Рішення

від 22.04.2021 по справі 910/11102/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2021Справа № 910/11102/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" (вул. Михайла Грушевського, б. 4-Б, оф. 20, м. Київ,01001, код ЄДРПОУ: 38004771)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" (вул.Дзержинського, буд. 1, м. Ірпінь, Київська область,08203, код ЄДРПОУ: 35023901)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ" (вул. Миколи Василенко, буд. 7-А, м.Київ,03124, код ЄДРПОУ: 32069313)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" (вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, м.Київ,04119, код ЄДРПОУ 32961097)

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Блустоун" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, б.2, приміщення 238, код ЄДРПОУ 41464796)

2) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, код ЄДРПОУ 26334558)

3) Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4В, код ЄДРПОУ 40224921)

про визнання незаконним будівництва

та за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору Громадська організація Кияни об`єднуємось (вул.Праці, буд.7, кв.52, м.Київ, 02100, код ЄДРПОУ 36516496)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" (вул.Дзержинського, буд. 1, м. Ірпінь, Київська область,08203, код ЄДРПОУ: 35023901)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ" (вул. Миколи Василенко, буд. 7-А, м.Київ,03124, код ЄДРПОУ: 32069313)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" (вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, м.Київ,04119, код ЄДРПОУ 32961097)

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Захист культурної спадщини Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" про визнання незаконним будівництва на земельних ділянках із кадастровими номерами: 8000000000:72:081:0032 та 8000000000:72:081:0035.

Позовні вимоги мотивовані тим що, згідно роздруківок з Містобудівного кадастру міста Києва, вказані земельні ділянки знаходяться в межах санітарно-захисної зони, де не допускається нове будівництво, а також будівництво житлових будинків, готелів, які можуть бути включені у будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул.Жилянській, 47, 47 -Д, у Голосіївському районі м.Києва, а тому вказане будівництво є незаконним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання.

21.08.2020 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2020 вказане клопотання було передано для розгляду судді Ягічевій Н.І. в межах справи № 910/11102/20 за позовом Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ЛІГА" про визнання незаконним будівництва.

31.08.2020 року через відділ діловодства суду відповідачем 1,2 подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Поданий відзив мотивований тим, що відповідно до норм законодавства, для встановлення санітарно-захисної зони необхідна наявність промислового підприємства, сільськогосподарського чи іншого об`єкта, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами. Позивачем отримано всі дозвільні документи для здійснення будівництва, доведено, що земельні ділянки не знаходяться в санітаро-захисній зоні від промислових об`єктів, а для здійснення будівництва в межах історичного ареалу м.Києва отримано всі необхідні погодження. Крім того, на думку відповідачів, позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 призначено судове засідання для розгляду клопотання про скасування забезпечення позову на 04.09.2020.

02.09.2020 через відділ діловодства суду відповідачем 3 подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача 3.

Ухвалою від 04.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року у справі №910/10740/20.

07.09.2020 року через відділ діловодства суду відповідачем 1,2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

09.09.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке протокольною ухвалою залишене без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 15.10.2020, залучено третіх осіб, продовжено строк підготовчого засідання

12.10.2020 через відділ діловодства суду від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР надійшли пояснення, п.14.2.5 ДБН Б.2.2-12-2019 передбачено, що розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається у межах санітарно-захисних зон. Замовникам надані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта нерухомості.

15.10.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. у відпустці.

15.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 року підготовче судове засідання призначено на 11.11.2020.

26.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником відповідача 1,2 подано заперечення проти заяви про зміну предмету позову.

27.10.2020 року представником третьої особи 3 подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких вказує, що Департамент видав дозвіл на виконання будівельних робіт, проте, на даний час у органів державного архітектурно-будівельного контролю відсутні правові підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.

05.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником відповідача 1,2 подано заперечення проти пояснень третьої особи 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року підготовче судове засідання відкладено до 25.11.2020 року.

25.11.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. на лікарняному.

11.11.2020 до відділу діловодства суду від Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва" надійшла заява про зміну предмету позову від 15.10.2020.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом постановлено ухвалу, про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою від 11.11.2020 відкладено підготовче засідання на 25.11.2020.

25.11.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року підготовче судове засідання призначено на 23.12.2020.

24.12.2020 до відділу діловодства суду Громадською організацією Кияни об`єднуємось подано позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання протиправними та скасування містобудівних умов, обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані отриманням ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та ТОВ "СТРІЖ-ІНВЕСТ" містобудівних умов та обмежень №356 для проектування об`єкта будівництва та отриманням вказаними особами і ТОВ "Будівельна ліга" дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 112201541052 для будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом, які є незаконними та виданими із порушенням законодавства України.

Ухвалою від 24.12.2020 розгляд справи відкладено на 14.01.2020.

28.12.2020 через відділ діловодства суду ГО Кияни об`єднуємось надійшли додаткові матеріали по справі.

12.01.2021 через відділ діловодства суду ГО Кияни об`єднуємось надійшла заява про доручення копії статуту організації.

13.01.2021 через відділ діловодства суду відповідачами 1,2 подано заперечення проти прийняття позовної заяви.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відкладено підготовче засідання на 11.02.2021.

22.01.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву.

02.02.2021 року через канцелярію суду третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів подала письмові пояснення по справі.

У підготовчому судовому засіданні 11.02.2021 представником позивача подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 25.02.2021.

18.02.2021 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

19.02.2021 через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення по справі.

24.02.2021 через канцелярію суду представником відповідача 1, 2 подано заперечення проти клопотання позивача про призначення експертизи, заперечення проти доручення призначення експертизи КНДІСЕ, клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 03.03.2021.

Ухвалою від 25.02.2021 призначено до розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 03.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.21 та відмовлено протокольною ухвалою у задоволенні клопотання про призначення судово-будівельної експертизи.

Ухвалою від 25.03.2021 розгляд справи відкладено на 07.04.2021.

07.04.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про перенесення судового засідання.

22.04.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою від 07.04.2021 розгляд справи відкладено на 22.04.2021.

Позивач, відповідач 3, третя особа 3, своїх представників у засідання суду не направили, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідачів 1,2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 22.04.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, та відмовлено у клопотанні відповідача 1,2 про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 22.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує Горомадська організація Захист культурної спадщини Києва (далі - позивач), з відкритих джерел стало відомо, що ТОВ Ренесанс-Нерухомість (далі - відповідач 1), ТОВ Стріж - Інвест (далі - відповідач 2) на праві власності належать земельні ділянки:

кадастровий номер 8000000000:72:081:0032 площею 0,0177 га, цільове призначення: 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування вид використання: для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом.

кадастровий номер 8000000000:72:081:0035 площею 0,0733 га, цільове призначення: для іншої комерційної діяльності, вид використання: для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом.

Вказані земельні ділянки розташовані у Голосіївському районі міста Києва по вул.Жилянська, 47,47-Б.

Позовні вимоги мотивовані тим що, згідно роздруківок з Містобудівного кадастру Києва, земельні ділянки із кадастровими номерами: 8000000000:72:081:0032 та 8000000000:72:081:0035 знаходяться в межах санітарно-захисної зони, в межах якої не допускається нове будівництво, а також будівництво житлових будинків, готелів, які можуть бути включені у будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом по вул.Жилянській, 47, 47 -Д у Голосіївському районі м.Києва, а тому вказане будівництво є незаконним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що 02.05.2018 року за №356 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Жилянській, 47, 47-Д у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до яких: цільове призначення земельної ділянки 8000000000:72:081:0032 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 8000000000:72:081:0035 - для іншої комерційної діяльності; функціональне призначення земельних ділянок - територія громадських будівель та споруд, відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 29.10.2009 №556/2625, яким внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а саме: промислову територію переведено до території громадської забудови.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі по тексту Закон №3038-VI).

Відповідно до ст. 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2 ст. ст. 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Стаття 1 Закону №3038-VI встановлює, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" - ч. 3 ст. 37 Закону №3038-VI.

Разом з тим, ч. 4 ст. 37 Закону №3038-VI визначає підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Так, відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Отже, частиною четвертою статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 1 ст. 114 Земельного кодексу України встановлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Так, ч. 2 ст. 114 Земельного кодексу України передбачено, що у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України - ч. 3 ст. 114 Земельного кодексу України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за №379/1404, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів.

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення - пункт 1.1 Правил.

Пункт 5.4 Правил передбачає, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі: - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів; - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості; - для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об`єктів - від межі об`єкта.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів - пункт 5.5 Правил.

Згідно пункту 5.6 Правил основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку № 4.

Пунктом 8.8 Правил передбачено, що промислові підприємства, а також об`єкти з технологічними процесами, які супроводжуються викидами шкідливих речовин в атмосферу, повинні мати санітарно-захисні зони, створені відповідно до вимог пп.5.4-5.10 цих Правил.

Разом з тим, абзацом 3 пункту 5.7 Правил встановлено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Із аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що для встановлення санітарно-захисної зони необхідна наявність промислового підприємства, сільськогосподарського чи іншого об`єкта, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, а сам розмір санітарно-захисної зони визначається виходячи із санітарної класифікація вказаних об`єктів, що наведено в додатку №4 до Правил.

02 липня 2020 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № КВ 112201541052 выдповыдачам.

Також, було розроблено проект "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва", який погоджений та затверджений в установленому порядку, в т.ч. й Міністерством культури України (лист від 04.12.2018 року додається), та експертним висновком від 27.09.2018 року.

Державною установою "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва" Національної Академії медичних наук України , на звернення відповідачів наданий лист від 14.08.2020 року №22/2153. Як вбачається зі змісту вказаного листа, необхідності встановлення СЗЗ навколо об`єкту, де відсутні виробничі процеси, що є джерелами чинників негативного впливу на навколишнє середовище та умови проживання населення, немає. Крім того, згідно з п. 5.12 ДСП № 173-96 об`єкти вказаного у Вашому листі функціонального призначення, згідно до затвердженого проекту "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва", допускається розташовувати в межах СЗЗ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Департаменту містобудування та архітектури було направлено адвокатський запит відповідачів вих. №472/20-К від 26.08.2020 року з проханням надати інформацію чи є в Містобудівних умовах та обмеженнях від 02.05.2018 року №356 виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на проектування та забудову земельних ділянок з кадастровими номерами: 800000000:72:081:0035 та 800000000:72:081:0032, об`єкт будівництва - "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом за адресою вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва" обмеження за містобудівною документацією - санітарно-захисна зона від виробничого об`єкту на суміжній ділянці - закритого акціонерного товариства "Перший Київський молочний завод" кадастровий номер 800000000:72:081:0001, площею 2,0077 га за адресою вул. Жилянська, 47 у Голосіївському районі м. Києва.

У відповідь, надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що відповідно до статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Водночас, в Містобудівних умовах та обмеженнях від 02.05.2018 року №356 виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обмеження від будь-яких санітарно-захисних зон взагалі відсутні.

Отже, відповідачами отримано усі дозвільні документи для здійснення будівництва, доведено, що земельні ділянки (кадастрові номери 8000000000:72:081:0032, 8000000000:72:081:0035) не знаходяться в санітарно-захисній зоні від промислових об`єктів, а для здійснення будівництва в межах історичного ареалу м. Києва отримано необхідні погодження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що об`єкт будівництва "Будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул. Жилянській, 47, 47-д у Голосіївському районі м. Києва" може бути розміщений на земельних ділянках з кадастровими номерами: 800000000:72:081:0035 та 800000000:72:081:0032.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

В іншому випадку у позові слід відмовити.

У справі позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним будівництва.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідачів, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В статтях 6, 13 цієї Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту його прав не буде ефективним у контексті ст. 13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлена ним вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту, а тому відмовляє у позові з цих підстав. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують мету діяльності позивача.

Інші доводи та аргументи сторін не приймаються судом до уваги та спростовуються матеріалами справи.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами Громадської організації Кияни об`єднуємось (далі - позивача), слід зазначити наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані отриманням ТОВ "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ" та ТОВ "СТРІЖ-ІНВЕСТ" містобудівних умов та обмежень №356 для проектування об`єкта будівництва та отриманням вказаними особами і ТОВ "Будівельна ліга" дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 112201541052 для будівництва багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом, які є незаконними та виданими із порушенням законодавства України. У санітарно-захисних зонах не допускається нове будівництво, а також будівництво житлових будинків, готелів, які можуть бути включені в будівництво багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вул.Жилянській, 47,47-Б, в свою чергу, як вбачається з Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:081:0032 та 8000000000:72:081:0035 потрапляють в санітарно - захисну зону. Така ж інформація наявна в публічному Містобудівному кадастру міста Києва.

Відповідачі 1,2 у відзиві на позовну заяву заперечують та вказують на відсутність майнового інтересу позивача на забудову земельних ділянок, які належать відаповідачам. Доводи позивача у позовній заяві є абстрактними, не містять жодного обгрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позовна заява пред`явлена до неналежних відповідачів. Позивачем не зазначено, які саме порушення було допущено при видачі містобудівних умов.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Громадської організації Кияни об`єднуємось не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури.

Частинами 2, 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У ч.5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Частинами 2-3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до ч.4 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з положеннями ч.6 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Як встановлено вище судом, відповідачами було подано до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Киі?вськоі? міської? ради (Киі?вськоі? міської? державної? адміністрації?) усі необхідні документи, а тому не було підстав для їх відмови.

Водночас, позивачем не зазначено, які саме порушення було допущені при видачі містобудівних умов, що свідчить про недоведеність позовних вимог.

Крім того, рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 №556/2625 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об`єкта містобудування - будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі та громадського харчування на вул. Жилянській, 47 у Голосіївському районі м. Києва; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року в частині функціонального зонування території, а саме: земельні ділянки загальною площею 2,099 га переведено з території промислової зони до території громадської забудови; змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 2,081 га та дозволено їх використання для будівництва готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом, у тому числі, земельні ділянки з кадастровими номерами: 800000000:72:081:0035 та 800000000:72:081:0032.

Водночас, позивачем не наведено у позовній заяві, на яких саме підставах Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Киї?вськоі? міської? ради (Киі?вськоі? міської? державної? адміністрації?) повинен був відмовити у видачі дозволу відповідачам.

Крім того, суд зазначає, містобудівні умови та обмеження №356 для проектування об`єкта будівництва - багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вулиці Жилянській 47, 47-Д видано Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київськоі? міської? ради (Киі?вськоі? міської? державної? адміністрації?), а дозвіл на виконання будівельних робіт №КВ 112201541052 для багатофункціонального комплексу з вбудованими приміщеннями та паркінгом на вулиці Жилянській 47, 47-Д - Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Киі?вськоі? міської? ради (Киі?вськоі? міської? державної? адміністрації?).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовна заява була пред`явлена до неналежних відповідачів.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача та третю особу з самостійними вимогами.

Керуючись ст. ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.В задоволенні позову Громадської організації "Захист культурної спадщини Києва"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Блустоун", 2) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3) Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним будівництва, відмовити повністю.

2. В задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору Громадська організація Кияни об`єднуємось до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-НЕРУХОМІСТЬ"2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІЖ-ІНВЕСТ"3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ліга" про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18.05.2021

Суддя Н.І. Ягічева