Постанова

від 18.05.2021 по справі 826/24627/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/24627/15

адміністративне провадження № К/9901/45633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого: судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/24627/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник Плюс Технології до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архітектурно - будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

в с т а н о в и в :

ТОВ Будівельник Плюс Технології звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1048 від 22.09.2015 в частині затвердження плану перевірок на IV квартал 2015 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник Плюс Технології .

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що 27 вересня 2015 року позивачеві було пред`явлено направлення на здійснення Департаментом архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві планової перевірки від 19.10.2015 та повідомлення про проведення планової перевірки щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності. За змістом вказаних документів, відповідачем призначено планову перевірку щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності на підставі наказу № 1048 від 22.09.2015. Позивач вважає, що призначення планової перевірки є неправомірним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки у відповідності до норм Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи - у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 1048 від 22.09.2015 в частині затвердження плану перевірок на IV квартал 2015 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник Плюс Технології .

Суди встановили, що наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.09.2015 №1048 затверджено план перевірок дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності, яка підлягає ліцензуванню Держархбудінпекцією на IV квартал 2015 року, згідно з додатком до якого внесено ТОВ Будівельник Плюс Технології .

Вважаючи, що вказаний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства у зв`язку із встановленням мораторію на проведення перевірок, Товариство звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України не є контролюючим органом в розумінні п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , а тому не неї не розповсюджуються обмеження, встановлені цим Законом.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, мотивував своє рішення тим, що обсяг доходу позивача у 2015-2016 роках становив менше 20 мільйонів гривень, а тому перевірку позивача відповідач мав право проводити лише з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідач не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, передбачені пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, на правовідносини, з приводу яких виник спір у даній справі, не розповсюджуються.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.

У зв`язку з неявкою сторін справа, з урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.345 КАС України, розглядається в порядку письмового провадження.

Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону № 3038-VI.

ДАБІ відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; ліцензійних умов на провадження господарської діяльності; проводить аналіз та узагальнення результатів контролю за якістю виконаних будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва, відповідно до закону здійснює державний ринковий нагляд за будівельними виробами, подає відповідним органам пропозиції щодо вдосконалення державних стандартів, будівельних норм і правил.

Процедура здійснення заходів щодо проведення архітектурно-будівельного контролю регулюється Порядком №553.

Перелік вимог, за дотриманням яких здійснюється Державний архітектурно-будівельний контроль, зазначено у статті 7 Закону № 3038-VI.

Згідно із положеннями частини першої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

8 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Дія Закону №71-VIII спрямована на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства та за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері містобудівної діяльності.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №826/26745/15, від 13 лютого 2020 року у справі №826/8704/16.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, Державна архітектурно-будівельна інспекція України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а отже посилання апеляційного суду на пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII є помилковим.

Правовідносини, пов`язані з встановленням обмеження на проведення позапланових перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України врегульовано пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, відповідно до якого мораторій на проведення перевірок запроваджено лише на період з січня по червень 2015 року.

Проте, обмеження на проведення перевірок Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, передбачені пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII, на правовідносини, з приводу яких виник спір у даній справі, не розповсюджуються, оскільки проведення перевірки призначено на IV квартал 2015 року.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII та пункту 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII у подібних правовідносинах міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №285/1535/15-а, від 27 листопада 2019 року у справі №826/26745/15, від 13 лютого 2020 року у справі №826/8704/16.

На цій підставі колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми Прикінцевих положень Закону №71-VIII, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної архітектурно - будівельної інспекції України - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду