Рішення

від 11.05.2021 по справі 456/4929/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4929/20

Провадження № 2/456/256/2021

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить встановити нікчемність Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму коштів, отриманих ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору у розмірі 13500 євро. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 серпня 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Попередній Договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 на п`ятому поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м, в торгово-готельному комплексі у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2046 га, кадастровий номер земельної ділянки 4610700000:01:006:0268. Підпунктом 2.2. пункту 2 Попереднього Договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року передбачалося, що продаж нежитлового приміщення №7 на 5 (п`ятому) поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м буде вчинено за суму 13500 євро, що еквівалентно за курсом НБУ 427000,00 грн., на момент підписання цього Попереднього Договору. Згідно з Пунктом 6 Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року сторони погодили, що враховуючи серйозність намірів покупця придбати нежитлове приміщення №7 на 5(п`ятому) поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м, покупцем на момент підписання цього договору передаються продавцю грошові кошти в сумі 13500 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ на момент підписання цього договору 427000. грн. Свої зобов`язання за цим Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року позивач ОСОБА_1 виконав вчасно і у повному обсязі, що підтверджується зокрема розпискою від 20.08.2019 року. Пунктом 1 Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року зазначено, що сторони зобов`язуються в порядку і на умовах, встановлених даним договором, в майбутньому, але не пізніше 28 лютого 2021 року, укласти та підписати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Однак, відповідач в порушення вимог Закону та вищезазначеного Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року, взятих на себе зобов`язань не виконав, від укладення основного договору купівлі-прожу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) ухилився, і отримані від позивача ОСОБА_1 грошові кошти (аванс) в готівковій формі, у розмірі 13 500 Євро не повернув, хоча у розписці від 20.08.2019 року відповідач власноручно вказав, що в разі невиконання зобов`язань за даним договором гарантує повернення коштів особисто 16 серпня 2020 року. Неодноразові вимоги позивача ОСОБА_1 про виконання зобов`язання та повернення боргу залишені відповідачем без реагування і без задоволення. Також, під час підписання Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року відповідач не пропонував позивачу нотаріально посвідчити вищевказаний Попередній Договір від 20.08.2019 року і переконував позивача, що письмової форми достатньо, а нотаріальне посвідчення потребуватиме лише основний договір, який буде укладений пізніше. Про те, що Попередній договір від 20.08.2019 року укладається не у тій формі позивач не знав, оскільки не має юридичної освіти і знань законодавства України та довірився у цьому питанні відповідачу.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - Ковальчук С.Т. та Гущенков Є.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та не заперечує щодо його задоволення.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, а позов задовольнити.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 20 серпня 2019 року між відповідачем ОСОБА_2 (продавцем) та позивачем ОСОБА_1 (покупцем) було укладено Попередній Договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів). Згідно даного Попереднього договору сторони зобов`язуються в порядку і на умовах, встановлених даним договором, в майбутньому, але не пізніше 28 лютого 2021 року, укласти та підписати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Відповідно до п.2.1 вищевказаного попереднього договору об`єктом купівлі-продажу є нежитлове приміщення - апартаменти: №7 на 5 (п`ятому) поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м, в торгово-готельному комплексі у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2046 га кадастровий номер земельної ділянки 4610700000:01:006:0268.

Відповідно до п.2.2 попереднього договору продаж нежитлового приміщення-апартаментів №7 на 5 (п`ятому) поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м буде вчинено за суму 13500 євро, що еквівалентно на момент укладення договору 427000,00 грн. згідно курсу НБУ.

Відповідно до п.6 попереднього договору за згодою сторін, враховуючи серйозність намірів покупця придбати згадане вище нежитлове приміщення - апартаменти № 7 ( сім) на 5 (п`ятому) поверсі загальною проектною площею 32,46 кв.м., покупцем на момент укладення цього договору передаються продавцю грошові кошти в сумі 13500 євро, що еквівалентно на момент укладення договору 427000,00 грн. згідно курсу НБУ.

Відповідно до п.7 у разі відмови продавця укласти основний договір в обумовлений строк або невиконання зобов`язань за цим договором, він зобов`язаний на протязі десяти днів з дня відмови укласти договір або з дня невиконання своїх зобов`язань за цим договором повернути покупцю суму зазначену в п.6 цього договору.

Згідно розписки від 20.08.2019 року даної ОСОБА_2 вбачається, що 20.08.2019 року він отримав гроші в сумі 13500 євро, що еквівалентно на момент укладення договору 427000 грн. за курсом НБУ, які ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в якості оплати згідно попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення-апартаментів № 7 ( сім) на 5 (п`ятому) поверсі від 20.08.2019 року. В разі не виконання зобов`язання за даним договором зобов`язався повернути грошові кошти особисто 16.08.2020 року.

Згідно ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статей 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статей 222, 223 ,225 ЦК України тощо).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Нормами ст.657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З аналізу зазначеної норми статті вбачається, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами попередній договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти.

Згідно зі ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що сторонами при укладанні попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) від 20.08.2019 року, не було дотримано обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення, а тому оспорюваний правочин є нікчемним і все одержане на його підставі підлягає поверненню.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, а також визнання позову відповідачем, приходить до висновку що позов слід задоволити та встановити нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , застосувати наслідки нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 суму коштів, отриманих відповідачем на підставі нікчемного договору у розмірі 13500 євро.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4556,98 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Встановити нікчемність Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Застосувати наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення-апартаментів) №7 від 20.08.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму коштів, отриманих ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору у розмірі 13500 євро (тринадцять тисяч п`ятсот євро).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4556,98 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 98 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2021.

Головуючий суддя С. С. Сас