Рішення

від 11.05.2021 по справі 753/1171/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 753/1171/20

Провадження № 2/359/597/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Громадського об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

встановив :

16 січня 2020 року Громадське об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка (далі по тексту - ГО Десенка або товариство) звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , яким просило суд стягнути на власну користь грошові кошти в розмірі 112 500 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 2007 року є членом ГО Десенка та є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:482:0007, площею 0,1000 га., цільове призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в межах земельної ділянки позивача між с. Троєщина та річкою Десенка в Деснянському районі м. Києва по АДРЕСА_1 .

Для реалізації своїх статутних обов`язків щодо сприяння членам товариства в освоєнні належних їм земельних ділянок та створення інфраструктури на територіїї ГО Десенка , на загальних зборах приймаються рішення про оплату членами товариства цільових внесків.

Так, на підставі рішень загальних зборів члени товариства мали сплачувати наступні цільові внески : у 2011 року - 90 000 грн. 00 коп., у 2012 році - 45 000 грн. 00 коп., у 2014 році - 45000 грн. 00 коп., у 2015 році - 3 000 грн. 00 коп., у 2016 році - 4 000 грн. 00 коп., у 2017 році - 7 500 грн. 00 коп., у 2019 році - 8 000 грн. 00 коп.

Проте відповідач не виконав належним чином свої обов`язки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 112 500 грн. 00 коп., які ОСОБА_1 у добровільному порядку відшкодувати ГО Десенка відмовляється. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з метою захисту порушеного права в судовому порядку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року передано для судового розгляду за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2020 року визначено головуючого суддю у справі - Яковлєву Л.В.

Ухвалою суду від 26 червня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

14 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити в його задоволенні зважаючи на наступне. Відповідач підтвердив, що був членом та засновником даного товариства, проте з 2007 року припинив своє членство, оскільки заміст нього у члени ГО Десенка був зарахований син ОСОБА_2 .. Саме на цю особу в подальшому на підставі рішення Київської міської ради Про передачу громадянам, членам товариства індивідуальних забудовників Десенка від 16 жовтня 2008 року за № 538/538 було передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:482:0007, площею 0,1000 га., цільове призначення для будівництва, експлу-атації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Син був власником та користувався цією землею в період з 2008 по 2010 роки, сплачував членські внески до товариства.

В квітні 2010 року ОСОБА_2 відчужив цю земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Проте відповідач, не подавав до ГО Десенка , як то передбачено п. 3.2 Статуту даного товариства, письмову заяву про вступ до її членів. Рішення загальних зборів від 17 січня 2011 року, яким ОСОБА_1 зараховано до членів ГО Десенка , в цій частині вважає незаконним, оскільки згоди чи заяви на повторний вступ до його членів не подава. Відповідач зазначив також, що право власності на землю не є тотожнім членству у товаристві і не означає автоматичне зарахування власника землі, що розташована в межах ГО Десенка , до її членів.

Крім того, 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, якою просив застосувати до позову наслідки, передбачені ст. 256-257 ЦК України, тобто застосувати строки позовної давності.

Не погоджуючись з доводами відзиву відповідача, 04 серпня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у яких зазначив, що ОСОБА_1 є і членом, і власником земельної ділянки, розташованої на території товариства, а тому зобов`язаний виконувати обов`язок щодо сплати членських внесків.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони до суду не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, відповідач 11 травня 2021 року подав заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність, у задоволенні позову відмовити та застосувати строки позовної давності. Представник позивача, 12 лютого 2021 року подав до суду заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність, справу розглянути на підставі наявних у ній доказів та задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши подані сторонами заяви та матеріали справи, наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 01 лютого 2002 року здійснено державну реєстрацію, а 19 листопада 2008 року внеснено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про Громадську організацію Товариство індивідуальних забудовників Десенка (а.с. 12-13).

Відповідно п. 2.1 Статуту товариства його основною метою є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологіч-них, та інших інтересів членів ГО Десенка , як індивідуальних забудовників.

Членами товариства, згідно п. 3.1 Статуту, можуть бути працівники Верховного Суду України, працівники інших судів та інші громадяни України, які визнають та виконують його статутні цілі та завдання.

Пунктом 3.2, 3.4 Статуту ГО Десенка встановлено, що рішення про прийом у члени товариства приймається загальними зборами на підставі письмової заяви. Члени товариства зобов`язані : активно сприяти діяльності товариства; виконувати рішення загальних зборів членів товариства з усіх питань, віднесених до їх компетенції, в тому числі з питань сплати вступних , членських внесків, необхідних для реалізації завдань товариства; виконувати обов`язки власників земельних ділянок відповідно до вимог актів земельного законодавства України; дотримуватись вимог Статуту, установлених в товаристві правил, законів та інших правових актів України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 18 січня 2007 року ОСОБА_1 подав на ім`я правління ГО Десенка заяву, якою підтвердив своє членство у товаристві та зобов`язався виконувати вимоги Статуту товариства забудовників та фінансової дисципліни (а.с. 14).

Згідно п. 3.6 Статутк товариства рішення про припинення членства чи виключення з членів ГО Десенка приймається на загальних зборах членів товариства після розгляду цього питання на засіданні правління, зокрема на підставі письмової заяви члена товариства про вихід з нього.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 2007 року про зарахування до членів товариства та протоколу № 6 загальних зборів членів ГО Десенка від 14 листопада 2007 року з числа членів товариства виключено ОСОБА_1 та замість нього до членів товариства включено із закріпленням земельної ділянки сина - ОСОБА_2 (а.с. 112-116).

Рішенням Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання від 16 жовтня 2018 року за № 538/538 громадянам, членам товариства індивідуальних забудовників Десенка , за умови виконання п. 4 цього рішення, передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд між АДРЕСА_2 загальною площею 8,20 га. за рахунок частини земель, відведених відповідно рішення Київської міської ради від 28 вересня 2006 року за № 88/145 Про передачу земельної ділянки товариству індивідуальних забудовників Десенка для будівництва житлових будинків котеджного типу з об`єктами соціально - побутового призначення між с. Троєщина та р. Десенка у Деснянському районі м. Києва , право користування яким посвідчено договором оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року за № 62-6-00386, згідно з додатком (а.с. 59-60).

Додатком до вказаного рішення є список членів товариства ГО Десенка , яким передано у приватну власність земельні ділянки. Так, земельна ділянка у розмірі 0,10 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 передана у власність члену товариства - ОСОБА_2 (а.с. 61).

Відповідачу у справі земельна ділянка у приватну власність не виділялась і не передавалась. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006898, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 16 жовтня 2018 року за № 538/538, власником земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000: 62 : 482 : 0007, розмір 0,1000 га., розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, є ОСОБА_2 (а.с. 68).

Зважаючи на це, він, як власник земельної ділянки та член товариства Десенка сплачував членьсі внески. Наведене підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера : за № 12 від 22 листопада 2007 року, за № 292 від 24 грудня 2008 року, за № 577 від 04 вересня 2009 року, за № 756 від 09 квітня 2010 року, за № 904 від 17 серпня 2010 року (а.с. 64 - 67).

24 кавітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар вищевказану земельну ділянку. Наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 24 квітня 2010 року за № 8474371 (а.с. 69-70).

Зважаючи на вказане, відповідач набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000 000: 62 : 482 : 0007, розмір 0,1000 га., розташованої в АДРЕСА_1 , саме з 24 квітня 2010 року.

Після набуття у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 з заявами, як то передбачено п. 3.1, 3.2 Статуту, про включення/ зарахування до членів ГО Десенка не звертався. Доказів протилежного суду сторонами не надано. В свою чергу відповідач заперечує факт звернення до правління товариства з заявами такого змісту після 2007 року.

Незважаючи на це, пунктом 10 рішення загальних зборів членів ТІЗ Десенка від 17 січня 2010 року ОСОБА_1 прийнято до його членів.

Згідно витягу з протоколу № 1 загальних зборів від 26 березня 2012 року встановлено розмір членського внеску за 2012 рік в розмірі 45 000 грн. 0 коп.; згідно витягу з протоколу № 1 загальних зборів від 19 листопада 2013 року встановлено розмір членського внеску за 2013-2014 роки в розмірі 45 000 грн. 00 коп.; згідно витягу з протоколу № 3 загальних зборів від 23 квітня 2015 року встановлено розмір членського внеску за 2015 рік в розмірі 3 000 грн. 00 коп.; згідно витягу з рішення загальних зборів від 14 березня 2016 року встановлено розмір членського внеску за 2016 рік в розмірі 4 000 грн. 00 коп.; згідно витягу з рішення загальних зборів від 17 травня 2017 року встановлено розмір членського внеску за 2017 рік в розмірі 7 500 грн. 00 коп.; згідно витягу з протоколу № 2 загальних зборів від 14 травня 2019 року встановлено розмір членського внеску за 2019 рік в розмірі 8 000 грн. 00 коп. (а.с. 20-25).

Зважаючи на вказане та відомості, наведені у довідці № б/н від 16 січня 2020 року, розрахунку заборгованості по членським внескам № б/н від 30 червня 2020 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті членських внесків до ГО Десенка за період з 2012 року по 2019 рік включно в розмірі 112 500 грн. 00 коп. (а.с. 26).

З листа товариства від 02 липня 2015 року за № 10-лд, встановлено, що про наявний борг ОСОБА_1 зі сплати членських внесків товариство дізналось 01 липня 2015 року на підставі результатів внутрішнього аудиту та документальної перевірки (а.с. 27).

Про наявність боргу зі сплати членських внесків та необхідність його погашення перед товариством позивач повідомляв відповідача шляхом направлення на адресу проживання ОСОБА_1 листів у 2015, 2017 та 2019 роках (а.с. 27-29).

Зважаючи на це, суд звертає увагу на те, що доказів направлення позивачем та отримання відповідачем вищевказаних листів - вимог суду сторонами не надано. Проте, відповідач не спростовує факту отримання цих вимог від ГО Десенка , а позовні вимоги не визнає з підстав неподачі заяви про вступ у члени товариства. Відтак вважає, що не набув обов`язку щодо сплати цих внесків.

Однак суд не погоджується з такими висновками відповідача, зважаючи на наступне. Згідно прибуткового касового ордера № 1504 від 07 травня 2012 року ОСОБА_1 сплатив в рахунок членських внесків за 2011 року суму в розмірі 90 000 грн. 00 коп. (а.с. 110).

Незважаючи на відсутність заяви про вступ до членів ТІЗ Десенка , ОСОБА_1 шляхом прийняття і виконання рішення, оформленого протоколом загальних зборів товариства за № 1 від 17 січня 2011 року, фактично підтвердив своє членство у товаристві, оскільки в добровільному порядку сплатив членські внески в розмірі 90 000 грн. 00 коп. за 2011 рік.

Зважаючи на це, суд приходить переконання, що ОСОБА_1 є членом ТІЗ Десенка починаючи з 2011 року, відтак має обов`язки перед товариством, передбачені у п. 3.4 Статуту, та має сплачувати членські внески у розмірі, затверджених на засіданнях загальних зборів. В даному випадку за період з 2012 по 2019 роки включно.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлю-них статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконан-ня).

Відповідно ст. ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи судом, відповідач 28 грудня 2020 року зробив усну та письмову заяви, якими просив застосувати до позову наслідки позовної даності, передбачені ст. 256, 257 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 251 та ч. ст. 253 ЦК України строком є певний період часу, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність згідно ч. 1 ст. 256 та ч. 1 ст. 257 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлена тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 ЦК України.

Частиною 1ст. 261 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності починає-ться від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 3, 4ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що про порушене право позивач дізнався 01 липня 2015 року після передачі документації громадської організації на підставі рішення від 28 квітня 2015 року та проведеного внутрішнього аудиту та документальної перевірки (а.с. 27).

Відтак, з 02 липня 2015 року для позивача розпочав перебіг строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь ТІЗ Десенка несплачених членських внесків за період з 2012 по 2019 роки, який сплив 01 липня 2018 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, тощо, наведено правовий висновок, згідно якого суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд звертає увагу на те, що позивач не обґрунтував поважність пропуску строку позовної давності та не заявив клопотання про поновлення цього строку. З даним позовом до суду товариство звернулось 16 січня 2020 року.

Зважаючи на вказане та вищевказані висновки, суд приходить переконання, що до позову слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності та, у зв`язку з цим, відмовити у задоволенні позову в частині вимог ГО Десенка до ОСОБА_1 за період з 2012 року по 2016 року включно, тобто щодо стягнення членських внесків за : 2012 рік в розмірі 45 000 грн. 00 коп., за 2014 рік в розмірі 45 000 грн. 00 коп., за 2015 рік в розмірі 3 000 грн. 00 коп., за 2016 рік в розмірі 4 000 грн. 00 коп., а всього на загальну суму в розмірі 97 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 членських внесків за період з 2017 по 2019 роки включно строк позовної давності не сплив, а тому з відповідача на користь ТІЗ Десенка належить стягнути заборгованість по сплаті членських внесків за : 2017 рік в розмірі 7 500 грн. 00 коп., за 2019 рік в розмірі 8 000 грн. 00 коп., а всього на загальну суму в розмірі 15 500 грн. 00 коп.

Підсумовуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_1 на користь ТІЗ Десенка слід стягнути грошові кошти в розмірі 15 500 грн. 00 коп. В задоволені іншої частини вимог позову - відмовити.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно вимог ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 13,78 % (15 500, 00/ (112 500, 00 / 100)), у зв`язку з чим з відповідача на користь товариства слід стягнути судові витрати у розмірі 289 грн. 65 коп. ((2102,00/ 100) х 13,78 %).

Враховуючи наведене та керуючись ст. 251, 253, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 610 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов Громадського об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадського об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка грошові кошти в розмірі 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадського об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка витрати по сплаті судового збору в розмірі 289 (двісті вісімдесят дев`ять) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.

В задоволенні іншої частини вимог Громадського об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка - відмовити.

Інформація про позивача : Громадське об`єднання Товариства індивідуальних забудовників Десенка , юридична адреса : 01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-А, ідентифікаційний код - 26125213, рахунок НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк , МФО 322669.

Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 06 березня 1997 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 , код платника податків - НОМЕР_3 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2021 року.

Суддя Л.В. Яковлєва