Постанова

від 18.05.2021 по справі 812/1414/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 812/1414/16

адміністративне провадження № К/9901/37841/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя - Смішлива Т.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №812/1414/16.

встановив:

Публічне акціонерне товариство Луганськтепловоз (далі - ПАТ Луганськтепловоз ) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

визнати протиправною бездіяльність Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні заяви ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму 20680082,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

зобов`язати Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести заяву ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму 20680082,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що між ПАТ Луганськтепловоз та Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відсутній спір щодо безпосередньо наявності невідшкодованої суми податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 20680082,00 грн, проте відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації за декларацією позивача, діяв з порушенням закону.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

У доводах касаційної скарги Офіс великих платників податків ДФС посилається на листи Служби безпеки України від 15.12.2015 від 25.02.2016, від 01.08.2016 та від 26.08.2016, якими Казначейство повідомлено про те, що виробничі потужності ПАТ Луганськтепловоз залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську та зазначено, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб`єкту може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Також зазначає, що вимоги позивача про внесення заяви до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ Луганськтепловоз зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ПАТ Луганськтепловоз з 16.09.2016 перебував на податковому обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, а після припинення СДПІ у м. Харкові у травні 2017 року знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

ПАТ Луганськтепловоз 03.04.2015 подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, реєстраційний № 9081741125, у рядку 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 20990042,00 грн., разом зі заявою про повернення бюджетного відшкодування, розрахунком суми бюджетного відшкодування, розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та довідкою (Додаток 2).

Податковим органом, у період з 13.05.2015 по 18.05.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування ПАТ Луганськтепловоз від`ємного значення податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.05.2015 № 12/19-0/05763797, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ПАТ Луганськтепловоз суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму 522622,00 грн.

На підставі акту перевірки від 25.05.2015 № 12/19-0/05763797 СДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 374878,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на 4605,00 грн., за жовтень 2014 року на 76684,00 грн. та за листопад 2014 року на 293900,00 грн.

Відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за листопад 2014 року, сума бюджетного відшкодування, з урахуванням уточнюючих розрахунків та податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0000124710 становить 20680082,00 грн. (сума бюджетного відшкодування за декларацією 20990042,00 грн. зменшена розрахунком № 9166686610 на 19133,00 грн, збільшена розрахунками № 9241921965 на 2969,00 грн. та № 9261116818 на 104,00 грн. та зменшена на 293900,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2015 № 0000124710).

Разом з декларацією з податку на додану вартість та уточнюючими розрахунками позивачем подавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2014 року з урахуванням коригувань.

Позивачем до суду було надано первині документи за вказаний період, а відповідачем не заперечувався факт надання вказаних первинних документів під час проведення перевірки, а також факт їх достовірності

Судами зазначено, що між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, а також щодо наявності невідшкодованого бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у сумі 20680082,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно із пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пунктів 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З 01.01.2017 змінилася процедура бюджетного відшкодування сплачених сум ПДВ, та відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався на Лист Державної казначейської служби від 26.05.2017 №12-08/486-8648, в якому остання інформує Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначає, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016.

Відповідно до статті 25 Закону України Про Службу безпеки України у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.

Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь ТОВ Луганськтепловоз коштів, відтак не з`ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що листи не підлягають застосуванню з огляду на те, що вони не є актами нормативно - правової дії, оскільки йдеться не про листи, як джерело права, яке застосовується судом відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а йдеться про оцінку доказів та інформації, яка впливає на вирішення питання про бюджетне відшкодування та співвідношення рішень Служби безпеки України стосовно вирішення цього питання, з урахуванням особливостей правового регулювання ТОВ Луганськтепловоз , як суб`єкта права виробничі потужності якого розташовані тимчасово непідконтрольній території.

Таким чином, судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Необхідність врахування відповідних обставин щодо зупинення Службою безпеки України операцій з бюджетними коштами при вирішенні спорів, що складаються за подібних правовідносин, викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №812/1413/16, від 05.02.2019 у справі № 812/1407/16, від 29.12.2020 у справі №812/483/16.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі №812/1414/16 скасувати.

Справу № 812/1414/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер