Постанова

від 12.05.2021 по справі 709/944/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 709/944/20 Провадження № 22-ц/821/651/21 категорія: 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

секретаря - Анкудінова О. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Нива ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суд Черкаської області від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі, у складі головуючої судді Кваша І. М.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червня 2020 року позивачка звернулася в суд з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та відповідачем 1 квітня 2015 року укладено договір оренди землі, предметом якого є її земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Лукашівської сільської ради Чоорнобаївського району Черкаської області, загальною площею 2,6429 га.

Позивач стверджує, що відповідачем умови договору в частині виплати орендної плати не виконуються, а саме з його боку не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі в повному обсязі починаючи з 2015 року та протягом всієї його дії, а тому наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

В зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі площею 2,6429 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0299, укладений 01 квітня 2015 року між ПСП Нива та ОСОБА_1 .

Вирішити питання про стягнення судових витрат, що складаються з судового збору та витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що при проведенні розрахунків заборгованості за основу сторона позивача мала використовувати саме грошову оцінку орендованої земельної ділянки. Натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивача кожного конкретного року. Використання за основу такої інформації, на думку суду, свідчить про неправильність розрахунків в цілому, оскільки суперечить умовам договору. Між позивачем та відповідачем можуть існувати інші договірні відносини, за якими ПСП Нива проводить виплати на користь позивача. Вказане позивачем не спростоване, як і не доведено наявність у власності позивача трьох земельних ділянок, які перебувають в оренді ПСП Нива .

Тому, не приймаючи до уваги розрахунки представника позивача, суд прийшов до висновку, що належних доказів не виплати орендної плати в повному обсязі за 2018-2019 роки позивачем суду не надано.

Саме факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однак належних доказів цього та наявності заборгованості, її розміру, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України стороною позивача не надано. А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, поданій 05 березня 2021 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, порушила питання про його скасування з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом порушено ст. 21 Закону України Про оренду землі , п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України , ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст. 89, ч. 1 ст. 229, ст. 263, п. п. 2, 3, 6 ч. 4 ст. 265 ЦПК України.

Суд першої інстанції не дослідив, не з`ясував та не спростував розмір орендної плати, у відповідача, який вказав позивач, а також не спростував стан заборгованості по орендній платі за землю.

А тому, враховуючи вище наведене, відповідач фактично підтвердив правильність розміру орендної плати, в тому числі подавши звітність до податкового органу, однак суд поставив під сумнів правильність визначеного розміру орендної плати та правильність відображення в податковій звітності за формою 1-ДФ.

Відповідачем як у даній справі, так і по справі № 709/945/20 на виконання ухвали суду надано ідентичні копії документів. Нарахування орендної плати здійснюється по всім трьом земельним ділянкам однією сумою. Виплата орендної плати, згідно наданих копій видаткових касових ордерів, відомостей про виплату орендної плати не розмежовується по договорах.

Крім того аналогічні спори у справах: №709/591/18, №709/590/18, були розглянуті Верховним Судом на користь позивачів. Висновку про розірвання договорів оренди також дійшла і об`єднана палата Верховного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17, провадження 61-41932сво18 та постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц, провадження 61-13941св18.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2020 року у вказаній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2021 року справу призначено до розгляду на 21 квітня 2021 року на 14:30 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи. В подальшому на 12 травня 2021 року на 14:00 год.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що 01 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Нива укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала в оренду ПСП Нива належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області площею 2,6429 га (п. п. 1, 2 договору).

Відповідно до п. 8 договору, його укладено терміном на 20 років. У п. 9 договору передбачено, що орендна плата становить 4% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладення договору становила 113 978 грн 50 коп. (п. 5 договору.).

Згідно з п. 10 договору обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки здійснюється з урахуванням інфляції. Пунктом 11 договору визначено, що орендна плата вноситься на протязі року.

Передача земельної ділянки відповідно, до п. 20 договору здійснюється за 10 діб після державної реєстрації даного договору.

Пунктом 39 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 44 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір містить підписи орендодавця та представника орендаря з безпосереднім відтиском печатки ПСП Нива . Відомостей про кадастровий номер та державну реєстрацію, даний договір оренди не містить (а. с. 8-9).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 30 січня 2015 року, орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю ПСП Нива на підставі договору оренди від 01 квітня 2015 року зареєстрованого у Книзі державної реєстрації договорів оренди землі № 15-4, без зазначення дати, в оренду, земельну ділянку площею 2,6429 га, вартістю 113 978 грн 50 коп. в межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер ділянки не зазначений (а. с. 10).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185200:06:000:0299 за ОСОБА_1 зареєструвала 27 січня 2015 року у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 січня 2015 року № 32722541 (а. с. 11).

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 підготувала запит відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7125185200:06:000:0299 та направила його на адресу відповідача - ПСП Нива . Відповідно до змісту запиту позивач просила надати завірені копії первинних документів за період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2019 року щодо отриманої нею орендної плати (а. с. 12, 13).

У відповіді ПСП Нива від 28 квітня 2020 року № 96 Товариство повідомило про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонувало з`явитися ОСОБА_1 до бухгалтерії для складання акту звірки (а. с. 14).

На підтвердження розрахунків орендодавця з орендарем матеріали справи містять наступні завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі: заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 6 січня 2017 року (а. с. 49), на підставі якої ОСОБА_2 виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 2 200 грн 00 коп. (а. с. 50); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 30 січня 2017 року (а. с. 51), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 2 100 грн 00 коп. (а. с. 52); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 15 лютого 2017 року (а. с. 53), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 1700 грн 00 коп. (а. с. 54); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 15 травня 2017 року (а .с. 55), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 3 000 грн 00 коп. (а. с. 56); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 14 червня 2017 року (а. с. 57), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 2 000 грн 00 коп. (а. с. 58); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 4 серпня 2017 року (а. с. 59), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 2 300 грн 00 коп. (а. с. 60); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 15 вересня 2017 року (а. с. 61), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 2 100 грн 00 коп. (а. с. 62); видаткового касового ордеру на суму 8 750 грн 00 коп. і заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 23 жовтня 2017 року (а. с. 63), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 1 600 грн 00 коп. (а. с. 64); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 10 листопада 2017 року (а. с. 65), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю за оранку городів, кошти у розмірі 242,00 гривень (а. с. 66); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 19 грудня 2017 року (а. с. 67), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей в рахунок оренди земельного паю, кошти у розмірі 900 грн 00 коп. (а. с. 68); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 5 лютого 2018 року (а. с. 69), на підставі якої їй виплачено, відповідно до платіжної відомості на видачу грошей, кошти у розмірі 2 200 грн 00 коп. (а. с. 70); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 4 квітня 2018 року (а. с. 71), на підставі якої їй виплачено, відповідно до відомості, кошти у розмірі 2 700 грн 00 коп. (а. с. 72); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 12 червня 2018 року (а. с. 73), на підставі якої їй виплачено, відповідно до відомості, кошти у розмірі 2 500 грн 00 коп. (а. с. 74); відомості № ВЕД-000002 від 1 січня 2016 року на видачу кавунів в рахунок паю, відповідно до якої позивачу видано кавунів на суму 80 грн 00 коп. (а. с. 75-76); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 15 серпня 2018 року (а. с. 77), на підставі якої їй виплачено, відповідно до відомості, кошти у розмірі 2 300 грн 00 коп. (а. с. 78); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 23 жовтня 2018 року (а. с. 79), на підставі якої їй виплачено, відповідно до відомості, кошти у розмірі 2 700 грн 00 коп. (а. с. 80); заяви позивача про видачу коштів в рахунок оренди земельного паю від 4 грудня 2018 року (а. с. 81), на підставі якої їй виплачено, відповідно до відомості, кошти у розмірі 2 100 грн 00 коп. (а. с. 82); видаткового касового ордеру від 20 травня 2019 року на суму 9 000 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 000 грн 00 коп. (а. с. 83, 130); видаткового касового ордеру від 3 липня 2019 року на суму 7 900 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 200 грн 00 коп. (а. с. 84, 131); видаткового касового ордеру від 2 вересня 2019 року на суму 7 900 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 400 грн 00 коп. (а. с. 85, 132); видаткового касового ордеру від 7 листопада 2019 року на суму 8 000грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 400 грн 00 коп. (а. с. 86, 133); видаткового касового ордеру від 23 грудня 2019 року на суму 9 275 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 1 700 грн 00 коп. (а. с. 87, 134); видаткового касового ордеру від 27 січня 2020 року на суму 8 135 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 1 400 грн 00 коп. (а. с. 88, 89); видаткового касового ордеру від 23 квітня 2020 року на суму 9 700 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 700 грн 00 коп. (а. с. 90, 91); видаткового касового ордеру від 5 червня 2020 року на суму 13 500 грн 00 коп. та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 700 грн 00 коп. (а. с. 92, 93).

В своїх письмових поясненнях (а. с. 117-120) представник позивача, спираючись на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28367/10/23-00-04-2110 (а. с. 122) зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів. Зазначаючи, що позивачу належать три земельні паї, які перебувають в оренді ПСП Нива встановив, що за 2018 рік позивачу недоплачено загалом 1 354 грн 48 коп. орендної плати; за 2019 рік - 2 154 грн 48 коп. (а. с. 121). В подальшому визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за кожним з договорів за 2018 рік становить - 451 грн 50 коп. та за 2019 рік - 718 грн 00 коп.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом в цілому вірно застосовано норми матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини, та не допущено порушення норм процесуального права.

Звертаючись із позовом ОСОБА_2 вказувала, що відповідач систематично, проте без зазначення спірного періоду, не в повній мірі сплачує орендну плату за договором оренди землі від 01 квітня 2015 року, тому є підстави для розірвання договору оренди землі відповідно до ст. 141 ЗК України.

Статтею 124 ЗУ України визначено, що передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 21, 22 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Статтею 22 Закону, встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

За правилами ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 24-25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку

Відповідно до пункту д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 12 лютого 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та підтримано об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

В наданих представником позивача письмових поясненнях, останній спираючись на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28367/10/23-00-04-2110 (а. с. 122) зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів.

Разом з тим, під час розгляду справи, місцевим судом, на підставі письмових пояснень представника позивача, встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належать три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають в оренді ПСП Нива та, що спираючись на лист ГУ ДПС у Черкаській області ним зроблено власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати: за 2018 рік позивачу не доплачено загалом 1 354 грн 48 коп. орендної плати; за 2019 рік - 2 154 грн 48 коп. В подальшому визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем ОСОБА_1 за кожним з договорів за 2018 рік становить - 451 грн 50 коп. та за 2019 рік - 718 грн 00 коп. прорпорційно розділивши розмір на кількість ділянок.

Однак, враховуючи, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо розміру орендної плати за іншими договорами оренди між сторонами, та твердження представника відповідача, що орендна плата виплачується позивачу за всіма договорами оренди земельних ділянок, суд позбавлений можливості встановити наявність порушеного права позивача щодо несплати у повному розмірі орендної плати саме за договором оренди землі від 01 квітня 2015 року.

Крім того, судова колегія зауважує і на тому, що спірний договір оренди землі від 01 квітня 2015 року, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог та який останньою долучений до позовної заяви з відміткою, що він відповідає оригіналу, не містить кадастрового номера земельної ділянки, для її ідентифікації та дати його державної реєстрації, при тому, що п. 44 даного договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. У свою чергу акт прийому-передачі земельної ділянки датований 30 січня 2015 року, що фактично передує даті підписання спірного договору і також не містить кадастрового номеру земельної ділянки, яка передається.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем не надано належних доказів систематичного порушення відповідачем договору оренди землі від 01 квітня 2015 щодо сплати орендної плати, наявності заборгованості зі сплати орендної плати та її розміру, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Твердження скаржника про те, що суд не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував його розмір та не спростував розмір орендної плати вказаний позивачем з посиланням на лист ГУ ДСП у Черкаській області, який фактично відповідачем підтверджений шляхом подання звітності, є безпідставними, оскільки дані викладені у вищевказаному листі стосуються виплат за всіма договорами оренди, лізінгу, суборенди, які укладені між позивачкою та відповідачем, а не договору оренди землі про розірвання якого заявлена вимога у даній справі.

Доводи скаржника про те, що аналогічний спір у справах № 709/591/18, № 709/590/18 Верховний Суд розглядав на користь позивачів апеляційний суд відхиляє, адже у вказаній справі наявність систематичної несплати орендної плати підтверджувалася наданими доказами, на відміну від даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Також посилання скаржника на висновки ВС у справах № №183/262/17 та 616/871/15-ц апеляційний суд відхиляє, адже в будь-якому випадку для констатації наявності фактичних підстав для розірвання договору оренди землі необхідно встановити дійсний розмір орендної плати, фактично отриману орендодавцем від орендаря суму орендної плати та різницю між вказаними величинами, що за обставин цієї справи не є можливим, адже позивачем не підтверджено доказами дійсний розмір орендної плати, яка має сплачуватися по договору.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

А тому доводи скаржника суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суд Черкаської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Л. В. Нерушак