Постанова

від 13.05.2021 по справі 520/14436/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 р.Справа № 520/14436/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 21.12.20 по справі № 520/14436/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UА807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року про коригування митної вартості товарів; зобов`язати Слобожанську митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу IM 40 ДЕ №UА807200/2020/011437 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України; стягнути з Слобожанської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження: 61003, Харківська обл., місто Харків, Київський район, вулиця Короленка, будинок 16Б, код ЄДРПОУ 43332958) грошові кошти у сумі 145611,79 грн (сто сорок п`ять тисяч шістсот одинадцять грн, 79 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К", код з ЄДРПОУ 35247533, Україна, 62302, Харківська обл., Дергачівський р-н, місто Дергачі, вулиця Сумський шлях, будинок 163-Г; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження: 61003, Харківська обл., місто Харків, Київський район, вулиця Короленка, будинок 16Б, Код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К", код З ЄДРПОУ 35247533, Україна, 62302, Харківська обл., Дергачівський р-н, місто Дергачі, вулиця Сумський шлях, будинок 163-Г, витрати на оплату за надання правничої допомоги - 10800,00 грн (десять тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачем були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UА807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

Зобов`язано Слобожанську митницю Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу IM 40 ДЕ №UА807200/2020/011437 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К" (вул. Сумський шлях, буд. 163-Г, м. Дергачі, Харківська область, 62302, код ЄДРПОУ 35247533) витрати на сплату судового збору у сумі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн 18 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К" (вул. Сумський шлях, буд. 163-Г, м. Дергачі, Харківська область, 62302, код ЄДРПОУ 35247533) витрати на правничу допомогу у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року Слобожанської митниці Державної митної служби України.

Вказує, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений. Крім того вказує, що контрагентом по Контракту № 3 від 12.11.2018 р., в рамках якого була здійснена поставка товарів, є фірма "Cagaray dis Ticaret-Fhmet Silpagar", а виробниками товарів є Musta Fa Hayat, Cinar Kalip Kob, Arpacilar OTO, Buyuk Ged Ikler та інші. Таким чином, контракт № 3 від 12.11.2018 р. є непрямими контрактом, тобто укладеним не з виробником товару. Витрати на транспортування оцінюваних товарів, як обов`язкова складова митної вартості, підтвердженні неналежним чином. Зазначає, що декларантом не були надані банківські та інші платіжні документи, які б підтверджували факт оплати за транспортні-експедиційні послуги відповідно до рахунку-фактури, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом 3005", який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, ця складова митної вартості документально декларантом не підтверджена.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛА-ТАН І К як покупцем, та Фірмою CAGATAY DIS TICARET - AHMET SILPAGaR (Туреччина), як продавцем, укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №3 від 12.11.2018 на поставку товару на умовах FOB-Стамбул (Туреччина) запасних частин та аксесуарів до вантажних автомобілів, відповідно до пакувального листа, який є невід`ємною частиною контракту, та містить найменування, асортимент, кількість товару.

Відповідно до умов контракту загальна вартість контракту 600000,00 доларів США, включаючи вартість упаковки, маркування, доставки в порт відвантаження. Ціна за товар визначається в Інвойсі. Загальна кількість товару вказується у пакувальному листі. Оплата по контракту здійснюється на умовах відстрочки платежу - протягом двох календарних років з моменту оформлення митної декларації на території України за кожним окремим Інвойсом по цьому контракту. Умови поставки - FOB-Стамбул (Туреччина) (Інкотермс - 2010). При відвантаженні товару Покупцю (Позивачу) надаються наступні документи: інвойс; пакувальний лист; транспортні документи. Контракт укладено на строк до 12.11.2021, а в частині розрахунків за отриманий товар, а також розрахунків по задоволенню прийнятих претензій/рекламацій - до дати закінчення виконання розрахунків за отриманий товар, до дати відшкодування/компенсації прийнятих претензій/рекламацій.

На підставі вищевказаного контракту, відповідно до пакувального листа (додаток №3 до контракту) та Інвойсу № CDI2020000000020 від 16.07.2020, продавцем ввезено на митну територію України товар на суму 70661,40 доларів США.

Доставка до порту відвантаження (до порту Одеса, Україна) згідно умов контракту покладалась на позивача, у зв`язку з чим позивачем укладено договір транспортного експедирування №ТО0166 від 11.03.2020 з ТОВ АФ-ГРУПП .

Товар ввезено у контейнері CRSU9328342 до кордону України за коносаментом AD2001104230 (2020/EXP/001835). Відповідно до довідки ТОВ АФ-ГРУПП № 23.07.2020/1 від 23.07.2020 транспортні витрати щодо переведення товару за маршрутом порт Istanbul (Turkey) - Одеса (Україна) склали 10799,25 грн. Відповідно до рахунку на оплату №1152 від 23.07.2020 та платіжного доручення №3572 від 23.07.2020 позивач поніс витрати, пов`язані із послугами організації міжнародного перевезення контейнера CRSU9328342 та транспортно-ескпедиційне обслуговування на території України на суму 66 324,23 грн.

З метою митного оформлення товару, придбаного за контрактом, відповідно до пакувального листа (додаток №3 до контракту) та Інвойсу № CDI2020000000020 від 16.07.2020, уповноваженою позивачем особою (згідно із договором про надання послуг (з декларування товарів і транспортних засобів) №535 від 06.04.2018, укладеним позивачем з повіреним - митним брокером ТОВ ПОЛЕКС ЕКСПРЕС , подано до Слобожанської митниці ДМС України електронну митну декларацію (МД) у режимі ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011297 разом з супровідними документами: пакувальний лист (Packing list) від 16.07.2020; рахунок-фактура (інвойс) № CDI2020000000020 від 16.07.2020; коносамент; зовнішньоекономічний договір (контракт) №3 від 12.11.2018 року купівлі-продажу товарів; додаток до контракту - пакувальний лист; транспортні документи; копія митної декларації країни відправлення (експортна накладна) № 32648002870; прейскурант відпускних цін; сертифікат на товар (Туреччина), сертифікат на товар (Південна Корея), акт огляду товару, документи щодо витрат транспортного експедирування. Відповідно до зазначеної електронної декларації, митна вартість ввезеного товару визначена у - 70661,40 доларів США, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) основним (першим) методом (п.1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України.

Під час здійснення митного контролю відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом у поданій митній декларації №UA807200-2020-011437 щодо товару: товар №6, де ціна товару = 1104,97 USD, розрахована декларантом митна вартість = 1118,970 USD; товар №8, де ціна товару = 240,00 USD, розрахована декларантом митна вартість = 241,00 USD; товар №19, де ціна товару = 15601, 68 USD, розрахована декларантом митна вартість = 15798,87 USD USD; товар №20, де ціна товару = 585,00 USD, розрахована декларантом митна вартість = 592,17 USD; товар №21, де ціна товару = 496,00 USD, розрахована декларантом митна вартість 508,55 USD, та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначивши причинами такої відмови - недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацювання АСАУР (Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, зареєстрований у Мінюсті України 21.08.2015 за №1021/27466).

За протоколом обробки №UA807200/2020/011297 щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, митним органом зазначено: у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару .

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року, у якому зазначено: У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано: Вартість товара не відповідає рівню вартості подібних та аналогічних товарів. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи. Згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митницею Вам, Вам було запропоновано надати інформацію, зокрема: - Попередні оформлення (інвойси, МД);- виписку з бухгалтерської документації (в разі здійсненої оплати за товар, в тому числі, частково), платіжні документи;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 58-63 та розділу XII Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є надані документи, наявна в митному органі цінова інформація, наявна в ПІК Інспектор 2006 та ЄАІС про митні оформлення ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено; враховано: МД №№UA500080/2020/13702 від 24/07/2020, UA807290/2020/17067 від 20/07/2020, UA807290/2020/17670 від 27/07/2020, UA807290/2020/11289 від 13/05/2020. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом направлено електронним повідомленням. Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування: Коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689 з проведеним в разі необхідності коригуванням передбаченим у главі 9 МКУ.

Таким чином, відповідачем здійснено розрахунок митної вартості із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

28.07.2020 для можливості випуску товару у вільний обіг, реалізуючи припис відповідача в картці відмови, позивачем відповідно до положень ст. 55 МК України, надано митному органу нову МД типу ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011437, за якою митні платежі справлені, виходячи з митної вартості товару, визначеної за ціною контракту, та зарезервовано різницю митних платежів, відповідно до рішення про коригування митної вартості UA807000/2020/001369/2 від 28.07.2020.

Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України подано до митного органу лист (Вих. № 2020-08/01 від 05 серпня 2020 року) з товаросупровідними документами (МД ІМ40ДЕ № UA807200/2020/011437 від 28.07.2020 копія 6 арк.; зовнішньоекономічний контракт № 3 від 12.11.2018 копія 2 арк.; інвойс № CDI2020000000020 від 16.07.2020 копія 3 арк.; пакувальний лист б/н від 16.07.2020 копія 4 арк.; прейскурант відпускних цін на 01.07.2020 копія 5 арк.; рахунок на транспортні витрати №1152 від 23.07.2020 копія 1 арк.; платіжне доручення №3572 від 23.07.2020 копія 1 арк.; експортна декларація країни експортера копія 16 арк.) та проханням скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2020/001369/2 від 28.07.2020.

Вказані документи розглянуті відповідачем і листом №714-08-2/714-15/13/11115 від 13.08.2020 позивачу відмовлено у скасуванні прийнятого рішення.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, через те, що вартість товару не відповідає рівню подібних та аналогічних товарів, в зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та в зв`язку з цим неможливістю визначення вартості товару за основним методом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року Слобожанської митниці Державної митної служби України є протиправним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15).

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К" за основним методом (ціною контракту № 3 від 1.11.2018 р., відповідно до пакувального листа (додаток №3 до контракту) та Інвойсу № CDI2020000000020 від 16.07.2020).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛА-ТАН І К" до митного оформлення подано електронну митну декларацію (МД) у режимі ІМ 40 ДЕ №UA807200/2020/011297 разом з супровідними документами: пакувальний лист (Packing list) від 16.07.2020; рахунок-фактура (інвойс) № CDI2020000000020 від 16.07.2020; коносамент; зовнішньоекономічний договір (контракт) №3 від 12.11.2018 року купівлі-продажу товарів; додаток до контракту - пакувальний лист; транспортні документи; копія митної декларації країни відправлення (експортна накладна) № 32648002870; прейскурант відпускних цін; сертифікат на товар (Туреччина), сертифікат на товар (Південна Корея), акт огляду товару, документи щодо витрат транспортного експедирування.

Тобто, митному органу позивачем надані документи, які передбачені ст. 53 МК України, що містять дані, на підставі яких кількість і ціна партії товару повністю ідентифікуються.

Зокрема, ціна товару, що відображена в митній декларації, становить 70661,40 доларів США, що узгоджується із даними, зазначеними у інвойсу від 16.07.2020 р. та пакувальному листі (додаток № 3 до контракту).

Посадовою особою митниці проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом надіслання електронного повідомлення засвідченого ЄЦП інспектора.

Проте, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів лише з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів та спрацюванням АСАУР.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Окремо колегія суддів зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, а застосування цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України МД №№UA500080/2020/13702 від 24/07/2020, UA807290/2020/17067 від 20/07/2020, UA807290/2020/17670 від 27/07/2020, UA807290/2020/11289 від 13/05/2020, (митне оформлення якого є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення) не відповідає вимогам чинного законодавства, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, сформованим у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Як убачається з рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001369/2 від 28.07.2020 відповідачем здійснено коригування митної вартості товару за другорядним методом - резервним, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Отже, фактично обставиною для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в зазначених вище митних деклараціях, що було взято відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Проте, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судовим розглядом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення.

Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано.

Більш того, під час декларування з боку митного органу не надходило жодних обґрунтованих зауважень стосовно розбіжностей в документах, відсутності в них необхідних відомостей, чи наявності слідів підробки цих документів.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надали можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про видачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів та відповідне рішення митного органу про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та протиправним.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Разом з тим, оскаржуване рішення взагалі не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості ввезених позивачем товарів, обов`язковість зазначення яких підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, які підлягають обов`язковому врахуванню та застосуванню адміністративним судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, стверджуючи, що визначення митним органом ціни декларованого позивачем товару здійснено на підставі ціни ідентичного товару, однак не надано обґрунтованих прояснень, чому коригування ціни відбулося не за другим методом (ст.59 МКУ), а за 6-м (резервним) методом (ст.64 МКУ).

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

Застосування митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001369/2 від 28 липня 2020 року.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачем до митного органу не було надано Договір транспортного експедирування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, для підтвердження транспортних витрат необхідний не договір транспортного експедирування, а документи, в яких вказується ціна за ці транспортні витрати. Такими документами є рахунок на транспортні витрати та довідка про транспортно-експедиційні витрати, що були надані позивачем відповідачу.

Тому твердження відповідача про те, що за відсутності договору про транспортно-експедиційні витрати не є можливим підтвердити транспортні витрати є безпідставними та необґрунтованими.

Також колегія суддів вказує на безпідставність посилання митного органу на те, що контракт № 3 від 12.11.2018 р. є непрямим, з огляду на те, що позивачем надано всі необхідні для декларування митної вартості товарів документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 3572 від 23.07.2020 р. спростовує доводи відповідача про ненадання декларантом до митниці жодного банківського або іншого платіжного документа, що стосується оплати за транспортно-експедиційні послуги .

Разом з цим, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу IM 40 ДЕ №UА807200/2020/011437 від 28.07.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ст. 5 КАС України).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВСУ від 16.09.2015 №826/4418/14).

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-87а13.

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі митних органів, завжди мають межі, встановлені законом, у зв`язку із чим, вирішуючи питання про зобов`язання митного органу здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною декларантом, слід виходити з меж повноважень цього органу стосовно митного контролю.

Відповідно до частини першої статті 51, частини першої статті 52, частини першої статті 53 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів; одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Із наведених положень випливає, що саме декларант, а не митний орган, визначає митну вартість товарів та обирає метод визначення цієї митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК У, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного слідує, що за результатами контролю митної вартості, орган доходів і зборів може прийняти виключно два види рішень: про визнання митної вартості, заявленої декларантом, або про коригування митної вартості. При цьому підстави прийняття другого із названого видів рішень також вичерпно визначені законом. У разі неприйняття другого із наведених видів рішеннь, орган доходів і зборів повинен прийняти рішення першого виду. У цього органу відсутній вільний розсуд щодо обрання виду можливого рішення та підстав його прийняття. Тому прийняття одного із наведених рішень є обов`язком, а не дискреційним правом органу доходів і зборів. У разі безпідставного невизнання органом доходів і зборів заявленої декларантом митної вартості суд може вжити такий спосіб захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів визнати таку вартість.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року по справі № 520/14436/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 20.05.2021 року