Рішення

від 14.04.2021 по справі 808/3772/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2021 року 13:40Справа № 808/3772/13-а СН/280/61/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Клименка А.Р. та представників

позивача Дєєвої Ю.Б.

відповідача Гришун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вамал

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вамал (далі - ТОВ Вамал , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), правонаступником якої є Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000472210.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначало, що первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини між ТОВ Вамал та ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на предмет наявності в цих документах всіх обов`язкових реквізитів. Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону. Зазначав, що щодо ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ не існує ніяких судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності вищезазначених контрагентів та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) їх посадових осіб. Щодо господарської операції з поставки ТОВ Сортікс Буд товарів, робіт, послуг на адресу позивача звертає увагу суду, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2012 (справі №1-511/20011) такі операції фіктивними визнані не були. Таким чином, вважав, що ТОВ Вамал не було і не могло бути обізнане щодо можливої протиправної діяльності зазначених підприємств, в зв`язку з чим не може нести відповідальність як юридична особа за їх дії. Актом перевірки не спростовується той факт, що зазначені підприємства на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем були зареєстровані у встановленому порядку як платники ПДВ, які мали право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Договори поставки, підрядні договори укладені між позивачем та його контрагентами, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Ухвалою суду від 28.12.2020 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 27 січня 2021 року.

Відповідач позов не визнав, 25 січня 2021 року надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. №4324), у якому вказує, що перевіркою було встановлено, що первинні документи від підприємства ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Альгіз СТ на адресу позивача були підписані ОСОБА_1 , проте вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2012 по справі №1-511/2011, гр.. ОСОБА_1 визнано винною у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме: за ознаками фіктивного підприємництва тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, зауважує, що вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/1775/13-к господарські відносини з ТОВ Сортікс-буд , ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ визнано фіктивними з моменту їх реєстрації, у зв`язку із чим позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми коштів по операціях з вище зазначеними контрагентами. При цьому, звертає увагу суду, що Комунарський районний суд м. Запоріжжя вказав на те, що відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , використовували печатку та статутні документи ТОВ ПК Паллада для незаконного формування податкового кредиту підприємствам контрагентам, серед інших ТОВ Вамал на суму 26179,02 грн. та використовували печатку та статутні документи ТОВ Рангоут для незаконного формування податкового кредиту підприємствам контрагентам, серед інших, ТОВ Вамал на суму 1845,95 грн. Крім того, на думку відповідача, використанню підлягає практика Верховного суду України (постанова від 22.09.2015 по справі за позовом ТОВ Фоззі Фуд , постанова від 05.03.2015 по справі №21-421а11) та Верховного Суду (постанови від 10.04.2020 у справі № 1440/1967/18, від 07.11.2019 у справі №440/422/19, від 20.12.2019 у справі №826/16776/18, від 10.04.2020 у справі № 400/2793/18). Враховуючи вищевикладене, вважає, що перевіркою встановлено, що на формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування по господарським операціям з вище переліченими контрагентами, по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим відповідачем встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства. Отже, первинні документи ,які стали підставою дня формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлено вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум при визначенні податку на прибуток є безпідставними. З огляду на вище викладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення законним та правомірним, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27 січня 2021 року підготовче засідання відкладене на 18 лютого 2021 року.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №6586 від 03.02.2021), у якій додатково вказує, що а Акті не заперечується фактичне виконання робіт, поставка товарів, сплата їх вартості, а також наявність у ТОВ Вамал всіх необхідних первинних документів, які підтверджують понесення ним витрат, будь-яких претензій щодо складання первинних документів та податкових накладних по відображених операціях податковим органом не встановлено. Зазначає, що у взятих за основу Акту перевірки документах постанові про порушення кримінальної справи №709 від 21.09.2012, №891201 від 31.08.2012 та №891202-2 від 10.09.2012, а також у вироку від 25.06.2012 по справі №1-511/20011 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя не аналізуються і не досліджуються документи та господарські операції саме з ТОВ ВАМАЛ . Крім того, при перевірці не було досліджено ділову мету господарських операцій, які були здійснені ТОВ Вамал та не досліджено зміни у власному капіталі та подальший рух придбаного товару. Із посиланням на приписи ч. 4 ст. 78 КАС України звертає увагу на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 по справі №808/3773/13-а позовом ТОВ Вамал про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення №0000462210, прийнятого 27.03.2013 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлені обставини стосовно тих же осіб, що беруть участь і даній справі, а саме ТОВ Вамал та ГУ ДПС у Запорізькій області, яке є правонаступником ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, позовні вимоги стосуються тих же обставин і підстав (Акт перевірки №34/22-10/31425609 від 11.03.2013 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Бергана , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ Тех-АС плюс , ТОВ Савілот за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, та правовідносини ТОВ Вамал з ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Бергана , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ Тех-АС плюс , ТОВ Савілот за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, тобто були предметом дослідження у даній судовій справі. Таким чином, вважає, що обставини, які були встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 по справі №808/3773/13-а не підлягають доказуванню під час розгляду справи між тими ж сторонами. На підставі вищезазначеного, просить задовольнити позов у повному обсязі.

18 лютого 2021 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18 березня 2021 року.

Представником відповідача через канцелярію суду долучено до матеріалів справи додаткові пояснення (вх. №15800 від 18.03.2021) щодо взаємовідносин між ТОВ Вамал та ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ Дагаз та ТОВ Сортікс Буд .

У підготовчому засіданні, призначеному на 18 березня 2021 року, вирішено замінити первісного відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663). У подальшому, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 01 квітня 2021 року

01 квітня 2021 року в розгляді справи оголошена перерва до 14 квітня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та додаткових письмових поясненнях. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також, у судовому засіданні 14 квітня 2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Вамал зареєстровано як юридична особа 07.09.2007 за номером 11031020000020778. Видами діяльності позивача є (код КВЕД): 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Бергана , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ Тех-АС , ТОВ Савілот за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 11.03.2013 №34/22-10/31425609 (далі - акт перевірки).

Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у період 2010-2011 років у загальній сумі 187082,00 грн.

Вказані висновки порушення податкового законодавства обґрунтовані тим, що валові витрати за операціями із ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ позивачем сформовані без достатніх правових підстав з огляду на нереальність господарських взаємовідносин з цими платниками податків. На обґрунтування останнього контролюючий орган посилався на фіктивність контрагентів ТОВ Вамал як суб`єктів господарювання, обставини чого встановлені у ході досудового розслідування по відповідних кримінальних провадженнях, а також вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року по справі №1-511/2011, який набрав законної сили 11 липня 2012 року, й у відповідності до якого ОСОБА_1 - особу, якою були підписані податкові накладні від імені ТОВ Сортікс Буд , визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (фіктивне підприємництво).

27 березня 2013 року на підставі акта перевірки та вказаного вище порушення керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 224821,00 грн, у тому числі 187082,00 грн за основним платежем та 37739,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи указане рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Вамал задоволені частково; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000472210 в частині нарахування основного платежу на суму 31414,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 6616,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2020 касаційні скарги ТОВ Вамал та ГУ ДПС у Запорізькій області задоволено частково; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У відповідності до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що судами встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ . При цьому, при зверненні до суду у позові позивач стверджував, що реальність виконання операцій за укладеними угодами підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, які були надані до податкової перевірки і щодо правильності оформлення яких у контролюючого органу не виникало питань.

Дійшовши певних висновків щодо реальності/нереальності операцій, суди свої мотиви обґрунтовували відповідно неможливістю/можливістю застосування до платника податків негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкових вигод за операціями з контрагентами, виходячи з обставин, встановлених у межах кримінальних проваджень, порушених за ознаками злочинів, передбачених статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), у вироках Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справах №1-511/2011 та №333/1775/13-к відповідно, а також у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 по справі №808/3773/13-а.

Разом з тим, обмежившись лише наданням оцінки інформації стосовно контрагентів-постачальників, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не встановили безпосередньо саму суть (зміст), внутрішню сторону господарських операцій позивача із відповідними контрагентами, здійснення яких заперечує відповідач, не дослідили, які власне первинні бухгалтерські та розрахункові документи свідчать або не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій) та взагалі наявні у Товариства. Суд апеляційної інстанції наведених недоліків не усунув.

Відсутність в матеріалах справи жодних первинних та розрахункових документів, які перевірялися контролюючим органом у ході проведеної перевірки та стали підставою для формування податкового обліку позивача, унеможливлює встановити осіб, якими від імені контрагентів підписувалися такі документи, та наявність відношення до обставин даної справи вироків судів у справах №1-511/2011 та №333/1775/13-к.

На думку Верховного Суду, не можна визнати й обґрунтованими самі лише посилання апеляційного суду на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 по справі №808/3773/13-а та положення частини 1 статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), як на підставу для звільнення від доказування у цій справі, без наведення відповідних мотивів, за яких він дійшов висновку про наявність підстав вважати обставини, встановлені у згаданому рішенні суду, яке набрало законної сили, преюдиційними для даного спору.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом №334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, істотні недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності відображення позивачем у податковому обліку спірних операцій, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), понесені витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності сум з податку на прибуток за наслідками здійснення господарських операцій, вчинених між ТОВ Вамал з ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут .

З цього приводу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Вамал мало господарські відносини без укладення договору із ТОВ Сортікс Буд на поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними №РН-507 від 05.07.2010 на суму 59515,56 грн., у т.ч. ПДВ 9919,26 грн., №РН-803 від 03.08.2010 на суму 56731,36 грн., у т.ч. ПДВ 4288,56 грн. Продавцем на суму 59515,56 грн. у тому числі ПДВ у сумі 9919,26 грн. виписано податкову накладну від 05.07.2010 №05079, на суму 25731,36 грн. у тому числі ПДВ у сумі 4288,56 грн. виписано податкову накладну від 03.08.2010 №5109. Позивач на підставі рахунків-фактур №СФ-507 від 05.07.2010 та №СФ-803 від 03.08.2010 розрахувався за поставлені товари у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Сортікс Буд , що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку за 22.07.2010, 09.08.2010, 30.08.2010, 03.09.2010.

ТОВ Вамал мало господарські відносини без укладення договору із ТОВ Багатопрофільна компанія Дагаз (з 23.12.2011 ТОВ Мавікс ) на поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними №РН-2801 від 01.09.2010 на суму 155086,49 грн., у т.ч. ПДВ 25847,75 грн., №РН-424 від 05.10.2010 на суму 131939,40 грн., у т.ч. ПДВ 21989,90 грн., №РН-429 від 18.10.2010 на суму 74356,56 грн., у т.ч. ПДВ 12392,76 грн. Продавцем на суму 155086,49 грн. у тому числі ПДВ у сумі 25847,75 грн. виписано податкову накладну від 01.09.2010 №28019, на суму 131939,40 грн. у тому числі ПДВ у сумі 21989,90 грн. виписано податкову накладну від 05.10.2010 №5109, на суму 74356,56 грн. у тому числі ПДВ у сумі 12393,76 грн. виписано податкову накладну від 18.10.2010 №5189. Позивач на підставі рахунків-фактур №СФ-2801 від 01.09.2010, №СФ-5109 від 05.10.2010 та №СФ-5189 від 18.10.2010 розрахувався за поставлені товари у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Багатопрофільна компанія Дагаз , що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку за 30.09.2010, 07.10.2010, 14.10.2010, 02.11.2010, 18.11.2010.

06.01.2010 між позивачем та ТОВ Альгіз СТ було укладено договір №1001, відповідно до якого ТОВ Альгіз СТ зобов`язався поставити позивачу товар, а позивач - прийняти й оплатити товар на умовах даного договору згідно з рахунком. На виконання умов договору ТОВ Альгіз СТ поставлено на адресу позивача товару на загальну суму 279585,46 грн., у т.ч. ПДВ на суму 46597,58 грн., про що свідчать видаткові накладні №РН-0000111 від 11.01.2010, №РН-0000112 від 11.01.2010, №РН-0000115 від 01.02.2010, №РН-0000301 від 01.03.2010, №РН-0000302 від 23.03.2010, №РН-401 від 01.04.2010, №РН-505 від 05.05.2010. Продавцем на суму 56855,95 грн. у тому числі ПДВ у сумі 9475,99 грн. виписано податкову накладну від 11.01.2010 №9111, на суму 57429,36 грн. у тому числі ПДВ у сумі 9471,56 грн. виписано податкову накладну від 11.01.2010 №91111, на суму 55069,63 грн. у тому числі ПДВ у сумі 9178,27 грн. виписано податкову накладну від 01.02.2010 №9201, на суму 45574,06 грн. у тому числі ПДВ у сумі 7595,68 грн. виписано податкову накладну від 01.03.2010 №701039, на суму 18583,49 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3097,25 грн. виписано податкову накладну від 23.03.2010 №230309, на суму 24232,97 грн. у тому числі ПДВ у сумі 4038,83 грн. виписано податкову накладну від 01.04.2010 №401059, на суму 21840,00 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 3640,00 грн. виписано податкову накладну від 05.05.2010 №5059. Позивач на підставі рахунків-фактур №СФ-0000111 від 11.01.2010, №СФ-0000201 від 01.02.2010, №РН-301 від 01.03.2010, №СФ-302 від 23.03.2010, №СФ-401 від 01.04.2010, №СФ-505 від 05.05.2010 розрахувався за поставлені товари у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Альгіз СТ , що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку за 12.01.2010, 20.01.2010, 22.01.2010, 28.01.2010, 23.02.2010, 02.03.2010, 24.03.2010, 15.03.2010, 12.04.2010, 28.04.2010, 12.05.2010, 17.05.2010.

Слід зазначити, що на балансі підприємства ТОВ Вамал обліковується автомобіль Renault Logan, 2009 року випуску, придбаний 08.02.2010 на підставі Договору №080210/02/к-п, що також підтверджується актом приймання-передачі від 11.02.2010, видатковою накладною №РН-0000016 від 11.02.2010. Також на підставі договорів оренди у користування позивача перебуває складське приміщення площею 60 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автобусна, 17, що підтверджується договором №А-.17-04 від 01.04.2011, актом-прийому передачі приміщення від 01.04.2011, а також приміщення для ведення підприємницької діяльності площею 40 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором №09-07-К від 01.11.2007, актом-прийому передачі приміщення від 01.11.2007.

Використання продукції, придбаної у ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ , ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут у власній господарській діяльності позивач підтверджує документами з продажу її на адресу ТОВ Мотор Січ , ТОВ НВП Дніпроенергосталь , Класичного приватного університету, ТОВ Видавництво Мелітополь, Таврійського державного агротехнічного університету, ТОВ Транспорт логістік , КП Центр управління інформаційними технологіями, ПП Рекламастрой , ПП НВФ Промсервіс , ТОВ Акумбат , Першої консалтингової компанії, ВП КП Оріон КС , зокрема це: видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі, податковими накладними тощо.

На думку податкового органу позивачем в порушення вимог чинного податкового законодавства укладено удавані правочини з контрагентами, що не спрямовані на настання реальних наслідків ними обумовлених.

З вказаних підстав судом досліджено вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесений 25.06.2012 у кримінальній справі №1-511/2011 (провадження №1/0808/51/2012) по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, який набрав законної сили 11.07.2012. Так, свідок ОСОБА_3 , пояснив Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, що директором ТОВ Сортікс-Буд він був з серпня 2010 року. На посаду директора його запросила ОСОБА_1 ТОВ Сортікс-Буд займалось, в основному, посередницькими операціями з купівлі-продажу різноманітних товарів. Основний обсяг роботи на підприємстві виконувала ОСОБА_1 , а він активно їй допомагав. Він підтримував зв`язок з контрагентами підприємства за телефоном, займався пошуком транспорту і організацією вантажоперевезень ТОВ Сортікс-Буд .

Також, у вказаному вироку зазначено, що під час судового слідства не знайшли свого підтвердження доводи обвинувачення у частині складення і надання підсудною до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя документів податкової звітності ТОВ Сортікс-Буд за грудень 2009 року - жовтень 2010 року з відображенням в них фінансово-господарських правовідносин з різними суб`єктами підприємницької діяльності з постачання товарно-матеріальних цінностей, які не мали місце, й, як наслідок, необґрунтоване формування податкового кредиту з податку на додану вартість в адресу різних суб`єктів підприємницької діяльності, крім ПП ОСОБА_4 ВВП.

Суд не бере до уваги посилання на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по кримінальній справі №1-511/2011, яким ОСОБА_1 (директора ТОВ Сортікс-Буд ) визнали винною у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, як обґрунтування відповідачем фіктивності господарських відносин позивача із ТОВ Мавікс , оскільки у даному вироку діяльність вказаного контрагента судом не досліджувалась, як і не досліджувались господарські відносини між ТОВ Мавікс та ТОВ Вамал .

Стосовно посилань представника відповідача на протокол допиту свідка директора ТОВ Альгіз СТ ОСОБА_5 , здійснений в межах розслідування кримінальної справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частиною 1 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ не існували, доказів протилежного відповідачем суду не надано та не наведено.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ Мавікс (раніше - ТОВ Дагаз ), ТОВ Альгіз СТ , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними товариствами.

Таким чином, позивачем доведено реальність операцій з ТОВ Сортікс Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ , документи, які підтверджують постачання такого товару надані представниками позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи. Зазначені документи були надані також до перевірки, про що також зазначено в акті перевірки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту та витрат, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування платником витрат за такими операціями.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаних контрагентів підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу, які позивачем також долучено до матеріалів справи та надано відповідні письмові пояснення з цього приводу.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ Сортікс-Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ були зняті з реєстрації як юридичні особи або у них були анульовані Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з надання товарів, робіт/послуг ТОВ Вамал .

Окрім того, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов`язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, ведення податкового обліку, подання декларацій тощо.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Так, відповідачем надано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ТОВ Вамал до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013. Даний розрахунок містить період, в якому контролюючим органом виявлено порушення щодо заниження або завищення податкового зобов`язання, загальну суму збільшення чи зменшення податкового зобов`язання за ППР та суму штрафної (фінансової) санкції по ТОВ Сортікс-Буд , ТОВ Мавікс , ТОВ Альгіз СТ .

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування частково податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000472210 про збільшення позивачу розміру грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 188695,00 грн., з яких основний платіж складає 150956,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 37739,00 грн.

Разом з цим, в частині взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , суд виходить з наступного.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, як зазначалось вище, визначає Закон №996-XIV.

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Як стверджує позивач, на протязі 2011 року підприємство придбавало товари у вказаних контрагентів, що підтверджує договір №06022 від 02.06.2011 видаткові накладні №П-06022 від 02.06.2011 на суму 29723,40 грн., у т.ч. ПДВ 4953,90 грн., №П-070110 від 01.07.2011 на суму 98222,40 грн., у т.ч. ПДВ 16370,40 грн., №П-08019 від 01.08.2011 на суму 18269,50 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3044,92 грн., №П-09013 ід 01.09.2011 на суму 10858,82 грн., у т.ч. ПДВ 1809,80 грн., №П-11013 від 01.11.2011 на суму 11826,29 грн., у т.ч. ПДВ 1971,05 грн, №П-10033 від 03.10.2011 на суму 8506,51 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1417,75 грн., рахунки-фактури №П-06022 від 02.06.2011, №П-070110 від 01.07.2011, №П-08019 від 01.08.2011, №П-09013 від 01.09.2011, №П-10033 від 03.10.2011, №П-11013 від 01.11.2011, податкові накладні від 02.06.2011 №14, від 01.07.2011 №10, від 01.08.2011 №7, від 01.09.2011 №5, від 03.10.2011 №13, від 01.11.2011 №10 від ТОВ БК Паллада підписані ОСОБА_6 ; а також видаткова накладна №12/015 від 01.12.2011 на суму 11075,69 грн., у т.ч. ПДВ 1845,95 грн., рахунок-фактура №12/015 від 01.12.2011, податкова накладна від 01.12.2011 №4 по взаємовідносинам з ТОВ Рангоут , від контрагента підписані ОСОБА_7 .

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарських операцій та фіктивності контрагентів позивача як суб`єктів господарювання, і свої твердження підтверджує вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 по справі № 333/1775/13-к (Провадження № 1-кп/333/1/14), яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які створили ряд фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ БК Паллада та ТОВ Рангоут , визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205 КК України. Вказаний вирок суду набрав законної сили 30.05.2014.

Зі змісту вказаного вироку по фіктивному підприємництву ТОВ БК Паллада вбачається, що показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що у 2010 році він познайомився з ОСОБА_1 . Того ж року він вирішив придбати ТОВ БК Паллада , хоча до цього був приватним підприємцем. Він придбав ТОВ БК Паллада за 1000 грн. та став і засновником і директором. Зазначене підприємство займалося торгівельною діяльністю (купівля-продаж віників, спецодягу, металу) та надавала будівельні послуги. ОСОБА_1 допомагала йому підшукувати контрагентів, займалася складанням бухгалтерських та податкових звітів. Фактично діяльністю підприємства керував він, але безпосередньо на об`єктах будівництва він не був. ОСОБА_2 він бачив в офісі ОСОБА_1 . ОСОБА_8 він чув, але під час розмови з працівниками СБУ. Документи та печатку ТОВ зберігав у себе, приблизно рік потому, продав ТОВ БК Паллада . Також у вироку вказано, що висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області Калюги К.В. № 12 від 28.01.2013, яка проводила судово-почеркознавчу експертизу, згідно якого у якого у наданих на дослідження податкових накладних по взаємовідносинам ТОВ БК Паллада з підприємствами-контрагентами, підписи від імені директора ТОВ БК Паллада ОСОБА_6 виконано не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Також, у вказаному вироку по створенню суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Рангоут з метою прикриття незаконної діяльності зазначено, що показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що він знає і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 . Саме за пропозицією останньої він став директором ТОВ Рангоут . Засновником вказаного ТОВ була ОСОБА_9 . Пошук покупців та продавців не здійснював. У визначений час відвідував офіс ОСОБА_1 по її телефонному дзвінку та підписував документи. Зі службовими особами підприємств-контрагентів не зустрічався та не спілкувався, укладення правочинів не обговорював. Юридична адреса ТОВ була у м. Токмак, офісного приміщення транспортних засобів у підприємства не було. За угодою ОСОБА_1 здійснювала пошук контрагентів, надавала послуги щодо ведення бухгалтерського обліку. ОСОБА_2 відповідала за податкову звітність. Підприємство Рангоут здійснювало посередницьку діяльність, тобто займалось купівлею-продажам товарів, наприклад, будівельні матеріали, електротовари. Заробітну платню у сумі 1600 грн. один раз на місяць йому видавала ОСОБА_1 у своєму офісі по вул. 40 років Радянської України. Так, висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області Калюги К.В. № 12 від 28.01.2013, яка проводила судово-почеркознавчу експертизу, згідно якого у наданих на дослідження податкових накладних по взаємовідносинам ТОВ Рангоут з підприємствами-контрагентами, підписи від імені директора ТОВ Рангоут ОСОБА_7 виконано не ОСОБА_7 , а іншою невстановленою особою.

Крім того, висновок податкового органу щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем з ТОВ БК Паллада та ТОВ Рангоут ґрунтувався також й на інших обставинах та податковій інформації, що перебувала у розпорядженні контролюючого органу.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Дійсно, означеного вироку не існувало на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, однак його постановлення впливає на юридичне значення первинних документів, що покладені в основу акта перевірки. Вироком суду підтверджено винуватість директорів контрагентів у фіктивному підприємництві й вказаний вирок може бути доказом у справі.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

У справах №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 16.03.2021 у справі № 826/11900/18.

Враховуючи, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані контрагентами ТОВ БК Паллада та ТОВ Рангоут , діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і відповідно до статті 75 КАС України не можуть бути доказами господарської операції у адміністративній справі.

Та обставини, що на час документування фінансово-господарських операцій з ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , останні не були позбавлені статусу платника податку на додану вартість, а також відсутнє рішення суду, яким було б визнано недійсним укладений правочин ТОВ Вамал з ТОВ БК Паллада , ТОВ Рангоут , не спростовує обставин формування позивачем податкової звітності на вартість на підставі операцій, які фактично не здійснювались.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року по справі №826/10205/16.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

З зазначеного вище розрахунку штрафних (фінансових) санкцій ТОВ Вамал до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 вбачається, що сума в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні по операціям позивача з ТОВ БК Паллада (код ЄДРПОУ 34830179) та ТОВ Рангоут (код ЄДРПОУ 37443199) по основному платежу становить 36126,00 грн., штрафні (фінансові) санкції за вказане донарахування не застосовувались.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 36126,00 грн., у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000472210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на цю суму є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду справи, позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2248,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2013 №737, за подання апеляційної скарги в сумі 3709,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2016 №1277, за подання касаційної скарги в сумі 2697,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2016 №1453, які містяться в матеріалах справи.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вамал задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 27.03.2013 №0000472210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 188 695 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, в тому числі 150 956 (сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп. - за основним платежем, 37 739 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дев`ять ) гривень 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Судові витрати у сумі 6 453 (шість тисяч чотириста п`ятдесят три) гривні 38 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вамал (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 96-А, кв. 50; код ЄДРПОУ 35421168) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 20.05.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко