. Охарактеризував ОСОБА_3 як адекватну, добру та чуйну людину. Випадки вживання алкогольних напоїв ОСОБА_3 до вказаної події йому не відомі.

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що потерпілий є її сином. 21.12.2018 року, близько 22-00 години їй зателефонувала знайома сина і повідомила, що вона на автомобілі везе ОСОБА_23 з ножовим пораненням до лікарні. Дізнавшись про це, відразу поїхала до лікарні в с.Катеринівка. Приїхавши до лікарні, дізналася, що сина оперували та він знаходився в тяжкому стані. Зі слів сина їй відомо, що він йшов по вулиці зі своїм товаришем, по іншій стороні вулиці йшов хлопець, з яким у нього виник словесний конфлікт. Хлопець підійшов до нього і вдарив по обличчю, після чого між ними виникла бійка. Потім їх розмирили і вони розійшлися. Після цього хлопець відійшов за будинок, покликав ОСОБА_23 і наніс йому удар ножем. Вказала, що матір`ю обвинуваченого було повністю оплачені витрати на лікування сина та моральна шкода в сумі близько 80000 гривень. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого син не має, на підтвердження чого ним були написані розписки. Разом з тим, вказала, що просила у матері обвинуваченого оплатити санаторно-курортне лікування сина, але остання відмовилася. Пояснила, що в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями син періодично проходить курс лікування;

- протоколом огляду місця події від 22.12.2018 року та фототаблицею до нього, згідно якого оглядом місця події є відкрита ділянка місцевості, розташована поблизу під`їзду №1, буд. АДРЕСА_2 , де ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_13 ;

- протоколом огляду місця події від 21.12.2018 року та фототаблицями до нього, згідно якого в приміщенні холу КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ», розташованого за адресою: с.Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, вул.Леніна, 42, ОСОБА_11 добровільно видала речі, які належать її сину ОСОБА_13 , а саме: куртку зимову, утеплену, двохсторонню чорного кольору, зсередини в смужку чорного та білого кольору, різної ширини та довжини, а також розташування, без капюшона, яка застібається на блискавку. З лівої сторони спереду, в області грудної клітини мається напис на іноземній мові білого кольору. Також на куртці спереду з лівої сторони на відстані 17 см від напису вниз є пошкодження тканини у вигляді горизонтального розрізу довжиною близько 2 см. На куртці зсередини біля пошкодження тканини є нашарування речовини бурого кольору невизначеного розміру; футболку чоловічу, чорного кольору з коротким рукавом і малюнком у вигляді голови в кепці та написом на іноземній мові THE BUSTERS білого кольору. На футболці спереду з лівої сторони на відстані близько 26,5 см від нижнього краю догори є пошкодження тканини у вигляді горизонтального розрізу довжиною близько 1 см. Також на футболці від пошкодження вниз є сліди вологості; спортивну кофту чорного кольору з капюшоном, яка застібається на блискавку. На кофті спереду на відстані 29 см від нижнього краю догори є пошкодження у вигляді горизонтального розрізу, довжиною близько 1 см;

- протоколом огляду місця події від 22.12.2018 року та фототаблицею до нього, згідно якого в приміщенні службового кабінету № 22 СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 добровільно видав свою куртку блакитного кольору з логотипом марки «PUMA». Зі слів ОСОБА_3 у вказаній куртці він був одягнений 21.12.2018 року в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 . Вказану куртку вилучено;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.12.2018 року та додатком до нього, під час проведення якого ОСОБА_12 на фото №1 за характерними рисами обличчя впізнав хлопця, який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.12.2018 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , під час якого ОСОБА_9 , знаходячись по вул.Благовіщенська м.Лозова Харківської області надав пояснення щодо обставин події, яка відбулася 21.12.2018 року, а саме 21.12.2018 року, близько 22-00 години, він разом зі своїми друзями ОСОБА_3 та ОСОБА_10 знаходилися по вул. Благовіщенській м. Лозова, Харківської області, де у ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з двома невідомими хлопцями. Під час вказаного конфлікту між ОСОБА_3 та першим невідомим розпочалася бійка, в яку втрутився другий невідомий хлопець та розмирив їх. Після чого вони всі перейшли до 1-го під`їзду буд. АДРЕСА_2 , де конфлікт між ОСОБА_3 та першим хлопцем продовжився і ОСОБА_3 правою рукою вдарив невідомого в лівий бік, після чого невідомий відійшов від ОСОБА_3 та сказав йому «Ты что меня подрезал?». Після чого він злякався та втік з місця пригоди;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.12.2018 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 , під час якого ОСОБА_10 , знаходячись по вул. Благовіщенська м. Лозова, Харківської області, надав аналогічні покази щодо обставин події, яка відбулася 22.12.2018 року, надані свідком ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту за його участі;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.12.2018 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 , під час якого ОСОБА_3 , знаходячись по вул. Благовіщенська м.Лозова Харківської області, надав пояснення щодо обставин події, яка відбулася 21.12.2018 року, а саме 21.12.2018 року, близько 22-00 години, він разом зі своїми друзями ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знаходилися на розі вул.Святомиколаївської та вул.Благовіщенській в м.Лозова, Харківської області, де у нього виник конфлікт з раніше невідомим хлопцем, під час якого у них почалася бійка, в яку втрутився товариш невідомого хлопця та розмирив їх. Після чого всі вони перейшли до 1-го під`їзду буд АДРЕСА_2 , де конфлікт між ним та невідомим йому хлопцем продовжився. Під час конфлікту він дістав із правої кишені своєї куртки розкладний ніж «метелик» і тримаючи його в правій руці наніс один удар в ліву частину тулуба невідомого хлопця. Після чого він, разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 втекли з місця події;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.12.2018 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , дослідженим в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_12 , знаходячись по вул.Благовіщенська м.Лозова Харківської області, надав аналогічні пояснення щодо обставин події, яка відбулася 21.12.2018 року, надані підозрюваним ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту за його участі;

- протоколом огляду місця події від 23.12.2018 року, в ході якого на відкритій ділянці місцевості, розташованій з тильної сторони буд. АДРЕСА_3 , під деревом роду березових виявлено складний ніж у формі «метелика» сріблястого кольору, виготовлений із заліза. Руків`я вказаного ножа виготовлена із двох частин, які зводяться одна до одної, тим самим ховаючи лезо. Вказаний ніж вилучено;

- висновком експерта №12-14/9-ЛЗ/19 від 31.01.2019 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_13 мало місце колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням по ходу раневого каналу лівої долі печінки, шлунку, підшлункової залози яке ускладнилося внутрішньочеревною кровотечею та травматичним шоком. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися в строк і за обставин вказаних в настановній частині постанови. За ступенем тяжкості проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини це тяжке тілесне ушкодження (згідно п.2.1.3. п.п.к Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Виключено утворення вказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти зростання на будь-яку виступаючу поверхню з наданням тілу прискорення чи без такого.

Не виключено утворення вищевказаних тілесних ушкоджень, які могли утворитися від однократної дії гострого колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і клинок ножа наданий на експертизу.

По наявним судово-медичним даним потерпілий відносно нападника міг знаходитись найбільш вірогідно друг напроти друга.

Вищевказані тілесні ушкодження являються небезпечними для життя.

Пошкодження одягу відповідають ушкодженню яке мало місце у ОСОБА_13 .

Покази надані підозрюваним ОСОБА_3 , свідками ОСОБА_12 і ОСОБА_9 під час проведення слідчих експериментів за їх участі від 22.12.2018 року, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині характеру, локалізації, способу спричинення та механізму утворення тілесного ушкодження, яке мало місце у потерпілого ОСОБА_13 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.01.2019 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_13 , під час якого ОСОБА_13 надав пояснення щодо обставин події, яка відбулася 21.12.2018 року, а саме 21.12.2018 року, близько 22-00 години, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_12 проходив повз буд. АДРЕСА_3 , де у нього виник конфлікт з ОСОБА_3 , який був зі своїми двома товаришами, яких він не знає. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_3 вдарив його кулаком лівої руки в обличчя, після чого між ними почалася боротьба, під час якої вони впали на землю. Через деякий час до них під`їхав автомобіль марки «Волга», водій якого зробив їм зауваження, після чого він та ОСОБА_3 підвелися. В подальшому він, ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та двоє його товаришів відійшли до 1-го під`їзду, буд. АДРЕСА_2 , де він та ОСОБА_3 почали розмовляти між собою. Під час розмови ОСОБА_3 дістав праву руку із кишені куртки та вдарив один раз його в ліву частину живота, після чого він присів і піднявши верхній одяг, побачив, що на тому місці, куди його вдарив ОСОБА_3 , мається різана рана, з якої почалася кровотеча. Сказавши ОСОБА_3 , що він його порізав, останній зі своїми товаришами втекли з місця події, а ОСОБА_12 побіг за ними;

- висновком експерта №12-14/12-ЛЗ/19 від 01.02.2019 року, згідно якого покази надані потерпілим ОСОБА_13 , під час проведення слідчого експерименту за його участі від 22.01.2019 року, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині характеру, локалізації, способу спричинення та механізму утворення тілесного ушкодження, яке мало місце у ОСОБА_13 ;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.01.2019 року та додатком до нього, під час проведення якого свідок ОСОБА_10 на фото №3 за зовнішнім виглядом, а саме кольором і розміром, впізнав ніж, який бачив 21.12.2018 року у ОСОБА_3 і який він викинув з тильної сторони буд. АДРЕСА_3 , за проханням ОСОБА_3 ;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 08.02.2019 року та додатком до нього, під час проведення якого підозрюваний ОСОБА_3 на фото №3 за зовнішнім виглядом, а саме відсутністю фіксатора леза, впізнав ніж, яким 21.12.2018 року він наніс тілесне ушкодження ОСОБА_13 ;

- постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження №12018220380002210 від 26.12.2018 року, згідно якої куртку чоловічу блакитного кольору з нашаруванням бруду сірого кольору, металевий складний ніж, які належать ОСОБА_3 ; куртку чоловічу, спортивну кофту, футболку зі слідами РБК, які належать ОСОБА_13 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів при Лозівському ВП ГУНП в Харківській області.

Сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , сторона захисту не просили допитати вказаних свідків та не наполягали на їх допиті, що було з`ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимогист.22 КПК України, забезпечивши право сторони обвинувачення на свободу в поданні ними суду своїх доказів, суд прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_26 безпосередньо судом.

Аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_3 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Відповідно до ч.1 ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст.103 КК України при визначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Відповідно до ч.5 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочини.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є неповнолітнім, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, навчається у 11 класі ЛНВК №10 «ЗНЗ-ДНЗ», за місцем навчання характеризується позитивно, виховується в неповній сім`ї, проживає з матір`ю, батьки дитини розлучені. Бере активну участь у спортивному житті школи, міста, області, країни, є чемпіоном світу з тайського боксу.

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, добровільне відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень ст.69КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м`якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Така ж позиція викладена у п.8Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання"в якому зазначається, що при призначенні основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Враховуючи наведені вище дані про особу обвинуваченого, а також пом`якшуючі покарання обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого неповнолітнім ОСОБА_3 злочину, суд вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуваннямст.69 КК України- нижче нижчої межі, встановленої в санкції ч.1ст.121 КК України. На думку суду, призначення в конкретному випадку більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації за участі неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_7 , згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Такий криміногенний фактор як випадки вживання алкогольних напоїв в подальшому може збільшити ризик скоєння повторного кримінального правопорушення. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. Орган пробації вважає доцільним застосувати до обвинуваченого соціально-виховні заходи, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, та покласти на правопорушника обов`язки, передбачені п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, притягнення обвинуваченогодо кримінальноївідповідальності вперше, його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, критичного ставлення обвинуваченого до скоєного та наміру стати на шлях виправлення, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 , із застосуванням положення ст.69КК України увиді позбавленняволі нижченижчої межі,встановленої всанкції ч.1 ст.121 КК України, застосувавши ст.ст.75,104 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. На переконання суду можливість соціальної реабілітації не втрачена і виправлення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 можливе на сьогоднішній день без реального відбуття покарання.

При цьому суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, зазначену в Рішенні по справі «Бемер проти Німеччини» (37568/97, 03.10.2002 року), що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз, кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

На досудовому слідстві неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув 27.02.2019 року.

Запобіжний захід відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 судом не обирався.

Прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_7 на користь КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання" Лозівської міської ради Харківської області коштів в сумі 6018,60 грн., витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_13 . Позовні вимоги мотивовані тим, що обвинувачений зобов`язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого, оскільки останній внаслідок протиправних дій обвинуваченого перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання" Лозівської міської ради Харківської області в період з 21.12.2018 року по 02.01.2019 року, всього 12 ліжко/днів, що підтверджується довідкою про вартість лікування від 11.01.2019 року за №53.

Обвинувачений вказаний позов визнав, не заперечував проти його задоволення.

Так, згідно з ч.1ст.1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно дост.1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з п.3постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат»зазначено, що питання про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування потерпiлого вирiшується згiдно з "Порядком обчислення розмiру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стацiонарне лiкування потерпiлого вiд злочинного дiяння та зарахування стягнених з винних осiб коштiв до вiдповiдного бюджету i їх використання", затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 545 ( 545-93-п) вiд 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштiв, що пiдлягає вiдшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лiкуваннi потерпiлий, з урахуванням кiлькостi лiжко-днiв, проведених ним у стацiонарi, та щоденної вартостi його лiкування.

Термiн i обгрунтованiсть перебування потерпiлого вiд злочину на стацiонарному лiкуваннi визначається на пiдставi даних лiкувального закладу, де вiн перебував на лiкуваннi. До справи має бути приєднана довiдка - розрахунок бухгалтерiї цього закладу iз записом про вартiсть одного лiжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лiкування потерпiлого.

На підставі викладеного, суд стягує з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_7 на користь КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання" Лозівської міської ради Харківської області витрати на лікування потерпілого ОСОБА_13 в сумі 6018,60 грн.

Також потерпілим ОСОБА_13 заявлений цивільний позов про стягнення з неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , а у разі відсутності у неповнолітнього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі, з матері обвинуваченого ОСОБА_7 на його користь суму 59240,00 грн. за завдану майнову шкоду та суму 59240,00 грн. за завдану моральну шкоду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 не визнав, вказав, що його матір`ю в повному обсязі відшкодовані майнова та моральна шкода. Зазначив, що у разі потреби потерпілого в подальшому санаторно-курортному лікуванні, готовий понести відповідні витрати.

Згідно з ч.5ст.128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до закріплених уЦивільному процесуальному кодексі Україниположень, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.12,13,81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності дост.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2статті 127 КПК Українивизначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1ст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_13 цивільний позов, суд бере до уваги наступне.

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_13 повідомив про відсутність жодних претензій до обвинуваченого. Останній вказав, що матеріальна та моральна шкода йому повністю відшкодована сім`єю ОСОБА_3 , а саме отримав 1000 доларів США на лікування в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 доларів США в рахунок відшкодування моральної шкоди, що всього еквівалентно склало 80000 гривень. Всі чеки, які долучені ним до матеріалів справи, були оплачені законним представником обвинуваченого. Разом з тим, просив стягнути з законного представника обвинуваченого суму у розмірі 60000,00 гривень, яка необхідна для подальшого проходження курсу лікування в санаторії, оплати проїзду та придбання одягу, необхідного для санаторію.

Факт відшкодування потерпілому завданої матеріальної та моральної шкоди підтверджується розписками від 22.12.2018 року на суму 10000,00 грн., від 24.12.2018 року на суму 5000,00 грн., від 29.12.2018 року на суму 3000,00 грн., від 31.12.2018 року на суму 2000,00 грн., від 11.01.2019 року на суму 1000,00 грн., від 05.01.2019 року на суму 3200,00 грн., від 30.01.2019 року на суми 3000,00 грн., 2000 доларів США, 79300,00 грн, долученими стороною захисту до справи.

Вказані розміри відшкодування суд відносить в рахунок відшкодування матеріальних витрат і моральної шкоди та вважає достатньою компенсацією спричиненої майнової та моральної шкода потерпілому ОСОБА_13 .

Оскільки обвинуваченим повністю компенсована сума матеріальної та моральної шкоди, що не заперечувалось самим потерпілим ОСОБА_13 в судовому засіданні, враховуючи принцип розумності, законності та справедливості, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, оскільки суми, які сім`я обвинуваченого ОСОБА_3 відшкодувала, на думку суду, відповідає спричиненій потерпілому матеріальній та моральній шкоді, та вважає справедливою сатисфакцією спричиненої матеріальної шкоди у сумі 59240,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 59240,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування у сумі 60000,00 гривень, заявленої потерпілим ОСОБА_13 під час судового засідання 29 жовтня 2020 року, суд зазначає наступне.

На підставі ч.3 ст.129, ч.1 ст.326 КПК України, з урахуванням неодноразового неприбуття у судове засідання потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_13 , за відсутності його заяви про розгляд цивільного позову без його участі, за відсутності доказів на підтвердження позовних вимог, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, та невизнанням обвинуваченим цивільного позову, суд вважає необхідним цивільний позов ОСОБА_13 залишити без розгляду. Роз`яснити потерпілому/цивільному позивачу ОСОБА_13 його право на звернення до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати по справі відсутні.

Крім цього, суд вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,ухвалами слідчогосудді Лозівськогоміськрайонного судуХарківської областівід 27грудня 2018року накладеноарешт намайно,а саме: куртку чоловічу блакитного кольору з нашаруванням бруду сірого кольору, металевий складний ніж у формі «метелика» сріблястого кольору, які належать ОСОБА_3 ; куртку, футболку, спортивну кофту, на яких мають сліди РБК, які належать ОСОБА_13 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_27 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та із застосуванням ч.1ст.69КК України піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на неповнолітнього ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно неповнолітнього ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов Лозівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.

Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 на користь КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання" Лозівської міської ради Харківської області, р/р 35416015093240 в УДК Лозівського управління держаної казначейської служби в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 40199749 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_13 в сумі 6018 гривень 60 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_13 залишити без розгляду.

Скасувати арешт,накладений ухваламислідчого суддіЛозівського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від27грудня 2018року намайно,а саме: куртку чоловічу блакитного кольору з нашаруванням бруду сірого кольору, металевий складний ніж у формі «метелика» сріблястого кольору, які належать ОСОБА_3 ; куртку, футболку, спортивну кофту, на яких мають сліди РБК, які належать ОСОБА_13 .

Речові докази по справі:

- куртку чоловічу блакитного кольору з нашаруванням бруду сірого кольору, які належать ОСОБА_3 та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, повернути ОСОБА_3 ;

- куртку чоловічу, спортивну кофту, футболку зі слідами РБК, які належать ОСОБА_13 та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, повернути ОСОБА_13 ;

- металевий складний ніж, який належать ОСОБА_3 та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, знищити.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1