Рішення

від 12.04.2021 по справі 495/4842/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/4842/20

Номер провадження 2/495/954/2021

12 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судового засідання Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У серпні 2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на земельну ділянку 5120887700:05:001:0139 та 5120887700:05:001:0138.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 19.02.2011 року він придбав у ОСОБА_2 за 25 000,00 гривень земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120887700:05:001:0139, для індивідуального дачного будівництва. ЇЇ чоловік ОСОБА_3 надав свою нотаріально посвідчену згоду на цей продаж. 25.02.2011 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 за 25 000,00 гривень земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120887700:05:001:0138, для індивідуального дачного будівництва. Його дружина ОСОБА_2 також надала нотаріально засвідчену згоду на такий продаж.

На виконання домовленостей фактично укладених договорів купівлі-продажу та на прохання продавців зазначені угоди були оформлені шляхом складання відповідачами нотаріально посвідчених довіреностей на позивача на право відчуження. Окрім видачі нотаріально посвідчених довіреностей продавці передали ОСОБА_1 також оригінали державних актів на право власності на ці земельні ділянки, акти прийому-передачі межових знаків на ці земельні ділянки, видали розписки про отримання коштів, тобто відбулось повне виконання договору купівлі-продажу.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 вільно володіє та користується зазначеними земельними ділянками, він зрозумів, що не може вільно ними розпорядитись, так як відомості про нього як про власника цих ділянок не внесені до відповідних державних реєстрів. На даний час відповідачі не перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні спірними земельними ділянками, на його неодноразові прохання безповоротно відмовляються посприяти йому у вчиненні дії щодо реєстрації за ним права власності на ділянки.

Процесуальні дії

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17.08.2020 року було відкрито провадження по справі та визначено спрощений порядок її розгляду.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідачів у судове засідання.

Ухвалою суду від 03.11.2021 року розгляд справи відкладено через неявку відповідачів у судове засідання. Надано оголошення на офіційному веб порталі Судової влади України про їх виклик у наступне судове засідання на 25.01.2021 року.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року розгляд справи відкладено через неявку сторін та відсутністю доказів про їх належне сповіщення.

10.03.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів - адвоката Стрезєва Анатолія Івановича про відкладення розгляду справи. Слухання справи 10.03.2021 року не відбулось через перебування головуючого судді Боярського О.О. у відрядженні.

У судове засідання 12.04.2021 року сторони не з`явились. Представник відповідачів - адвокат Стрезєв А.І. подав до канцелярії суду заяву якою підтвердив викладені в позові обставини, повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1 .

У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею 0,0700 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0138, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 243300 виданий 15 грудня 2010 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0139, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 243301 виданий 23 грудня 2010 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

15 лютого 2011 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав Довіреність якою уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з усіх питань які стосуються розпорядження (продаж) належної йому на праві приватної власності земельної ділянки АДРЕСА_2 . Вказана Довіреність була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., реєстровий номер 432.

ОСОБА_2 16.02.2011 року та 19.02.2011 року отримала від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти за продаж вищезазначених земельних ділянок.

16.02.2011 року ОСОБА_2 надала згоду чоловікові ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 . Письмова згода посвідчена приватним нотаріусом Розділянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., реєстровий номер 338.

19 лютого2011 року ОСОБА_2 склала Довіреність на ім`я ОСОБА_1 якою уповноважила останнього продати, здавати в найм (оренду), позичку належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,0500 га. Вказана Довіреність була засвідчена приватним нотаріусом Розділянського районного нотаріального округу Фішер Б.І., реєстровий номер 337.

25.02.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. була засвідчена Згода ОСОБА_3 , чоловіка ОСОБА_2 , на продаж земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Підсумовуючи викладене, враховуючи які саме дії були вчинені відповідачами відносно належних їм земельних ділянок, суд вважає доведеними доводи позивача щодо укладення в 2011 році між ним та відповідачами правочинів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, оскільки відповідачі вільно та повністю здійснили дії які надавали позивачу можливість відчужити земельні ділянки та отримали грошові кошти. Отже, їх наміри дійсно були спрямовані на продаж відповідачу вказаних об`єктів.

Таким чином, ОСОБА_1 свої зобов`язання як покупець виконав належним чином та у повному обсязі.

Однак, відповідачі як продавці свої зобов`язання не виконали, оскільки наразі не бажають з`явитись до нотаріуса та фактично ухиляються від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу ділянок.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

За змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 , при розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК . Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, суд дійшов висновків, що з огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що всі істотні умови договорів купівлі-продажу були погоджені та відбулось повне виконання умов договору з боку позивача, однак відповідачі безповоротно ухилялися від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу ділянок, є всі підстави для визнання зазначених договорів дійсними та визнання за позивачем права власності на земельні ділянки.

Судом враховується, що відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з постановою №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Таким чином, суд надавши оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідачів, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Щодо судових витрат

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 76, 77, 200, 206, 259, 263 264, 265, 268, 272, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , придбав земельну ділянку площею 0,0500 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120887700:05:001:0139, для індивідуального дачного будівництва.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0139, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 243301 виданий 23 грудня 2010 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , придбав земельну ділянку площею 0,0700 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120887700:05:001:0138, для індивідуального дачного будівництва.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,0700 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120887700:05:001:0138, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 243300 виданий Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Боярський