Рішення

від 23.04.2021 по справі 910/17405/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2021Справа № 910/17405/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" (81632, обл. Львівська, р-н Миколаївський, с. Дроговиж, вул. Озерна, будинок 1; ідентифікаційний код: 34768216)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпбудмонтаж" (03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 10; ідентифікаційний код: 42802680)

про стягнення 258 418, 04 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Об`єднання співвласників До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпбудмонтаж" про стягнення 258 418, 04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що до попередньо досягнутих усних домовленостей щодо надання послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" були сплачені відповідачу кошти в розмірі 219 495, 00 грн. Втім, позивач вказує, що відповідачем послуги надані не були. На переконання позивача відповідач безпідставно користується коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" в розмірі 219 495, 00 грн. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 219 495, 00 грн., а також проценти за користування чужими коштами в розмірі 24 982, 87 грн, 3% річних в розмірі 7 291, 84 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 648, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду: відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; належних доказів, що підтверджують повноваження адвоката О.В. Астаповича на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" у Господарському суді міста Києва відповідно до Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

07.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 14.12.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпбудмонтаж" є: 03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 10.

Суд зазначає, що ухвала суду від 14.12.2020 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105476186974, однак, конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду із зазначенням причин" за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/17405/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпбудмонтаж" кошти в розмірі 219 495, 00 грн.

Як про це вказує позивач, означені кошти були сплачені відповідно до попередньо досягнутих усних домовленостей, тому у відповідному платіжному дорученні реквізит "Призначення платежу" зазначено про оплату за послуги згідно договору № 190902-MQ від 02.09.19.

Водночас, позивач вказує, що послуги йому надані не були. Більш того, екземпляр підписаного договору від 02.09.19 позивачем отримано не було.

Відповідач не зареєстрував податкової накладної щодо платежу від 13.09.2019 як того вимагає податкове законодавство. Власне, податковий орган зупинив реєстрацію податкової накладної відповідача від 13.09.2019 № 11 на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у зв`язку із відповідністю вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" та запропонував надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі. Оскільки податкова накладна не зареєстрована до сих пір, на переконання позивача, відповідач не надав податковому органу ні пояснень, ні копій документів (наприклад: договір, рахунок тощо), в тому числі первинних бухгалтерських документів (наприклад: видаткова накладна, акт виконаних робіт чи послуг тощо).

Зазначене свідчить про відсутність документального підтвердження отримання відповідачем коштів . Між сторонами відсутній договір та інші документи, що підтверджують правову підставу оплати коштів від 13.09.2019.

Необхідність звернення до суду виникла у зв`язку із безпідставним на переконання позивача користуванням відповідача починаючи з 13.09.2019 коштами. У зв`язку з чим, позивач й просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 219 495, 00 грн., а також проценти за користування чужими коштами в розмірі 24 982, 87 грн, 3% річних в розмірі 7 291, 84 грн та інфляційні втрати в розмірі 6 648, 33 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити колена із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті зазначається про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем відповідно до попередньо досягнутих усних домовленостей були сплачені ТОВ "Віпбудмонтаж" кошти в розмірі 219 495, 00 грн згідно платіжного доручення № 2013 від 13.09.2019, "Призначення платежу": оплата за послуги згідно договору № 190902-MQ від 02.09.19.

Втім, позивач відзначає, що відповідачем послуги надані не були, більш того, ТОВ "Віпбудмонтаж" не отримано екземпляр підписаного договору від 02.09.2019.

При цьому, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про протилежне станом на час розгляду даної справи в її матеріалах відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в момент перерахування ТОВ "Меркор Україна" грошових коштів на рахунок ТОВ "Віпбудмонтаж" правова підстава була відсутня.

Так, положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено загальні норми щодо зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

За змістом ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статті 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

З огляду на те, що договір № 190902-MQ від 02.09.2019 між сторонами укладено не було, відповідач є таким, що набув та зберігає майно (грошові кошти) позивача за відсутності правової підстави.

Отже за відсутності факту існування будь яких правовідносин між ТОВ "Меркор Україна" та ТОВ "Віпбудмонтаж", які б передбачали необхідність перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача, за таких обставин, останній зобов`язаний був повернути безпідставно отримані кошти одразу після їх отримання без належної правової підстави.

Водночас, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про повернення відповідачем позивачу коштів в розмірі 219 495, 00 грн в матеріалах справи не міститься.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача, та не надав доказів, щоб свідчили про протилежне, то за таких підстав, суд дійшов висновку, про існування заборгованості ТОВ "Віпбудмонтаж" перед ТОВ "Меркор Україна" у вигляді безпідставно набутих коштів в розмірі 219 495, 00 грн, у зв`язку з чим, дані вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягненні з відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 24 982, 87 грн, 3% річних в розмірі 7 291, 84 грн та інфляційних втрат в розмірі 6 648, 33 грн, то суд вказує наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки договірні відносини між сторонами відсутні, а позивачем не було надіслано в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України вимогу про повернення коштів, то за таких обставин суд не вбачає за можливе встановити перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, з якого можливо було б здійснювати розпочати здійснювати нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, вимоги позивача про стягнення в відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 24 982, 87 грн, 3% річних в розмірі 7 291, 84 грн та інфляційних втрат в розмірі 6 648, 33 грн не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпбудмонтаж" (03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 10; ідентифікаційний код: 42802680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" (81632, обл. Львівська, р-н Миколаївський, с. Дроговиж, вул. Озерна, будинок 1; ідентифікаційний код: 34768216) грошові кошти в розмірі 219 495 (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 292 (три тисячі двісті дев`яносто два) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.04.2021

Суддя Д.О. Баранов