Вирок

від 17.05.2021 по справі 590/16/21

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №590/16/21

Провадження № 1-кп/590/109/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Ямпільський районний суд

Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю: сторони обвинувачення, прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ямпіль Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020205290000050 від 04.12.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Свеса Ямпільського району Сумської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.89 КК України раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03грудня 2020року удообіденний час ОСОБА_4 приїхав насвоєму автомобілімарки УАЗ452,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 , на поле №2, розташоване за межами с. Марчихина Буда Ямпільського району Сумської області, яке перебуває в оренді ТОВ «Ямпільська зернова компанія», з метою крадіжки кукурудзи для подальшого використання її для особистих цілей. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на території вищевказаного поля, засадженого кукурудзою, ОСОБА_4 , впевнившись, що його дії залишаються непомітними для інших осіб, користуючись відсутністю сторонніх осіб, наламав 18,5 мішків початків кукурудзи, що становить 340 кг зерен кукурудзи, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-20/15181-ТВ від 15.12.2020 року 4,65 грн. за 1 кг, на загальну суму 1581,00 грн., які частково повантажив у свій автомобіль. Під час завантаження мішків з викраденими з поля початками кукурудзи у свій автомобіль, ОСОБА_4 був помічений працівниками охорони ТОВ «Ямпільська зернова компанія», які припинили його злочинні дії і завадили йомудовести докінця злочиннийнамір,спрямований навикрадення чужогомайна.Таким чином, ОСОБА_4 з причин,що незалежали відйого волі,не вчиниввсіх дій,які вважавнеобхідними длядоведення злочинудо кінця.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовомузасіданні винуу вчиненніінкримінованого йомукримінального проступкувизнав танадав судучіткі тапослідовні показиз цьогоприводу,пояснивши,що 03грудня 2020року удообіденний часвін приїхавна своємуавтомобілі маркиУАЗ, на поле, розташоване за межами с. Марчихина Буда Ямпільського району Сумської області, яке перебуває в оренді ТОВ «Ямпільська зернова компанія», з метою крадіжки кукурудзи для подальшого використання її для особистих цілей. Перебуваючи на території вищевказаного поля, засадженого кукурудзою, він наламав 18,5 мішків початків кукурудзи, які частково повантажив у свій автомобіль. Під час завантаження мішків з викраденими з поля початками кукурудзи у свій автомобіль, він був помічений працівниками охорони ТОВ «Ямпільська зернова компанія», які припинили його злочинні дії і завадили йому довести до кінця злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, що виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), не доведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Згідно ст.337КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Так,обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненомурозкаявся,на облікуу лікаря-психіатрата улікаря-наркологане перебуває(а.с.51),є інвалідом3групи зчисла учасниківліквідації наслідківаварії наЧАЕС,інших ядернихаварій тавипробувань (а.с.21,24,58),відповідно дост.89КК України раніше не судимий (а.с.46-47), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.22,23,56,59).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України є щире каяття, позитивна характеристика, є інвалідом 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових правопорушень.

При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, позиції потерпілої сторони, обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, враховуючи роз`яснення, надані в п.2, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень буде покарання з застосуванням ст.69 КК України, призначивши основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу, оскільки наявні декілька обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. З урахуванням особи винного призначене покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно зч.2ст.124КПК Українивитрати напроведення судовоїтоварознавчої експертизи№СЕ-19/119-20/15181-ТВвід 15.12.2020у сумі490,35грн. (чотириста дев`яностогрн.35 коп.) слід покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись п.1, п.2, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», ч.3 ст.349, ст.ст.368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) ч.1ст.185КК України у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.).

До вступувироку взаконну силузапобіжний захід ОСОБА_4 необирати.

Після вступу вироку в законну силу долю речових доказів вирішити наступним чином:

-зерна кукурудзи вагою 340 кг в дев`яти мішках білого кольору, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Ямпільська зернова компанія» ОСОБА_5 вважати повернутими Товариству з обмеженою відповідальністю «Ямпільська зернова компанія».

Стягнути з ОСОБА_4 на користьдержави витратина залученняекспертів проведеннясудової товарознавчоїекспертизи №СЕ-19/119-20/15181-ТВвід 15.12.2020у сумі490,35грн. (чотириста дев`яностогрн.35 коп.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ямпільського районного суду

Сумської області ОСОБА_1