Постанова

від 20.05.2021 по справі 910/17689/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа№ 910/17689/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

без виклику учасників процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021

у справі №910/17689/20 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тараленд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик"

про стягнення 37 661, 35 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тараленд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №10/03/2020 від 10.03.2020 у розмірі 37 661, 35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тараленд" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тараленд" 37 661 грн 35 коп. - суми основного боргу та 2 102 грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару на суму 37 661,35 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення указаної заборгованості перед позивачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" звернулося до суду із апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 і направити справу для розгляду в суд першої інстанції. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що відповідачем загалом сплачено за товар суму 120 901,00 грн, на думку відповідача підлягає сплаті 37 661,35 грн. Відповідач у скарзі зазначав, що станом на 26.06.2020 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків та відобразили заборгованість відповідача у сумі 37 661,35 грн. 01.10.2020 ТОВ "Біхайв Логістик" звернулося із гарантійним листом до ТОВ "Тараленд" з графіком погашення заборгованості у сумі 37 661,35 грн. Графік погашення заборгованості прийнято особисто керівником позивача Тихановим І.І. 01.01.2020. Позивач із запропонованою пропозицією поступової оплати заборгованості погодився без заперечень, зауважень від позивача не надходило. Відповідач зазначав, що з метою виконання графіку погашення у січні 2021 року відповідач здійснив оплату у сумі 6000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 28.01.2021 №387.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" у справі №910/17689/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик", судом були виявлені недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому Законом розмірі.

За таких обставин, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

22.03.2021 на адресу суду від скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" на виконання ухвали суду надійшла квитанція від 20.03.2021 №78 про сплату судового збору на суму 2000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17689/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик". Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тараленд" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

01.04.2021 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд відхилити апеляційну скаргу відповідача, рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2021 залишити без змін. В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що відповідач зазначає, що 28.01.2021 оплатив суму коштів у розмірі 6000,00 грн позивачу у рахунок погашення заборгованості. Однак позивач зазначав, що за даними бухгалтерського обліку та даними, які містяться у банківській виписці від 28.01.2021 ніяких коштів від відповідача на банківський рахунок позивача не надходило. Платіжне доручення №387 від 28.01.2021, яке додане до апеляційної скарги не є належним доказом. Крім того позивач зазначав, що відповідач своє зобов`язання не виконав, оскільки у матеріалах справи відсутні докази протилежного, розрахунків з позивачем за поставлений товар у повному обсязі не провів, отже на думку позивача, судом першої інстанції було вірно установленні усі обставини справи і рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається з матеріалів справи,10.03.2020 між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки №10/03/2020, відповідно до п. 1. якого, постачальник зобов`язується передавати харчову упаковку з поліпропілену (товар) у власність покупця в установлений строк, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар, в кількості, асортименті та на умовах, які передбачені цим договором. Безпосередня кількість, асортимент і ціна товару, що підлягає поставці в межах партії, визначається сторонами додатково в вказується у специфікаціях та/або накладних чи інших документах, які підписуються сторонами і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар протягом строку дії цього договору постачається партіями. Загальна кількість товару, що постачається за цим договором не обмежена і дорівнює сумі товару поставленого в партії протягом строку дії цього договору.

Покупець передає постачальнику на узгодження заявку, у якій вказується асортимент, кількість, вид, термін і умови поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов установлених сторонами в цьому договору, і у випадку його погодження дане замовлення підписується постачальником та приймається до виконання. Заявка подається покупцем на адресу постачальника в будь-якій зрозумілій формі (письмово, телефоном, факсом, електронною поштою) (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5., 3.6. договору, прийом-передача товару здійснюється представниками сторін; прийом-передача товару оформлюється шляхом підписання накладних матеріально-відповідальним особами.

Розрахунки по договору проводяться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку суми вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з дати поставки товару. У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) покупцем своїх зобов`язань щодо оплати по цьому договору, постачальник в односторонньому порядку має право призупинити поставки за цим договором без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій. У разі неодноразового порушення покупцем умов договору, постачальник вправі в односторонньому порядку змінити порядок оплати, перевівши покупця на 100% попередню оплату (п. 4.4., 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно з наступними видатковими накладними: №64 від 17.03.2020 на суму 20 070,00 грн; №109 від 05.05.2020 на суму 4 136,00 грн; №128 від 21.05.2020 на суму 7 245,00 грн; №131 від 26.05.2020 на суму 5 004,00 грн; №132 від 27.05.2020 на суму 29 342,00 грн; №133 від 28.05.2020 на суму 13 566,00 грн; №137 від 01.06.2020 на суму 4 464,00 грн; №141 від 05.06.2020 на суму 36 018,00 грн; №143 від 01.06.2020 на суму 7 695,00 грн; №143 від 10.06.2020 на суму 11 576,35 грн; №153 від 11.06.2020 на суму 4 098,00 грн; №162 від 16.06.2020 на суму 11 028,00 грн; №167 від 22.06.2020 на суму 1 920,00 грн; №174 від 26.06.2020 на суму 2 400,00 грн.

Ураховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що загалом, за зазначеними видатковим накладними, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 158 562,35 грн.

Крім того суд зазначає, що про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за договором.

З долучених позивачем заключних виписок по банківському рахунку товариства убачається, що відповідачем здійснювалася оплата товару згідно наступних платіжних доручень: №161 від 23.03.2020 на суму 20 070,00 грн; №217 від 13.05.2020 на суму 4 136,00 грн; №234 від 01.06.2020 на суму 7 695,00 грн; №239 від 05.06.2020 на суму 15 000,00 грн; №240 від 09.06.2020 на суму 10 000,00 грн; №246 від 16.06.2020 на суму 10 000,00 грн; №247 від 16.06.2020 на суму 15 000,00 грн; №251 від 17.06.2020 на суму 24 000,00 грн; №252 від 19.06.2020 на суму 15 000,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачем оплачено товар на суму 120 901,00 грн.

Як убачається з акту взаєморозрахунків за період 01.03.2020-26.08.2020, позивачем поставлено товар на суму 158 562,35 грн; відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 120 901,00 грн; заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.08.2020 складає 37 661,35 грн.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом було установлено, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару на суму 37 661,35 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення указаної заборгованості перед позивачем, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар у розмірі 37 661,35 грн.

Стосовно доводів скаржника, наведених у апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне.

Звертаюсь із апеляційною скаргою відповідач зазначав, що між сторонами був складений графік погашення заборгованості, який підписаний директором позивача, у даному графіку сторони обговорили поступове погашення заборгованості протягом січня-червня 2021 року. Крім того, відповідач зазначав, що позивач погодився із указаним графіком не направивши жодних заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Крім того ч. 1 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

З урахуванням вищенаведених норм процесуального Закону колегія суддів зазначає, що звертаючись із апеляційною скаргою відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів, стосовно обставин, на які останній посилається на як на підставу своїх заперечень стосовно позову. Тобто, обставини, які зазначав відповідач не знайшли своє правове обґрунтування, що відповідно убачається із матеріалів справи.

Крім того, позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що директор позивача не підписував графіків погашення заборгованості і між сторонами не було ніяких домовленостей стосовно розстрочення чи відстрочення заборгованості.

Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять протилежні докази, а саме існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Стосовно доводів відповідача, що при винесені рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, відповідач зазначав що суд першої інстанції розглянув справу і виніс рішення без участі представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою від 16.11.2020 у справі №910/17689/20 суд першої інстанції ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, оскільки дана справа є малозначною.

Під час розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників, судові засідання не відбуваються. Тобто, суд надає можливість сторонам у визначений строк надати суду свої заперечення стосовно доводів опонента. Судом першої інстанції було надано строк відповідачу для надання відзиву на позовну заяву позивача.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм ГПК України, всі судові рішення оприлюднюються у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже доступ до судових рішень є доступним і загально відкритим.

У ст. 43 ГПК України установлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, а суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

У рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії , у якому Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції було надано достатньо строку для надання відзиву на позовну заяву чи заперечення стосовно доводів наведених у позові. З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач не скористався свої правом. Крім того колегія суддів зазначає, що з апеляційною скаргою відповідач звернувся у строк, тобто відповідач знав про існування рішення у даній справі. Вся судова кореспонденція судом першої інстанції направлялась за належною адресою.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" про їх невмотивованість є безпідставними.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхайв Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 у справі №910/17689/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна