Рішення

від 18.05.2021 по справі 904/3231/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021м. ДніпроСправа № 904/3231/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

та представників:

від позивача: Квашук О.Д.;

від відповідача: Лєвшакова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (SIA "Zodiak Plus") (м.Рига, Латвійська Республіка)

до Державного підприємства "Смоли" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 у розмірі 173 800 євро 00 центів, пені у розмірі 269 059 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 2025 євро 76 центів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Смоли" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 у розмірі 173 800 євро 00 центів, пені у розмірі 269 059 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 2 025 євро 76 центів.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 173 800 євро 00 центів - основний борг;

- 269 059 грн. 20 коп. - пеня;

- 2 025 євро 76 центів - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 в частині повної та своєчасної сплати поставленого позивачем у червні 2020 року товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 173 800 євро 00 центів. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 30.09.2020 по 18.02.2021 у сумі 269 059 грн. 20 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 30.09.2020 по 18.02.2021 у сумі 2 025 євро 76 центів.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 758 євро 07 центів.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.04.2021.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 20199/21 від 21.04.2021), в якому останній просить суд при ухваленні рішенні у справі врахувати наступне:

- не зважаючи па той факт, що ДП "Смоли" є підприємством державного сектору економіки, заснованим на державній формі власності, жодних коштів з державного або з будь-яких інших бюджетів до підприємства вже багато років не надходить. Підприємство намагається здійснювати свою діяльність у дуже складних фінансових умовах функціонування, розраховуючи виключно на кошти, які отримані від власної господарської діяльності, маючи при цьому значну кількість обумовлених чинним законодавством щомісячних грошових зобов`язань;

- діяльність підприємства переважно має експортно-орієнтований характер, основними ринками збуту продукції є країни розвиненої гірничо-добувної промисловості - Росія та Казахстан, але в останні роки внаслідок об`єктивних, незалежних від підприємства причин, у тому числі й політичних, підприємство втратило великі сегменти ринку збуту, що призвело до значного скорочення обсягів реалізації продукції і вплинуло на значне скорочення обігових коштів підприємства;

- підприємство працює у режимі тривалих простоїв, є збитковим і не мас змоги належним чином фінансово забезпечувати поточну діяльність, у тому числі й своєчасно виконувати договірні зобов`язання з оплати поставленого товару;

- відповідач розуміє необхідність здійснення оплати товару та буде поступово здійснювати його у подальшому; будь-якого умислу, спрямованого на уникнення виконання обов`язків за укладеним із позивачем договором, не має, адже несплата товару у встановлені строки спричинена скрутним фінансовим становищем підприємства;

- щодо наведеного позивачем у позовній заяві орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38 392 грн. 29 коп. відповідач вважає їх завищеними і такими, що не відповідають складності справи і критеріям, встановленим частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовче засідання 21.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представником позивача отримано примірник відзиву на позов та зазначено про те, що позивач не має наміру подавати відповідь на відзив на позовну заяву.

Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті. Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 21.04.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, судом були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 21.04.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 18.05.2021.

У судове засідання 18.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 18.05.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також представником позивача було зазначено, що докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття рішення суду.

У судовому засіданні 18.05.2021 представник відповідача посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив суд врахувати їх під час прийняття рішення у даній справі; зазначав, що заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, посилаючись на їх завищений розмір.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 18.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення пені та 3 % річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 06.04.2020 між Державним підприємством "Смоли" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю № 38-07/17 (далі - договір, а.с.20-24), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2020 році поставити замовникові на умовах СРТ згідно з ІНКОТЕРМС-2020 товар: Єдиний закупівельний словник CPV за ДК 021:2015 - 2430000-3 - Основні органічні хімічні речовини (дівінілбензол), а замовник зобов`язується прийняти ті оплатити товар на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору становить 552 000,00 євро (без ПДВ).

У пунктах 12.1. - 12.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За змістом статей 365, 366 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як передбачено частиною 1 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

За умовами пунктів 11.1., 11.2., 11.3. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) підсудні судам України і підлягають розгляду згідно з процесуальним законодавством України. Всі відносини між сторонами, а також всі спори, які можуть виникнути у зв`язку із договором вирішуються згідно матеріального права України.

Отже, сторонами погоджено, що у разі не досягнення сторонами згоди спори (розбіжності) підсудні судам України і підлягають розгляду згідно з процесуальним законодавством України.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, вимоги до товару (торгова марка, зовнішній вигляд, масова доля речовин тощо) були визначені сторонами у пункті 2.1. договору.

Згідно з умовами пункту 5.4. договору поставка товару здійснюється у кількості згідно заявки Замовника.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у пункті 5.2. договору сторони передбачили, що поставка товару постачальником за договором здійснюється замовникові на умовах: СРТ згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2020. Умови постачання: СРТ Кам`янське. Місце поставки товару: проспект Аношкіна, будинок 179, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, Україна, поштовий індекс 51917, державне підприємство "Смоли".

Пунктом 5.3. договору визначено, що строк поставки товару: 20 днів з моменту отримання заявки. Протягом травня - грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач 01.06.2020 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 173 880 євро 00 центів , а саме:

- 01.06.2020 поставлено товар на суму 86 940 євро 000 центів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною UK U2000002736 (а.с.25) та електронною митною декларацією UА110220/2020/003974 (а.с.26);

- 01.06.2020 поставлено товар на суму 86 940 євро 000 центів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною UK U2000002740 (а.с.28) та електронною митною декларацією UА110220/2020/003975 (а.с.29).

Суд зауважує, що товар, визначений у договорі у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними накладними, отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних міжнародних товарно-транспортнмих накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Спірні накладні підписані, зокрема, представником відповідача та скріплені його печаткою.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що товар, зазначений у вище вказаних накладних, є прийнятим у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як це передбачено пунктом 5.8. договору, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, порядок здійснення оплати за договором сторонами був визначений у розділі 4 договору, а саме:

- розрахунки за договором здійснюються в грошовій одиниці - Євро (пункт 4.1. договору);

- попередня оплата не передбачена. Оплата здійснюється протягом 120 днів з дати отримання товару . Датою отримання товару при цьому вважається дата відмітки про отримання товару у товаро-транспортній накладній (пункт 4.2. договору);

- оплата за договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 4.3. договору);

- датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 4.4. договору).

Судом встановлено, що з урахуванням положень пункту 4.2. договору, поставлений позивачем 01.06.2020 товар на загальну суму 173 880 євро 00 центів підлягав оплаті у строк по 29.09.2020 включно.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасного розрахунку за поставлений 01.06.2020 товар не виконав, оплату товару в установлені в договорі строки не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 173 880 євро 00 центів. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять вартість поставленого позивачем 01.06.2020 за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 товару, який відповідач відмовився оплатити у добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлений у договорі строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару 01.06.2020 за міжнародними товарно-транспортними накладними № UK U2000002736 та № UK U2000002740, судом встановлено, що строк оплати поставленого за ними товару настав 29.09.2020 .

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 01.06.2020 товару на суму 173 880 євро 00 центів відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, в матеріалах справи також наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2020, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, в якому сторони зафіксували факт наявності заборгованості за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 в сумі 173 880 євро 00 центів (а.с.32).

Більше того, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан державного підприємства та відсутність умислу та уникнення відповідальності розцінюються судом критично з огляду на таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування, незадовільний фінансовий стан підприємства не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 173 880 євро 00 центів.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов`язання з оплати товару, згідно умов договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 30.09.2020 по 18.02.2021 у сумі 269 059 грн. 20 коп.

З цього приводу суд зазначає, що укладення та виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Однак, нарахування пені в іноземній валюті не передбачене чинним законодавством. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання. А тому, нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України (поставна Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц).

Так, позивачем було здійснено нарахування пені в національній валюті України - гривні відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с.33-46).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.33-46), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожною накладною окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.33-46), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 269 059 грн. 20 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 30.09.2020 по 18.02.2021 у сумі 2 025 євро 76 центів.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, проведеного позивачем у позовній заяві (а.с.6-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожною накладною окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві (а.с.6-7), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2 025 євро 76 центів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 758 євро 07 центів витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" до Державного підприємства "Смоли" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 38-07/17 від 06.04.2020 у розмірі 173 800 євро 00 центів, пені у розмірі 269 059 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 2025 євро 76 центів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Смоли" (51917, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 179; ідентифікаційний код 30168850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Плюс" (SIA "Zodiak Plus") (Латвійська Республіка, м. Рига, вулиця Ернеста Бірзніека-Упіша 20А - 14, LV-1050; ідентифікаційний код (єдиний реєстраційний номер) 40103766168) - 173 880 євро 00 центів - основного боргу, 269 059 грн. 20 коп. - пені, 2 025 євро 76 центів - 3% річних та 2 758 євро 07 центів - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.05.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко