Рішення

від 17.05.2021 по справі 120/1552/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 р. Справа № 120/1552/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), які подані його представником ОСОБА_2 (представник позивача) до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (відповідач, Краснопільська сільська рада), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га, яка розташована на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області та зобов`язати останнього надати такий дозвіл.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з колективним клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0520885000:01:005:0079, яка розташована на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, додавши до клопотання необхідні документи. Однак, за наслідками розгляду його звернення, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 09.03.2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

30.03.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що Краснопільська сільська рада району Вінницької області надавала позивачу відповідь на клопотання від 29.12.2020 року засобами поштового зв`язку в строки, передбачені чинним законодавством, що підтверджується копією відповіді з журналу вихідної документації (вих. №52а від 25.01.2021) та копією сторінки журналу вихідної документації. Також вказав, що всупереч вимогам норм чинного законодавства, клопотання було адресоване неналежному суб`єкту, а саме Краснопільській об`єднаній територіальній громаді, а не Краснопільській сільській раді, яка відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України і вповноважена на передачу вказаних у клопотанні земельних ділянок у власність. Крім того, представник відповідача також зазначив, що до клопотання від 29.12.2020 року (вх. №4 від 04.01.2021 року) були долучені графічні матеріали земельної ділянки з кадастровим номером: 0520885000:01:005:0079. Однак, за десять днів до того, 24.12.2020 року було отримане аналогічне клопотання від ОСОБА_1 , в якому він також просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, однак уже на земельну ділянку з іншим кадастровим номером: 0520885000:03:001:0019, що свідчить про неточність зазначення позивачем місця розташування земельної ділянки. До того ж, як зазначає відповідач, з огляду на наведені вище обставини неможливо було встановити, стосовно якої саме земельної ділянки потрібно було розглядати клопотання, так як відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, а було заявлено 2 клопотання, в кожному з яких позивач просила надати їй по 2 гектара. Таким чином, позивачу у відповіді було запропоновано усунути недоліки, в частині належного оформлення клопотання та повторно звернутись уже до Краснопільської сільської ради, із вказівкою на остаточне місце розташування бажаної земельної ділянки.

Додатково представником відповідача зазначено, що представництво в суді ОСОБА_2 інтересів ОСОБА_1 являється прямим порушенням норм Конституції України, оскільки, відповідно до ст. 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Крім того, представник відповідача також просив звернути увагу на те, що підпис позивача на клопотанні від 29.12.2020 року не належить ОСОБА_1 , оскільки абсолютно не збігається з підписом на документі, що посвідчує особу позивача.

26.03.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду подано не було.

Так, першочергово надаючи оцінку зазначеним відповідачем у відзиві на позовну заяву питанням можливості представництва інтересів ОСОБА_1 особою, яка не має статусу адвоката - ОСОБА_2 , суд зважає на таке.

В силу положень абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з 01.01.2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Разом з тим, відповідно до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Отже, Конституцією України передбачено винятки із загального правила щодо обов`язкового представництва інтересів особи в суді виключно адвокатом, а також представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування виключно прокурорами або адвокатами починаючи з 01.01.2020 року. Такі винятки поширюються, зокрема, на так звані "малозначні справи".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 59 КАС України).

При відкритті провадження у даній справі суд дійшов висновку про віднесення такої справи до категорії справ незначної складності згідно ч. 6 ст. 12 КАС України, у зв`язку з чим на представництво інтересів сторін у такій справі поширюються положення ч. 2 ст. 57 КАС України.

Дана позовна заява подана та підписана Мусіровським О.А., який діє як представник позивача Вовкотруба В.В. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.07.2020 року, зареєстрованої в реєстрі за № 655. Отже, враховуючи наведені вище правові норми та з огляду на те, що ця справа є малозначною і розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд в свою чергу допускає можливість представництва інтересів позивача особою, яка не має статусу адвоката, а діє на підставі довіреності.

Щодо суті самого спору, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2020 року позивач разом з іншими особами звернувся із колективним клопотанням до Краснопільської об`єднаної територіальної громади про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на кожного окремо, яка розташована на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (кадастровий номер: 052280520885000:01:005:0079).

За наслідками розгляду такого клопотання, листом від 25.01.2021 року (вих. № 52а) Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області повідомила позивача, що згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Зокрема, наголошено, що відповідно до Перспективного плану формування територій громад Вінницької області, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2020 року № 512-р була сформована Краснопільська територіальна громада. Також повідомлено, що Нараївська сільська рада припинила своє функціонування та була реорганізована, правонаступником якої наразі є Краснопільська сільська рада. До того ж, вказано про неможливість встановити, стосовно якої саме земельної ділянки потрібно було розглядати клопотання, так як відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, а було заявлено 2 клопотання, в кожному з яких позивач просила надати їй по 2 гектара.

Позивач вважає, що по суті його клопотання розглянуто не було, та відповідного рішення із цього питання сесія сільська рада не приймала, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 29.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовим колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Однак, листом від 25.01.2021 року, за підписом Краснопільськго сільського голови Романенко Катерини, позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведеного вище слідує, що в даному випадку рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до виключних повноважень Краснопільської сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні, при цьому такі рішення, дії або бездіяльність Краснопільської сільської ради можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації, що в даному випадку відноситься до виключної компетенції Краснопільської сільської ради.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.01.2019 року по справі № 826/8870/16-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному ж випадку, за наслідками розгляду заяви позивача від 29.12.2020 року, Краснопільською сільською радою не прийнято жодного рішення, окрім надання письмових пояснень, викладених у листі відповідача від 25.01.2021 року. Доказів протилежного в матеріалах справи не міститься, а відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено.

Більше того, суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що листом від 25.01.2021 року вих. № 52а Краснопільською сільською радою була надана відповідь на клопотання позивача від 29.12.2020 року, адже, як уже було зазначено судом вище, за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації. До того ж, відповідне рішення має бути прийняте на пленарному засіданні відповідної сільської ради та після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Тобто, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність має оформлятись розпорядчим індивідуальним правовим актом, у цьому випадку - рішенням Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 14.08.2019 року у справі № 480/4298/18, від 16.05.2019 року у справі № 812/1312/18, від 06.06.2019 року у справі № 812/922/16, від 10.10.2019 року у справі № 814/1959/17.

Щонайголовніше, такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 року під час розгляду справи № 820/4219/17.

Що стосується змісту самого клопотання та посилання представника відповідача на подання позивачем клопотання саме на ім`я Краснопільської територіальної громади, а не Краснопільської сільської ради, то суд їх оцінює критично, адже Краснопільська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє Краснопільську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із декількома заявами про надання йому дозволів на розробку документації із землеустрою, адже надання самого лише дозволу на розробку документації не свідчить про безумовну передачу відповідної ділянки у право власності заявника.

Також, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що підпис позивача на клопотанні від 29.12.2020 року не належить ОСОБА_1 , адже дані обставини є лише власним припущенням представника відповідача та не підтвердженні жодним належним доказом.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягала в не прийняті у встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк рішення, як розпорядчого акту, за наслідками розгляду заяви позивача від 29.12.2020 року.

Таким чином, оскільки Краснопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області не прийнято рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.

Що ж до вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Однак, як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято по суті жодне із рішень ані щодо надання дозволу, ані щодо відмови у надані такого.

Слід зазначити, що рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідачем у встановленому законом порядку не розглядалось і не надано оцінку клопотанню та долученим до нього матеріалам. Не досліджено питання наявності вичерпних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання надати такий дозвіл. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

За цих обставин і враховуючи, що законом чітко визначено порядок отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади.

Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача, з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.

Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою, зазначених у листі відповідача за № 52а від 25.01.2021 року. Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.

Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання позивача має прийматися колегіальним органом, а саме Краснопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, що полягає у неналежному розгляді клопотання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. В решті позовних вимог належить відмовити.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору згідно положень статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 454,00 грн. (1/2 від 908,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Зобов`язати Краснопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.05.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Центральна, 10-Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330131).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович