Рішення

від 13.05.2021 по справі 906/186/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа № 906/186/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоров О.С. (адвокат)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М"

про стягнення 304018,89 грн.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 304018,89 грн., з яких: 148 000,00 грн. боргу за поставлене насіння по договору №3545 від 07.03.19; 54800,00 грн. штрафу; 91269,22 грн. пені; 9949,67грн. 3%річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з наявною можливістю врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти відкладення розгляду справи.

За приписами ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Поважних причин неявки відповідача не встановлено.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов`язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО СОЯ-М" (покупець/відповідач) укладено Договір купівлі - продажу №3545 (а.с.4).

На виконання умов договору та специфікації №1 до нього від 07.03.19, позивач передав відповідачу товар - насіння пшениці ярої сортів Елегія Миронівська Еліта і Сімкода Миронівська Еліта на загальну суму 748000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №862 від 18.03.2019 (а.с.6).

Умови здійснення оплати товару передбачені пунктом 6.1 Договору та пунктом 2.1. Специфікації №1 від 07.03.2019 року до даного договору купівлі - продажу, в яких зазначено наступний порядок: 125 000,00 грн. до 15.03.2019 року; 300 000,00 грн. до 15.04.2019 року; 323 000,00 грн. до 30.04.2019 року.

Позивач зазначив, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково, в розмірі 600 000,00 грн., з яких: 100 000,00 грн. - 13.03.2019 року; 100 000,00 грн. - 16.04.2019 року; 300 000,00 грн. - 25.07.2019 року; 50 000,00 грн. - 04.09.2019 року; 50 000,00 грн. - 10.09.2019 року), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 148000,00 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 148000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 91269,22грн. та штраф у розмірі 54800,00грн.

Згідно пункту 7.3 договору , у разі прострочення строків оплати товару, визначених у Специфікації до Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % несплаченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за весь період до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована за період з 15.03.19 до 22.10.20 (а.с.2).

Відповідно до ст.232 п.6 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору, передбачено, що строк нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 ЦК України.

Суд вважає, що сторони під час укладення договору допустили описку в пункті 7.4, зазначивши , що строк нарахування штрафних санкцій встановлено ч.6 ст.232 ЦК України замість ГК України, оскільки саме у цій статті Господарського кодексу України йдеться мова про правовідносини, які регулює пункт 7.4 Договору.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумі, що заявлені позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9949,67грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов та докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 ,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соя-М" (12304, Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Майдан Рад, 5; код 38908919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (09051, Київська обл., Сквирський район, село Пустоварівка, площа Ватутіна, будинок 18А; код 03754120) - 148000,00 грн. боргу, 54800,00 грн. штрафу, 91269,22 грн. пені, 9949,67 грн. відсотків річних, 4560,28 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.05.21

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3- сторонам (рек. з повідом.)