Ухвала

від 19.05.2021 по справі 910/7520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.05.2021Справа № 910/7520/20 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ"

про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7520/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Мілк Груп" заборгованості за Договором поставки №29 від 21.08.2019 у розмірі 5453,09 грн. та 2295,14 грн. пені

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Лук`янчук Д.Ю.

Представники сторін не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 судом видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Мілк Груп" заборгованості за Договором поставки №29 від 21.08.2019 у розмірі 5453,09 грн. та 2295,14 грн. пені, а також 210,20 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Даний судовий наказ набрав законної сили 28.08.2020.

Ухвалою суду від 31.03.2021 судом було задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ" на дії Шевченківського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

12.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7520/20, у поданій заяві заявник просить суд стягнути з Шевченківського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19168 грн. витрат на правничу допомогу адвоката понесених заявником в процесі подання скарги на дії ВДВС та 3300 грн. витрат на правничу допомогу адвоката понесених за складання заяви про ухвалення додаткового рішення.

За приписами статті 344 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 суд прийняв до розгляду подану заяву та призначив до розгляду на 19.05.2021.

У судове засідання 19.05.2021 представники сторін та ВДВС не з`явилися. Заперечень щодо заявлених витрат від ВДВС до суду не надходило.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГРЕСТ" про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у даній справі, судом встановлено наступне.

До заяви про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем було дадано наступні документи:

- засвідчена копія Договору про надання правничої допомоги №5-пд/2020 від 06.07.2020 укладена між адвокатом Білою Т.В. та ТОВ МАГРЕСТ ;

- засвідчена копія Додаткової угоди від 30.12.2020 до вищевказаного договору;

- ордер серія ХС №122212;

- засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХС №000016 від 30.01.2015 адвоката Білої Т.В. ;

- засвідчена копія Додаткової угоди від 19.02.2021 до вищевказаного договору;

- засвідчена копія замовлення клієнта №09 від 19.02.2021;

- засвідчена копія звіту №1 від 22.02.2021 про надані послуги за договором №5-пд/2020 від 06.07.2020.

Також заявником було долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у даній справі засвідчені копії замовлення клієнта №25 від 05.04.2021 та звіт №2 від 06.04.2021 про надані послуги за договором №5-пд/2020 від 06.07.2020.

Як вбачається зі звіту №1 від 23.02.2021 адвокатом Білою Т.В. були надані послуги за договором №5-пд/2020 від 06.07.2020 вартість яких складає 9168 грн., а саме:

1) правовий аналіз оскаржуваної постанови та наданих документів - 1000 грн.;

2) аналіз судової практики в подібних правовідносинах - 1000 грн.;

3) консультація - 300 грн;

4) складання скарги на постанову державного виконавця - 5000 грн.;

5) складання заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката - 1500 грн.;

6) друк та копіювання документів - 368 грн.

Відповідно до звіту №2 від 06.04.2021 адвокатом Білою Т.В. були надані послуги за договором №5-пд/2020 від 06.07.2020 вартість яких складає 3300 грн., а саме:

1) правовий аналіз оскаржуваної постанови та наданих документів - 1000 грн.;

2) консультація - 300 грн;

3) складання заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі №910/7520/20 - 2000 грн.

Також, судом встановлено, що за умовами п. 1 Додаткової угоди від 19.02.2021 до Договору №5-пд/2020 від 06.07.2020 про надання правничої допомоги сторони домовилися, що клієнт сплачує адвокатові гонорар у розмірі 10000 грн. у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення у справі за оскарження в Господарському суді міста Києва постанови Шевченківського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.02.2021 у виконавчому провадженні №63206441.

Положенням статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така ж позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат скаржника на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним, суд бере до уваги, зокрема те, що у даному випадку вирішувався не спір, а розглядалася скарга на дії виконавчої служби при виконанні наказу Господарського суду міста Києва виданого у межах наказного провадження у справі №910/7520/20, яка за своєю природою зводиться до вирішення судом питання у законності дій або бездіяльності виконавчої служби, які регулюються Законом України Про виконавче провадження .

Крім того, суд зазначає, що заявлені заявником суми адвокатських витрат у тому числі гонорар адвоката вдвічі перевищують вартість боргу заявленого у заяві про видачу судового наказу, який складає 10958,43 грн.

Наведені у звіті №1 від 23.02.2021 суми наданих адвокатом послуг та передбачений умовами договору гонорар суд вважає завищеними та нерозумними, оскільки у даному випадку судом не вирішувався спір, а лише надавалася оцінка діям/бездіяльності виконавчої служби під час виконання судового наказу та не потребує у вчиненні тих чи інших процесуальних дій, які загалом вчиняються під час розгляду спору.

Що ж стосується додатково заявлених 3300 грн. витрат за послуги адвоката згідно звіту №2 від 06.04.2021, то суд не вважає ці витрати обгрутованими і такими, що стосуються безпосередньо розгляду скарги, крім того у вказаному звіті адвокатом вказано ті послуги, які вже надавалися першочергово у звіті №1, а саме: правовий аналіз оскаржуваної постанови та наданих документів, консультація.

Враховуючи предмет та підстави розгляду скарги в порядку судового контролю за виконанням судового наказу, виходячи з встановлених обставин характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд справи у порядку наказного провадження та відсутністю жодних заперечень від ВДВС щодо скарги, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають покладенню на Шевченківський районний ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та покласти на останнього витрати скаржника на професійну правничу допомогу в цій справі за розглядом скарги у сумі 2000 грн., про що ухвалюється додаткова ухвала.

Керуючись ст. 129, 234, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 110; ідентифікаційний код 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАГРЕСТ (73003, м. Херсон, вул. Театральна, будинок 8, офіс 21; ідентифікаційний код: 38610971) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків