Ухвала

від 14.05.2021 по справі 607/28285/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/28285/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/153/21 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія- ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника осіб, щодо майна яких прийнято

процесуальне рішення, адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42019211180000116 від 04.12.2019 року, за апеляційною скаргою представника осіб, щодо майна яких прийнято процесуальне рішення, адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року задоволено клопотання прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019211180000116 від 04.12.2019 року за ознаками злочину, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України на наступні об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:009:0083, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

-земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:009:0081, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

-земельні ділянки з кадастровими номерами

6110100000:14:003:0004, 6110100000:14:003:0005, 6110100000:01:009:0080, 6110100000:01:009:0082, 6110100000:01:009:0088, 6110100000:01:009:0084, 6110100000:01:009:0085, 6110100000:01:009:0086.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що існує ризик незаконного відчуження земельних ділянок, зареєстрованих за кадастровими номерами

6110100000:14:003:0004, 6110100000:14:003:0005, 6110100000:01:009:0080, 6110100000:01:009:0082, 6110100000:01:009:0088, 6110100000:01:009:0084, 6110100000:01:009:0085, 6110100000:01:009:0086, 6110100000:01:009:0083, 6110100000:01:009:0081, які визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019211180000116 від 04.12.2019 року, іншим особам, що унеможливить збереження вказаних речових доказів та проведення щодо них усіх необхідних експертиз, інших слідчих дій, може негативно вплинути на дослідження усіх обставин кримінального правопорушення

В апеляційній скарзі представник власників арештованого майна ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_7 вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року підлягає до скасування.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що дана ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі власника такого майна.

Зазначає, що накладений арешт змушує ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 як власників та осіб, що на законних підставах мають паво володіти та користувати вказаними земельними ділянками, зазнавати невиправданих обмежень у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та положення ст.41 Конституції України, звертає увагу, що ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніжж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Просить врахувати, що заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування і має бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав та свобод, що в даному випадку, на думку апелянта, не було дотримано.

Одночасно просить поновити строки на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; представника осіб щодо майна яких прийнято процесуальне рішення адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна; прокурора, яка рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року, постановлена без виклику ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , як осіб щодо земельних ділянок, які їм були виділені рішенням місцевого органу самоврядування, ставилось питання про арешт у клопотанні прокурора.

Копію судового рішення представник ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 отримала 25 березня 2021 р., що стверджується відміткою на листі, направленого СУ ГУНП в Тернопільській області від 19 березня 2021 року № К-49/9/03/2-2021 в адресу адвоката ОСОБА_18 .

Апеляційна скарга подана представником ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 адвокатом ОСОБА_7 29 березня 2021 р.

За таких обставин, колегія судді вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено і тому відсутні підстави для вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Вирішуючи питання про арешт майна, у відповідності до ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Цих вимог закону слідчий суддя місцевого суду, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, не дотримався.

Як слідує з ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2019 року мотивом прийняття рішення про арешт земельних ділянок суд вказав те, що існує ризик їх незаконного відчуження іншим особам, що унеможливить збереження речових доказів та проведення щодо них усіх необхідних експертиз, інших слідчих дій, може негативно вплинути на дослідження усіх обставин кримінального правопорушення

Разом з тим, жодних аргументованих доводів щодо наявності правової підстави для арешту майна; наявності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розміру можливої конфіскації майна, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інших обставин, які слідчий суддя зобов`язання врахувати при вирішенні питання про арешт майна, в ухвалі не наведено.

Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи наведені прокурором у клопотання про арешт майна і однобічно та неповно з`ясував всі обставини справи, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 грудня 2019 року про арешт майна, в силу неповноти судового розгляду, слід скасувати та постановити нову ухвалу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для арешту майна, про що ставить питання прокурор в клопотанні, поданому до Тернопільського міськрайонного суду, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_19 є власником земельної ділянки кадастровий № 6110100000:01:009:0081; земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:009:0083 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 .

Окрім того, рішенням Тернопільської міської ради від 06.09.2019 року № 7/38/126 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва та безоплатно передано у власність земельні ділянки ОСОБА_10 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0082), ОСОБА_11 (кадастровий номер 6110100000:14:003:0004), ОСОБА_12 (кадастровий номер 6110100000:14:003:0005), ОСОБА_13 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0080), ОСОБА_14 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0086), ОСОБА_15 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0086), ОСОБА_16 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0085), ОСОБА_17 (кадастровий номер 6110100000:01:009:0084).

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , як власники земельних ділянок, а ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , як особи, яким земельні ділянки рішенням Тернопільської міської ради передано у власність та зобов`язано у шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в контексті положень ст.62-2 КПК України є третіми особами щодо майна яких вирішено питання про арешт.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; правову підставу для арешту майна, можливість використання останнього, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді, яким задоволено клопотання прокурора про арешт майна у даному кримінальному провадженні, не узгоджується з приписами ч.3 ст.132 КПК України, відповідно до якої, застосування арешту, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження, не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як слідує з клопотання прокурора про арешт майна, поданого до місцевого суду, у вказаному процесуальному документі не наведено жодних аргументованих доводів про наявність обставин, визначених ст.132 КПК України, щодо земельних ділянок про арешт яких ставилось.

Зокрема, в матеріалах провадження відсутні докази наявності обґрунтованої підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки з часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань пройшов тривалий проміжок часу (понад 17 місяців), однак жодної особи, що має статус підозрюваного у даному кримінальному провадженні, немає.

Відсутні також будь-які докази, які б свідчили про можливість незаконного відчуження вищевказаних земельних ділянок, про що прокурор зазначає у клопотанні про арешт майна.

Не наведено таких доводів і прокурором в судовому засіданні.

Недоведеність таких обставин, на думку колегії суддів, усуває необхідність застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішеннях ЄСПЛ у справах Амор проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції, Спорронг та Льорнрот проти Швеції констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Колегія суддів звертає уваги, що органом досудового розслідування не надано доказів, що потреби досудового розслідування, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 як осіб, яким органом місцевого самоврядування надано у власність земельні ділянки, про які зазначено в клопотанні прокурора про арешт майна

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Приймаючи до уваги, що в клопотанні прокурора про арешт майна, поданого до Тернопільського міськрйонного суду, належних доказів про необхідність арешту земельних ділянок, виділених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не наведено і в судовому засіданні не представлено, колегія суддів вважає, що в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника осіб, щодо майна яких прийнято процесуальне рішення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2019 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019211180000116 від 04.12.2019 року за ознаками злочину, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України на наступні об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:009:0083, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

-земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:009:0081, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

-земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:14:003:0004, 6110100000:14:003:0005, 6110100000:01:009:0080, 6110100000:01:009:0082, 6110100000:01:009:0088, 6110100000:01:009:0084, 6110100000:01:009:0085, 6110100000:01:009:0086.

Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.