Рішення

від 28.04.2021 по справі 930/3122/19

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/3122/19

Провадження № 2/930/46/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2021 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді - Науменка С.М.,

з участю секретаря - Андрущак Л.П.,

представника відповідача - Сердюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агро Інвест України про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Агро Інвест України про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Свої вимоги мотивує тим, що 26 січня 2010 між нею ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна в особі директора філії Стояни ТОВ Агро Інвест Україна ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки № 268 , згідно з яким орендодавець надав орендарю земельну ділянку кадастровий номер 0523088600:01:001:0345 у платне користування, строком на 10 років. Згідно з п.п.а) п. 22.5 Договору договір діє до 31 грудня 2021 року.

Примірник цього Договору після його підписання її не надали.

Тому 09.11.2017 вона замовила Витяг з Державного земельного кадастру про зазначену вище земельну ділянку, згідно з яким вбачається, що державна реєстрація цього договору відбулася лише 15.06.2017, а строк дії речового права триває до 26.01.2025.

Після виявленого, на її неодноразові звернення орендар надав її лише копії Договору, вимог яких суперечили тому Договору, що був укладений між ними.

Зокрема п.п.а) п. 22.5 Договору суперечать п. 1, визначеному в акті прийому-передачі земельної ділянки від 26.01.2011.

До того ж підписи на копії договору та акту приймання-передачі відрізняються від її особистих підписів.

Це все спонукало її звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. За результатами розгляду її заяви відкрито кримінальне провадження № 42018021240000017 від 19.01.2018.

Так за результатами проведення досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження від 17.10.2019 у зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Тому у неї виникла необхідність звернутися до суду в порядку цивільного судочинства та захистити свої порушене речове право.

За положеннями частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які, встановленні частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносин щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі ( у редакції, чинній на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв`язку з цим ОСОБА_1 просить суд визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

26.02.2021 року ухвалою суду підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , та представник позивача ОСОБА_3 , не з`явилися, надали суду заяву в якій просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Сердюк В.О. , в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За правилами статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

26 січня 2010 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди землі, за яким позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку кадастровий номер 0523088600:01:001:0345 у платне користування, строком на 10 років.

Правовідносини, що виникають з оренди землі, регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України Про оренду землі та іншими законами, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови та порядок продовження визначені спеціальним Законом України Про оренду землі .

У ст. 13 цього Закону надано визначення договору оренди землі, згідно з яким договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закон України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту ст.ст. 125 і 126 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічне положення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплено у ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

При цьому відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У ч.ч. 1 і 5 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним (ст. 215 ЦК України).

Враховуючи те, що за спірним договором оренди землі від 26.01.2010 року, сторони не набули взаємних прав та обов`язків, та фактично не реалізували договір, суд дійшов висновку, що підстави, на які посилався позивач для визнання його недійсним, на теперішній час відсутні, а тому позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов не підлягає до задоволення, а отже судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 259,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ Агро Інвест України про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Науменко