Рішення

від 23.04.2021 по справі 440/854/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/854/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

Позовні вимоги:

- визнати протиправними та скасувати повністю наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.12.2020 №19822 СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

- зобов`язати відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу площею 1,64 га для ведення ОСГ, кадастровий №5321084500:00:003:0320 для подальшої її передачі у власність позивачу.

Підставою звернення до суду з цим позовом є твердження позивача про порушення відповідачем - суб`єктом владних повноважень його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

04.02.2021 ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач; ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 09.02.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою цей проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

11.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 48-52/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Вказував, що ОСОБА_1 використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України. Зазначав, що Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,00 га. ОСОБА_1 був виданий державний акт на право приватної власності на землі від 24.10.1997 на підставі рішення виконавчого комітету Петро-Давидівської сільської Ради народних депутатів, відповідно до якого позивачу передано у власність земельну ділянку площею 0,40 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області. Наголошував, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Додатково повідомляв, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321084500:00:003:0320 відноситься до земель колективної власності, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ №13 від 07.12.1995.

18.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 вказував, що за рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 по справі №816/1196/18 та по справі №440/854/21, спірна земельна ділянка площею 1,64 га не відноситься до земель колективної власності. Зазначав, що в матеріалах проекту землеустрою міститься витяг з публічної кадастрової карти України на земельну ділянку площею 17,9911 га з кадастровим номером 5321084500:00:003:0199, тип власності "державна власність". Саме в масиві цієї земельної ділянки знаходиться земельна ділянка площею 1,64 га, на яку претендує позивач.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом

20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням від 20.07.2018 про повторний розгляд заяви від 19.01.2018 у зв`язку із задоволенням позову судовим рішенням від 11.07.2018 у справі №816/1196/18 та пропозицією до 20 серпня 2018 року надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або дозвіл на поділ земельної ділянки площею 17,99 га кадастровий номер 5321084500:00:003:0199 з метою передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,64 га для ведення ОСГ.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2018 №6760/0/26-18 /позивача повідомлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №117538667 від 19.03.2018 року у ОСОБА_1 у власності знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 5321084501:01:001:0461 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відтак, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має правових підстав для задоволення заяв позивача.

Позивач не погодився з даною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2019, яке набрало законної сили 15.04.2019, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) видати наказ ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,64 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.06.2019 №4124-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою /а.с. 54/.

За заявою ОСОБА_1 та відповідно до завдання на розроблення проекту землеустрою ПП "Інститут агрономії" у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, код КВЦПЗ 01.03, на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області /а.с. 88-96/.

22.11.2019 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області сформовано висновок №13259/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області /а.с. 25/.

20.07.2020 посадовою особою відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 5321084500:00:003:0320), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 98/.

27.07.2020 позивач звернувся зі заявою (вх. від 27.07.2020 №К-17359/0/25) до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки за кадастровим номером 5321084500:00:003:0320 /а.с. 55/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.12.2020 №19822-СГ позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з наступних підстав:

відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Вимогами статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Згідно відомостей з Національної кадастрової системи ОСОБА_1 використано право, площею 0,1500 га кадастровий номер 5321084501:01:001:0461, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ 041594 від 24.10.1997 року.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 29.12.2020 №19822-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що в силу наведених вище вимог ЗК України розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У цій справі, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач посилався на те, що вимогами статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Згідно відомостей з Національної кадастрової системи ОСОБА_1 було використано своє право та отримано земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 5321084501:01:001:0461, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ 041594 від 24.10.1997 року.

Надаючи правову оцінку доводу відповідача про те, що в силу частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 56 Земельного кодексу України № 561-XII від 18 грудня 1990 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Згідно з частинами першою та сьомою статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" №742-IV від 15 травня 2003 року для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

У постанові від 24 червні 2015 року у справі №6-228цс14 Верховний Суд України надавав оцінку співвідношенню понять "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство" та дійшов висновку, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України № 561-XII від 18 грудня 1990 року. У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки буде здійснюватися за загальним порядком, визначеним статтею 118 ЗК України.

Аналогічні висновки щодо правозастосування викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №805/177/17-а та від 11 грудня 2019 року у справі №805/181/17-а.

Відтак, громадянин має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України. Нормами Земельного кодексу України не передбачено обмеження щодо реалізації особою права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства лише однією земельною ділянкою, проте визначено граничний розмір земельної (-их) ділянки (-ок), а саме: не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи вбачається, що право на безоплатне отримання земельної ділянки (кадастровий номер 5321084501:01:001:0461) площею 0,15 га позивачем реалізовано вперше в 1997 році та сумарно із площею 1,64 га, яка вказана позивачем у клопотанні про надання дозволу від 27.07.2020 року (вх №К-17359/0/25-20 від 27.07.2020), становить орієнтовно 1,79 га, що є меншим, ніж максимальна межа у 2,0 га, встановлена статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

З огляду на набуття позивачем права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5321084501:01:001:0461) у порядку приватизації земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства відповідно до приписів Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року, позивач має право на збільшення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" та в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

Аргумент відповідача стосовно того, що позивачем також безоплатно отримано у власність земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер 5321084501:01:001:0461) з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ №041594 від 24.10.1997 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Петро-Давидівської сільської Ради народних депутатів від 16.04.1997 №28 /а.с.59-60/, а тому він не має право на чергове безоплатне отримання у власність земельної ділянки площею 1,64 га, суд відхиляє, оскільки цей мотив відповідача не спростовує вищевикладені висновки суду, так як сумарно площа земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які позивач вже має у власності (земельна ділянка з кадастровим номером 5321084501:01:001:0461 площею 0,15 га та земельна ділянка з кадастровим номером 5321084500:00:003:0320 площею 1,64 га) та яку позивач бажає отримати у власність згідно клопотання від 27.07.2020 (земельна ділянка орієнтовною площею 1,64 га), складатиме орієнтовно 1,79 га, що також є меншим, ніж максимальна межа у 2,0 га, встановлена статтею 121 ЗК України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року.

Довід відповідача, що наведений у відзиві на позовну заяву стосовно того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності - суд відхиляє, оскільки такий мотив в основу оскаржуваного наказу відповідачем не покладався.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року у справі №816/1196/18 (і яке набрало законної сили) у спорі між тими ж сторонами було спростовано твердження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про належність земельної ділянки до колективної власності. У адміністративній справі, що має преюдиційне значення, суд дійшов висновку про належність запитуваної позивачем земельної ділянки саме до земель державної власності.

Оцінюючи наведені доводи відповідача у відзиві, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.08.2018 у справі №817/586/17 та від 24.01.2020 у справі №316/979/18, відповідно до яких перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на цій стадії на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Надана суду копія проекту землеустрою містить висновок від 22.11.2020 №13259/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Луковою І.М. /а.с. 25/.

Зі змісту даного висновку судом встановлено, що обрана позивачем земельна ділянка належить до особливо цінних земель: 53е - чорноземи типові важкосуглинкові, обмеження щодо використання земельної ділянки - відсутні; необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації - так /а.с. 25/, пункт 10- проект землеустрою погоджується державним кадастровим реєстратором /а.с. 25, зворот/.

Крім того матеріали справи містять висновок державної експертизи землевпорядної документації від 20.12.2019 №3264 з відміткою ГУ Держгеокадастру в Полтавській області "зауваження враховані".

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності, позивачем усунуто недоліки, визначені висновком державної експертизи землевпорядної документації від 20.12.2019 №3264, у відповідача були відсутні підстави перевіряти цей проект землеустрою на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні зауваження до такого проекту.

Окрім того, суд враховує, що на підставі наданого позивачем проекту землеустрою державним кадастровим реєстратором відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5321084500:00:003:0320 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.07.2020 НВ-5316483402020 /а.с. 98/, що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

З урахуванням наведеного, оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку за принципом екстериторіальності та зареєстровано в Державному земельному кадастрі, у відповідача були відсутні підстави перевіряти такий проект на відповідність вимогам ЗК України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів та висувати власні й нові зауваження до цього проекту.

За таких обставин суд констатує, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.12.2020 №19822-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" передбачених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою для подальшої передачі земельну ділянку у власність позивачу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Беручи до уваги, що судом визнано протиправним наказ відповідача та з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу площею 1,64 га для ведення ОСГ, кадастровий №5321084500:00:003:0320 для подальшої її передачі у власність позивачу.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1808,00 грн, що підтверджується квитанцією №01-9389123/с від 01.02.2021 року /а.с.8/.

Разом з тим, суд звертає увагу, що частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Позивач заявив дві позовні вимоги, одну основну та одну похідну від неї. Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

А тому на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.

Разом з тим, кошти у розмірі 900,00 грн, сплачені у вигляді сплати судового збору за подання цього позову, підлягають поверненню позивачу відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.12.2020 року №19822-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 1,64 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №5321084500:00:003:0320 для подальшої її передачі у власність, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.С. Шевяков