Постанова

від 19.05.2021 по справі 640/16007/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16007/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешфудс до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешфудс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 № 00008631402 та № 00008641402.

В обґрунтування позовних вимог, товариство посилалось на те, що податковим органом протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та фактично здійснені в рамках основної діяльності підприємства, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що не мають дефектів змісту, форми або походження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08.07.2019 № 00008631402 та № 00008641402.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Фрешфудс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.09.2012 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2019 № 361/26-15-14-02-03/40002904.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ Фрешфудс у липні-серпні 2018 року податкового кредиту у розмірі 410228 грн та заниження суми податку на прибуток підприємств за 2018 рік на 369205 грн за наслідками задокументованих операцій з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ .

Так, відповідачем у акті перевірки від 28.05.2019 № 361/26-15-14-02-03/40002904 зафіксовані порушення ТОВ Фрешфудс вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV), пункту 6 П(С)БО 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БО 16) в результаті чого занижено суму податку на прибуток числі за 2018 рік на загальну суму 369 205 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 410 228 грн, у тому числі за липень 2018 на 28 800 грн, серпень 2018 на 381 428 грн.

08.07.2019 та на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00008641402 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ Фрешфудс з податку на прибуток на загальну суму 553808 грн, у тому числі, на 369205 грн за основним платежем та на 184603 грн за штрафними санкціями; № 00008631402 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ Фрешфудс з податку на додану вартість на загальну суму 512785 грн, у тому числі, на 410228 грн за основним платежем та на 102557 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.07.2019 № 00008631402 та № 00008641402, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- всі досліджені судом першої інстанції під час розгляду спору первинні документи розкривають зміст господарських правовідносин та спростовують висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки;

- відповідачем під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди. Формальне посилання податкового органу на існування досудових розслідувань в межах кримінальних проваджень не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між підприємством, що перевіряється, і його контрагентом;

- суд першої інстанції, за наслідком розгляду справи, дійшов висновку про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з нормами п. 188.1 ст. 188 ПК України, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях .

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Колегія суддів, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки у взаємозв`язку з висновками суду першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

ТОВ Фрешфудс займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах.

Оскільки, основним видом господарської діяльності ТОВ Фрешфудс є продаж третім особам фруктів та овочів, а у серпні сезон для кавуна та капусти, у серпні 2018 року ТОВ Фрешфудс здійснювало закупівлі кавуна та капусти з метою їх подальшого перепродажу.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 01.08.2018 між ТОВ Фрешфудс (покупець) та TOB ВН СЕРВИС ГРУПП (продавець) укладено договір поставки № 01/08/ФР.

На виконання вказаного договору, позивач закупив у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни на загальну суму 2659680 грн у шість етапів поставок.

Так, на першому етапі ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 26.07.2018 № 52, платіжне доручення від 20.08.2020 № 76, податкова накладна від 26.07.2018 № 52, товарно-транспортні накладні від 26.07.2018 № 52/1 та № 52/2.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на першому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 № П6896, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними від 30.07.2018 та від 03.08.2018, актом невідповідності від 04.08.2018 № 534.

На другому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 № 04/08, платіжне доручення від 04.08.2018 № 85, податкова накладна від 04.08.2018 № 17, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 № 04/08.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на другому етапі поставки у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, що підтверджують видаткова накладна від 05.08.2018 № 542 та товарно-транспортна накладна від 05.08.2018 № 542.

На третьому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 10.08.2018 № 10/08, платіжне доручення від 10.08.2018 № 91, податкова накладна від 10.08.2018 № 32, товарно-транспортні накладні від 10.08.2018 № 10/08/1, №10/08/2 та № 10/08/3.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на третьому етапі поставки, у подальшому ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 № 913, ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 № 051216, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 № П6896, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На четвертому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 11.08.2018 № 11/08, платіжне доручення від 24.09.2018 № 104, податкова накладна від 11.08.2018 № 33, товарно-транспортні накладні від 11.08.2018 № 11/08/2, №11/08/3 та № 11/08/4.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на четвертому етапі поставки, у подальшому, ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 № П6896, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 № 913, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На п`ятому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 16.08.2018 № 16/08, платіжні доручення від 09.10.2018 № 112 та від 18.10.2018 № 117, податкові накладна від 16.08.2018 № 41 та № 42, товарно-транспортні накладні від 16.08.2018 № 16/08/1, №16/08/2, № 16/08/3, № 16/08/4 та № 16/08/5.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на п`ятому етапі поставки, у подальшому, ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 № П6896, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 № 913, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, ТОВ ЕКО на умовах договору поставки від 10.09.2017 № 14786К, ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 № 051216, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

На шостому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП капусту та кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 21.08.2018 № 21/08, платіжні доручення від 02.11.2018 № 133 та від 08.11.2018 № 137, податкові накладні від 21.08.2018 № 43 та № 44, товарно-транспортні накладні від 21.08.2018 № 21/08/1, № 21/08/2, № 21/08/3, № 21/08/4 та № 21/08/5.

Придбаний у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП товар на шостому етапі поставки, у подальшому, ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, ТОВ ТОРГІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЛЬВІВХОЛОД на умовах договору поставки від 02.07.2018 № 913, ТОВ ЕКО на умовах договору поставки від 10.09.2017 № 14786К, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

Витрати на придбання вказаних товарів у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП згідно договору поставки від 01.08.2018 № 01/08/ФР враховані у рахунок зменшення фінансового результату за 2018 рік, а суми ПДВ сплачені у вартості таких товарів, ТОВ Фрешфудс віднесено до складу податкового кредиту.

12.07.2018 між ТОВ Фрешфудс (покупець) та ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (постачальник) укладено договір поставки № 1207/2, на умовах якого, ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА зобов`язалось поставляти позивачу кавуни.

Позивач перерахував ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА грошові кошти у сумі 500087,95 грн. за майбутні поставки кавунів на умовах договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2, однак ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА свої зобов`язання за договором поставки від 12.07.2018 №1207/2 не мало можливості виконати, а тому, погоджено укласти відповідну додаткову угоду.

01.01.2018 між ТОВ Фрешфудс , ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ укладено додаткову угоду № 1 до договору від 12.07.2018 № 1207/2 відповідно до якої ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА передає ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ всі свої зобов`язання згідно договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2, а саме, поставку товару (кавун) згідно попередніх замовлень: 02.08.2018 в кількості 39700 кг по ціні 5,04 грн з ПДВ за 1 кг; 03.08.2018 - 59523 кг по ціні 5,04 грн з ПДВ за 1 кг; 59523 кг по ціні 5,04 грн за 1 кг. ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ приймає на себе всі зобов`язання матеріального та фінансового забезпечення виконання умов договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2. ТОВ Фрешфудс не має заперечень щодо зміни постачальника згідно договору поставки від 12.07.2018 №1207/2. Виконання умов договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2 та додаткової угоди від 01.08.2018 № 1 відбувалось у два етапи.

На першому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 02.08.2018 № 172, платіжне доручення від 02.08.2018 № 1284, податкова накладна від 02.08.2018 № 1, товарно-транспортна накладна від 02.08.2018 № 172.

Придбаний у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) товар на першому етапі поставки, у подальшому, ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ МЕГАФРУКТ на умовах договору поставки від 05.12.2016 № 051216, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 № 549, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 № 549, а також, ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, що підтверджують видаткова накладна від 04.08.2018 № 530, товарно-транспортна накладна від 04.08.2018 № 530.

На другому етапі поставки ТОВ Фрешфудс придбано у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) кавуни, що підтверджують видаткова накладна від 03.08.2018 № 173, платіжне доручення від 03.08.2018 № 1294, податкова накладна від 03.08.2018 № 2, товарно-транспортна накладна від 03.08.2018 № 173.

Придбаний у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично товар поставлено ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) товар на другому етапі поставки, у подальшому, ТОВ Фрешфудс перепродано ТОВ СІЛЬПО-ФУД на умовах договору поставки від 01.12.2016 № 505Р, ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ згідно договору поставки від 30.05.2018 № П6896, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та актами невідповідності.

Витрати на придбання вказаних товарів у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично поставлених ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) згідно договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2 та додаткової угоди від 01.08.2018 № 1 враховані у рахунок зменшення фінансового результату за 2018 рік, а суми ПДВ сплачені у вартості таких товарів, ТОВ Фрешфудс віднесено до складу податкового кредиту.

Згідно наявних у матеріалах справи копій договорів-заявок про надання транспортних послуг, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги по транспортуванню вказаних товарів (кавун та капуста), придбаних ТОВ Фрешфудс у ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП на підставі договору поставки від 01.08.2018 № 01/08/ФР та у ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА (фактично поставлених ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ ) на підставі договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2 й додаткової угоди від 01.08.2018 № 1, надавались: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) згідно договору перевезення вантажу від 01.04.2018 № 45; ТОВ РЕГІОНБУДКОМПЛЕКС (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38513738) згідно договору перевезення вантажу від 01.08.2018 № 010818; ТОВ ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ СІНЕРГІЯ (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38518364) згідно договору надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України від 05.03.2018 № 05/03/18.

Слід звернути увагу на те, що податковим органом не було встановлено жодних недоліків у документах, наданих саме ТОВ Фрешфудс на підтвердження вказаних господарських операцій з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ . При цьому, матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем. До того ж, сам контролюючий орган не заперечує фактичну наявність у ТОВ Фрешфудс придбаного товару та його подальший продаж позивачем, при цьому, зазначає, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ у контексті спірних відносин не здійснювали реальної господарської діяльності з поставки вказаних товарів ТОВ Фрешфудс .

Стверджуючи про нереальність вказаних господарських операцій ТОВ Фрешфудс з ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , відповідач зазначає про: відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операції; відсутність у вказаних контрагентів достатнього обсягу відповідних ресурсів, в тому числі трудових ресурсів, основних засобів, земельних ділянок, для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій; наявність інформації щодо фіктивності діяльності ТОВ ЛЮКС ТРАФІК , яке у відповідний період було постачальником ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП ; згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних наявні факти підміни товару у псевдо ланцюгу постачання від постачальників до ТОВ ВН СЕРВИС ГРУПП та TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ ; постачання товарів від TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ здійснювалось на підставі договору від 12.07.2018 №1207/2 за яким постачальником товару є ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА , а не TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , яке, відповідно не мало підстав відвантажувати товар виписувати та реєструвати податкові накладні; контрагенти не виконують обов`язки щодо подання податкової звітності.

Наведені доводи також зазначені в апеляційній скарзі.

Варто зазначити, що доводи відповідача про те, що постачання товарів від TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ здійснювалось на підставі договору від 12.07.2018 № 1207/2 за яким постачальником товару є ТОВ АГРОІДЕЯ УКРАЇНА , а не TOB ГРАНДЕР ІНВЕСТ , яке не мало підстав відвантажувати товар виписувати та реєструвати податкові накладні, є необґрунтованими, адже такі доводи у повній мірі спростовуються змістом додаткової угоди від 01.08.2018 № 1 до договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2, а також документами, які складені за фактами поставок, які здійснені на виконання договору поставки від 12.07.2018 № 1207/2 з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2018 № 1. Колегія суддів наголошує на тому, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору, а тому, її положення та умови мають оцінюватись не окремо, а у сукупності.

Також, контролюючий орган вказує, що згідно даних ЄРПН, за ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не встановлено придбання кавунів та зареєстровано постачальниками податкові накладні на придбання м`яса, цигарок, іграшок. ТОВ ГРАНДЕР ІНВЕСТ за період 01.01.2016 по 31.12.2016 реалізувало кавуни, електро та автотовари, послуги з випробування.

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП не здійснювало імпортні операції та мало взаємовідносини з наступними постачальниками: ПП ТА "МЕРКУРІЙ (код в ЄДРПОУ 40230500), ТОВ М`ЯСНА ІМПЕРІЯ (код в ЄДРПОУ 41034586) та TOB АРВІТРЕЙД (код в ЄДРПОУ 42516682).

Відповідно до ЄРПН TOB ВН СЕРВИС ГРУП за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не встановлено придбання кавунів та зареєстровано постачальниками податкові накладні на придбання цитрусових, яблук, цигарок та було імпортером слив, винограду та цитрусових. ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП за період 01.01.2016 по 31.12.2016 реалізувало: кавуни, часник, базилік, черешня, спаржа, буряк.

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ ВН СЕРВИС ГРУП мало взаємовідносини з наступними постачальниками: ТОВ ЛЮКС ТРАФІК (код в ЄДРПОУ 40054664), ТОВ ТД ІНВЕСТИЦІЇ ТА СПРАВА (код в ЄДРПОУ 41554088).

Відповідно Єдиного реєстру судових рішень справа № 757/19505/18-к, наявне кримінальне провадження № 42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч.3 ст. 358 КК України, згідно з яким встановлено, що діяльність по переведенню безготівкових коштів у готівку, мінімізацію податкового навантаження перед Державним бюджетом, здійснювалась із використанням, серед іншого, реквізитів низки суб`єктів підприємницької діяльності ознаками фіктивності, зокрема ТОВ ЛЮКС ТРАФІК (код в ЄДРПОУ 40054664).

Всі вищезазначені висновки відповідача ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації контрагентів позивача в ІС Податковий блок , та інших інформаційно-аналітичних ресурсах, а також, на відсутності в останніх достатніх трудових ресурсів, основних засобів тощо, проте, колегія суддів з даного приводу бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Так, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, а сам по собі факт недекларування контрагентами позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на платника податків, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету.

Під час розгляду даного спору, стороною відповідача так і не було надано суду належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним та неповним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази АІС Податковий Блок вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що, здебільшого, вся інформація та обставини, що наведені податковим органом стосуються не контрагентів позивача, а суб`єктів господарювання 3 го ланцюга (контрагент - контрагента). Доведення того, що останні не мали можливості надавати послуги/постачати товар, можливе лише у спосіб, встановлений законом, зокрема, шляхом проведення заходів податкового контролю - податкових перевірок, зустрічних звірок тощо, а не шляхом надання витягів з баз даних податкового органу про стан обліку таких підприємств, з огляду на що, доводи відповідача про недостатність трудових/матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, не підтверджені належним чином.

Тож, за наслідками дослідження матеріалів справи та залучених сторонами на принципі змагальності первинних документів та доказів, розгляду даного спору по суті, суд не приймає доводи відповідача про можливість обґрунтування висновків акта перевірки виключно матеріалами незавершених досудових розслідувань, за умови відсутності вироків, що набрали законної сили) по вказаним кримінальним провадженням та повного дослідження контролюючим органом під час перевірки господарських операцій з його контрагентами на основі співставлення всіх важливих елементів та на основі результатів здійснення податкових перевірок контрагентів позивача.

Колегія суддів констатує, що первинні документи позивача по взаємовідносинам з наведеними вище контрагентами мають всі необідні обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені та описані вище господарські відносини між позивачем та контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, а здебільшого відтворюють висновки акта перевірки та стосуються обставин, правову оцінку по яким вже було надано судом першої інстанції, однак, апелянтом при цьому не зазначено у чому саме полягає помилковість таких висновків суду, чи в чому саме допущено порушення норм матеріального/процесуального права.

Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко