Постанова

від 04.09.2007 по справі 20-5/036-4/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/036-4/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-5/036-4/279

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"04" вересня 2007 р.  15:55                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  (вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський завод “Спектр”  

(вул. Промислова, 7, місто Севастополь, 99040)

про стягнення 3720,00 грн.,

суддя Остапова К.А.

при секретарі Філонович Є.Д.,

За участю представників:

Від позивача: Кухаренко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.2007;

Від відповідача: Тюшляєв А.В., довіреність №1/11 від 09.01.2007;

Суть спору:  Позивач, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до відповідача, ВАТ “Севастопольський завод “Спектр”,   стягнення штрафних санкцій  в сумі 3720,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Ухвалою від 15.12.2005 зазначений позов прийнятий до провадження суддею Євдокимовим І.В. (справа №20-5/036).

Рішенням суду  від 10.02.2006 в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2006 касаційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 з матеріалами справи №20-5/036 передані до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006 закрите касаційне провадження за касаційною скаргою Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 у справі №20-5/036. Касаційна скарга разом зі справою повернута до Вищого господарського суду України для вирішення питання про прийняття до касаційного провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2007 касаційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 10.02.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 скасовані, справа передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою від 17.08.2007 справа прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №20-5/036-4/279. По справі призначене попереднє судове засідання на 04.09.2007.

За письмовою заявою сторін суд розпочав судовий розгляд справи 04.09.2007, про що виніс ухвалу.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в и в :

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі –Закон №875) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини першої статі 19 Закону №875, яка встановлює для підприємств (об`єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для усіх підприємств незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловіків –встановлюється норматив у кількості 1 робочого місця.

Згідно з розрахунком заборгованості за платежу до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік та Актом перевірки підприємства №48 від 27.07.2005 норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у підприємства склав 1 місце від загальної кількості працюючих (15 осіб), фактично на підприємстві не працював жоден інвалід.  Середньорічна заробітна платні на підприємстві за 2004 рік склала 3720,00 грн.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2004 році 3720,00 грн. Відомості про сплату зазначених штрафних санкцій відсутні. Докази сплати цих штрафних санкцій відповідач не надав.

Відповідно з листом Центральної міської медико-соціальної експертної комісії від 19.10.2004 атестація робочих місць інвалідів на підприємстві відповідача сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась.

Згідно зі статтею 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону №875, є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначений у статтях 238, 239, 249, 250 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підприємства зобов`язані вживати всі залежні від них заходи для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких обов`язків відносяться обов`язки підприємства, визначені в пунктах 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (далі –Положення).

Відповідно до пункту 5 зазначеного Положення підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Згідно з пунктом 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Невиконання зазначених вимог законодавства України в сфері соціального захисту інвалідів заподіює збиток економічним і соціальним інтересам держави, оскільки Фонд соціального захисту інвалідів здійснює фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної і професійної реабілітації інвалідів, сприяє створенню робочих місць для інвалідів.

Вимоги Закону №875 пов`язані з необхідністю створення умов для працевлаштування інвалідів. За змістом Закону №875 якщо юридична особа з яких би причин не виконала норматив по працевлаштуванню інвалідів, то вона зобов`язана сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції. За рахунок цих коштів робочі місця для інвалідів будуть створені на інших підприємствах.

Згідно з пунктом 14 Положення підприємства в межах доведеного нормативу за власні кошти створюють робочі місця для інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади.

У постановах Верховного Суду України у справах №3/118 від 29.03.2005, №2-23/9789-2003 від 20.07.2005, №13/403 від 29.03.2005 викладено правову позицію щодо з`ясування судом повідомлень підприємством органів працевлаштування  про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та з чиєї вини не були працевлаштовані інваліди, або їм було відмовлено  у працевлаштуванні на вакантні посади.

Відповідачем було змінено штатний розпис, яким введено посаду – підсобній робітник.

Відповідач протягом  2004 року щомісячно інформував  органи працевлаштування  про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Севастопольського міського центру зайнятості від 07.02.2006 № 396/06 та звітами за формою 3-ПН за січень-грудень 2004 року, як вбачається із пояснень Севастопольського міського центра зайнятості, інваліди не направлялись у зв'язку з тим, що були відсутні бажаючі працевлаштовуватися за вказаними вакансіями, а саме на посаду підсобного робітника.

Таким чином, відсутнє порушення відповідачем вимог статей 19 та 20 Закону, якими встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону про захист інвалідів, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, сталося з вини органу працевлаштування.

На підставі викладеного суд залишає позовні вимоги без задоволення за їх безпідставністю.

Керуючись ст. 94, 111, ч. 3 ст. 112, 136, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України10.08.2007.