УХВАЛА
19 травня 2021 року
Київ
справа №380/267/20
адміністративне провадження №К/9901/16764/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Кравчука В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 380/267/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0008381307, № 0008391307, № 0008401307.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, внаслідок чого позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідач оскаржив її у касаційному порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В. М., суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М.
Разом з тим, судді Бевзенко В. М., Єзеров А. А., Кравчук В. М., з посиланням на наявність підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявили самовідводи щодо участі у розгляді цієї касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Наказом від 21.12.2018 № 622 Державна судова адміністрація України затвердила Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (Класифікатор).
Зазначеній справі присвоєно категорію "Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з них загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" (код 112010200 Класифікатора).
Однак, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.
З касаційної скарги видно, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0008381307, № 0008391307, № 0008401307.
Таким чином, ця справа підпадає під категорію "Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів" (код 111030000 Класифікатора).
Частиною 1 ст. 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
У п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 КАС України.
Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 40 КАС України).
Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема, без урахування спеціалізації, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 813/2585/18, від 25.10.2019 у справі № 1.380.2019.000473, від 26.03.2020 у справі № 814/917/17 та від 02.04.2020 у справі № 806/136/17.
При прийнятті рішення про самовідвід, Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що суд розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ( Lavents v. Latvia , № 58442/00, пункт 81); фраза заснований на законних підставах означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність ( Сокуренко і Стригун проти України , № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). Закон у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи ( DMD Group, a.s. v. Slovakia , № 19334/03, пункт 59).
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Зважаючи на викладене, Суд вважає, що заяви суддів Бевзенка В. М., Єзерова А. А., Кравчука В. М., про самовідвід слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 31, 36 - 40 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Бевзенка В. М., Єзерова А, А., Кравчука В. М. у справі № 380/267/20.
Відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Бевзенка В. М., Єзерова А, А., Кравчука В. М. від розгляду справи № 380/267/20.
Матеріали справи № 380/267/20 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується.
Суддя доповідач В. М. Бевзенко
Судді А. А. Єзеров
В. М. Кравчук
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2021 |
Оприлюднено | 21.05.2021 |
Номер документу | 97043872 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бевзенко В.М.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Хобор Романа Богданівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні