Постанова

від 12.05.2021 по справі 188/1145/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/202/21 Справа № 188/1145/19 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу першого заступника прокурора області Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Самарська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності , -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2019 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Самарська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Самарська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю майстерні 1968 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 1149,50 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 600 (шістсот) грн. 03 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 600 (шістсот) грн. 03 коп.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора області Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року по справі №188/1145/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю позивачу в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу першого заступника прокурора області Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року - без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач понад десять років безперервно, добросовісно та відкрито володіє і користується нежитловим приміщенням у вигляді будівлі майстерні 1968 року побудови, розташованої по АДРЕСА_1 , яка згідно з технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовлений 30.03.2019 ФОП ОСОБА_5 , складається з такого: нежитлова будівля механічної майстерні - А ; замощення - І, ІІ, ІІІ, ІV .

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірним нерухомим майном є нежитлова господарська будівля механічної майстерні 1968 року побудови, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 1149,5 кв.м.

Спірне нерухоме майно було збудоване колгоспом ім. Мічуріна, який у 1994 році було реорганізовано в КСП Самарське . У свою чергу КСП Самарське було реорганізовано в СВК Вересень . СВК Вересень було реорганізовано в ТОВ Агро-Вересень .

Згідно з рішенням загальних зборів ТОВ Агро-Вересень у 2004 році спірне нерухоме майно було виділено 62 пайовикам вказаного господарства, перелік яких наведений в дорученнях, виданих ними відповідачам, і які обрали відповідачів уповноваженими особами по отриманню цього майна і розпорядженню ним.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за замовленням позивача був виготовлений 30.03.2019 року технічний паспорт на нежитлову будівлю механічної майстерні по АДРЕСА_1 а.с. 14-18).

Між тим, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001 року (зі змінами), Інструкція визначає механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діє на всій території України.

Пунктом 2 цієї Інструкції визначено, що технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Таким, чином технічний паспорт на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом та не підтверджує виникнення права власності позивача або будь-яких інших осіб на спірну будівлю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне нерухоме майно належало на праві власності колгоспу ім. Мічуріна, а також його правонаступникам, оскільки правовстановлюючі документи на нього у матеріалах справи відсутні.

Також, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, з яких можливо було б встановити походження спірного майна, його створення за рахунок колгоспу ім. Мічуріна, КСП Самарське , СВК Вересень або ТОВ Агро-Вересень .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції послався на наявність в матеріалах справи доручень, за якими співвласники майна ТОВ Агро-Вересень доручили відповідачам у справі отримати майно з майнового комплексу зазначеного товариства, а також на наявність акту приймання-передачі майна від 23.03.2004 за яким, начебто, ТОВ Агро-Вересень передало спірне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, акт приймання-передачі від 02.09.2004, не містить будь-яких інших характеристик, окрім найменування майна, ідентифікуючих ознак: площі, реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, тощо.

Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції, що спірне майно отримано у користування позивачем від відповідачів та свідчить про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не перевірив належним чином за родовими ознаками об`єкт нерухомого майна, який був предметом цієї передачі в 2004 році та не встановив, що цей об`єкт є тотожним спірному.

Відповідно до ч-1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти рогів або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.14 встановлено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК Україна, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності; відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Отже, враховуючи зміст ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння, добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів безперервного відкритого та добросовісного володіння нерухомим майном, як передбачено положеннями ст. 344 ЦК України (наприклад, систематична сплата коштів за комунальні послуги по обслуговуванню будівель, сплата орендної плати за користування земельними ділянками, тощо).

Крім того, в порушення ст. ст. 263, 264 ЦПК України, суд взагалі не встановив, чи були спірні об`єкти нерухомого майна побудовані з дотриманням норм чинного на момент будівництва законодавства та чи були вони введені в експлуатацію, тобто набули статусу нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом першої інстанції не з`ясовано чи не являються спірні об`єкти нерухомості самочинним будівництвом, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази реєстрації на них права власності, а також докази відведення земельної ділянки під будівництво нерухомого майна, дозволи на будівництво вищевказаних будівель або декларації про готовність об`єктів до експлуатації.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, у п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду питальних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав (далі - Постанова) зазначено, що з огляду на положення ст. 376 ЦК України право власності за набувальною давністю па об`єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правші.

Як вже було встановлено, документи, які надають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вказаною адресою, відсутні.

Вказане підтверджується листом департаменту ДАБІ у Дніпропетровській області №1004-1.15/239 від 28.01.2020 року.

Листом КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації №45 від 24.01.2020 року повідомлено Павлоградську місцеву прокуратуру Дніпропетровської області про відсутність інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою.

Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутня інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за юридичними або фізичними особами.

А тому, вказане свідчить про те, що спірне майно є самочинним будівництвом.

Поміж іншого, згідно з п.11 зазначеної постанови, враховуючи положення ст. ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Проте, судом першої інстанції вказані обставини встановлені не були.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника прокурора області Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року скасуванню.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Самарська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 1 800,09 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора області Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити .

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року - скасувати .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Самарська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 1 800,09 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова