Рішення

від 18.05.2021 по справі 280/1765/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2021 року Справа № 280/1765/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 78-А, с. Остриківка, Токмацький район, Запорізька область,71752) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення восьмого скликання сорок другої позачергової сесії Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 14- 4 від 11 вересня 2020 року "Про скасування рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у приватну власність ОСОБА_1 "; зобов`язати Остриківську сільську раду Токмацького району Запорізької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,000 га, кадастровий номер: 2325283600:02:002:0137, що знаходиться на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області та передати її у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2019 Остриківська сільська рада своїм рішенням № 09-58 надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність. Позивачкою було замовлено проект землеустрою, який було розроблено інженером-землевпорядником ОСОБА_2 . Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.02.2020 № 1457/82-20 проект було погоджено, як такий, що відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, отримано позитивний висновок державного експерта. Після погодження проекту його було направлено до відповідача для затвердження, однак відповідач рішенням від 11.09.2020 № 14-4 скасував власне рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає таке рішення протиправним, оскільки орган місцевого самоврядування не мав права скасовувати своє рішення, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що вже було виконано. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 12.04.2021.

Від відповідача 13.04.2021 на адресу суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що у звязку з реформуванням адміністративно-територіального устрою України, під час проведення 25.10.2020 виборів депутатів, депутати до Остриківської сільської ради не обиралися, Остриківська сільська рада перебуває в стадії припинення, а тому виконати вимогу позивача стосовно затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність відповідач без виборного органу, який складається з депутатів, не має можливості. Просив розглянути справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою від 12.04.2021 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 11.05.2021.

Позивачка подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, відзив до суду не надав.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 35 сесії № 09-58 від 23.12.2019 було надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність та рекомендовано протягом шести місяців розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати для затвердження на сесію сільської ради.

На виконання рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 35 сесії № 09-58 від 23.12.2019 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та погоджений в порядку ст. 186-1 ЗК України з ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, про що свідчить висновок від 24.02.2020 № 1457/82-20.

Рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 42 позачергової сесії № 14-4 від 11.09.2020 скасовано рішення № 09-58 35 сесії від 23.12.2019 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у приватну власність ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим, Суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується; б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі № 21-64а13 та 25.05.2016 у справі № 21-5459а15.

У п. 18 ст. 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №182/2428/16-а (2-а/0182/102/2016), врахування якої щодо застосування норм права в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковим під час вирішення цього спору.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законів інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

При цьому, рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 35 сесії № 09-58 від 23.12.2019, яке було скасоване рішенням Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 42 позачергової сесії № 14-4 від 11.09.2020, за своєю природою є ненормативними (індивідуальними) правовими актами та є виконаними, а саме на його виконання відповідною особою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо віднесення рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до індивідуальних правових актів неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постановах від 22.01.2020р. у справі №208/5023/17; від 23.01.2018р. у справі №1620/992/12.

Тобто, відповідно до приписів вказаних рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав ОСОБА_1 , і вона заперечує проти їх зміни чи припинення, про що, відповідно, свідчить подача вказаного позову.

Отже, рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області 8 скликання 35 сесії № 09-58 від 23.12.2019, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність, вичерпало свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Вказане означає, що оскаржуване рішення може бути скасоване лише у судовому порядку, а тому Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області не мала повноважень на його скасування чи визнання нечинним.

Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання Остриківську сільську раду Токмацького району Запорізької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,000 га, кадастровий номер: 2325283600:02:002:0137, що знаходиться на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області та передати її у власність ОСОБА_1 , то в цій частині суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про затвердження проекту землеустрою не надана оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Тому заява позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Зобов`язання судом відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження проекту землеустрою з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Отже суд вважає за необхідне зобов`язати Остриківську сільську раду Токмацького району Запорізької області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

Стосовно питання щодо зобовязання передати у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1 , згідно вимог статті 118 Земельного кодексу України, то за змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. В подальшому відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України). Згідно з положеннями частини 11 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Крім того, законодавством визначений і порядок реєстрації бажаних земельних ділянок в державному реєстрі на отримання правовстановлюючих документів.

Суд зазначає, що в межах даної справи була надана оцінка дій субєкта владних повноважень на предмет протиправності прийняття рішення, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За правилами частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 78-А, с. Остриківка, Токмацький район, Запорізька область,71752) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок другої позачергової сесії восьмого скликання Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області за № 14-4 від 11.09.2020 року "Про скасування рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її в оренду ОСОБА_1 ", яким скасовано рішення № 09-58 тридцять пятої сесії від 23.12.2019 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у приватну власність ОСОБА_1 .

Зобов`язати Остриківську сільську раду Пологівського (Токмацького) району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 78-А, с. Остриківка, Токмацький район, Запорізька область,71752) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (кадастровий номер: 2325283600:02:002:0137), за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 78-А, с.Остриківка, Токмацький район, Запорізька область,71752, код ЄДРПОУ 04353451) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.05.2021.

Суддя А.В. Сіпака