Рішення

від 18.05.2021 по справі 640/21547/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року м. Київ № 640/21547/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України провизнання протиправним та скасування наказу ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (далі також - позивач; ТОВ "С.К.С") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також - відповідача; ГУ ДПС у Київській області) , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 31.10.2019 року №514 "Про проведення фактичних перевірок" в частині перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (код ЄДРПОУ 38591109) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-Б, В (нежитлова будівля літ. А).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ всупереч вимогам абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, не містить інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися, крім того, зазначено, що в наказі відсутня інформація, тобто конкретні фактичні підстави призначення перевірки, які могли б свідчити про можливі порушення позивачем законодавства.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що дії податкового органу при оформленні та складанні наказу від 31.10.2019 року №514 правомірні та здійсненні у межах та у спосіб передбачений Податковим кодексом України.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, підтримано власну позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.

Згідно з Положенням Головне управління ДПС у Київській області затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Київської області і є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43141377) до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

В свою чергу, Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) втратило адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державної податкової політики на території Київської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку замінити відповідача Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу виконуючого обов`язки заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 31.10.2019 року №514 Про проведення фактичних перевірок посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Київській області 05.11.2019 року здійснено виїзд за адресою: Київська область, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-Б, В (нежитлова будівля літ. "А"), для проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С".

Зі змісту наказу вбачається, що строк проведення перевірки з 05.11.2019 року тривалістю 10 діб. Мета проведення перевірки: здійснення контролю за діяльністю суб`єктів у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, у тому числі наявністю ліцензій, виданих органами ДФС та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі; внесенням місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до єдиного державного реєстру місць зберігання; маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів; встановленими мінімальними оптово-відпускними або роздрібними цінами на алкогольні тютюнові вироби; реєстрацією платниками акцизного податку при здійсненні суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального, реєстрацією в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, реєстрацією акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового розпорядником акцизного складу тощо. Період діяльності, який буде перевірятися: згідно статті 102 Податкового кодексу України.

Разом з тим, виконавчому директору Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" Кулакевичу А.М. вручено копію наказу від 31.10.2019 року №514.

Відповідно до Акту від 05.11.2019 року №88/10-36-32-00-10/38591109 посадовим особам відповідача відмовлено у допуску до проведення перевірки.

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із відповідною позовною заявою до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В обґрунтування своїх тверджень відповідачем надано до суду лист Державної податкової служби України від 30.10.2019 № 4040/7/99-00-04-01-02-17, з якого вбачається, що за наслідками аналізу наявної інформації щодо обсягів придбання та реалізації підакцизних товарів у оптових мережах встановлено, що ТОВ С.К.С (код ЄДРПОУ 38591109) протягом 2019 року здійснювало закупівлю великих обсягів алкогольної продукції з метою подальшої її реалізації. Але, відповідно до поданої звітності, у суб`єкта господарювання станом на 01.10.2019 обліковуються значні обсяги алкогольної продукції (у тому числі пива). Крім цього, за наявною інформацією, суб`єктом господарювання надаються послуги по зберіганню алкогольних напоїв, які належать іншим підприємствам, діяльність яких пов`язана з оптовим продажем підакцизних товарів.

Суд наголошує, що передбачені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 31.10.2019 року №514 Про проведення фактичних перевірок не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Аналізуючи зміст оскаржуваного наказу, суд зазначає, що у ньому не зазначено, яку саме інформацію отримало ГУ ДПС у Київській області, що стала підставою для прийняття наказу №514 про проведення фактичної перевірки позивача, відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено, в рамках яких заходів ГУ ДПС у Київській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності та сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.

Водночас, зазначення лише норм, що регулюють питання призначення перевірки, не свідчить про дійсну наявність у контролюючого органу інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.

Слід врахувати, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України), а тому наказ має бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства із зазначенням відповідних конкретних підстав для проведення такої перевірки.

Більш того, зі змісту наданого відповідачем до суду листа Державної податкової служби України №4040/7/99-00-04-01-02-17 від 30.10.2019 року не вбачається, що він містить інформацію, яка може слугувати підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.

У зв`язку з цим, з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки позивача, та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.

Вказана правова позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18 та від 05 березня 2019 року у справі № 820/4893/18.

Таким чином, ГУ ДПС у Київській області не доведено наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу.

Крім того, між сторонами немає спору з приводу того, що Додаток №1 до спірного наказу є його невід`ємною частиною. Відтак, до Додатку №1 повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу.

Разом з тим, з встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що ні спірний наказ, ні Витяг з Додатку №1 до наказу не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Кодексу.

Посилання у Витягу з Додатку №1 на статтю 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності Товариства, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Отже, вищезазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Таку ж саму правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №826/14478/17.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуваний наказ Головного управління Державної податкової служби у Київській області є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без урахування вимог Податкового кодексу України.

В контексті наведеного, суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу II Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.

Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75 - 81 Податкового кодексу України вимог порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав останнього.

Згідно абзацу 2 підпункту 5.4 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 року № 17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

З огляду на викладене, в даній справі також підлягає застосуванню Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 у справі № 1-6/2018, яким сформовано правову позицію щодо верховенства права.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

У Доповіді Верховенство права , яка схвалена Європейською Комісією За демократію через право (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття законних очікувань ) (пункт 48).

Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини.

Вказане також узгоджується і з сталою практикою Європейського суду з прав людини, яка знайшла своє відображення у справі "Звежинський проти Польщі": "Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (п. 73)".

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що фактична перевірка ТОВ С.К.С не була проведена з огляду на те, що посадова особа позивача не допустила посадових осіб відповідача до проведення такої перевірки. Дана обставина підтверджується актом Про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки від 05.11.2019 року.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.

Однак, в даному випадку втручання у діяльність позивача з боку контролюючого органу не носить характер обґрунтованості, законності або пропорційності, що призводить до непорозуміння логіки та мети рішення відповідача про проведення перевірки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу були порушені права та інтереси позивача, які полягають у недотриманні відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, норм податкового законодавства України, а тому таке порушене право позивача підлягає судового захисту шляхом визнання протиправним та скасуванню акта індивідуальної дії (оспорюваного наказу), який є предметом даного спору.

В той же час, позивачем надано достатньо належних, достатніх та допустимих доказів, які свідчать про протиправність оспорюваного наказу про проведення фактичної перевірки.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Квитанції про сплату від 06.11.2019 року №79959 за подання позовної заяви позивачем сплачено 1 921,00 грн. судового збору, з огляду на що, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю С.К.С задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 31.10.2019 року №514 "Про проведення фактичних перевірок" в частині перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С" (код ЄДРПОУ 38591109) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-Б, В (нежитлова будівля літ. А).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю С.К.С судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю С.К.С (код ЄДРПОУ 38591109, адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35);

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797, 03680,м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А код).

Повне судове рішення складено 18.05.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна