Постанова

від 17.05.2021 по справі 640/20158/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/20158/18

провадження № К/9901/30854/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Коваленко Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді Сорочко Є.О., Федотов І.В.)

у справі №640/20158/18

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра"

до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України Мазур Т. В.,

третя особа - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування погодження, визнання протиправними дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_2 та Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просили суд:- визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. від 07 липня 2016 року №580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. щодо підписання погодження Міністерства культури України від 07 липня 2016 року №580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

2. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 .

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано погодження Міністерством культури України історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т.В., про що зазначено у листі від 07 липня 2016 року № 580/10/61-16. В іншій частині позову відмовлено.

4. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Від Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 053937.

7. Вказана земельна ділянка розташована в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра", що сторонами не заперечується.

8. 07 липня 2016 року Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило ОСОБА_1 про те, що розглянуло подані листом від 09 грудня 2015 року матеріали стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі. Також у вказаному листі Міністерство культури України проінформувало ОСОБА_1 про те, що ІМО є лише науковою концепцією можливості архітектурних та містобудівних перетворень, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт; необхідності погодження проектної документації в порядку, встановленому законодавством та державними нормами; отримання дозволу на проведення земляних робіт у разі необхідності, а також про необхідність забезпечити повідомлення Центру всесвітньої спадщини щодо намірів будівництва на вказаній території згідно з вимогами 172 Оперативних настанов Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

9. Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра", вважаючи, що відповідачами порушено вимоги законодавства під час такого погодження, звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що відсутність дати погодження історико-містобудівного обґрунтування виключає можливість визначення початку перебігу строку дії останнього, а тому останнє не відповідає критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

11. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача і третьої особи на лист Міністерства культури України від 10 березня 2017 року № 86/10/61-17 як на доказ того, що погодження історико-містобудівного обґрунтування містить дату та всі необхідні реквізити, оскільки дата надіслання згаданого листа не може свідчити про дату погодження такого обґрунтування.

12. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційних скарг про відсутність права Благодійної організації Благодійний фонд Києво-Печерська Лавра на подання позову у цій справі, оскільки метою створення останньої є, зокрема, діяльність, спрямована на розвиток, збереження й відтворення культурної спадщини України, а тому, подаючи позов про скасування погодження історико-містобудівного обґрунтування зведення будинку у буферній зоні Києво-Печерської Лаври, позивач діяв у межах визначених статутом відповідно до предмету, мети та завдань діяльності Фонду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права, неповним дослідженням обставин справи, необґрунтованістю судових рішень. Зокрема, заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що Методичні рекомендації щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, які затверджені Наказом Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 (далі - Методичні рекомендації) носять виключно рекомендаційний характер, тому твердження судів, яке ґрунтується виключно на підставі акту, та на підставі додатку до даного акту, які не мають обов`язкової юридичної сили (лише носять рекомендаційний характер) щодо обов`язкового зазначення дати історико-містобудівного обґрунтування - є незаконним та безпідставним та у відповідності до ч. 3 ст. 351 КАС України є свідченням застосування закону, який не підлягає застосуванню.

14. За посиланням скаржника, судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі досліджено всі обставини справи, не враховано те, що листом від 10 березня 2017 року №86/10/61-17 було погоджено проектну документацію будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Листом від 18 травня 2017 року № 285/10/61-17 було надано дозвіл № 22-016/17з на проведення земельних робіт з метою виконання робіт на об`єкті Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Дозвіл видано на ім`я гр. ОСОБА_1 . Також було надано дозвіл від 18 травня 2017 року № 22-109/17 на проведення охоронних археологічних розкопок різночасових археологічних об`єктів по АДРЕСА_1 . Тобто, ОСОБА_1 було виконано всі обов`язки, які виникли у зв`язку з отриманням відповідного погодження історико-містобудівного обґрунтування.

15. У відзиві на касаційну скаргу Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" наголошує на тому, що спірне будівництво знаходиться на земельній ділянці, яка розташована у Центральному історичному ареалі міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини, Національного Києво- Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; знаходиться під введеним рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року №24/889 мораторієм на нове будівництво в буферній зоні Києво-Печерської Лаври; розташована в зоні охоронюваного ландшафту (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979); знаходиться в межах Державного історико-культурного заповідника Стародавній Київ .

16. Позивач посилається на те, що спірне ІМО містить як неповну дату розроблення (лише рік), так і неповну дату погодження (також лише рік), які між собою не узгоджуються.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

18. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

19. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

20. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

21. Пунктом 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць встановлено, що опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

22. Згідно із ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

23. Положенням про Міністерство культури України, затвердженим указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 388/2011 передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування державної політики у сфері кінематографії, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

24. Пунктами 14, 17, 18 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить:

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них.

25. Підпунктом 65 п. 4 Положення про Міністерство культури України, передбачено, що Міністерство культури України відповідно до покладених на нього завдань, у межах повноважень погоджує програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у межах території, на якій розташовані пам`ятки національного значення, та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програми та проекти, в результаті реалізації яких може змінитися стан об`єктів культурної спадщини.

26. Суд дійшов висновку, що Міністерство культури України є органом погодження ІМО, яке є складовою проектної документації. Ця документація затверджується замовником будівництва. Її погодження віднесено до адміністративних послуг згідно із наказом МКТ Про затвердження інформаційних та технологічних карток з видачі Мінкультури адміністративних послуг у сферах охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей .

27. Розроблення ІМО передує підготовці проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів. Відтак, складання та погодження ІМО здійснюється виключно в контексті правовідносин, пов`язаних із адміністративною процедурою погодження проектної документації.

28. Відповідно до вимог ст.ст. 4, 10 Закону України Про адміністративні послуги суб`єкт, який надає адміністративну послугу зобов`язаний дотримуватися принципів законності та юридичної визначеності, відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, неупередженості та справедливості, а граничний строк надання адміністративної послуги не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

29. Наказом Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань (у редакції, на момент спірних правовідносин, за текстом - Методичні рекомендації) з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України.

Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер, направлені на уточнення процедури розроблення історико-містобудівних обґрунтувань і можуть застосовуватися за умови, якщо положення Методичних рекомендацій не суперечать вимогам нормативно-правових актів вищої юридичної сили.

30. Згідно із п. 2, 3, 4 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318.

Історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам`яток, об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.

Історико-містобудівне обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд.

31. Відповідно до п. 9, 10, 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України, для розроблення історико-містобудівного обґрунтування замовник надає організації-виконавцю історико-містобудівного обґрунтування всю необхідну вихідну та дозвільну документацію, графічні матеріали, а також, у разі наявності, передпроектні пропозиції. Організація-виконавець готує відповідні графічні та текстові матеріали, бере у встановленому порядку участь у їх розгляді та погодженні. Розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації. Організацію розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування забезпечує замовник. Він на договірних засадах може доручити збір вихідних даних і погодження історико-містобудівного обґрунтування організації-виконавцю.

32. Пунктом 15 Методичних рекомендацій визначено, що історико-містобудівне обґрунтування, що виконується на стадії підготовки передпроектної (проектної) документації, чинне впродовж 5-ти років. У разі невиконання робіт протягом вказаного терміну історико-містобудівне обґрунтування коригується або розробляється нове історико-містобудівне обґрунтування у складі нової проектної документації. При цьому, з аналізу доданого до матеріалів справи історико-містобудівного обґрунтування вбачається, що останнє не містить дати погодження Міністерством.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 липня 2016 року Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило ОСОБА_1 про те, що розглянуло подані нею листом від 09 грудня 2015 року матеріали стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі.

34. Матеріалами справи підтверджено, що спірне ІМО містить гриф Погоджено підписаний заступником Міністра культури України Мазур Т.В. та скріплений гербовою печаткою Міністерства культури України.

35. Водночас на вказаному грифі відсутня дата, в яку було погоджено ІМО. Також всупереч наведених положень Методичних рекомендацій спірне історико-містобудівне обґрунтування також не містить повної дати розроблення, позаяк лише вказано: "Київ 2015 р.".

36. Суди попередніх інстанцій вважали, що відсутність дати погодження історико-містобудівного обґрунтування виключає можливість визначення початку перебігу строку дії останнього.

37. Суд першої інстанції встановив, що право на погодження ІМО надано заступнику Міністра культури України Мазур Т.В. наказом Міністра культури України від 12 травня 2016 року №322. Про погодження ОСОБА_1 спірного ІМО було повідомлено листом від 07 липня 2016 року за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В.

Між поданням ОСОБА_1 матеріалів стосовно погодження ІМО у грудні 2015 року та надсиланням відповідачем листа з повідомленням про погодження у липні 2016 року сплив значний проміжок часу, встановити точну дату погодження ІМО суди попередніх інстанцій не вважали за можливе.

38. Відповідно до п. 21, 22 Інструкції з діловодства в апараті Міністерства культури України, затвердженої наказом Міністерства культури України від 31 травня 2012 року № 553 (чинної на момент спірних правовідносин) документ повинен відповідати положенням актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та спрямовуватись на виконання Міністерством покладених на нього завдань і функцій. Реквізити організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування визначаються ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (далі - ДСТУ 4163-2003).

39. У п. 5.24 ДСТУ 4163-2003 гриф погодження розміщують нижче реквізиту "Підпис". Він складається зі слова ПОГОДЖЕНО (без лапок), назви посади особи, яка погоджує документ (разом з назвою організації), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища, дати погодження.

40. Отже, відсутність дати погодження спірного ІМО суперечить положенням ДСТУ 4163-2003 та Інструкції з діловодства в апараті Міністерства культури України.

Твердження скаржника про те, що ІМО містило всі необхідні реквізити є необґрунтованим.

41. Колегія суддів наголошує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

42. Слід враховувати, що погодження ІМО є дозвільним документом, у цій справі погодження ІМО впливає на можливість забудови на земельній ділянці, яка розташована у Центральному історичному ареалі міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини, Національного Києво- Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У контексті обставин цієї справи Верховний Суд вважає, що недотримання форми погодження ІМО є достатнім для скасування відповідного погодження.

43. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірне ІМО не відповідає критеріям правомірності, визначеним ст. 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

44. Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

45. Також Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність дослідження подальших погоджень, отриманих ОСОБА_1 у 2017 році від органів державної влади, так як отримання цих погоджень відбулося після погодження ІМО і не стосуються правильного вирішення цієї справи.

46. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

47. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 242, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/20158/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя Н.В. Коваленко