Рішення

від 17.05.2021 по справі 529/923/20

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/923/20

Провадження № 2/529/30/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бибика В.А.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Нестеренко Н.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Диканської селищної ради Полтавської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Диканської державної нотаріальної контори Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Позивач вказує, що після смерті її матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказує, що цей житловий будинок був побудований її матір`ю ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 за час їх зареєстрованого шлюбу та являється спільною сумісною власністю подружжя. 12 травня 1991 року виконавчим комітетом Диканської районної ради народних депутатів було надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями на земельній ділянці площею 0,07 га по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами було здійснено подружжям ОСОБА_5 за спільні кошти у 1991 році відповідно будівельному паспорту. Адреса вказаного житлового будинку була в подальшому змінена із АДРЕСА_1 . Після завершення будівництва оформлення правовстановлюючого документа на вказаний новозбудований житловий будинок та реєстрація права власності на нього не були здійснені.

Позивач ОСОБА_1 вказує у позові, що з часу укладення шлюбу та до дня смерті її матері ОСОБА_3 , остання разом з ОСОБА_4 як подружжя спільно проживали та вели спільне господарство спочатку у належній ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_2 , а з 2001 року - у новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1 . Дозвільними документами на будівництво ОСОБА_3 як забудовник та набувач прав на забудову не визначена, однак спірний будинок побудований під час шлюбу, являється спільною сумісною власністю подружжя і відповідно на час смерті частка ОСОБА_3 у спільному майні складала 1/2 частину вказаного будинку.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем всього належного її матері ОСОБА_3 майна за законом, у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, інших спадкоємців за заповітом чи законом немає, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документа на спірне будинковолодіння, який би підтверджував право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину цього нерухомого майна. З урахуванням викладеного, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, як за спадкоємцем такого майна за законом після смерті її матері ОСОБА_3 .

11 лютого 2021 року представник позивача - адвокат Бибик В.А. подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Представник позивача просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5321084901:01:001:0118 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви про збільшенння позовних вимог вказано, що оскільки спадкодавець ОСОБА_3 із 06.03.1990 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , то відповідно набута останнім у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району № 130 від 28.11.1997 земельна ділянка площею 0,25 га, на якій розташоване спірне будинковолодіння, є спільною сумісною власністю подружжя і ОСОБА_3 мала право на 1/2 частину цієї земельної ділянки. Таким чином, належна спадкодавцю ОСОБА_3 1/2 частина спірної земельної ділянки входить до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті.

Позиції сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що коли саме збудований спірний житловий будинок не пам`ятає, зазначила, що спочатку був виритий котлован та залитий фундамент, який стояв близько року, але у серпні 1992 році будинок вже був збудований, оскільки в ньому святкували її весілля. На момент весілля будинок відповідав технічним характеристикам будинку, вже були збудовані житлові кімнати, було проведено газопостачання, яке в подальшому було відключено десь у 2013 році, оскільки батьки були потруїлися газом. Пояснила, що до 2001 року не проживали у спірному будинку, оскільки мали де жити, а саме у квартирі в с. Стасі. Позивач вказала, що будівництво будинку закінчено в 1992 році, він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймався до експлуатації, і право власності на нього не оформлювалося, тому вона в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити спадщину на 1/2 частину будинку, яка належала її матері на день її смерті. Також позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка була отримана ОСОБА_4 саме для забудови та під час перебування у шлюбі з її матір`ю, тому її мати мала право на 1/2 частину цієї земельної ділянки, яка в свою чергу, входить до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті.

Представник позивача - адвокат Бибик В.А. в судовому засіданні зазначив, що на побудову спірного домоволодіння подружжя ОСОБА_5 мало відповідні дозвільні документи, але вказане домоволодіння на було введено в експлуатацію та на нього не зареєстровано право власності, що в свою чергу стало перешкодою для оформлення позивачем своїх спадкових прав. Зазначає, що будинок було побудовано до 05 серпня 1992 року, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 відповідно до якої будинки, розташовані у селах реєстрації не підлягали. Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За даними погосподарських книг головою спірного домогосподарства була саме ОСОБА_3 , що є безумовним підтвердженням, що вона була забудовником вказаного домоволодіння. Враховуючи, що спірний будинок побудований до серпня 1992 року, чинне законодавство не передбачало введення його в експлуатацію, в свою чергу є технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомого майна, який свідчить про завершення будівництва та відповідність будинку технічним характеристикам, тому вказане домоволодіння є житловим будинком та входить до спадкового майна.

Крім того, представник позивача пояснив, що спадкодавець ОСОБА_3 , на час набуття ОСОБА_4 у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району № 130 від 28.11.1997 земельної ділянки площею 0,25 га, на якій розташоване спірне будинковолодіння, перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі, тому відповідно до ст. 22 КпШС вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя. Представник позивача вказав, що моментом набуття права на земельну ділянку є рішення виконавчого комітету, а державний акт про право власності на землю лише підтверджує відповідне право, тому до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення Кодексу про шлюб та сім`ю, а не Сімейного кодексу. Оскільки померла мати позивача мала право на 1/2 частину будинковолодіння, остання також мала права на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння, тому позивач як спадкоємець має відповідне право.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з обставин, викладених у відзиві на позов, відзиві на заяву про збільшення позовних вимог. Крім того, відповідач пояснив, що він добре знав померлого ОСОБА_6 , доглядав його, оскільки після смерті його дружини - матері позивача у справі, позивач з ним не спілкувалась. Вказав, що спірний будинок розпочатий будівництвом лише десь у 1994 році, дана обставина йому відома, оскільки на той час він займався будівельними роботами та підвозив ОСОБА_5 будівельні матеріали. Крім того, побудований будинок не мав властивостей будинку, оскільки він не був газофікований, газ був підведений лише до газової плити, Балицькі використовували його як сарай.

Представник відповідача - адвокат Нестеренко Н.М вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки спадкодавець - мати позивача, за життя не набула права на спірне домоволодіння та земельну ділянку, тому вони не входять до складу спадщини, після померлої ОСОБА_7 . В обґрунтування своєї позиції вказала, що дійсно індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. В свою чергу позивачем не доведено, що будинок, який є предметом розгляду у вказаній справі, збудований до 5 серпня 1992 року. Технічний паспорт на вказаний будинок був виготовлений лише у липні 2020 року на замовлення позивача у справі. Згідно повідомлення бюро технічної інвентаризації, рік побудови будинку у 1991 році зазначений зі слів замовника. Згідно даних по господарських книг лише з 2001 року в них з`являються відомості щодо спірного домоволодіння. Представник Диканської селищної ради Полтавської області вказав, що рік побудови будинку в 1979 році у по господарських книгах зазначено не вірно та документально не підтверджується. В судовому засіданні позивач вказала, що не пам`ятає, коли точно був збудований будинок, при цьому зазначила, що фундамент будинку вистоювався близько року. Крім того, факт побудови будинку до 05 серпня 1992 року спростовано поясненнями свідка ОСОБА_8 . Також, будівельним паспортом на забудову земельної ділянки індивідуальним забудовником ОСОБА_9 встановлено обов`язок ввести в експлуатацію завершений будівництвом будинок. Позивачем не доведено, що будівництво будинку розпочалося раніше видачі будівельного паспорту. Більше того, збудований будинок не відповідає плану житлового будинку, затвердженим вищевказаним паспортом, на нього відсутня технічна характеристика щодо відповідності будівельним нормам, технічний паспорт фіксує лише технічні характеристики будівлі, але не встановлює безпечність будівлі. Вказала, що, оскільки мати позивача за життя не набула право власності на вказане домоволодіння, останнє не входить до спадкової маси, до позивача переходять лише майнові права, які належали матері позивача на вказаний будинок.

Також, ОСОБА_4 одноособово набув право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 640098 від 28.12.2007, тому вона не є спільною сумісною власністю подружжя. В свою чергу, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Однак, позивач не набула права власності на будинок, який находиться на спірній земельній ділянці, тому вимоги останньої про набуття права власності в порядку спадкування на Ѕ частину спірної земельної ділянки також є безпідставними.

Представник Диканської селищної ради Полтавської області проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, вказав, що спадкодавці не набули права власності на спірний будинок, оскільки він не був введений в експлуатацію. Крім того, оскільки земельна ділянка набута ОСОБА_4 внаслідок безоплатної приватизації, в зв`язку з чим йому було видано у грудні 2007 року державний акт на право власності на земельну ділянку, дана земельна ділянка не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вважає безпідставними посилання представника позивача, що ОСОБА_4 набув право на земельну ділянку з дня рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської ради від 28.11.1997 про виділ вказаної ділянки, а тому відповідно до ст.22 КпШС, вказана ділянка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вказане рішення є лише підставою для передачі земельної ділянки, а не правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на землю. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норм Сімейного кодексу.

Від представника третьої особи - Диканської державної нотаріальної контори Полтавської області надійшла заява, в якій остання просить розглядати справу без участі представника нотаріальної контори, при розгляді справи покладаються на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Предметом спору у справі є будинковолодіння та земельна ділянка, яка знаходиться під забудовою, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Факт побудови будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за час їх зареєстрованого шлюбу не заперечувалося сторонами у справі, проте оспорюється рік побудови даного будинку.

Вирішальним для ухвалення рішення у вказаній справі є встановлення року побудови спірного будинку у даній справі, оскільки саме від дати побудови залежить, які норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів членів колгоспу Стасівський від 17.04.1989 року №66-3 Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку відведено ОСОБА_4 за рахунок вільного присадибного фонду земельну ділянку площею 0,07 га. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 / а.с. 81/.

Рішенням Виконавчого комітету Стасівської сільської Ради народних депутатів №25 від 25.04.1990 року погоджено рішення загальних зборів членів колгоспу Стасівський від 17.04.1989 року №66-3 Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку щодо відведення ОСОБА_4 за рахунок вільного присадибного фонду земельної ділянки площею 0,07 га. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , у п. 3 якого встановлено заборону на початок будівництва до отримання будівельного паспорта / а.с.80/

Рішенням Виконавчого комітету Диканської районної Ради народних депутатів №121 п від 12.05.1991 року Про дозвіл будівництва індивідуального житлового будинку надано ОСОБА_4 дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,07 га., відведеною рішенням загальних зборів членів колгоспу Стасівський від 17.04.1989 року №66-3 Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку . Вказане рішення містить застереження у п. 5 відповідно до якого зобов`язано ОСОБА_4 після побудови будинку, звільнити займану ним квартиру /а.с.79/

На підставі вказаних рішень ОСОБА_4 отриманий (замовлений) будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , даний будівельний паспорт містить вказівку про необхідність пред`явлення збудованого будинку для приймання в експлуатацію комісією, призначеною виконавчим комітетом сільської ради народних депутатів, з даними обов`язками ОСОБА_4 ознайомлений, що підтверджує підпис останнього / 19, 77, 82 -83/.

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Стасівської сільської ради Диканського району № 02-39/815 від 27.07.2020, з 1991 по 2000 роки відомості стосовно домогосподарства ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 - відсутні, лише у 2001 році з`являються відомості про домогосподарство, яке є предметом спору у вказаній справі, у відомостях погосподарських книг, головою домогосподарства вказано ОСОБА_3 , членом домогосподарства вказано ОСОБА_6 / а.с. 28/.

Згідно наданих пояснень Диканською селищної ради від 23 лютого 2021 року за № 438/02-41/347, за даними Господарських книг № 7 ( 2001-2005 років) та №9 ( 2006-2020 роки) Стасівської сільської ради рік побудови спірного домогосподарства зазначено- 1979 р, проте документальне підтвердження щодо даного року побудови - відсутні. У довідці № 02-39/814 від 27.07.2020 визначено дату будівництва будинку 1991 рік помилково/ а.с. 142-143/.

Крім того, сторонами у справі спростовуються факт побудови будинку у 1979 році, оскільки дозвільні документи на його будівництво були надані лише у 1991 році.

Згідно довідки Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор №6384 від 20.07.2020 року реєстрація права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 за ОСОБА_3 не проводилась / а.с. 25/.

Відповідно до листа Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор від 15.02.2021 за № 1330, у технічному паспорті, виготовленому 08.07.2020 вказано рік побудови спірного будинку 1991 року зі слів замовника ОСОБА_1 . Інвентаризаційна справа була створена та заведена у 2020 році, при проведенні первинної технічної інвентаризації нерухомого майна за замовленням ОСОБА_1 / а.с.140/.

Свідок ОСОБА_8 пояснила що, її родина у 1994 році перша переїхала у новозбудований будинок по АДРЕСА_3 , в який вони заселилися, був побудований колгоспом, колгоспні будинки були побудовані першими, а інші будинки, які будувалися індивідуальними забудовниками ще будувалися.

Окрім того, ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської ради №130 від 28.11.1997 року приватизував земельну ділянку кадастровий номер 5321084901:01:001:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 640098 від 28.12.2007 року / а.с.124/ .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 2497 га з кадастровим номером 5321084901:01:001:0118 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 березня 2021 року / а.с. 186,187/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується виданим Виконавчим комітетом Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.04.2015 року / а.с.6/.

Постановою Диканської державної нотаріальної контори від 18 вересня 2020 року за № 234/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документа на спірне будинковолодіння, який би підтверджував право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину цього нерухомого майна / аса.14/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування до спірних правовідносин.

Щодо будинковолодіння .

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час будівництва спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до вимог ст. 331 ч.3 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Тому, до завершення будівництва житлового будинку, та (або) до прийняття його в експлуатацію та (або) до реєстрації права власності на цього житлового будинку як нерухомого майна юридично не існує, натомість в якості об`єктів цивільних прав, щодо яких можливо вирішити спір, існують лише будівельні матеріали.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з нормами ст.1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на майно, то спадкоємець також не набуває права власності на нього у порядку спадкування.

За пунктом 8 роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Щодо спірної земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України / чинної на момент виникнення спірних правовідносин/ право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Висновки суду за результатами розгляду справи та мотиви прийняття рішення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, зокрема, пояснень позивача, відповідно до яких фундамент будинку вистоювався близько року, дата заселення до спірного будинку - у 2001 році, часу отримання дозвільних документів на будівництво будинку, серед яких будівельний паспорт, який був виданий 06 вересня 1991 року, рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської Ради народних депутатів №25 від 25.04.1990, у п. 3 якого встановлено заборону на початок будівництва до отримання будівельного паспорта, довідку селищної ради щодо наявності даних про домогосподарство Баклицьких міститься лише в погосподарських книгах з 2001 року, поясненнях свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що у 1994 році її сім`я була першою, яка заселилася у будинки по АДРЕСА_1 , оскільки до цього часу вони були недобудовані, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела, що спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, тому не було обов`язку введення його в експлуатацію.

Суд враховує, що після смерті матері позивача відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, спірний незавершений житловий будинок і позивач має право на спадкування за законом належних спадкоємцю прав та обов`язків, в тому числі прав та обов`язків забудовника на вказаний житловий будинок

В свою чергу, в ході судового розгляду, судом неодноразово роз`яснювалися позивачу та її представникові можливі способи захисту цивільних прав у даних правовідносинах, однак вони настояли тільки на обраному ними способі захисту саме шляхом визнання права власності на нерухоме майно, незважаючи на незавершеність будівництва.

Крім того, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у справі, ОСОБА_4 згідно рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської Ради народних депутатів №25 від 25.04.1990 року за рахунок вільного присадибного фонду було виділено земельну ділянку площею 0,07 га. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 130 від 28.11.1997 приватизував земельну ділянку кадастровий номер 5321084901:01:001:0118, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га., що знаходиться по АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 640098 від 28.12.2007 року.

Оскільки ОСОБА_4 набув права власності на вказану ділянку використавши своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду, тому вона не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Посилання представника позивача, що ОСОБА_4 набув земельну ділянку саме 28.11.1997 р. на підставі рішення Виконавчого комітету Стасівської сільської ради № 130, а не з моменту отримання державного акту, тому відповідно до норм КпШС, остання є спільною сумісною власністю подружжя є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді .

В свою чергу, співвласник житлового будинку має право отримати у власність відповідну частину земельної ділянки на якій розташований цей будинок.

Встановивши, що мати позивача за життя не набула права власності на частину житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, тому ОСОБА_1 як спадкоємець також не набуває права власності на неї у порядку спадкування.

Крім того, на момент розгляду справи, вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 березня 2021 року, яке недійсним в судовому порядку не визнавалося.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Щодо судових витрат та вирішення інших процесуальних питань.

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволені її позовних вимог в повному обсязі, відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2021 року підлягають скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат вирішується згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, в силу вимог статті 141 ЦПК України , судові витрати позивача не відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 15,16,182, 317, 319, 331, 1217, 1218, 1225, 1226, 1261, 1267, ЦК України, ст.ст. 12,13,76, 81, 82, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Диканської селищної ради Полтавської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Диканської державної нотаріальної контори Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2021 року, а саме: скасувати заборону відчуження земельної ділянки площею 0,2497 га, з кадастровим номером 5321084901:01:001:0118 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Диканський районний суд Полтавської області або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 18 травня 2021 року.

Суддя: О.С.Кириченко