Постанова

від 18.05.2021 по справі 738/1700/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 травня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1700/19

Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/650/21

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Бобрової І.О.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

за участю секретаря - Зіньковець О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Березнянська селищна рада Менського району Чернігівської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення - м. Мена,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення -01.02.2021,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому, після уточнення 09.12.2019 позовних вимог (а.с. 85-86 т.1) просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 7423055300:01:008:0009, шляхом демонтажу самочинно встановлених будівель та споруд, відновити межу, звільнити та повернути ОСОБА_1 в користування самовільно зайняту частину земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2554 га, яка розташована на території Березнянської селищної ради по АДРЕСА_1 , з призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 7423055300:01:008:0009, на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами, які належать їй на праві власності. На суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , який є власником домоволодіння та земельної ділянки.

ОСОБА_2 порушив межу суміжних земельних ділянок, самовільно зайняв частину належної позивачці земельної ділянки в розмірі приблизно 5 м2 та побудував на межі та на частині зайнятої земельної ділянки чотири тимчасові дерев`яні та цегляні споруди без влаштування фундаментів - гараж, дров`яник, підсобні приміщення, з покрівель та карнизів яких стікають атмосферні опади (дощова вода, сніг) на земельну ділянку ОСОБА_1 , що перенасичує землю вологою та унеможливлює її використання за цільовим призначенням. Крім того, вона не може користуватися та доглядати за приміщенням для зберігання дров, яке згнило по причині перенасиченості землі вологою, а гараж відповідача розташований впритул стіни.

На прохання позивачки відновити межу, повернути частину її земельної ділянки та перемістити будівлі з цієї частини відповідачем було відмовлено.

Актом комісії по земельних та спірних питаннях Березнянської селищної ради від 15.11.2017 встановлено, що споруди побудовані ОСОБА_2 на межі суміжних земельних ділянок з порушенням норм, з чим погодився і ОСОБА_2 , але перемістити споруди на відстань не менше одного метра від межі відмовився і до часу звернення з позовом перешкоди у користуванні земельною ділянкою не усунуті.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на положення статей 96, 103-104, 152, 212 ЗК України, 321, 391 ЦК України, державні будівельні норми.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2021 року позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 , а саме земельною ділянкою площею 0,2554 га, кадастровий номер 7423055300:01:008:0009, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом знесення навісу в1-1, розташованого по АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 384,20 грн судового збору та 4576,32 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 02.03.2021 заяву представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі на рішення від 21.01.2021 ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник стверджує, що спірний навіс в1-1 був збудований ще попереднім власником і про нього, як про складову частину об`єкта нерухомого майна, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 .

Зазначає, що даючи оцінку матеріалам інвентаризаційної справи, суд не врахував, що наявні в ній документи свідчать про порушення процедури безкоштовної передачі у власність спірної земельної ділянки, акт погодження її меж, що датований травнем 2006 року, не містить обов`язкових реквізитів, тому не може бути належним доказом.

На думку відповідача, суд не взяв до уваги висновок експерта, відповідно до якого координати земельної ділянки позивачки не мають прив`язки до державної геодезичної мережі, встановити відповідність фактичних меж Державного акту неможливо.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано усіх обставин справи та не перевірено їх доказами, рішення районного суду незаконне, необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Березнянська селищна рада Менського району Чернігівської області, не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною на праві власності ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом знесення навісу в1-1, розташованого на території домоволодіння відповідача, у зв`язку з чим, апеляційний суд переглядає вказане рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених скаржником в апеляційній скарзі. В іншій частині рішення районного суду сторонами не оскаржується, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Судове рішення в оскаржуваній частині вимогам ст. 263 ЦПК України відповідає.

Суд першої інстанції зазначив, що зведені на земельній ділянці відповідачем спірні навіси не належать до самочинного будівництва, однак, задовольняючи позовні вимоги в частині знесення навісу в1-1 , суд дійшов висновку, що вказаний навіс збудований відповідачем у 2017 році, тобто після набуття ним права власності на домоволодіння та землю, з порушенням будівельних норм, виходить за межі його земельної ділянки за рахунок земельної ділянки позивачки, чим порушує її права як землевласника, оскільки вона позбавлена можливості користуватися належною їй земельною ділянкою.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з висновком експерта при будівництві навісу в-1 , який в технічній документації значиться як сарай, що був збудований у 2008 році також на межі з суміжною земельною ділянкою, не витримана вимога щодо відстані до спільної межі сусідньої ділянки не менше 1 метра, однак, доводи позивачки про стік води з покрівлі навісу під час опадів на її земельну ділянку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи фотографіями, на яких видно, що відповідач встановив на покрівлі навісу відливи та снігоутримувачі, які обмежують потрапляння стоків води на сусідню земельну ділянку, що також не заперечує і сама позивачка. Таким чином суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не доведено порушення її прав розташуванням навісу в-1 та гаражу відповідача з порушенням будівельних норм.

Також суд звернув увагу, що відповідно до висновку експерта існує невідповідність фактичних меж обох земельних ділянок, як відповідача, так і позивача, тобто фактично ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним районний суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог в іншій частині відсутні.

Надаючи оцінку доводам скаржника, апеляційний суд враховує приписи статті 367 ЦПК України щодо перегляду судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, зважає на таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , успадкованого після смерті своїх батьків, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1174 від 24.12.2013, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15538056 від 26.12.2013, свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1790 від 05.12.1990, Реєстраційним посвідченням від 11.12.1990 (а.с.10-11 т.1, а.с. 103-104 т.2) та земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,2554 га, кадастровий номер 7423055300:01:008:0009, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої у смт Березна Менського району Чернігівської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №387047, виданого 29.02.2008 (а.с. 5 т.1), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7415784372019 від 09.12.2019 (а.с. 87 т. 1).

Зазначена земельна ділянка була безкоштовно передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області 2 сесії 5 скликання від 15.05.2006 (а.с. 127-128т. 1).

Даний державний акт є чинним і заінтересованими особами не оспорювався.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 7423055300:01:008:0009, вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 (а.с. 88 т.1), що на час передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 зазначена як земельна ділянка ОСОБА_4 (а.с. 130 т.1), з яким, відповідно до акта від 05.2006, були погоджені межі земельної ділянки позивачки (а.с. 128 зворот).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку за реєстровим № 3687 від 08.07.2008, та земельної ділянки площею 0,1500 га, з кадастровим номером 7423055300:01:001:0061, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 3689 від 08.07.2008 (а.с. 49-53 т.1), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 62-63 т.1).

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку на момент придбання ОСОБА_2 домоволодіння, воно складалось із житлового будинку та надвірних будівель: сараю, літньої кухні зі шлакоблоку Б-1б1, гаража, сараю із черепашника та шлакоблоку В-1в-1, цегляного погреба Г-1, колодязя 1-1, воріт 1-2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,15 га.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101972579 від 30.10.2017 вбачається, що до складових частин домоволодіння ОСОБА_2 входять такі об`єкти: сарай Б-1, літня кухня б-1, гараж В-1, сарай Д-1, навіс в-1, навіс б1-1, погріб з шийкою Г-1(а.с. 51 т.1).

Навіс в1-1 у вказаних документах не зазначено. Відомості про нього відсутні і у правовстановлюючих документах, виданих на ім`я попередніх власників домоволодіння ОСОБА_2 (а.с. 159, 161-162,163,172-173 т. 2).

В матеріалах справи міститься копія інвентаризаційної справи (інвентарний номер 1988) по АДРЕСА_2 (а.с. 126-201 т.2), в якій у характеристиці будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 129 т.2) зазначено, що спірний навіс в1-1 збудований у 2017 році, в зв`язку з чим 20.10.2017 року внесено зміни по будинку, про що зазначено у Акті поточних змін (а.с. 150 т.2) та складено 20.10.2017 схематичний план земельної ділянки з відображенням місця розташування даного навісу (а.с. 136 т.2).

Вказане у сукупності спростовує доводи скаржника про те, що навіс був збудований ще попереднім власником і про нього, як про складову частину об`єкта нерухомого майна, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2

15.11.2017 комісія по земельних та спірних питаннях при Березнянській селищній раді провела обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та склала акт, де зазначено, що сусід ОСОБА_2 побудував некапітальні забудови з порушенням норм СНІП-11-4-79, а саме не відступив від межі земельної ділянки 1 метр, з порушенням погодився, запропонував встановити на цих будівлях відливи та снігоутримувачі щоб не завдавати незручностей ОСОБА_1 , яка проти цього заперечувала та наполягала на знесенні або перенесенні вказаних забудов. За результатами обстеження комісія рекомендувала зобов`язати ОСОБА_2 у місячний термін від дня складення акту усунути недоліки і поставити відливи та снігоутримувачі, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжної земельної ділянки, а у разі незгоди рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до суду для вирішення спору (а.с. 12-13 т.1).

На виконання рекомендацій комісії ОСОБА_2 було встановлено на спірних забудовах відливи та снігоутримувачі, що підтверджується фотографіями на а.с. 15-19 т. 1 та не заперечується сторонами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в оскаржуваній частині, ОСОБА_1 посилалась на те, що конструкція навісу в1-1 побудована відповідачем з порушенням межі земельних ділянок та без дотримання будівельних норм.

Згідно з висновком експерта № 1/2/20-24 від 14.08.2020 ( а.с. 198-207 у т.2) за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено невідповідність фактичних меж земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 наданим сторонами координатам, яка полягає в зміщенні меж обох земельних ділянок.

Фактичне розташування надвірних будівель, господарських споруд та інших об`єктів, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , відносно межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень . За наданими на дослідження матеріалами з`ясовано, що навіси побудовані до 2017 року. Технічна документація із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на дослідження не надана.

Виявлені порушення можливо усунути наступним чином: узгодження фактичного місця розташування навісів відносно спільної межі відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92** та забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок; відновлення межі земельних ділянок суміжних землевласників відповідно до координат правовстановлюючих документів.

Навіс в1-1 зазначений у висновку експерта під літерою Б (а.с. 202 зворот т.2).

Із схем невідповідності фактичних меж земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 до меж згідно з правовстановлюючими документами (додатки №1,2 до висновку) вбачається, що покрівля навісу Б ОСОБА_2 виходить за межі його земельної ділянки в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 205, 206 т.2).

Разом з тим, експертом зазначено, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 встановлені на підставі наданих нею координат, а оскільки координати технічної документації земельної ділянки по АДРЕСА_1 не мають прив`язки до державної геодезичної мережі, встановити відповідність фактичних меж державному акту неможливо.

Таким чином порушення відповідачем належного позивачці речового права на земельну ділянку, що виразилось у виході ним за межі своєї земельної ділянки при будівництві спірного навісу, є доведеним, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Посилання скаржника на те, що координати технічної документації земельної ділянки позивачки не мають прив`язки до державної геодезичної мережі, а тому не можна встановити відповідність фактичних меж Державному акту неможливо колегія суддів до уваги не приймає, оскільки межі земельної ділянки позивачки встановлені топографо-геодезічними вимірами, що були здійснені GNSS приймачем Ztnith35 Pro, зав. №Z35181103065 і виявлена їх невідповідність. Невідповідність полягає в зміщенні меж, а саме: з північної сторони спільна частина межі зміщена на схід на 0,40 м. відносно фактичної межі, на південь по азимуту зміщення межі на захід на 0,66 м. відносно фактичної межі, далі на південь зміщення межі на схід на 0,78 м. відносно фактичної межі, з фасадної сторони ділянки межа зміщена на захід на 0,83 м. Конфігурація та зміщення наведено в додатку 1 до висновку (а.с.205 т.1).

Невідповідність меж земельної ділянки, що належить відповідачу полягає у зміщенні меж, а саме: з північної сторони спільна частина межі зміщена на схід на 0,17 м. відносно фактичної межі, на південь по азимуту зміщення межі на захід на 0,57 м. відносно фактичної межі, далі на південь зміщення межі на схід на 0,77 м. відносно фактичної межі, з фасадної сторони ділянки межа зміщена на захід на 0,75 м. Конфігурація та зміщення наведено в додатку 2 до висновку (а.с.206 т.1).

З висновку експерта та наведених до нього додатків вбачається, що частина навісу, що позначена експертом літерою Б , частково знаходиться на земельній ділянці, що належить позивачці. Ця обставина відповідачем не спростована.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Як встановлено судом, земельні ділянки позивачки та відповідача є суміжними.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладається як на власників земельних ділянок, так і на землекористувачів.

Відповідно до частини 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом у тому числі визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до п.3.25* Державних будівельних норм 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень (чинних на час будівництва спірного навісу) для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

01.10.2019 року набрали чинності нові будівельні норми - ДБН Б.2.2-12:2019, пунктом 6.1.41 яких передбачено, що при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Порушення будівельних норм при будівництві спірного навісу підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом знесення відповідачем навісу в1-1 , розташованого на належній йому земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

Обраний позивачкою спосіб захисту відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 445/490/15-ц при розгляді подібних правовідносин.

Доводи скаржника про те, що процедура безкоштовної передачі у власність позивачки земельної ділянки відбулась з порушеннями, а акт погодження її меж не може бути належним доказом, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені обставини не є предметом розгляду даної справи.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Районний суд дійшов вірного висновку, що факт користування відповідачем частиною земельної ділянки позивачки є доведеним. Відповідач цих обставин не спростував.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2021 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Судді Чернігівського апеляційного суду

І.О.Боброва

Н.В.Висоцька

Н.В. Шитченко

Повний текст постанови складений 18.05.2021.