Рішення

від 18.05.2021 по справі 367/4080/17

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4080/17

Провадження №2/367/426/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Шестопалова Я.В.,

при секретарі Будинкевич Ю.А.,

прокурора Годлевська-Коновалова А.В.,

представника КМУ Пронькіна А.С.,

розглянувши заочно у судовому засіданні в місті Ірпінь цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

Позивач в інтересах держави звернувся до суду із позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року № 1805/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0055, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 30.04.2009року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 ..

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2014 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року №1805/25-5 та Державного акту на право власності на землю серії ЯЗ № 449648.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.14року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.15року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14року).

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд .

Згідно пояснювальної записки та проектів матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 111 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 , витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

В даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України.

Поряд з цим, за змістом зазначеної вище статті Цивільного кодексу України, недобросовісним вважається набувач, який не лише безпосередньо обізнаний в тому, що набуває майно у суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення прав іншої особи, або який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувана права на відчуження майна, але за обставин його набуття міг і зобов`язаний був про це знати.

Враховуючи викладене зазначив, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

З урахуванням роз`яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.14, та враховуючи що незаконність вибуття спірних земельних ділянок з власності Держави вже доведена, в даному позові вимога про визнаний недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється.

Спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду та природоохоронного призначення, які мають обмежений режим використання, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

Зокрема, в обґрунтуванні створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку Голосїївський , яке розроблено за участю Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. I.I. Шмальгаузена НАН України та Національоного екологічного центру України, зазначено, що дані ліси мають велике екологічне та рекреаційне значення. Вони відіграють значну роль в Національній та Всеєвропейській екомережах. Територія, що розглядається, характеризується великим видовим різноманіттям рослин і тварин, деякі з них є рідкісними та зникаючими. Отже Святошинсько-Біличанський лісовий масив, розташований між Житомирським та Гостомельським шоссе, є дуже цінною територією у науковому, екологічному, природоохоронному та рекреаційному відношенні.

Крім того, позовна заява про витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

За інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.07.2011року № 9946/26/4-11, Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство та відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами й відчужено ними за договорами купівлі-продажу, що призвело до одержання однією особою у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення єдиним масивом.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_1 . Натомість останній набув таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпорядження, та наступного укладення договорів купівлі-продажу.

ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерник для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Також зазначив, що позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який на сьогодні від імені держави є розпорядником спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 113 Конституції України та ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції України та ч. 2 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України належить забезпечення проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування та здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

З огляду на викладене, прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є лише положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим положення про позовну давність До заявлених вимог про витребування майна у іїорядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом України при розгляді 05.10.2016 року справи № 916/2129/15 та 02.11.2016 справи № 6-216ІЦІ6, предметом яких був спір про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.05.2017 № 10-10-0.19-6233/2-17 середня (базова) вартість 1 м2 земель селища Коцюбинське становить 30,11 грн. Таким чином вартість спірної земельної ділянки складає 45 165 грн. (0,15 га*30,11=45165).

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 вартістю 45 165 грн. Стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надали додаткові пояснення, де зазначили, що Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом с порушення прав Кабінету Міністрів України як законного розпорядника від імені власника - народу України - земель державної власності у зв`язку з перевищенням органом місцевого самоврядування - Коцюбинською селищною радою Київської області наданих повноважень щодо розпорядження землею, яка не знаходилася у її віданні. На підставі зазначеного рішення установлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1805/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 та для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0055, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жи тлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.04.2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449648 зроблено відмітку про перехід права власності. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2014 року визнанно недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року № 1805/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449648. Отже, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу ОСОБА_2 ().(). у приватну власність, Коцюбинська селищна рада перевищила передбачені ст. 122 Земельного кодексу України повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у її віданні.В даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного власника і розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України. Поряд з тим, за змістом зазначеної вище статті Цивільного кодексу України, недобросовісним вважається набувач, який не лише безпосередньо обізнаний в тому, що набуває майно у суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення прав іншої особи, або який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувана права на відчуження майна, але за обставин його набуття міг і зобов`язаний був про це знати. Слід зазначити, що спірна земельна ділянка повністю вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику. Таким чином, викладені вище обставини, за яких ОСОБА_1 набуто спірну земельну ділянку, виключають добросовісність Останньої, та є підставами для витребування у неї ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов. Необхідно врахувати, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення, розташована у 111 кварталі Київського лісництва КП Святошинське лісопаркове господарство , що наразі є територією Національного природного парку Голосіївський (Святошинсько-Біличанська філія) та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом.За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.2014, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КІ1У і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Зауважили, що при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну категорії та цільового призначення земель не приймались.Слід зазначити, що Земельний кодекс України (в редакції від 18.12.1990 року) передбачав лише державну, колективну та приватну форми власності на землю. Тобто, до прийняття нового Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Також, за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 року № 01- 04/2215 і акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 24.09.16 № А212/180 з нанесеними на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірними земельними ділянками, переданими у приватну власність громадян Коцюбинською селищною радою спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055. знаходиться у Київському лісництві КИ Святошинське лісопаркове господарство та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, вкритих лісом. Даний факт беззаперечно підтверджується Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , яким його територію розширене) на 6462,62 га за рахунок земель КП Святошинське лісопаркове господарство (землі якого увійшли до складу земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд ). Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , в тому числі кварталів 1- 100 Святошинського лісництва, 7, 8, 12, 13 ,14, 18-21,22, 26-30,31,46-57, 60-72, 74-85, 87-93, 99-105, 110-112, 113-122 Київського лісництва. Посилання відповідача на той факт, іцо оскільки на даний час не розроблено документацію із землеустрою щодо розширення меж Національного природного парку Голосіївський відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, у зв`язку з чим спірну територію не можна вважати землями під об`єктом природно-заповідного фонду, спростовується тим, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів с творення територій та об`єкті природно-заповідного фонду. Прокурором ще при пред`явленні позовної заяви одним із доказів надано схему розширення НІНІ Голосіївський , із якої вбачається, яка саме територія увійшла до розширених меж національного природного парку. Також, надано карту-схему із нанесеними межами Національного природного парку Голосіївський та 501 земельної ділянки, незаконно виділених Коцюбинською селищною радою у приватну власність громадян у 2008 році. Таким чином, прокурором належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку Голосіївський . При цьому, витребування лісової земельної ділянки із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.19 року у справі № 488/5027/14, від 14.11.18 року у справі № 183/1617/16, від 29.05.19 року у справі № 367/2022/15 звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. За аналогічних обставин Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14 (п. 81), від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п. 96) вказувала, що заволодіння фізичними і юридичними особами обмежено обороноздатними об`єктами (якими, зокрема, є землі лісового та водного фонду) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим.За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогою про витребування спірної Земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянину земельної ділянки державної власності без зміни цільового призначення земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес Полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу па землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.Вважають, що прокурор правомірно звернувся з позовом на захист інтересів держави саме в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.12 року на підставі ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - НПП Голосіївський з метою остаточного поновлення прав держави та народу України. В зв`язку з чим просили суд врахувати той факт, що прокурор звернувся з вказаним позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 року на підставі ст.ст. 122, 149 3К України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - Національного природного парку Голосіївський , та задовольнити позов першого заступника прокурора Київської області, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055, та вирішити питання щодо повернення судового збору.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити в повному обсязі. Надав суду письмові пояснення, де зазначив, що Відповідно до пункту а частини першої статті 13 ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Тобто, розпорядником спірних земельних ділянок, що відносяться до лісових земель є Кабінет Міністрів України. Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом є порушення права Кабінету Міністрів України та перевищення органом місцевого самоврядування повноважень, наданих статтями 122, 149 ЗК України при розпорядженні земельними ресурсами державної форми власності земель лісогосподарського призначення. Водночас, вказані земельні ділянки є власністю Українського народу та, відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України, не можуть перебувати у приватній власності. Також зазначили, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1805/25- 5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0055, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.04.2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що в державному акті зроблено відмітку про перехід права власності. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2014 року, визнано недійсним вказане рішення Коцюбинської селищної ради, визнано недійсним державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449648. Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. На момент відведення спірна ділянка, за інформацією Держземагенства у м. Ірпені від 10 грудня 2014 року № 01-04/2215 та щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосїївський , та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 відповідно до картосхеми, знаходиться в 111 кварталі. Отже, вважаємо, що дана земельна ділянка незаконного вибула з постійного користування КП Святошинське лісопаркове господарство та з власності розпорядника Кабінету Міністрів України. У зв`язку з цим, єдиним належним способом захисту порушеного права власності є витребування даної земельної ділянки з незаконного володіння.Компетенція Кабінету Міністрів України визначена статями 122, 149 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. У статті 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га. Крім того, витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності. Спірна земельна ділянка перебувала в державній власності, мала статус земель лісового фонду, тому Коцюбинська селищна рада прийняттям рішення перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без позитивних висновків до відповідного проекту землеустрою прийняла рішення про віднесення землі лісового фонду до земель житлової та громадської забудови. Щодо строків позовної давності, зазначили, що у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Відповідно до положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зі змісту статей 256, 261 ЦК України, також вбачається, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене,так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа - носій порушеного права, довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила. Кабінету Міністрів України стало відомо про оскаржуване розпорядження про передачу у власність спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з моменту пред`явлення позову Першого заступника прокурора Київської області. Окрім цього, до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено функцій здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо. Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права, є відновлення становища, яке існувало до порушення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,' якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). У даному випадку, земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі Кабінету Міністрів України.Внаслідок прийняття Коцюбинською селищною радою оспорюваного рішення було порушено інтереси держави, оскільки земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог законодавства, поза волею власника (уповноваженого державного органу), а тому земельна ділянка, повинна бути витребувана з незаконного володіння відповідача й повернута державі в особі Кабінету Міністрів України. З огляду на викладене, належним захистом права держави на спірну земельну ділянку є визнання незаконним та скасування рішення ради та витребування з незаконного володіння відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, через розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України. Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надали суду пояснення у справі, в яких зазначили, що Мінприроди підтримує позов у повному обсязі та вважає, що він підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1805/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0055, площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, від 30.04.09, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , після чого в подальшому було зроблено відмітку в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449648 про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2014 за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради, державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 449648, виданий ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію.Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки у будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради. В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27,51 Святошинського лісництва. В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14 № 01- 04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 111 квартал. Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосїївський . Окрім того, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення. Зазначили, що з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України, до повноважень якого належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. Таким чином, викладені вище обставини, за яких була придбана спірна земельна ділянка, виключають добросовісність, та надають підстави суду витребувати у нього ділянку в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов. Спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду та природоохоронного призначення, які мають обмежений режим використання, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення. За інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.07.2011 року № 9946/26/4-11, Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72 га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство та відносяться до земель лісогосподарського призначення.Крім того, витребування спірної земельної ділянки на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Представник третьої особи по справі - Національного природного парку Голосіївський в судове засідання не з`явився, про час, дату, та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України , учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській,цивільній або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі сторони або особа,щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

До суду звернувся перший заступник прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що Прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року № 1805/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0055, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 30.04.2009року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЗ № 449648 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 ..

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2014 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 року №1805/25-5 та Державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 903349 та Державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 449648.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.14року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.15року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14року).

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

Також встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно пояснювальної записки та проектів матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 10, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.14року № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

В даному випадку спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

У ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За змістом ст. ст. 35, 45, 47 цього ж Кодексу, організація лісового господарства передбачає, в тому числі, і проведення лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Так, згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

А згідно ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Виходячи з назви глави 7 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду відносяться до земель природоохоронного призначення.

Зазначеними вище положеннями Земельного кодексу України визначено, що органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі ст.ст. 6,14,19,121,144 Конституції України, ст.ст. 16, 388 ЦК України, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 280, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0055 вартістю 45 165 грн.

Стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) судовий збір у розмірі 1 600 гривень.

Повний текст рішення було складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Я.В. Шестопалова