Рішення

від 09.04.2021 по справі 574/1075/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1075/20 Провадження №2/574/121/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобідської сільської ради Буринського району Сумської області, третя особа Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вона прийняла спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем, але нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки правовстановлюючий документ на нього відсутній. Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області також відмовило їй у прийняті будинку в експлуатацію. Згідно висновку будинок відповідає вимогам надійної та безпечної експлуатації. Просила визнати за нею право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року первісного відповідача Слобідську сільську раду було замінено на правонаступника - Буринську міську раду Конотопського району Сумської області.

Позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи провести без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в задоволенні позовної заяви не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмовою заявою.

Представник третьої особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області в задоволенні позову не заперечувала, просила справу розглянути без її участі. В наданих до суду письмових поясненнях повідомила, що відповідно до Закону України Про внесення зміни до пункту 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт внесено зміни, відповідно до яких органи державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ №461 від 13.04.2011 ,у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкту. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Таким чином, у них відсутні правові підстави для прийняття в експлуатацію самочинно збудованих житлових будинків та господарських споруд, що побудовані до 05 серпня 1992 року, а також об`єктів збудованих на земельній ділянці не відповідного призначення. Врегулювання вказаного питання можливе тільки у судовому порядку.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який проживав в с. Слобода, Буринського району ( в теперішній час Конотопський район) Сумської області, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на його майно, яку прийняла позивачка ОСОБА_2 в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила протягом встановленого законом строку про відмову від неї, будучи при цьому являючись спадкоємцем за законом першої черги (ст.1261 ЦК), що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , довідкою Слобідської сільської ради, копією спадкової справи №88/2019 (а.с.6,7,74-114).

За життя, в 1966 році, спадкодавець ОСОБА_3 , побудував житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ( в теперішній час Конотопський район) Сумської області. Земельна ділянка, на якій був збудований житловий будинок, мала цільове призначення для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, загальна площа якої становить 0,25 га, кадастровий номер 5920986000:01:000:1603, право власності на яку останнім було зареєстровано 24.03.2014 року, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, рішенням сільської ради про перейменування вулиць, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.50-55,97-102).

Зазначений житловий будинок з господарськими будівлями був зареєстрований за спадкодавцем в погосподарській книзі виконавчого комітету Слобідської сільської ради за особовим рахунком № НОМЕР_2 (а.с.62).

Також з технічного паспорту на житловий будинок та вищевказаної довідки Слобідської сільської ради вбачаєтеся, що в 2013 році ОСОБА_3 здійснив прибудову до житлового будинку а , загальна площа якого на теперішній час становить 114,7 кв.м., житлова 47.9 кв.м..

У 1966 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Указ від 26.08.1948 року), який втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок, на той час, був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Однак будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку позивачкою не надані, а згідно довідки ТОВ Буринське БТІ право власності на цей будинок, який обліковується у них по інвентаризаційний справі №4456, зареєстровано не було (а.с.10).

Разом з тим, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №91 і зареєстрованого в Мінюсті України 11.07.2011 року за №830/19568 (із змінами від 13.06.2012 ) документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Даний порядок діяв до 30.01.2013 року.

Відповідно до ст.31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.04.2004 року №1952-IV для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради, селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Тобто, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у Постанові від 15.01.2021 року по справі № 1540/3952/18 (провадження № К/9901/10502/19).

Оскільки спадкодавець у 2013 році робив прибудови до житлового будинку, позивачкою було замовлено проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж.

Зокрема, висновком №1400 від 08.06.2020 року підтверджено, що не здані в експлуатацію приміщення житлового будинку літ. А-1 із прибудовою, надвірні будівлі, за адресою АДРЕСА_1 , відповідають державним будівельним, пожежним нормам та придатні до подальшої експлуатації (а.с.11-18).

Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що забудовник ОСОБА_3 побудував зазначений будинок на належно відведеній земельній ділянці, за відповідними технічними нормами, однак за свого життя не оформив належним чином право власності на нього, не провівши його реєстрацію відповідно до вимог закону та помер.

За таких обставин суд приходить до висновку, що останній побудувавши у 1966 році житловий будинок з господарськими спорудами набув статусу власника житлового будинку та згідно зі ст.86 ЦК Української РСР 1963 року набув право, в межах установлених законом, володіння, користування та розпорядження цим майном.

10.11.2020 року приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Головенською Л.В. на ім`я позивачки вдано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 5920986000:01:000:1603, призначеної для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.111).

На отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за вказаною вище адресою, позивачка отримала відмову (а.с.61).

ОСОБА_1 також зверталася із заявою про прийняття в експлуатацію вищезгаданого об`єкта нерухомості в Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області, однак їй також було відмовлено у вчиненні вказаних дій (а.с.58-60).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що позивачка прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,3,5,7,10,12,13,23,258,259,265,268,354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )право власності на житловий будинок з прибудовою - за планом (літер А-1 ), загальною площею 114,7 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: погріб(літер Пг), сарай (літер Б), навіс (літер В)_, погріб (літер ПГ1), огорожа (літер №1-3), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: