Постанова

від 18.05.2021 по справі 812/165/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 812/165/17

адміністративне провадження № К/9901/1286/17

К/9901/3670/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами 1. Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 (суддя - Борзаниця С.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі № 812/165/17.

встановив:

Публічне акціонерне товариство Луганськтепловоз (далі - ПАТ Луганськтепловоз ) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області в якому, з урахуванням уточнень, просило:

визнати протиправною бездіяльність Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на суму 37 000,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

зобов`язати Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести заяву ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на суму 37000,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у березні 2016 року ПАТ Луганськтепловоз подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 37000,00 грн. Проте, станом на час звернення до суду за декларацією з ПДВ за лютий 2016 року документальна позапланова перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 37000,00 грн. відповідачем не проводилася, жодного податкового повідомлення-рішення не приймалося, а тому сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 37000,00 грн. є узгодженою.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління щодо невнесення заяви ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на суму 37000,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести заяву ПАТ Луганськтепловоз про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на суму 37000,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом 16.03.2016 отримано розрахунок суми бюджетного відшкодування в розмірі 37000,00 грн., який є додатком 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, проте ним порушено норми Податкового кодексу України щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, оскільки не вчинено відповідних дій, а саме - не внесені після закінчення строків для проведення відповідних процедур на наступний робочий день після отримання відповідного рішення до Реєстру даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платнику податку - ПАТ Луганськтепловоз згідно вищевказаної податкової декларації з ПДВ.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 в справі № 812/165/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування ПАТ Луганськтепловоз суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2016 року на суму 37000,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, на суму 37000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби всупереч вимогам чинного податкового законодавства не здійснив перевірку даних, зазначених у поданій за лютий 2016 року декларації, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про передчасність податкових вимог щодо внесення заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Також судом зазначено, що належним способом відновлення порушеного права ПАТ Луганськтепловоз у спірних правовідносинах є зобов`язання податкового органу провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого товариством у декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, на суму 37000,00 грн.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ПАТ Луганськтепловоз оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що документальну перевірку податковим органом проведено не було, податкове повідомлення-рішення не приймалося, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 37000,00 грн. В порушення пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України грошові кошти в розмірі 37000,00 грн. на рахунок ПАТ Луганськтепловоз не надійшли. Крім того, вказує на те, що з урахуванням внесених з 01.01.2017 законодавчих змін процедури відшкодування у податкового органу відсутні повноваження на подання до органу казначейства висновку про відшкодування сум податку на додану вартість, Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС зобов`язане внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми в розмірі 243930,00 грн.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби також звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Доводи касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби мотивовані тим, що судами не враховано положення пункту 24 р. VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється з урахуванням таких особливостей: витрати державного бюджету, у томі числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади. Судами також не враховано, що у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відсутні повноваження щодо проведення документальної перевірки з огляду на закінчення строку для проведення такої перевірки. Крім того, зазначає, що відповідно до листа Державної казначейської служби від 28.10.2016 №1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ Луганськтепловоз через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області; відповідно до листів Служби безпеки України від 15.12.2015 від 25.02.2016, від 01.08.2016 та від 26.08.2016, Казначейство повідомлено про те, що виробничі потужності ПАТ Луганськтепловоз залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську та зазначено, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб`єкту може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Також зазначає, що вимоги позивача про внесення заяви до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ Луганськтепловоз зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Також, позивач просить залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому податковий орган просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ПАТ Луганськтепловоз зареєстровано в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б.

До вересня 2016 року ПАТ Луганськтепловоз перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

16.09.2016 позивача переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкова МГУ ДФС, яке реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв`язку з чим ПАТ Луганськтепловоз було передано на облік до Харківського управління.

ПАТ Луганськтепловоз у березні 2016 року подало до СДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 37000,00 грн.

Через невчинення податковим органом дій, спрямованих на здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року, ПАТ Луганськтепловоз звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно із пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

З 01.01.2017 змінилася процедура бюджетного відшкодування сплачених сум ПДВ, та відповідно до положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Вирішуючи даний спір судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню за спірною декларацією, податковим органом не складався. СДПІ у м. Луганську була здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2016 року. Таким чином, контролюючим органом не підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 37000,00 грн.

Однак, в матеріалах даної справи відсутній акт камеральної перевірки, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити встановлені в акті перевірки обставини щодо підтвердження/непідтвердження достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався на Лист Державної казначейської служби від 26.05.2017 №12-08/486-8648, в якому остання інформує Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначає, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача в зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016.

Відповідно до статті 25 Закону України Про Службу безпеки України у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.

Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь ТОВ Луганськтепловоз коштів, відтак не з`ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що листи не підлягають застосуванню з огляду на те, що вони не є актами нормативно - правової дії, оскільки йдеться не про листи, як джерело права, яке застосовується судом відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а йдеться про оцінку доказів та інформації, яка впливає на вирішення питання про бюджетне відшкодування та співвідношення рішень Служби безпеки України стосовно вирішення цього питання, з урахуванням особливостей правового регулювання ТОВ Луганськтепловоз , як суб`єкта права виробничі потужності якого розташовані тимчасово непідконтрольній території.

Таким чином, судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Необхідність врахування відповідних обставин щодо зупинення Службою безпеки України операцій з бюджетними коштами при вирішенні спорів, що складаються за подібних правовідносин, викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №812/1413/16, від 05.02.2019 у справі № 812/1407/16, від 29.12.2020 у справі №812/483/16.

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі № 812/165/17.

Справу № 812/165/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер