Постанова

від 17.05.2021 по справі 802/1588/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року

м. Київ

справа № 802/1588/17-а

адміністративне провадження № К/9901/812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного реєстратора Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2017 (суддя - Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Залімський І.Г., Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни, Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області, треті особи - СФГ "Юлія", ТОВ "ДСП Відродження" про визнання неправомірним та скасування рішення,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33752903 від 08.02.2017 прийняте на підставі договору оренди землі від 21.01.2017, укладеного між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством "Юлія".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2011 між Сільськогосподарським ТОВ ДСП Відродження та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,7000 га кадастровий №0523185800:02:002:0766, розташованої на території Фронтівської сільської ради, Оратівського району Вінницької області строком дії на 5 років.

13.09.2012 цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему Оратівського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №052310004006465.

06.02.2017 державним реєстратором Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Л.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №18902340 про державну реєстрацію договору оренди землі від 21.01.2017, укладеного між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством "Юлія" на земельну ділянку за КН №0523185800:02:002:0766. При цьому, підставою для внесення цього запису стало рішення про державну реєстрацію №33752903 від 08.02.2017, яким зареєстровано право власності.

06.02.2017 ОСОБА_3 подано заяву про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий №0523185800:02:002:0766 за ОСОБА_2 на підставі довіреності від 02.11.2016 виданої СФГ "Юлія".

За наслідком розгляду поданої заяви державним реєстратором прийнято рішення №33752903 від 08.02.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером №0523185800:02:002:0766, розташованої на території Фронтівської сільської ради, Оратівського району Вінницької області за ОСОБА_2

28.07.2017 право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину перейшло до позивача ОСОБА_1 .

В липні 2017 позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2 та СФГ "Юлія" укладено договір оренди землі вищевказаної земельної ділянки, відомості про реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у формі запису за №18902340 від 06.02.2017.

Оскільки вказаний запис вчинено на підставі рішення державного реєстратора ЛМР Липовецького району Вінницької області Чернюк Л.М. за №33752903 від 08.02.2017, позивач звернувся з позовом до суду про визнання вказаного рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором без встановлення наявності дійсних реєстрацій таких прав та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки на час його прийняття був чинним договір оренди земельної ділянки від 01.11.2011, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ДСП" Відродження".

Крім того, посилався на те, що прийнявши оскаржуване рішення державним реєстратором порушено його права власника земельної ділянки, успадкованої після смерті його матері - ОСОБА_2 щодо розпорядження належним йому майном.

При цьому позивачем здійснено посилання на постанови Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №21-760а15, від 30.03.2016 у справі №21-1434а15, від 15.11.2016 у справі №21-3030а16, в яких висловлено правову позицію щодо недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано запис вчинений державним реєстратором Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Л.М. від 06.02.2017 за №18902340 про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером №0523185800:02:002:0766.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з тогою, що відсутні підстави для скасування рішення №33752903 від 08.02.2017, адже цим рішенням зареєстровано право власності на земельну ділянку, що не порушує права позивача та не може бути підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки, яке і є фактично предметом спору у цій справі.

Разом з цим, суд першої інстанції, керуючись статтею 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог, та вважаючи, що запис за №18902340 від 06.02.2017 про державну реєстрацію договору оренди від 21.01.2017, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Юлія , вчинено за відсутності на це правових підстав, є неправомірним, прийняв рішення про його скасування.

Також Вінницький окружний адміністративний суд окремою ухвалою від 13.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, постановив довести до відома голови Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області про виявлені в ході розгляду справи порушення закону зі сторони державного реєстратора при внесенні запису №18902340 від 06.02.2017 для вжиття заходів спрямованих на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач - державний реєстратор Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Л.М., звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обгрунтування касаційної скарги посилалась на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи та ухвалення рішень, які підлягають скасуванню.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками суддів колегія не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

У справі, що розглядається, позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, обґрунтував позовні вимоги порушенням його прав, як власника спірної земельної ділянки та наявністю чинного договору оренди, укладеного між його матір`ю та третьою особою - ТОВ "ДСП Відродження".

При цьому, позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Враховуючи викладене, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ Юлія є захистом права власності позивача на земельну ділянку від його порушення іншою особою, тобто спір має приватноправовий характер.

З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу державного реєстратора Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 - скасувати.

Провадження у справі №802/1588/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни, Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області, треті особи - СФГ "Юлія", ТОВ "ДСП Відродження" про визнання неправомірним та скасування рішення, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук